Економіка

  ▪   Сергій Балан
  ▪   аналітичний центр DixiGroup

Бюджет 2020: субсидії мінус енергоефективність

Новий уряд продовжує політику марнування коштів на безповоротні субсидії, ігноруючи потребу підвищення енергоефективності

Після появи інформації про отримання Газпромом дозволу на будівництво Північного потоку-2 від уряду Данії Україна опинилися в новій реальності. Попри те, що саме рішення не стало несподіваним, момент його оприлюднення зіграв на руку Кремлю, з яким Київ наразі веде перемовини щодо нової угоди про транзит російського газу територією України. Та небезпечнішим за очікуване зниження або повне припинення транзиту є відсутність в Україні повноцінного ринку газу, зокрема й для побутових споживачів. Уряд наполегливо з року в рік продовжує дію ПСО на постачання природного газу населенню, тим самим позбавляючи себе можливості вислизнути з російського газового зашморгу.

 

Для протидії Росії на газовому фронті з найменшими втратами Україна повинна була вже давно запровадити прозорий конкурентний ринок газу за європейськими правилами. Натомість в країні продовжує діяти гримуча суміш з пільг, субсидій, ПСО, необлікованого газу, «мертвих душ» і несанкціонованого відбору газу газзбутами.

 

Бюджетні пріоритети

 

Початок опалювального сезону в Україні цього року сколихнула низка контраверсійних заяв посадовців різного рівня. Спочатку анонсувалося підвищення порогу витрат на ЖКП для отримання субсидій побутовими споживачами (з 15% до 20% сукупного доходу домогосподарства), потім йшлося про впровадження складнішої системи перевірки документів на отримання субсидії і здорожчання газу для промисловості.

 

Читайте також: Енергетика між Ахметовим і Коломойським

 

Та крапку поставив прем’єр Олексій Гончарук, який заявив, що в системі субсидій поки нічого кардинально змінюватися не буде, чим фактично було виправдано існуючу систему, яка з року в рік відтворює ситуацію енергетичної бідності значної частини українського суспільства. Попри те, що після приходу до влади нової команди, серед експертів існувало очікування, що у сфері енергопостачання будуть вжиті більш рішучі заходи, спрямовані передусім на підвищення енергоефективності і енергоощадливості.

 

Насправді ж, на субсидії в бюджеті на наступний рік передбачено 48 млрд грн. Це дещо менше, аніж було закладено на 2019 (55 млрд грн). Проте різниця пов’язана передусім з суттєвим здешевшанням природного газу порівняно з минулим опалювальним сезоном (станом на зараз ціна на природний газ для побутових споживачів вдвічі дешевша, ніж рік тому). Натомість на заходи з енергозбереження і підвищення енергоефективності (включно з фінансуванням Фонду енергоефективності) попри вивільнення 7 млрд грн за рахунок менших видатків на субсидії все ще передбачено звичні для останніх років 2 млрд грн.

 

Ще раніше уряд продовжив дію режиму покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на постачальників блакитного палива до 1 травня 2020 року, чим зобов’язав Нафтогаз продавати газ постачальним організаціям за регульованим тарифом, який суттєво нижчий від ринкових цін. НАК «Нафтогаз» повідомив, що у листопаді ціни на газ для промислових споживачів зростуть на 18,4-19,6% до 5861 – 6463 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ та витрат на його транспортування) залежно від умов і обсягів купівлі. В той самий час ціни для побутових споживачів поки на третину нижчі – 4 272,76 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ та витрат на його транспортування).

 

Всі названі кроки сильно контрастують з намірами правлячої команди позбавитися всіх порочних практик в економіці і забезпечити стрімке економічне зростання. А назвати безповоротні субсидії, зокрема на природний газ, ефективними витратами бюджету ніяк не випадає.

 

Марнування ресурсів

 

Неефективне використання газу протягом лише 2009-2015 років (а також проблеми з нарощуванням видобутку власного газу) призвели до втрат державного бюджету, за оцінками Нафтогазу, на суму близько $11,7 млрд. Крім того, Нафтогаз підрахував, що за виконання спеціальних обов’язків у період з 1 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року держава повинна компенсувати компанії понад 111 млрд грн. Адже згідно із Законом України «Про ринок природного газу», Нафтогаз та Укргазвидобування, виконуючи спеціальні обов’язки, мають право на отримання компенсації своїх економічно обґрунтованих витрат, зменшених на доходи, що були отримані у процесі виконання спеціальних обов’язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку.

 

Читайте також: Є життя без ГТС

 

По суті, постачання газу побутовим споживачам відбувається через схему подвійного субсидування: для побутових споживачів встановлена ціна на газ, що не відповідає ринковій, крім того, додаткове покриття вартості житлово-комунальних послуг діє для найбідніших категорій населення. Практика зниження ціни для всіх без винятку груп населення є шкідливою, оскільки фактично заможніші споживачі використовують значно більше енергоресурсів, за які могли би платити ринкову ціну.

 

Тим часом в Україні за 2018 рік приховані субсидії склали приблизно 6% від доходів державного бюджету (хоч і зменшилася з 19% у 2014 році). Але крім прямих збитків через відсутність ефективних механізмів контролю за цільовим використанням газу існують можливості для зловживань на ринку. На сьогодні відсутній будь-який ефективний механізм підтвердження газзбутами постачання певних об’ємів газу конкретним споживачам у рамках виконання ПСО. Отже, невідомо чи насправді весь газ, що постачається за регульованою ціною, постачається саме населенню.

 

Відтак необґрунтовані вигоди від ПСО отримують не лише вразливі споживачі, а й ті, що мають достатній рівень доходів для оплати газу та тепла за власний рахунок, що в свою чергу призводить до марнування коштів державного бюджету, які б могли були більш ефективно використані на інші потреби. Визначені КМУ ціни на газ у період найбільшого споживання – взимку – традиційно нижче ринкових, що повністю нівелює виникнення комерційного інтересу у незалежних постачальників. У 2018 році вартість газу для населення зросла на 23,5%. Водночас, навіть враховуючи зниження ринкової ціни на газ у грудні 2018 року, різниця між регульованою та ринковою ціною складала приблизно 50%. На додачу, протягом тривалого часу в сегменті ПСО існує велика заборгованість контрагентів (ТКЕ, ТЕЦ, регіональних газзбутів) перед Нафтогазом. Станом на початок липня 2019 року борг контрагентів, що отримують газ від «Нафтогазу» для споживання або роздрібного постачання за регульованою ціною, склав 62,4 млрд грн.

 

Існуюча модель ПСО не містить ефективних механізмів забезпечення фінансових розрахунків між суб’єктами ринку, а чинні процедури не дозволяють Нафтогазу обмежити постачання газзбутам за несплату. Наслідком відсутності інструментів з обмеження постачання газу є багатомільярдні борги газзбутів перед Нафтогазом. Проблемою є і те, що більше половини газзбутів контролюється однією компанією – РГК, що належить Group DF. Отже, відповідно, більша частина боргів пов’язана саме з Group DF Дмитра Фірташа. Зі свого боку, облгази вважають, що встановлені тарифи на розподіл природного газу не є економічно обґрунтованими. Станом на липень 2019 року вже є декілька судових рішень, згідно з якими суди зобов’язали НКРЕКП компенсувати збитки, що були понесені у результаті встановлених у 2016 році тарифів.

 

Підірвані перспективи

 

Неринкові ціни та відсутність контролю за використанням газу та розрахунками знищують потенційний інтерес у незалежних постачальників до цього сегменту ринку. Побутові споживачі не мають можливості обрати собі альтернативного постачальника, тож відповідно цей ринок залишається неконкурентним.

 

Ще однією великою проблемою в контексті дії ПСО є системне недофінансування розвідки нових родовищ і нарощування власне видобутку вітчизняного газу. Станом на 2019 рік потреба у капіталовкладеннях оцінювалась Укргазвидобуванням на рівні близько 29 млрд грн на рік.  Відзначимо, що при регульованій ціні газу в 8,55 грн за м3, до бюджету стягувалося (у вигляді податків та дивідендів) майже 6 грн.

 

Читайте також: Економіка: перевірка реальністю

 

Враховуючи витрати на транспортування та розподіл газу, покриття збитків від продажу імпортованого газу за ціною, нижчою за закупівельну, а також через значні борги газзбутів як роздрібних постачальників, на інвестиції у розвиток видобування газу – за оцінками компанії – залишалося лише 0,34 грн з кожного проданого м3. При цьому лише для підтримки видобутку на нинішньому рівні необхідно інвестувати 2,1 грн з кожного проданого кубічного метру газу, а для забезпечення сталого зростання видобутку – не менше, ніж 2,9 грн/м3.

 

Показовим є приклад 2019 року, коли уряд вимагав від «Нафтогазу» сплати дивідендів (які будуть зокрема спрямовані на виплату субсидій) в той час, коли у компанії була можливість придбати газ за низькою літньою ціною на європейських ринках. Паралельно з цим уряд ставив задачу наповнення підземних сховищ (в рамках підготовки до зими) в об’ємі не менше 20 млрд м3 газу. У результаті 23 липня 2019 року «Нафтогаз» завершив виплату дивідендів державі загальною сумою 12,3 млрд грн. Це склало 90% від чистого прибутку групи «Нафтогаз» за 2018 рік. Відтак у групи залишилося 1,3 млрд грн чистого прибутку. А задля своєчасного забезпечення наповнення сховищ на зиму, Нафтогаз, маючи дефіцит грошових потоків від операційної діяльності (накопичення боргів в рамках ПСО та за послуги балансування), був змушений залучати кредити, розміщуючи євробонди.

 

Озвучена новим урядом мета 40% зростання ВВП впродовж наступних 5 років вимагає нетривіальних кроків з реформування економіки та залучення колосального обсягу інвестицій. Проте вже перші реальні кроки уряду в енергетичній сфері демонструють глибоку прірву між бажаним і дійсним. Так, 29 жовтня стало відомо, що через затягування з підготовкою річного звіту за 2017 рік, Україні загрожує призупинення членства в Ініціативі прозорості видобувних галузей.

 

Як бачимо, наразі новий уряд продовжує ухвалювати прості рішення спрямовані передусім на стримування соціальної напруги, оскільки сфера ЖКП є надзвичайно конфліктною. Проте розкидання грошей навсібіч точно немає нічого спільного із довгостроковим захистом інтересів громадян та максимального підвищення енергоефективності осель і промислового виробництва. А мізерні обсяги коштів, що виділяються при такому підході державою на підтримку програм енергоефективності, зумовлюють відсутність у населення розуміння важливості заходів із підвищення енергоефективності. Доки бюджет на 2020 рік остаточно не ухвалений в уряду все ще є можливість змінити пріоритети в енергетичній сфері.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.