17 квітня

Півцарства за вакцину

Уявіть, що в червні 2014 року новообраний президент Порошенко пообіцяв мільйон доларів генералу, підлеглі якого встановлять жовто-блакитний прапор над Спаською вежею Кремля. Якби я таке тоді почув, то подумав би, що президент геть не володіє реальною інформацією щодо боєздатності війська і тодішніх політичних умов. Та схожу пропозицію в умовах нової війни, війни проти пандемії коронавірусу, висловив президент Зеленський.

«Президент попросив мене, щоб я написав листи на наших академіків і пообіцяв, що якщо хтось винайде вакцину або ліки, то отримає, не знаю з якого фонду, мінімум мільйон доларів», - сказав недавно головний санітарний лікар країни Віктор Ляшко. Мені б хотілося, аби президент моєї країни мав уявлення про стан речей в різних сферах життя, економіки, науки. Глибокі знання нехай будуть в його радників, розбиратися професійно в усьому неможливо. Та загальні уявлення мають бути. І от фраза про мільйон академікам показує, що, перефразовуючи Олексія Гончарука, на місці знань про науку в Україні у президента пусте місце. А з радниками також не склалося – жоден професіонал не порадить подібне заохочення.

 

Виробництво сучасних вакцин – високотехнологічний наукомісткий бізнес. Він потребує мільярдів доларів інвестицій в інфраструктуру – дослідницькі центри, промисловість. Інвестицій в систему освіти – потрібні і кваліфіковані науковці, і медики, і інженери. І не разових інвестицій, а роками. Для прикладу подивимося на фінансування Moderna Therapeutics, американської компанії, яка анонсувала випуск вакцини у вересні. $240 млн від шведсько-британського фармацевтичного гіганту AstraZeneca у 2013 році. $100 млн від американської Alexion у 2014. Починаючи з 2015 року - $300 млн від однієї із найбільших фармацевтичних компаній світу Merck. Аби Moderna змогла у 2020 році випустити в короткі терміни вакцину від коронавірусу, вона протягом десятиліття отримувала сотні мільйонів інвестицій, розбудовуючи наукові і промислові потужності, залучаючи найкращих спеціалістів. Фінансування усієї нашої Академії наук – менше $200 млн на рік, Академії медичних наук - $50 млн. Усі державна наука України програє за фінансуванням одній американській компанії. А таких компаній чимало. І мільйон Зеленського є краплиною в морі на тлі необхідних коштів.

 

Читайте також: Коронавірус: п’ять попередніх висновків

 

Аби фармгіганти прийшли із своїми інвестиціями в Україну, їм потрібна уже розвинена інфраструктура – вони не будуть фінансувати пустелю. А також гарантії - навряд чи вони спокусяться інвестнянею, хай би скільки мов вона не знала. При цьому в будь-яку кризу першою під удар підпадає наука – звідки ж ще взяти грошей, не з МВС же знімати, чи судової системи, або ж не з Офісу Президента. І от тоді як фінансування науки і освіти зменшують на 8 млдр.гривень, зрізають половину із Національного фонду досліджень (спочатку хотіли все, та команда МОН відстояла), тоді як в Інституті молекулярної біології і генетики проблеми із бюджетними видатками на виробництво тестів, а багато наукових співробітників працюють не повний робочий тиждень – на повний нема бюджету, президент Зеленський пропонує мільйон доларів академікам за вакцину. Це виглядало б блюзнірством, якби не було глибоким нерозумінням реального стану справ в українській науці та ресурсів, необхідних на виготовлення вакцини.

 

Фраза «хтось винайде вакцину» звучить так, ніби вакцина – це відкриття, раптове прозріння, як у Ньютона після удару яблуком (хоча і у Ньютона було не так). А не результат багатомісячної роботи сотень науковців, а потім ще довшого тестування на тваринах і тисячах добровольців. Ніби вчений-одинак, образ якого так популярний у фантастичних фільмах, сидить у своїй секретній лабораторії та щоденно виготовляє по вакцині, чекаючи коли до нього звернуться із щедрою пропозицією. До схожого популізму вдався Дональд Трамп, пропонуючи мільярд німецькій CureVac на «виготовлення вакцини виключно для США», та все ж то були б інвестиції у розробку, а не грошова винагорода.

 

Читайте також: Тривала гра. Що іноЗМІ пишуть про пандемію коронавірусу

 

Щоб перемогти у війні необхідно знати і супротивника, і власні можливості. Розбита роками недофінансування і вимивання професійних кадрів армія не розіб’є сильного і підступного ворога. Так само наука, що десятиліттями знаходилася на периферії державотворення, втрачаючи технології і спеціалістів, не зможе протистояти  викликам, і створити сучасну вакцину в принципі. І якщо тодішні очільники держави розуміли реальну ситуацію із армією і задіяли сили на її покращення. То, схоже, що нинішнє керівництво, принаймні, президент, нічого не знає про науку і реальний стан у високотехнологічних галузях. І це тривожно, адже покращення в такому разі годі чекати. А обіцяний академікам мільйон так і залишиться на рахунку невідомого фонду.