12 вересня
Едвард Лукас   ▪   Старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон)

Чому 17 вересня — значуща дата

Кожен поляк знає, чому 17 вересня 1939 року має важливе значення. Відомо це й багатьом українцям, особливо із Західної України, яка на той час входила до складу Поль­щі.
Матеріал друкованого видання
№ 37 (617)
від 12 вересня

Та решта здебільшого не знає. На Заході 80‑ті роковини радянського вторгнення у Східну Польщу не вшановують. У Росії з цієї нагоди лише побільшає брехні й пропаганди, щоб приховати тісні зв’язки Радянського Союзу із нацистською Німеччиною. Пропагандистська кампанія вже в розпалі з початку місяця: прокремлівські ЗМІ реагують на рішення Польщі вшанувати роковини початку війни із західними союзниками й Німеччиною — але без участі Росії.


Лихоліття Польщі в часи війни — незручна тема як для друзів, так і для ворогів поляків. Історія була би простішою без темних плям, тобто якби на Польщу напали тільки німці й поляки були вдячні Радянському Союзу за визволення.


Мій двоюрідний дідусь Чарльз Портал відчув темні плями історії на собі. Під час війни він був начальником штабу авіації: це він ухвалив рішення відкинути сумніви Королівських повітряних сил й дати дозвіл на формування польських ескадрилій. Він також наполягав, щоб польським льотчикам і наземній команді дозволили марширувати на параді перемоги 1945 року. Поляки подякували йому, але відмовилися, бо хотіли, щоб також запросили і їхніх товаришів із польського воєнно-морського флоту й армії. На жаль, це виходило за межі повноважень мого двоюрідного дідуся.

 

Читайте також: Росія-Литва: шторм, що насувається


Велика Британія, так само як Сполучені Штати, переважно зациклена на концепції про «хорошу війну»: мовляв, ми наче лицарі втрутилися в конфлікт, шляхетно воювали самі й здобули нічим не заплямовану перемогу. Проте війна Британії не була хорошою. Ми запізно почали воювати. А почавши, воювали погано. Ми були не самі. Перемога неоднозначна.

 

Росіяни ухиляються від відповідальності Радянського Союзу за причини розв’язання війни, применшують або й ігнорують внесок союзників, а також власні військові прорахунки. Моральна спадщина перебільшується. Меседж такий: стуліть пельки й дякуйте за визволення


Те саме можна сказати й про російське бачення війни. Росіяни ухиляються від відповідальності Радянського Союзу за причини її розв’язання, применшують або й ігнорують внесок союзників, а також власні військові прорахунки. Моральна спадщина перебільшується. Меседж такий: стуліть пельки й дякуйте за визволення; та й не треба скаржитися на довоєнну дипломатію Сталіна, адже Велика Британія й Франція теж погано поводилися.


Радянський Союз справді був лише однією із численних сторін, які підписали з Гітлером пакти про ненапад. Проте тільки нацистсько-радянська угода містила таємні протоколи, що передбачали розчленування інших країн. Як зазначає британський історик Роджер Мургаус — автор найкращої книжки про пакт «The Devil’s Alliance» («Диявольський альянс», 2014), — різниця в імпульсі. Велика Британія не прагнула відхопити шматочок Чехо­словаччини 1938 року чи будь-яку іншу територію в обмін на вихід із країн Балтії за Англо-німецькою морською угодою 1935 року. Змиряючись зі зростанням Німеччини, країни Заходу, нехай і помилково, намагалися запобігти війні. Натомість Радянський Союз прагнув відбудувати свою імперію на західних кордонах за рахунок дружньої співпраці з Гітлером.

 

Читайте також: Діалог Макрона і Путіна: крок вперед і два назад


На Заході відбуваються зміни. 23 серпня проголошено Міжнародним днем пам’яті підписання Пакту Молотова–Ріббентропа для вшанування жертв нацизму й комунізму. Пропозиція перемістити Катинський меморіал у Нью-Джерсі викликала хвилю протестів. Внесок поляків у розшифровування коду в британському Блечлі-парку, що тривалий час нехтувався, нині належно відзначено в тамтешньому музеї. Мургаус написав чудову нову книжку «First to Fight» («Перші у війні», 2019) про безнадійну боротьбу Польщі (на яку мало звертають уваги) восени 1939-го. Британський міф про хорошу війну поступово розвіюється й вимальовується реальніша картина. Мій двоюрідний дідусь помер 1971 року — от би він утішився.
У Росії таких змін не помітно, і це сумно. Та пам’я­таймо: навіть на вільному, демократичному Заході цей процес зайняв 70 років — і триває досі. 

 

---------------------

8 вересня у Львові вперше в історії нашої держави вшанували 75-ті роковини початку депортації українців із Польщі до радянської України. 9 вересня 1944‑го в місті Любліні представники Польського комітету та УРСР підписали угоду, згідно з якою польських громадян, а також євреїв із польським громадянством мали евакуювати з території УРСР. У відповідь із Польщі повинні були вивезти всіх українців. На виконання цього рішення з 1944-го по 1946-й на територію УРСР депортували близько півмільйона українців із їхніх етнічних земель, пізніше, у межах операції «Вісла», — 150 тис. Ще 41 тис. вивезли в 1948–1951 роках.