12 вересня

Бранці повсякдення

Звичайна реальність нерідко видається чимось найбільш бажаним та обжитим.
Матеріал друкованого видання
№ 37 (617)
від 12 вересня

Але непосидам усякчас аж шпигає відкривати нові грані наявного. Схоже, що в людському єстві бурує знадоба постійно розтуляти доступні óвиди. Одним із ключів, які розмикають усталені шори сприйняття, є таємничі твори Карлоса Кастанеди. Читачі екзотичних історій про мага-індіанця навіть устигли поділитися на послідовників, скептиків, спантеличених, наляканих і фрустрованих, ведучи тривалі суперечки з приводу того, чи ґрунтуються ці тексти на справжніх польових дослідженнях, скомпільовані, а чи просто вигадані.

 

Та, попри все, було б цікаво зрозуміти, яке місце посідають у них повсякденні форми життя.

 

Читайте також: Ідеологія: любити, ненавидіти чи розуміти?

 

Головна авторова теза кружляє довкола шаманських актів пізнання, що спричиняються до усвідомлення нетривіальних моментів існування. Якщо повсякдення зводиться до автоматизму дій і думок пересічного індивіда, то потрапляння в нестандартні ситуації розкриває потенційні зустрічі в царині нескінченного й актуалізує перспективи взаємодії з чимось незвіданим. Змальований Кастанедою досвід приправлений загадковими метафізичними вивертами: світобудова нагадує світлові енергетичні потоки, з якими кожен утаємничений налаштовує контакт, перекодовуючи їхній зміст звичними для більшості символами і намагаючись відповідати розумним намірам Універсуму. Так інформація про метаморфози світового укладу переводиться в чуттєві дані й інтерпретується в загальноприйнятний спосіб.

 

Важливу роль у встановленні такого типу зв’язку відведено зміненим станам свідомості, позаяк вони допомагають зруйнувати ординарний триб життя і сформувати пункти виходу за його межі. Відтак увага, рішучість, зосередженість, намір, наполегливість, обережність, уміння вчасно розцінювати швидкоплинні обставини й реагувати, а також знання мети дають змогу здійснювати подорожі новими світами. Та це далеко не безтурботна прогулянка. Всесвіт безупинно випробовує всякого сміливця, ніби змушуючи не зациклюватися на одноманітності, й підохочує розширювати межі усвідомлення. Долаючи кордони буденності, адепт воліє з ясним розумом позбуватися хибних цілей та уявлень. Але стати «людиною знання» можна хіба що на деякий час. Навчання, постановка та вирішення завдань загалом мають тривати всякчас.

 

хоча повсякденність є необхідною умовою стабільного існування, уможливлюючи всяку визначеність, певність і передбачуваність, розвиток людства нездійсненний без зусиль і долання викликів, які передбачають вихід поза межі застиглої розміреності


Розхитування структур щоденності відбувається внаслідок уживання (ковтання, вдихання, всотування) речовин здебільшого рослинного походження. Така практика сприяє набуттю неабиякої, іноді надмірної, потужності у вигляді приборканого безформного та невидимого союзника — провідника чи порадника, щоб дістатися незвичайної реальності. Крім того, це може бути гіпнотичне навіювання (ритуал обертання на птаха), проявлене в здатності до польоту — переміщення назовні й повернення до сталої реальності.


Показово, що книжки Кастанеди сповнені драматизму, адже описані ситуації не завжди передбачувані чи сприятливі. На обраного вказують почасти підступні, несамовиті й усуціль безособові сили, а про свої переживання, нехай і сповна очевидні, тому, хто стає на цей шлях, часом годі чітко висловитися. Тільки маючи сприятливу вдачу та віру в себе, він покликаний перемагати своїх ворогів. Йому випадає боротися зі страхами, оманливою ясністю та могутністю, опанувати яку остаточно так і не вдається ніколи, нарешті, з непереможною старістю, бо її можна хіба що трохи відтермінувати. Намарно тішитися марнославству, ніби владаєш унікальною властивістю розділяти чи привласнювати світи, замість усвідомлювати їхню єдність.

 

Читайте також: Історія одного егоїста

 

Але незвичайна реальність має свої особливості: потрібне вміння поставити її собі на службу через розпізнавання організації притаманних їй речей, учинків і подій. Тим паче що влаштування цих доменів не схоже на звикле буття. Проникаючи в них, людина почувається самотньою та відчуженою. Пошук консенсусу щодо нетипової реальності, себто її легітимація, здійснюється переважно у взаємодії та комунікації між наставником та учнем.

 

Та як ухилитися від запитання: навіщо нам оцей дивний і сумнівний досвід, невже ми вже настільки достеменно вивчили й контролюємо звичну реальність, що маємо рушати підкорювати світи далі? Проте випробування світу й себе майже неможливе без інакшого досвіду. А особиста трансформація неминуча навіть тоді, коли хтось із певних причин виявився непридатним на роль описаного вище «воїна знання». Тож доводиться визнавати: щоб стати людиною, конче необхідна винахідлива спроможність перетворення всього громаддя повідомлень, які обертаються довкола нас, на витончене знання. І хоча повсякденність є необхідною умовою стабільного існування, уможливлюючи всяку визначеність, певність і передбачуваність, розвиток людства нездійсненний без зусиль і долання викликів, які передбачають вихід поза межі застиглої розміреності. 


Теги