29 липня

Ціна самооборони

Окрім гучної справи Сергія Стерненка, за якою багато хто стежить, існує безліч інших побутових прикладів, коли жертва, яка захищалась більш успішно, ніж атакував нападник, отримує обвинувачення у скоєнні злочину.

Питання захисту свого життя та покарання за наслідки самооборони в Україні є дуже суперечливим як з юридичної, так з морально-етичної точки зору. Насправді, це питання є не менш гострим, ніж легалізація зброї, з приводу чого у суспільстві давно ведуться запеклі дискусії. Окрім гучної справи Сергія Стерненка, за якою багато хто стежить, існує безліч інших побутових прикладів, коли жертва, яка захищалась більш успішно, ніж атакував нападник, отримує обвинувачення у скоєнні злочину. 

 

Кілька днів тому у Костянтинівці на Донеччині суд обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці для 15-річного підлітка, котрий поранив двох чоловіків, один з яких помер. Зі статистики побутових злочинів цей випадок вирізняє мотивація підлітка, який вчинив дії, що призвели до поранення та смерті людей. Офіційна версія, за інформацією Костянтинівської місцевої прокуратури, виглядає так. Встановлено, що “21 липня 2020 року, близько 22:00, двоє мешканців м. Краматорська приїхали до будинку чоловіка з метою отримання грошового боргу. Між господарем будинку та непрошеними гостями виникла сварка. Почувши галас, на вулицю вибіг 15-річний син власника оселі, та, схопивши у гаражі рушницю, здійснив кілька пострілів у бік “кредиторів”. Від отриманого вогнепального поранення один з чоловіків помер на місці, а іншого доставлено до міської лікарні, де він перебуває по теперішній час”. Наразі триватиме досудове розслідування, після чого буде вирішене питання про остаточну кваліфікацію, з урахуванням отриманих висновків судово-психіатричної, судово-медичної, балістичної експертиз. Але, за інформацію на поточний момент, поліція відкрила кримінальне провадження за статтею “Закінчений замах на вбивство” Кримінального кодексу України. Якщо провину доведуть, підліткові загрожує покарання до 15 років позбавлення волі.

 

Читайте також: За брата, за Україну

 

Навіть з повідомлень офіційних джерел можна побачити, що в цій справі є про що дискутувати. Дві людини пізно вечорі вдираються до оселі, де вчиняють фізичну розправу над господарем, свідком якої стає неповнолітня дитина. Навряд чи все обмежувалося тільки дискусією на підвищених тонах, якщо хлопець кинувся за рушницею. Можливо, він почув таке прохання від батька, який хотів налякати нападників. Звісно, питання щодо неналежного зберігання мисливської зброї, до якої мав доступ син — сфера відповідальності (в тому числі,  кримінальної) власника рушниці. І можна дискутувати, чи виправдовує ступінь загрози дій “кредиторів” використання проти них вогнепальної зброї. Але все ж йдеться підлітка. Будучи фізично слабшим, ніж двоє дорослих “гостей”, він мав використовувати для захисту якісь допоміжні засоби. Також варто враховувати, що хлопець намагався врятувати близьку людину, яка явно перебувала у небезпеці, ступінь якої в цих обставинах дитина могла й не оцінити, перебуваючи в стані афекту. Думаю, подальша справа в руках адвокатів, які працюватимуть над зміною кваліфікації цього злочину. Впевнена також, що справи, що стосуються самооборони та її наслідків, повинні чітко відокремлюватися від злочинів, скоєних з інших причин. 

 

Читайте також: Обійти юність за ґратами

 

 

Треба зазначити, що в судовій практиці України є прецеденти, в яких подібний самозахист під час вторгнення до помешкання визнавався правомірним. Наприклад, 26 квітня 2018 року Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду підтвердила право на позбавлення життя при захисті від нападу групи осіб, які протиправно вдерлися до житла. Був скасований вирок чоловікові, якого визнали винним в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони. Суди встановили, що чоловік, захищаючись від незаконного проникнення в житло і нападу з боку двох осіб, наніс одній з них один удар в груди кухонним ножем, внаслідок чого особа того вечора ж померла в лікарні. Суд пояснив, що згідно з частиною 5 ст. 36 КК, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, така дія не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність. Тобто закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, якщо йдеться про напад озброєної особи, напад групи осіб, протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У випадку з костянтинівським підлітком, можна взяти до уваги дві обставини: нападників було двоє і вони незаконно вдерлися на територію, де проживає хлопець. 

 

Читайте також: Маркер відсталості

 

В цілому, зрозуміло, що кінцеве рішення по цій неоднозначній справі буде залежати від багатьох чинників, і зараз не можна сказати, в якій бік хитнуться терези правосуддя. Але навряд чи можна говорити про справедливість, якщо хлопець, котрий запобіг травмуванню або навіть вбивству власного батька, повинний сидіти у в’язниці на рівні, наприклад, з двома своїми ровесниками, які півроку тому на вулиці сусіднього Бахмута, знущались та методично вбивали беззбройного та незнайомого їм Артема Мірошниченка. Бо мотив, через який  стається та чи інша подія, все ж має значення.