Економіка

  ▪   Дмитро Калинчук

«Стабілізєц». В українській економіці простежуються негативні тенденції

Програвши інформаційні війни на зовнішньополітичному напрямку, уряд, схоже, вирішив надолужити на внутрішньому
Матеріал друкованого видання
№ 21 (238)
від 24 травня, 2012

Програвши інформаційні війни на зовнішньополітичному напрямку, уряд, схоже, вирішив надолужити на внутрішньому. Зокрема, складається враження, що перед основними спікера­ми-економістами поставлено завдання переконати пресу, а з нею і громадськість, мовляв, бюджет виконується, ціни під контролем, гривня стабільна, економіка, якщо не на підйомі, то принаймні дуже далека від рецесії. Тобто не варто особливо перейматися тими показниками (переважно негативного характеру. – Ред.), які в останні місяці називає навіть офіційна статистика (а їй і справді мало віри після того, як щомісяця Держстат фіксує в країні мало не дефляцію) – в Багдаді, чи то пак Україні, все спокійно.

Кілька останніх прес-конфе­ренцій за участю вітчизняних чиновників-економістів та їхніх аналітиків видавалися вищим пілотажем радянського агітпропу: інфляцію контрольовано, валютні резерви зменшуються несуттєво, і взагалі уряд твердою рукою веде країну крізь шторми європейської кризи, реалізуючи всі соціальні ініціативи президента. Зокрема, на прес-конференції за участю Валерія Литвицького, керівника радників голови Національного банку України, було окреслено доволі перспективне, на їхню думку, становище національної економіки за перший квартал 2012 року: основні макроекономічні показники зіставні з відповідними в європейських країнах: зростання ВВП – 1,8%, низька інфляція – 0,7%, бюджет виконується, економіка вийшла на «стабільний тренд розвитку».

Читайте також: Українська економіка не виправдовує довіри

І лише побіжно згадали про негативні, але загалом несуттєві (на їхній погляд) тенденції: так, металургія скоротилася на 2,8%, але ж то Китай почав менше будувати; зменшилося виробництво в АПК й хімпромі – ну, буває… І в такому самому дусі коментування решти негативних процесів, які фіксовано в більшості галузей. Про їх реальні причини «аналітики до запитання» воліють не згадувати. І не дивно, бо в багатьох випадках – це прямий наслідок політики уряду. Наприклад, після минулорічної історії з фактичною забороною експорту зернових та невизначеністю в земельному питанні чимало аграріїв не поспішають нарощувати обсяги виробництва.

Чиновники також визнають, що «обсяги виконання будівельних робіт скоротилися на 2,7%», але водночас не помічають чи, швидше, не хочуть помічати негативних тенденцій, які й надалі тягнутимуть цей ринок донизу: бюджетні кошти, виділені цьогоріч на інфраструктуру (власне, майже повністю під Євро-2012), вже давно успішно освоєні компаніями з когорти «своїх»; великі будівельні підприємства з числа «чужих» відбиваються від атак податкової та прокуратури.

Тобто насправді економічна кон’юнктура нині складається таким чином, що зов­нішній ринок більше не може забезпечити економічного зростання в Україні, а внутрішній – замінити зовнішній. Чи саме такий стан речей називається «стабільним трендом розвитку»? Чиновники на своїх прес-конферен­ціях усіляко намагаються уникати відповідей на такі запитання, натомість як мантру повторюють фрази про «стабільність і зростання».

Валерій Литвицький, до речі, таки визнав, що в Україні спад виробництва (ну не міг із цим не погодитися, адже інші колеги-економісти просто засміяли б), але  рецесії немає, бо  це коли падіння два квартали поспіль, а в нас – тільки кілька місяців: «Країна уникнула долі багатьох країн Європи… Дев’ять країн Європи оголосили технічну рецесію… а в нас зростання». Керівник групи радників Нацбанку водночас зізнався, що сильні надії були на будівництво, але воно зазнає спаду, бо… «дуже склад­­ні погодні умови» (!?).

Читайте також: Капітальні виклики: українська економіка приречена на кризи

На цьому, власне, адекватна оцінка економічної ситуації від Валерія Литвицького закінчилася, далі – суцільний потік агітпропу: «Уряд усе це передбачав… Низька інфляція в історичному вимірі не має прецеденту... По інфляції у нас перевага – дуже низький монетарний навіс… У нас є певна подушка безпеки… Зараз мож­на здійснювати соціальні ініціативи… Це 30–40 млрд грн, і я сподіваюся, вони будуть певним замінником погіршення зовнішнього попиту».

Тобто за старою совковою традицією в усіх бідах винні зовнішні сили, але тільки не ми. Валерій Литвицький, зокрема, переконаний, що на попередньо визначений урядом рівень зростання ВВП Україна вийде, якщо: не влізуть у рецесію ринки Європи; не посилиться вповільнення виробництва в Росії... «Я рекомендував би розглядати ситуацію без ейфорії та без істерії», – намагається заспокоїти він.

У тому, що до економічних реалій треба ставитися принаймні без ейфорії, знову ж таки переконує офіційна статистка: у квітні 2012 року промислове виробництво в Україні залишилося на рівні минулого року, а за січень–квітень порівняно з аналогічним періодом 2011-го зросло лише на 0,7%. Валерієві Литвицькому і К° час готуватися до нової прес-конференції...

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.