30 травня

Навіщо людині піст?

Відомий естонський композитор Арво Пярт у своєму нещодавньому інтер­в’ю іспанській газеті ABC (одному з нечисленних) сказав слова, які не дають мені спокою вже кілька днів. Я повертаюся до роздумів Пярта й намагаюся сформувати навколо них своє розуміння скрутної ситуації, у якій зненацька опинилися ми всі.
Матеріал друкованого видання
№ 21 (653)
від 20 травня

На запитання журналістки газети ABC Інес Мартін Родріґо «Яку роль відіграє мистецтво як система соціальних зв’язків та критерій нашої ідентичності під час нинішньої глобальної кризи?» Арво Пярт відповів: «Те, що відбувається сьогодні у світі, змушує нас усіх іти на жертви й немов відступити назад у своєму житті. У певному розумінні це ніби «повний піст» для всього світу. Усі світові культури знайомі з уявленням про піст, його перевагами та дією. Нинішній стан самообмеження скував нас усіх, зокрема й у світі мистецтва, хочемо ми цього чи ні.
…Криза створила ситуацію, у якій на кожному рівні розкрилися всі можливі проблеми та вади. Ідеться не лише про слабкості політичних та соціальних систем. Теперішня криза не пощадила нікого. За умов надзвичайного стану кожен показує свою справжню «вартість», яку вже годі приховувати далі. Ніхто не знає, як ми вийдемо із цієї кризи, але кожен із нас знає, що вже ніщо не буде таким, як раніше».


Пярт згадав уявлення про піст, що для багатьох нас утратив будь-який глибокий сенс, звівшись звичайно до бездумної обрядовості.


Піст існував та існує в багатьох культурах світу і в різних вимірах.

 

Читайте також: Ефект доміно


Вимір, який існував ще до появи великих монотеїстичних релігій, — це обмін енергією зі світом. Оскільки піст пов’язаний із ритмом природи, зокрема річним, постують у певні періоди, прагнучи символічно віддати всю енергію, яка могла б походити з перетравленої їжі, природі, щоб забезпечити її плодючість та розвиток.


Інший вимір — очищення, піст супроводить дії, пов’язані із сакральною сферою. Шамани, готуючись до виконання магічних ритуалів, часто постують напередодні. Так готувалася й давньогрецька пророчиця Дельфійського оракула: коли хто приходив до неї з проханням дати пророцтво, то мусив потерпіти, поки піфія очиститься через піст, прийме ритуальну купіль, а вже потім сяде серед священних випарів і виголосить пророцтва.


Якщо згадати біблійну розповідь про створення людини, ми бачимо, що в первісному райському стані не було ні споживання їжі, ні сексуальних стосунків, це все з’явилося тільки після гріхопадіння. Отже, з огляду на таку обставину піст — це прагнення оновитися та відродитися: знову відтворити первісний стан. А в Новому Заповіті з’явилася μετάνοια, зміна, яку розуміють як докори сумління й покуту, що їй має допомагати піст. Такому станові добре відповідає утримання від м’ясних страв, адже м’ясо і кров — елементи життя, треба очиститися від них задля повернення до первісної гармонії.

Піст — це прагнення оновитися та відродитися: знову відтворити первісний стан. Піст був і елементом готування, вступу, до нього вдавалися перед важливими подіями, як-от перед ритуалами ініціацій. А хтось демонстрував отак свою соціальну зрілість: здатність постити якийсь час


Піст був і елементом готування, вступу, до нього вдавалися перед важливими подіями, як-от перед ритуалами ініціацій.


А хтось демонстрував отак свою соціальну зрілість: здатність постити якийсь час.


Дедалі частіше ми вживаємо уявлення про піст у метафоричному розумінні, як ужив Арво Пярт, але, знаючи про його щиру побожність, варто бодай на мить поглянути на приписи такої інституції, як церква, і замислитись, якою мірою вони мають універсальний надконфесійний вимір і якою мірою ситуація, у якій ми всі опинилися внаслідок вибрику природи, впливає на наше розуміння одного з головних уявлень, на яких збудовані всі великі цивілізації.


Нині настанови церкви щодо посту на диво м’які й позбавлені аскетичної суворості церкви давніх віків. У нещодавньому зверненні католицьких єпископів є перелік «страв», яких сучасна людина мала б уникати, принаймні під час великого посту:
— споживання їжі без раціональних принципів, що інколи призводить до непрощенного марнування ресурсів;
— надмірне споживання алкогольних напоїв, тютюну й різних стимуляторів;
— ненастанна гонитва за непотрібними речами внаслідок бездумного переймання кожної моди й дослухання до рекламних оголошень;
— надмірні витрати, часто пов’язані з публічними урочистостями, зокрема й релігійними святами;
— гонитва без чуття міри за розвагами, які не сприяють необхідному психічному та фізичному відпочинку, а становлять самодостатню мету й призводять до відриву від дійсності та відповідальності;
— гарячкова праця, що не лишає місця для тиші й роздумів;
— надмірна прикутість до телебачення та інших засобів масової інформації, яка може призводити до залежності, гальмування здатності думати й перешкоджати родинному спілкуванню.

 

Читайте також: Шрам на шкірі

 

Цікаво, скільки нас — чи то побожних, чи то адептів різних духовних учень, чи то безвірників — готові спробувати дотримуватися бодай певних вимог посту? Арво Пярт завдяки своїй надзвичайній інтуїції митця-містика показав шлях, важливий для нас усіх, а надто для творців культури та мистецтва: «Нинішній стан самообмеження скував нас усіх, зокрема й у світі мистецтва, хочемо ми цього чи ні». Тож варто цей час наповнити глибшими, ніж звичайно, роздумами й діями, які є їхнім результатом.