Економіка

  ▪   Олександр Крамар

Готувати сани влітку

Чи зможе Україна пережити наступний опалювальний сезон без закупівель газу та вугілля в Росії
Матеріал друкованого видання
№ 9 (381)
від 5 березня, 2015

Зупинка постачання Нафтогазом блакитного палива до захоплених терористами районів Донбасу ста­­ла спусковим гачком для чергового загострення газового протистояння. Газпром почав постачати блакитне паливо терористам у рахунок внесеного Нафтогазом авансу, нагадавши в такий спосіб про звичку відмовлятися від взятих на себе зобов’язань за першого-ліпшого випадку. Для врегулювання ситуації 2 березня у Брюсселі було проведено тристоронню зустріч за участю єврокомісара з питань енергетики, а також представників України та Росії. Але її результат свідчить лише про відтермінування проблеми.

Проплачені НАК авансом поставки блакитного палива в ме­жах так званого зимового пакета (діє до 31 березня) Газпром має здійснювати в замовлених українською стороною обсягах у чітко вказані пункти прийому. А оплата газу для підконтрольних терористам районів повинна ста­­ти предметом окремих переговорів і «звірки поставлених обсягів». Російська сторона й далі виходить із того, що поставки туди відбуваються відповідно до конт­­ракту з Нафтогазом, тому, як і раніше, зараховуватиме його в борг із подальшим виставлянням рахунків у будь-який зручний для себе час.
Тож 2015 рік та опалювальний сезон-2015/16, найімовірніше, знову минуть під знаком газової, а отже, ширшої, енергетичної, війни між Україною та Росі­­єю. Наведений нижче аналіз свід­чи­ть, що Україна має високі шанси пережити його навіть за повної відмови від закупівель блакитного палива в РФ після завершення дії «зимового пакета». Водночас, щоб потенційна можливість таки конвертувалася в реальний результат і в серпні – вересні не довелося вкотре чути нарікання на брак часу (як це було торік), потрібно вже зараз починати активну підготовку української енергетики до енергетичної блокади з боку РФ.

Уроки зими, що минула

Загалом споживання газу з 1 груд­­­­­ня по 28 лютого становило 14,95 млрд м³, зокрема населенням – 6,65 млрд м³, ТКЕ – 4,1 млрд м³, промисловістю – 3,87 млрд м³, бюджетними установами – 0,32 млрд м³. При цьому промислові підприємства та ТКЕ перевищили встановлені для них ліміти на 1,3 млрд м³. За умови дотримання останніх споживання могло б бути зменшене до 13,7 млрд м³.

Але прогнози щодо енергетичного колапсу в другій половині нинішнього опалювального сезону, на щастя, не справдилися з низки об’єктивних та суб’єктив­них причин. Споживання газу в цей час виявилося меншим завдя­­ки поступовому посиленню дисципліни дотримання лімітів промисловістю та ТКЕ, а також істотному скороченню його використання населенням та бюджетними організаціями.

Читайте також: Нова російська енергетична голка

Промисловість і теплокомуненерго так і не вклалися у виділені їм ліміти. Наприклад, із 1 грудня по 28 лютого обсяг споживання становив відповідно 3,87 та 4,1 млрд м³ замість передбачених на зазначений період 3,27 і 3,49 млрд м³. До цього спричинився дефіцит вугілля, який довелося частково компенсувати за рахунок природного газу. Але темпи понаднормового споживання таки зменшувалися. У жовтні – листопаді 2014 року споживання блакитного палива дорівнювало 7 млрд м³, причому найбільш марнотратним, ураховуючи істотний спад промислового виробництва, виявився листопад.

україна отримує потенційну спроможність  пережити наступний опалювальний сезон без продовження закупівель у Газпрому

Від початку грудня Нафтогаз почав публікувати вичерпну інформацію про дотримання лімітів споживання блакитного палива за регіонами та категоріями споживачів. Посилення дисципліни дало змогу поступово зменшити понаднормове споживання. Так, понаднормове споживання промисловістю у першій декаді грудня становило 34%, тоді як у лютому – вже 5%. Свою роль відіграло й припинення з 18 лютого постачання газу на не підконтрольні Україні території Донбасу.

Натомість надходження блакитного палива виявилося більшим за очікуване завдяки розширенню постачань із країн ЄС та відсутності повномасштабної ескалації на Донбасі, яка могла б мотивувати Росію зірвати «зимовий пакет». Тож у січні та лютому імпорт блакитного палива зріс у 1,5–2 рази порівняно з листопадом і груднем. Відтак якщо за першу половину опалювального сезону (з 20 жовтня 2014-го по 10 січня 2015-го) запаси газу в ПСГ зменшилися на понад 6,1 млрд м³ (із 16,75 до 10,6 млрд м³), то з 10 січня до 1 березня – лише на 2,4 млрд м³ (до 8,2 млрд м³).
Найпомітнішим падіння відбору газу зі сховищ було у лютому: з 1 по 21 лютого піднято 1,1 млрд м³ проти 2,1 млрд м³ за аналогічний період минулого року. В останню ж декаду минулого місяця на тлі дальшого потепління ще й припинили постачання палива в захоплені терористами райони Донбасу (з 18-го числа), водночас різко збільшено імпорт із РФ, щоб завадити поставкам передоплаченого НАК газу на окуповані території. Збіг цих факторів дав змогу вже з 25 лютого не лише припинити відбір газу, а й почати поповнювати запаси у ПСГ і збільшити їх до 1 березня на 105 млн м³.

За умови збереження високої температури повітря та постачання Росією блакитного палива в межах «зимового пакета» до кінця опалювального сезону сховища мають усі шанси лише поповнюватися. Тим більше що з 1 березня збільшено обсяги надходжень газу зі Словаччини, а також із Польщі та Угорщини. Та навіть якщо імпорт із Росії припиниться або впаде до мінімуму, у березні відбір палива з ПСГ не має перевищити 0,5–0,7 млрд м³.

Потенційний баланс 2015–2016 років

Попри те що цьогорічний опалювальний сезон таки вдалося пережити без ексцесів і прогнози щодо енергетичного колапсу в березні не справдилися, це не знімає проблеми на наступну зиму. Річ у тім, що в 2014-му до середини червня в ПСГ активно закачували російський газ, і це дало змогу сформувати значні запаси, які на 15 червня сягнули 14 млрд м³. Тим часом 2015-го без досягнення домовленостей щодо «літнього пакета» необхідно буде їх формувати тільки за рахунок реверсу з ЄС та заощадження частини палива власного видобутку з травня по вересень. Тож спробуймо оцінити потенційний баланс блакитного палива на наступний опалювальний сезон, відштовхуючись від досвіду попереднього року та останніх тенденцій.

Читайте також: Як досягнути добровільної детінізації економіки

Внутрішній видобуток у квітні – жовтні 2014-го становив 11,6 млрд м³, споживання за аналогічний період – 13 млрд м³. Як бачимо, дефіцит дорівнював 10%, проте це було в умовах активного споживання газу й окупованими районами Донбасу за чималого обсягу промислового виробництва там у квітні – червні минулого року, тобто до початку масштабних бойових дій і блокади захоплених терористами районів. Врешті, обсяг промислового виробництва й в інших регіонах України 2015-го буде меншим, ніж 2014-го. Тож можна очікувати, що внутрішній видобуток у квітні – жовтні поточного року не лише покриє споживання, а й забезпечить незначне (0,5–1 млрд м³) збільшення запасів у ПСГ.

За сприятливих обставин потенціал імпорту блакитного палива зі словацького напрямку й за досягнутої наразі пропускної спроможності на рівні 40 млн м³ на добу у квітні – жовтні 2015 року може сягнути 8,4–8,5 млрд м³. Польський маршрут до кінця жовтня в Україну здатний забезпечити постачання до 0,6–0,8 млрд м³. Попри значно більшу пропускну спроможність, через політичні проблеми (загравання Будапешта з Москвою) важко очікувати більших поставок з Угорщини (хоча пропускна спроможність цього маршруту в квітні – жовтні 3,2–3,3 млрд м³).
Таким чином, без постачання газу з РФ, але за успішного використання реверсних маршрутів зі Словаччини та Польщі, а також бодай часткового з Угорщини й за умови перевищення в теплий період внутрішнього видобутку палива над його споживанням на 0,5–1 млрд м³ запаси в ПСГ на початок листопада 2015 року можуть сягнути 18 млрд м³. Це більше, ніж ті 16,1 млрд м³, які країна мала станом на 1 листопада 2014-го.

Споживання газу наступного опалювального сезону мало б змен­­шитися за умови дотримання визначених ще цього року лімітів споживання промисловістю та ТКЕ (порівняно з 2015-м потенційна економія – 2,2 млрд м³), припинення постачання до окупованих районів Донбасу (бли­­зько 0,8 млрд м³), значного підвищення цін для населення, що змусить використовувати його менше або замістити іншими видами палива (можлива економія до 1,5 млрд м³). Таким чином отримуємо потенційну спроможність країни пережити наступний опалювальний сезон без продовження закупівель у Газпрому після закінчення дії нині діючого «зимового пакета» та ще й із додатковим резервним ресурсом 6,5–7 млрд м³ (вищезазначені 4,5 млрд м3 додаткової економії та на 2-2,5 млрд м3 більші запаси в ПСГ порівняно із опалювальним сезоном 2014/2015 років).

Ризики

Такий ресурс необхідний, адже всі наведені тут розрахунки потребують такої самої теплої, як і нинішня, зими. Натомість в Україні вже кілька років зими теплі, тож високою є ймовірність значно холоднішої наступного опалювального сезону. Інший ризик – загроза масштабного скорочення постачання Росією газу українським маршрутом, щоб обмежити можливості використання реверсу (у першу чер­­гу по словацькому маршру­­ту). Річ у тім, що уже 2014 року Газпром зменшив транзит до ЄС через Україну до 62 млрд м³ (ледь більше 50% із усіх поставлених туди 121,3 млрд м³). У разі прогнозованого скорочення транзиту газу через Україну до 50 млрд м³, із яких до 15–16 млрд м³ становитиме реверс, тож питома вага нашої ГТС наступного опалювального сезону може впасти до 25–30% чистих обсягів постачання російського газу до ЄС. Це підвищить загрозу припинення Газпромом постачання газу через Україну, щоб збільшити дефіцит на європейському ринку, достатній для зупинки реверсу до нашої держави, але водночас не катастрофічний з точки зору забезпечення паливом потреб країн ЄС.

Читайте також: Рекомендована дієта для енергетики

Усі ці фактори вимагають вжиття превентивних заходів, по-перше щодо максимально можливого закачування газу реверсними маршрутами з ЄС уже в ІІ кварталі, не чекаючи потенційного зниження цін на ньо­­го в ІІІ кварталі 2015 року. Врешті-решт, зазначеного вище профіциту газу в 6,5-7 млрд м³ цілком вистачить, щоб нівелювати результати навіть повного припинення реверсу з ЄС протягом п’яти місяців опалювального сезону (ті ж 6,5–7 млрд м³).

Щоб такий профіцит став реальністю, Нафтогазу та уряду вже зараз потрібно посилити роботу з промисловими споживачами та ТКЕ, аби ті припинили перевищувати визначені для них ліміти. Частково цьому сприятиме ухвалений у першому читанні законопроект № 2214 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового ста­­ну Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Але необхідне подальше вдосконалення системи економічних стимулів (підвищення ціни на газ) та санкцій (штрафи за перевищення лімітів споживання газу у вигляді подвійного чи потрійного тарифу, а в разі повторного порушенням лімітів – примусове відімкнення від постачання палива).

Актуальність таких заходів особливо очевидна у випадку експортоорієнтованого газомісткого хімічного виробництва. Саме в Рівненській та Черкаській областях (де містяться хімічні гіганти Osthem Holding Дмитра Фірташа), за даними оперативних зведень Нафтогазу, споживання блакитного палива найбільше перевищувало ліміти цієї зими. Причому порівняння даних за перші дві декади грудня, січня та лютого свідчать про тенденцію до зростання темпів перевищення лімітів споживання (75% і 63% у грудні, 151% і 83% в січні та 156% і 87% у лютому).
Важливо також простимулювати вже цього року дієвими економічними методами збільшен­­ня газовидобутку в країні. Адже 2014 року в Україні було викачано 20,5 млрд м³ газу, але якщо приватні виробники, що мали змогу реалізовувати своє паливо за ринковими цінами, збільшили обсяги видобування на 18%, до 3,3 млрд м³, то державні компанії їх або зберегли на старому рівні, або навіть зменшили.

Не менш важливим є подолання проблем у забезпеченні вугіллям (основна альтернатива газу в короткостроковій перспективі) та виробленою на ТЕС електроенергією.

Читайте також: Вугільний договірняк

Питанням, яке поки що лише заговорюється, а натомість потребує чіткого покрокового плану вже зараз – не в серпні чи вересні, є модернізація вугільних блоків українських ТЕС, які працюють на антрацитовому вугіллі (дефіцитному за межами країн Митного союзу та захоплених терористами районів Донбасу). Якщо почати роботу в березні, а не в липні – вересні, то до листопада – грудня 2015 року досить часу, аби, мобілізувавши необхідні ресурси в країні, використавши цільові програми та кредитні кошти європейських і міжнародних фондів, переобладнати вугільні блоки й котельні для роботи на недефіцитному в Європі та світі вугіллі вже наступного опалювального сезону. За оцінками фахівців, для цього будуть потрібні п’ять-сім місяців і символічні для вітчизняної енергетики видатки в межах щонайбільше кількох мільярдів гривень.
Також необхідно вже зараз розпочинати готувати транспорт­­ну інфраструктуру до прийому кількох мільйонів тонн імпортного енергетичного вугілля як залізницею (з ЄС), так і морем (через порти).

Нарешті потрібно ухвалити й публічно задекларувати принципове політичне рішення, що ані електроенергія, ані вугілля з території Росії чи окупованого нею Донбасу (незалежно від джерел його походження) до України від літа поточного року імпортуватися не може.
Жодних об’єктивних перешкод для відповідної модернізації та диверсифікації української теплоенергетики немає. Часу теж досить, якщо виключити можливість саботажу як чиновників у державних та комунальних структурах, так і приватних енергетичних корпорацій. Насамперед ідеться про ДТЕК проросійського олігарха Ріната Ахметова, який іще й через бізнес-мотиви намагається утримати схеми постачання зі своїх копалень у захоплених терористами районах Донбасу. Тому гостро актуальним залишається завдання якнайшвидше встановити ефективний державний контроль за діяльністю ДТЕК або й націоналізувати/реприватизувати її енергетичні активи як стратегічні для національної безпеки в нинішніх реаліях.

Досить повільно останнього року відбувалась і диверсифікація джерел постачання атомного палива на українські АЕС, куди його левова частка досі надходить із РФ, тоді як кооперація в цій галузі із західними постачальниками не лише покращила б стійкість України до потенційної енергетичної блокади Кремлем у разі ескалації протистояння, а й посилила б зацікавленість її долею впливового західного бізнесу, який лобіюватиме дієвішу підтримку Києва своїми урядами.

Потрібні й невідкладні захо­­ди щодо модернізації та розвитку магістральних і внутрішніх будинкових мереж, щоб принаймні наступного опалювального сезо­­ну їх аварійне вимикання не заважало бодай частковій диверсифікації джерел енергозабезпечення населення. Понад те, заплановані на поточний рік украй нерівномірні темпи збільшення вартості електроенергії (на 50–60%) та газу (у 2,9–4,5 раза) для населення зроблять використан­­ня першої вигіднішим, аніж другого, навіть з економічного погляду.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.