Культура

  ▪   Алла Пушкарчук

Відкриття Docudays UA: лазерне шоу, акція на підтримку політв’язнів та постправда

Як пройшло відкриття міжнародного фестивалю документального кіно про права людини

У глядацькій залі кінотеатру «Жовтень» на кожному із сидінь – аркуші А4 з надписами «Save Oleg Sentsov&all ukrainian kremlin’s hostages». Люди поступово займають свої місця. За декілька  хвилин розпочнеться церемонія відкриття 16  міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Дозволити програмі змінити вашу свідомість? Так звучить головне питання фестивалю цьогоріч, адже мова піде про вплив цифрових технологій на розуміння прав людини. Схоже, людство вже дало відповідь, навіть не підозрюючи про це.

 

У залі вимикають світло. На білому екрані з’являється трикутник, гасне. З’являється квадрат. Гасне. Звучать глухі удари барабана. Поступово збільшується темп. Приміщення прошивають червоні та сині лазерні промені. За спиною барабанщика з’являється вогняний круг, схожий на планету. Гасне. Струмені води виграють у такт музики. Темп збільшується. Лазерні промені мигають, змінюючи кольори, утворюють різноманітні конфігурації, які заповнюють собою все приміщення. Відкриває Docudays UA музикант Станіслав Іващенко («Вагоновожатиє») зі своїм сольним аудіовізуальним проектом S.I, зробленим в колаборації з Lazer Studio.

 

 

У залі вмикають світло. На сцену в образах Нео та Триніті з «Матриці» виходять директорка «Дикого театру» Ярослава Кравченко та головний редактор Buro 24/7 Олексій Тарасов – ведучі церемонії. Глядачів просять підняти аркуші із закликами звільнити політв’язнів для того, щоб зробити фото. Подібні акції відбуватимуться упродовж всього фестивалю. Це анонсують ведучі.

 

На екрані з’являється зображення зимового лісу. Сніг, туман, звуки птахів, таємничість. Раптом поміж деревами бачимо  LED екран. Docudays презентує свій офіційний ролик. «Поставивши LED екран у лісі, ми рефлексуємо на проникнення екранів в геть усі сфери життя і в найнеочікуваніші місця. Транслюючи на ньому види живої природи, в якій цей екран знаходиться, ми досліджуємо природу нашої уваги, пропонуємо подумати над тим, чому ми часто концентруємось не на самій реальності, яку бачимо на власні очі, а на її погіршеній копії. Тільки тому, що ця копія потрапила на екран?» – так пояснює концепцію ролику арт-директор Роман Бондарчук. 

 

Читайте також :Docudays UA: Свобода і відповідальність у багатопіксельному світі

 

Фестиваль офіційно стартував.

 

Фільмом-відкриттям цьогорічного Docudays UA стала документальна стрічка нідерландського режисера Ганса Пула « Bellingcat: Правда у світі постправди», присвячена об’єднанню журналістів, яке розслідує найбільш резонансні та суперечливі справи у світі, здійснюючи розвідку відкритих джерел. ПР-директорка фестивалю Дар’я Аверченко перед показом фільму зазначила: «Ми починаємо з найоптимістичнішого фільму програми «Мережа». Чому він? Ну тому що ми хотіли поговорити про мережу, яка не тільки плутає думки, але й допомагає виводити злочинців на чисту воду».

 

 

До перегляду фільму слід підготуватися, принаймні, з’ясувати, що собою являє розвідка відкритих джерел та чим особливий світ постправди.

 

Отож, робота Bellingcat повністю базується на методі OSINT (Open source intelligence), який передбачає збір та аналіз інформації з соціальних мереж, відео-хостингів, друкованих, електронних та телевізійних ЗМІ, знімків Google Maps та інших джерел, доступ до яких не заборонений законом.

 

Читайте також: Docudays UA: під знаком рівності

 

В Україні таким методом користується міжнародна волонтерська розвідувальна спільнота InformNapalm, яка регулярно оприлюднює нові докази участі російських військових у війні на Донбасі та в окупації Криму. Такими доказами зазвичай стають фото нагород «За звільнення Криму» , на фоні військової техніки в окупованих містах, коментарі, у яких повідомляється місце знаходження тієї чи іншої частини і т.д. Усі матеріали беруться з приватних сторінок  солдат у соцмережі «Вконтакті».

 

Також методи OSINT є головним джерелом інформації для центру «Миротворець», який публікує особисті дані бойовиків незаконних збройних формувань та російських військовослужбовців, що воюють на території України.

 

 

Слово «постправда» характеризує епоху масових комунікацій, у якій об'єктивні факти менш важливі для формування громадської думки, ніж звернення до емоцій і особистих переконань. Небезпечна постправда тим, що за таких умов набагато простіше маніпулювати людьми, поширюючи завідомо неправдиву інформацію.

 

Отож, фільм Ганса Пула розповідає про історію створення Bellingcat, специфіку його діяльності, труднощі, скепсис, недовіру, боротьбу з фейками та завоювання міжнародного авторитету.

 

Паралельно у стрічці розповідаються дві історії: перша  - про саме угрупування, друга – про справи, що стали предметом їх дослідження. Відповідно, кіно, що зрештою властиво для документалістики, досить насичене різноманітним фактажем.

 

Ballingcat заснований у 2014 році журналістом та блогером Еліотом Гіґґінсом та являє собою інтернет-видання, у якому працюють громадські журналісти з різних куточків планети. Увагу міжнародної спільноти об’єднання привернуло наприкінці 2015 року, оприлюднивши власні дослідження катастрофи рейсу МН17. Задовго до завершення офіційного рослідування, Ballingcat заявило, що малазійський Boeing, який летів з Амстердама в Куала-Лумпур, був збитий біля Донецька з системи «БУК», що прибула з Росії. У стрічці поетапно подається історія цього розслідування, аж до озвучення імен підозрюваних у безпосередньому виконанні злочину.

 

Читайте також: Фестиваль Doсudays UA: інклюзивність, війна, екзистенція

 

Крім того, Ганс Пул  дозволяє глядачам побачити, як саме журналістам вдалося викрили причетних до отруєння колишнього агента російських спецслужб Скрипаля та його доньки у Солсбері, а також спростувати низку фейкових матеріалів про події на Близькому Сході.

 

«Ballingcat. Правда у світі пост правди» - це кадри вибухів, побиття, жорстокості, мертвих тіл, брехливі коментарі високопосадовців Росії та США. Крім того, особисті історії громадських журналістів показують, наскільки вразливими та відірваними один від одного вони є у реальному житті. Тому спершу дивуєшся, чому цей фільм організатори фестивалю називають найоптимістичнішим. Мимоволі виникає питання, якими ж тоді будуть інші? Однак згодом розумієш: стрічка дає змогу переконатись, що будувати міцні професійні взаємостосунки у віртуальному світі можливо, і що у тотальному засиллі сфабрикованих свідчень та брехні можна знаходити правду завдяки інструментам, які надає Інтернет.

Назва обєднання журналістів-розслідувачів походить від ідіоми "belling the cat", що відсилає до байки, яка згодом лягла в основу мультфільму. У ньому одна з мишей пропонує причепити дзвіночок на шию коту, аби таким чином знешкодити його. Однак зробити це ніхто не наважується.

Члени Ballingcat наважились у 2014 році.