Економіка

  ▪   Юрій Ніколов

Із Данилишина роблять хробака

Екс-міністр економіки потрібен новій владі тільки для того, щоб за його допомогою зловити набагато крупнішу рибу.

Справа Богдана Данилишина стала одним з найбільш розрекламованих елементів шоу «Янукович вбиває корупційну гідру Тимошенко». Не будемо стверджувати, що екс-міністр економіки, керуючи сотнями мільярдів гривень у сфері державних закупівель, зберіг свої руки у недоторканній чистоті.

Але історія, яку йому «шиють», виглядає настільки хиткою, що Тиждень був приречений звернутись до експертів із провладного табору, аби зрозуміти, у чому глибинний сенс їхньої погоні за екс-міністром.Виявилось, що насправді з корупцією боротись не було навіть наміру. І Данилишин виконує роль блешні у великій риболовлі.

Згадаємо спершу факти. Спершу екс-міністру інкримінували «зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки» (Стаття 364 КК). Генпрокурор Олександр Медведько стверджував, що «стосовно Данилишина порушено три кримінальні справи, які об'єднані в одне провадження. Сума збитків - десятки мільйонів гривень».

Відомо про два дозволи на закупівлю у одного учасника, які у 2009 році підписав Данилишин, що стали приводом для карної справи: закупівля нафтопродуктів Міністерством оборони та закупівля послуг з будівництва паркінгу в аеропорту «Бориспіль».

Слідчі стверджують, що у будівельному ґешефті держава отримала збитки у розмірі 4,5 млн грн. Про бензинову оборудку відомо, що Міноборони купило палива на 52 млн грн., хоча тоді навіть на АЗС можна було купити дешевше на чверть.

І ось тут починаються питання до слідства і влади.

Стаття 364 Карного кодексу звучить так: «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб».

Виходить, що міністр міг мати особистий ґешефт, а значить мусив контролювати фірми, яким  підписував дозволи. Або ж організатори оборудок йому дали хабара чи то грошима, чи то у вигляді можливості когось працевлаштувати і т.ін.

Спершу слідство нібито пішло у цьому напрямку. Були затримані два клерки з Мінекономіки, що мали відношення до візування закупівель. Потім - директор аеропорту «Бориспіль» Борис Шахсуваров. Усе логічно. Адже директор має набагато більше  можливостей до неформальної співпраці, ніж міністр, який лише візував документи, що прийшли від аеропорту.

Однак далі почали відбуватись дивні речі. Через три дні допитів Шахсуварова слідство перестало ним цікавитись, і його відпустили на свободу. Тобто корисливих мотивів у його діях слідчі не побачили. Відповідно відтепер важко було притягти за цією статтею і самого Данилишина, тому слідчі почали відпрацьовувати іншу версію: «використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби».

У перекладі на людську мову це означає, що своїми візами Данилишин завдав державі збитки. А ті, хто ініціював такі закупівлі у одного учасника, – чисті, мов сльоза.

Зазначимо, що з огляду на логіку – це повна дурня. Якщо клерк Міноборони закрутив грошовий амур з постачальником бензину, або в аеропорту змовились з будівельниками, то саме вони мали підштовхнути Данилишина до візування крамольних контрактів. Або особисто, або ж через свої канали у владі. Не міг же Данилишин всіх змусити заключати корупційні контракти, не включаючи виконавців у розпил грошей. Тобто вони у будь-якому разі мали б проходити по справі у якості підозрюваних. Але ж ні.

Ніхто вже не чіпає Шахсуварова з «Борисполя», який укладав угоду з ВАТ «Будівельне управління №813», що входить до корпорації «Золоті ворота». За даними Тижня, на той час корпорація контролювалась людьми, яких асоціюють з Борисом Колесніковим, нинішнім монополістом на мільярди Євро-2012. І саме він публічно захищав Шахсуварова після його затримання.

Ніхто навіть пальцем не зачепив тодішнього міністра оборони Юрія Єханурова та його постачальників бензину з ТОВ «Анчар-груп». До речі, ця фірма через ланцюжок співзасновників споріднена із славнозвісними компаніями «Мезон-К» та «Європродуктінвест», які також за процедурою закупівлі у одного учасника отримали підряди на харчування солдатів на суму понад 120 млн грн.

Усе стає на свої місця у версії, яку розповів Тижню один з представників Партії регіонів у парламенті, знайомий із ходом карної справи.

- Насправді від Данилишина, який справді не нажив собі надто великих статків, вимагається лише одне: дати свідчення проти реального контролера тендерних схем при Тимошенко. А це всім відомий Олександр Валентинович Турчинов. Це ж він як перший віце-прем’єр підписував розпорядження про дозволи на закупівлі без всяких тендерів на десятки мільярдів гривень. Однак ті розпорядження до справи не підшиєш. А ось доведені факти тиску Турчинова на Данилишина були б справжньою бомбою, - вважає «регіонал».

На думку джерела події розгортались так. Влітку слідчі арештували клерків данилишинського Міністерства економіки і взяли з них свідчення, що вказівки щодо візування закупівель у одного учасника вони отримували від Данилишина. Шахсуваров теж вказав на нього. Тепер потрібно, аби Данилишин перекинув стрілки на Турчинова. Тому й потрібні його особисті свідчення. Бо без них справа дійсно буде «політичною розправою». Тому бютівці і ховають його за кордоном, ба, навіть хочуть допомогти у отриманні політичного притулку у Чехії, де Данилишин необачно підставився під  українських силовиків.

Чому копають саме на Турчинова, а не Тимошенко? На це у джерела Тижня таке пояснення:

- Тимошенко саджати за грати небезпечно. Вибори до Ради не за горами, навіщо їй піднімати рейтинг? Вона ж з тюрми вийде все одно, але вже буде новою іконою. А ось «вбивати» її безпосереднє оточення та «гаманців» - актуально. Якщо Тимошенко залишиться на волі гола та боса, то нам вона загрожувати не буде. Головне залишити її без спонсорів. Ось Коломойський вже боїться носа з Монако висунути. Тепер Турчинову доведеться ховати свої ресурси подалі від української політики, - каже «регіонал».

Звісно, за такого погляду на події все сходиться. Однак ви помітили, як у поясненні «регіонала» зник мотив боротьби з корупцією? Більше того, зараз Тимошенко, Турчинов, інші бютівські захисники Данилишина вимагають припинити політичне переслідування. Однак ні «регіонали», ні бютівці не домагаються арешту бізнесменів та державних службовців, що й організували закупівлі у одного учасника, за які відповідає лише один з усього ланцюжка корупціонерів.

А це означає лише одне – ніхто з українських керманичів не зацікавлений у боротьбі з корупцією. Бо вони живуть за правилом: «корупцію не можна перемогти, її можна лише очолити».

P.S. Відчуваючи, що над його головою згущуються хмари вже не з Карного кодексу, а абсолютно кримінального характеру, Богдан Данилишин сьогодні надіслав президенту Віктору Януковичу відкритого листа, у якому повідомив про побоювання за своє життя.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Теги