Без державного даху

Новина про те, що Владислав Троїцький закриває «Дах», пролунала як грім серед не такого вже і ясного театрального неба України. Але, як запевнив у коментарі для Тижня засновник і художній керівник театру, про втрату майданчика не йдеться.

Читацьке караоке. Фанфікшн - новий тренд

На Заході стає дедалі популярнішим жанр фанфікшн – власноручне пере- та дописування світових бестселерів

Реальність майбутнього. Режисер «Елізі­­ума» Ніл Бломкамп про наукову фантастику та погляд на Землю через 150 років

Ніл Бломкамп ріс у Йоганнесбурзі й завжди захоп­лювався науковою фантастикою, хоча ніколи не був типовим зацикленим на ній заучкою – сам 33-річ­­ний південноафриканець називає себе в ми­­нулому розумником-спорт­­сме­­ном. Любов Бломкампа до наукової фантастики не полишала його в роки юно­сті, коли він із батьками у 18 років переїхав до Ванкувера (Канада).

Гострота коротких історій

Львівський міжнародний фестиваль короткого метра Wiz-Art 2013 запам’ятався бурхливим потоком ідей, які через камеру продемонстрували члени знімальних майданчиків із зовсім різних частин світу. Дійство розпочалося показом позаконкурсної програми «Вічно молоді», що знайомила публіку з героями, які по-особливому зустрічають старість.

Скандал в Мистецькому Арсеналі. Новітні традиції «аполітичного мистецтва»

Виставка «Велике і Величне», що почалася 26 липня в Мистецькому Арсеналі, за задумом організаторів мала вшанувати річницю хрещення Русі, хоча натомість «прославилася» скандальним знищенням настінного розпису Володимира Кузнєцова «Коліївщина: Страшний суд».

Промоутер України. Жан-Клод Маркаде про те, що заважає визнанню українського авангарду ХХ століття у світі

Відомий французький мистецтвознавець і музейний куратор вважає, що складність процесу розуміння західними країнами існування окремого українського арту ХХ століття перешкоджає йому посісти належне місце у світовому культурному просторі.

Рух і нерухомість часу

Продовжуючи популярну в мистецтві тему проминання часу, Павло Ковач-молодший створив «Пам’ятник секунді, яка вже в минулому».

Зворотний бік американської мрії

Порожнеча життя – вирок, який уже вдруге поспіль Софія Коппола виносить голлівудському та загалом американському істеблішменту.

Фольк як прикриття

Так званий синдром другого альбому – серйозний виклик для переважної частини гуртів, один із найвідповідальніших етапів музичної кар’єри.

Руханка для звивин

Зустрілися колись із німецьким родичем, із яким не бачилися 20 років. Часу було не дуже багато, щоб детально переповідати один одному, що за цей період сталося, а в загальних рисах ми й так знали.

Ігор Качуровський. Останній з грона неокласиків

Він здавався одвічним і довічним. Гуманітарій-енциклопедист, поет і перекладач, прозаїк, університетський професор і радіожурналіст, носій призабутої сьогодні шляхетності й освіченості…

Закрити музейний гештальт

Національний художній музей не раз пускав у свої стіни сучасне мистецтво у форматі гостьових проектів, та цього разу тут влаштували «Перегони з часом»: роботами сучасних художників доповнили постійну експозицію. Тепер мистецтво минулого століття займає весь другий поверх.

Сірі кардинали Голлівуда

Нещодавно відбувся реліз саундтреку до фільму «Самотній Рейнджер» Ґора Вербінскі, композитором якого став Ганс Циммер (на фото). Цей автор для режисера – перевірений варіант: за останній десяток років вони працювали разом над шістьма проектами, зокрема й над «Піратами Карибського моря» та «Ранго», де також були пригоди, Джонні Депп і пафос вестерну.

Ілюзія великої битви

«Татарська пустеля» – наголошено чоловічий роман, який допомагає зрозуміти, чим живуть, чого бояться й про що мріють хлопці після настання повноліття

Труднощі гігантоманії

4-й Одеський міжнародний кінофестиваль демонструє просту максиму: розмір має значення. Власне, за цим принципом дійство живе вже три роки, коли 2010-го відкрилося практично на порожньому місці в розпал фінансової кризи, щоразу збільшуючи то кількість фільмів, гостей і глядачів, то місця проведення і загальний бюджет.

Плавання в морі мистецтв

Мілета Проданович про символіку кольорів, тенденції сербської літератури та пост-постмодернізм

Струни титанів. Виступ Kronos Quartet претендує на звання концерту року в Києві

Спека, що 5 липня виснажувала киян, жодним чином не завадила американському камерному ансамблю за участю Мар’яни Садовської зібрати повнісінький зал у театрі ім. Івана Франка.

Дослідниця складності, дурості й слабкості

Марина Левицька про українців у Британії, свій літературний метод і сучасну добу недоброчесної людини

Повірити очам. Фестиваль візуальної культури VIZII

У Києві завершився фестиваль візуальної культури VIZII, який тривав понад місяць. І хоча мультимедійному мистецтву дають проявитися не вперше (були і KIMAF, і відеоартовий VAU-Fest, і нещодавній фестиваль прогресивної музики та цифрового мистецтва NextSound), унікальність цього проекту – в інтеграції двох самостійних форм: фотографії та медіа-арту.

Подвійна жертва

18 липня в український прокат виходить французька драма Брюно Дюмона «Камілла Клодель. 1915», учасниця останнього Берлінського кінофестивалю.

Квітка зла

За два роки до того, як Микола Куліш створив свою «Маклену Ґрасу», Джеймсу Джойсу запропонували заново написати для оперного лібрето текст однієї Байронової поеми. Той відповів: «Мої манери ніколи не були такі погані, щоб переписувати великого англійського поета». Та Джойс кокетував: без поганих манер, а надто без уміння завжди казати правду жодне мистецтво неможливе.

Як говорить зброя. Сорж Шаландон про ірландських борців за свободу, політичне «вбивство» гумором та егоїстичність французької літератури

Сорж Шаландон із юного віку прагнув воювати за справедливість і вибрав найнебезпечнішу зброю – слово. Має здобутки і в журналістиці, і в прозі. Роман «Повернення в Кіллібеґс» забезпечив йому неабияку славу: Гран-прі Французької академії, потрапляння до короткого списку Гонкурівської премії, переклад десятьма мовами. Однак робота над книжкою була дуже важкою.

Дана Заюшкіна: Я з тих людей, які досі думають, що в театрі не їдять

Вокалістка київського рок-гурту «Vivienne Mort» Дана Заюшкіна про власну музику й тексти, міру таланту й гостроту мовного питання в українському музичному середовищі

Кавказ на пагорбах Києва

Міжнародний фестиваль «Транскавказія», про який знають жителі багатьох країн Європи, до Києва приїхав уперше. Його мета незмінна – представити здобутки сучасних кавказьких культур і поглянути на уявлення місцевих митців про цей регіон. А ось завдяки вільному формату в кожній країні він відбувається по-своєму. Фестивальні роботи українських учасників ґрунтувалися переважно на стереотипах, адже мало хто з них бував на Кавказі.

Меблевий джем

Польські музиканти-експерименталісти Karbido, відомі багаторічною співпрацею з поетом Юрієм Андруховичем, привезли до Києва свій сольний проект «Столик».

Звуки «зі спинного мозку»

Львів – дивне місто. Є чимала категорія джазових львів’ян, які принципово не відвідують «цього попсового» Alfa Jazz Fest, тоді як під час дійства до міста приїздять 30–40 тис. людей із Європи, Росії, Білорусі, а також «мажори з Києва». Звісно, що масштабніший захід, то більше можна знайти негативу. Але в решті він чи не найкраща музична подія в Україні. А щодо львів’ян, то їхні дивні комплекси меншовартості й водночас чиста віра в те, що їхнє місто – «культурна столиця України», виправдовуються приблизно тричі на рік. Один із таких випадків – Alfa Jazz Fest.