Культура

  ▪   Марина Гнатенко

Шляхетні мури

автора, УКРІНФОРМ
Із сотні більш-менш вцілілих замків України третина стоїть на Тернопіллі
Матеріал друкованого видання
№ 2 (167)
від 14 січня, 2011
До фото: ЗБАРАЖ. Кіногенічна фортеця: фігурувала у блокбастері Єжи Гофмана «Вогнем і мечем». Нині тут – туристичний комплекс

Поблукати коридорами колись розкішних палаців і суворих фортець, спуститися в підземелля, вивчати історію України наживо на Тернопіллі проблемою не є. Лише не варто планувати відвідати всі замки за одну поїздку, адже із сотні збережених тут розкинулись 34. Всі вони різні, проте зі спільною долею. Історія їхня розпочалася з часів оборонних міст-фортець. Більшість нині – руїни, які зачекалися руки господаря. Твердині, що встояли перед навалами ворогів, знищують час і людська байдужість.

Козацька слава

Дорогою з автостанції Збаража до замку проминаємо дерев’яні скульптури та костел XVII століття. Ще кількасот метрів – і ми на місці. Мури як новенькі. Пригадую, як чотири роки тому приєдналася тут до польської екскурсії.... Про Збаразький замок є згадки в знаменитій книжці «Вогнем і мечем» Генріка Сенкевича та однойменному блокбастері Єжи Гофмана. Тоді за стан споруди стало соромно. Нині тут – конкурентоспроможний туркомплекс. 

Чистий доглянутий парк, рів, брама… Ось де треба проводити уроки історії! Коли стоїш там, де загинув 1649 року Морозенко, тоді як Хмельницький вів військо проти Яреми Вишневецького, хіба забудеш про цю битву?
Замку пасують козацькі сюжети з виставки дерев’яних скульптур нашого сучасника Володимира Лупійчука. Вони чудово корелюють з роботами майстрів школи всесвітньо відомого Іоанна Пінзеля і вишуканим «Ангелом» XVIII сторіччя, ймовірно, авторства самого маестро, представлені у сусідній залі. Дух краю відчувається в усьому.

В іншій залі палацу розміщений найповніший в Україні музей середньовічної зброї. Тут – точні копії та навіть оригінали: меч, шаблі, алебарди, гармати з мушкетами, лицарські обладунки. У холі та залах – скульптурні погруддя козацьких ватажків, портрети князів Збаразьких, козацьких полковників, польських діячів.
Не обійшлося й без новітніх віянь маркетингу: в казематах замку недавно відкрили кімнату тортур середньовічної інквізиції. Гламурні дівчата роблять тут фотосесії. Кожен шукає своє… 

Якщо ззовні замок виглядає блискуче, то в підземеллях, які простягаються на десятки кілометрів, реставраційної роботи вистачить до весни. На це держава пообіцяла виділити 6 млн грн. А до осені 2011-го, коли Збаражу виповниться 800 років, Кабмін обіцяє відремонтувати не лише пам’ятки, а й навіть міський водогін.

Східний Вавель 

Не така щаслива доля спіткала «Східний Вавель» – ренесансний замок у Бережанах, резиденцію шляхтичів Синявських. Вони подбали і про фортифікації: стіни тут завтовшки 2–6 м, і про природний захист: під фортецею 800-метрове болото та два рукави річки Золота Липа. Звісно, також не забули і про вишуканість архітектури та ін­­те­­р’єрів. Замок славився розкішними балами, де гостював гетьман Іван Мазепа.

«Нашій фортеці «не пощастило», – каже завідувач науково-дослідного відділу Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) у Бережанах Володимир Парацій. – Тут не воював Богдан Хмельницький, тож їй донині не приділяють достатньо уваги. Хоча вона витримала десятки облог і здалася лише козакам у 1648 році й шведам у 1655-му».

У розчищеній частині зам­­ку – невелика експозиція: цегла з логотипами Потоцьких, мармурові фрагменти оздоблення з надгробків Синявських, які вдалося знайти у підвалах. На другому поверсі створили музей меблів кінця XIX – початку XX сторіччя – бережанці зносять їх сюди, відтворюючи колорит міщанського життя тих часів. Скриня, креденс, трикутний годинник із дерева, ліжка, тумби, двері…

Руйнуватися замок почав ще в позаминулому столітті, а після смерті його останнього власника Якуба Потоцького 1934-го війна і роки довершили справу. Але із 2004-го замок є частиною історико-архітектурного заповідника. Ріже око добудований червоною цеглою поверх і металевий дах західного корпусу. Однак це тимчасово. Коштів на реставрацію немає, а для вцілілого нижнього ярусу й експонатів такий «укрремонт» кращий, ніж скніння просто неба.

«Майже 30 років, поки замок стояв пусткою, тут грілися усі довколишні безхатьки. У ньому ж, як у печері, завжди більш-менш постійна температура, – розповідає Володимир Парацій. – Там виріс цілий ліс! Ми все це прибрали, зробили покрівлю, закрили проломи в стіні нового палацу».

Зменшений у 170 разів макет у дворі відтворює вигляд замку, який був колись. І яким стане за 25 років, якщо, звісно, виділені кошти надходитимуть вчасно. Дві каплиці замкового костьолу – усипальниці Синявсь­­ких – обнесені протиаварійним риштуванням вже 5 років.

За вхід туристи платять 3 грн. Якби було що показувати, кажуть, брали б більше. Наразі ж мета – порядок. Позаяк держава не поспішає надати допомогу, думають про залучення іноземних грантів. Для популяризації замку минулоріч провели фестиваль – з лицарями та вогняним шоу. Його хочуть запровадити на постійній основі.

Встояв перед Батиєм

Поки маршрутка прямує до гори Бона, де стоїть Кременецький замок, одна з пасажирок каже: «Напишіть про наші дороги – це ж суцільні ями! Нашого мера обрали вже втретє, тож тепер він точно… нічого не зробить!» Маршрутка вибухає сміхом. А от на горі шлях до заповідника – рівний, є дороговкази.

Туристи приїздять сюди аж до вечора. Кажуть, на Боні добре смакують шашлики – у Кременецьких горах чудове повітря. Після короткої прогулянки з-за повороту зринає мур. Оглядати тут мало що – кілька стін, напівзасипана криниця, схожа на воронку від бомби, та залишки в’їзної вежі. Цікавіше послухати екскурсовода, стоячи на рештках мурів понад прірвою з краєвидом Кременця – компактного і згори європейського міста із середньовічною архітектурою. В гарну погоду на обрії сяють куполи Почаєва. 

Замком назвати ці руїни нині важко – козаки його знищили ще 1648 року (з 1569-го Кременецький замок був власністю польських королів), і відтоді ніхто не його відновлював. А колись це була найславетніша фортеця Волині, яка встояла навіть перед ханом Батиєм. Бона рясно полита кров’ю нападників. Круті схили гори – майже 100 метрів над округою – не дозволяли взяти замок нікому. Втім, у середині XIII століття на веління князя Василька дерев’яні укріплення розібрали. Згодом фортецю відбудували в камені литовські князі Любарт і Вітовт. Їх згадують як господарів, а не завойовників. 

За Речі Посполитої палацом володіла польська королева – італійка Бона Сфорца д’Арагона, про коханців та жорстокість якої в Кременці ходить чимало легенд. Загалом фортеця жила спокійно, поки її після виснажливих боїв, що тривали півтора місяця, не здобули козаки Максима Кривоноса з повсталими проти шляхти місцевими жителями.

Наш гід, контролер Креме­­нецько-Почаївського державно­­го історико-архівного заповідника Микола Вінницький, каже, що історію треба відчувати, тоді вона буде цікавою. Фортеця, веде далі пан Микола, досі має багато загадок. Тут у XVI сторіччі зберігали зброю, хоча королі чи воєводи, які потребували б охорони, у замку не жили. Що тут було, скарбниця чи щось інше, невідомо й досі. 

Назва блоку

«Сірий кардинал» з Бережан
Збоку над сучасною в’їзною брамою Бережанського замку височіють два поверхи Нового палацу кінця XVII сторіччя. Про власників палацу нагадують фотокопії портретів. Їхнє життя – це історія кількох країн. З кожною новою владою рід лише розквітав, а його нащадки не просто дружили з царями та королями, а й самі мітили на корону. Як-от геніальний інтриган Адам-Микола Синявський. Він переховував угорського князя-бунтівника Ференца Ракоці й приятелював із його переслідувачами, приймав Петра І і Мазепу, листувався з королем Польщі, якого хотів посунути, був для всіх незамінним і мав щастя померти у власному ліжку

Маршрути
Замків на Тернопіллі безліч. Варто лише визначтесь із напрямком. Поїхавши у бік Чернівців, до Чорткова, ви побачите замки у Микулинцях, Теребовлі та Буданові. Ще один напрямок – Бучач, Підзамочок і Язловецький замок, який зберігся завдяки послушницям сусіднього монастиря. У Бучачі окрім фортеці є цікава ратуша та василіанський монастир. Не варто забувати і про Тернопільський замок. А Скалат, Токи, Сидорів, Скала-Подільська! Який напрямок не оберете (див. мапу), на вашому шляху трапиться не одна фортеця. 
Найкраще збереглися замки в Тернополі, Бережанах, Збаражі, Скалаті, Кривчому, Золотому Потоці, Ягільниці, палаци у Вишнівці, Язлівці, Білокриниці 

Ще один Версаль
Можна відвідати також палац у Вишнівці. Прославив його «тезко» – засновник Січі на Малій Хортиці князь Дмитро (Байда) Вишневецький. Палац оточує старий парк, з вікон цікаво милуватися прекрасними краєвидами. Від фортеці ж лишилися самі рештки мурів. Палац у непоганому стані, там працює музей і екскурсоводи. Незабаром тут хочуть створити галерею картин уродженця Тернопілля Івана Марчука. Оноре де Бальзак, який тут побував у 1848 році, назвав палац «малим Версалем»

Скажені шахи
У 1848 році у складі Археографічної комісії у Вишнівці побував Тарас Шевченко. Тут він почув оповідь про «скажені шахи» Яреми Вишневецького. Грали у шахи на велетенській шахівниці, де, власне, фігурами були кріпаки, а глядачі сиділи на підвищенні. «Програних» людей забирали нові власники, і родини могли вже ніколи не побачитися 

Де жити, харчуватися
У Збаражі є тризірковий готель «Гетьман», він може прийняти й гостей Євро-2012. Якщо бажаєте поїсти в інтер’єрі середньовіччя, відвідайте ресторан «Легенда» в казематах Збаразького замку

Замки заробляють
На Тернопіллі діють два Державні історико-архітектур­­ні заповідники (ДІАЗ) із десяти, що є в Україні, – Кременецько-Почаївський та Бережанський. А також – Національний історико-архітектурний заповідник «Замки Тернопілля» з центром у Збаражі. Саме створення останнього у 2005 році врятувало кілька замків.
Як розповів Тижню гендиректор НІАЗ «Замки Тернопілля» Анатолій Маціпура, Збаразький замок щороку заробляє на відвідуванні, екскурсіях та оренді залів 600–700 тис. грн, Вишнівецький – 150–200 тис. грн, а Язлівецький та Теребовлянський – по 10–15 тис. грн. Ці гроші йдуть на роботи в інших замках – проектну документацію та консервацію. Адже усі вони перебувають в аварійному стані. Ремонт і реставрацію держава не фінансує вже два роки



БЕРЕЖАНИ. «Східний Вавель» – колись одна із найвизначніших оборонних споруд Європи епохи Ренесансу

МИКУЛИНЦІ. Замок витримував облоги турецьких військ, але в ХІХ столітті тут вже містилася суконна фабрика
КРЕМЕНЕЦЬ. Встояв навіть перед ханом Батиєм. Однак сюди увійшов-таки з козаками Максим Кривоніс

НАРОДЖЕНА ВДРУГЕ. Невдовзі гості Бережанського замку зможуть побачити алегоричну скульптуру з мармуру, відновлену з уламків у співпраці з польськими архітекторами