10 січня
Едвард Лукас   ▪   Старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон)

Стрес-тест

Німеччину, що вкрай серйозно ставиться до приватності, приголомшила одна з найбільших в історії країни кібератак.
Матеріал друкованого видання
№ 1 (581)
від 10 січня

Просочилася особиста інформація близько тисячі політиків, а також журналістів, громадських діячів і знаменитостей. Усі завзято шукають винних. Чому влада так пізно відреагувала: аж за місяць після першої публікації виявлених матеріалів? Хто за цим стоїть? Може, це Росія вдалася в Німеччині до такої самої згубної тактики, що й у США напередодні президентських виборів?


Ці запитання доречні і в інших країнах, чиї політичні системи теж вразливі до хакерських атак і витоку приватної інформації. Відповідей поки що бракує. Атака не була вправною з технічного погляду: судячи з усього, зловмисники зламали з десяток приватних акаунтів електронної пошти й вилучили інформацію з адресних книг і збережених листів. Принаймні наразі немає відомостей про атаку на мережі уряду або офіційних установ.

 

Читайте також: Сорін Дукару: «Ми бачимо дедалі більше випадків, коли за кібератаками стоять державні структури»


В оприлюдненій інформації переважно нічого цікавого. У таких країнах, як Швеція та Фінляндія, номери мобільних телефонів політиків загальновідомі (вказані на їхніх сайтах та візитівках), і, хоч як дивно, даними рідко зловживають. Унаслідок атаки в Німеччині опубліковано здебільшого особисті матеріали, як-от сімейні фотографії, що не мають безпосереднього політичного значення. Найзначущішою інформацією можуть виявитися приватні повідомлення із соціальних мереж та інше листування. У них політики можуть писати щось неприємне про своїх однопартійців, плести змови заради власних інтересів і намагатися отримати гроші.

Хакерські атаки й витоки інформації насамперед експлуатують слабкість системи мас-медіа країни-жертви. Це і є нині головним випробуванням для Німеччини


Наразі це не відомо, бо німецькі ЗМІ поставилися до справи з похвальною відповідальністю, і поки що не передрукували виявлену інформацію. Така поведінка контрастує з бездумною, легковажною реакцією американських ЗМІ. Читачі, певно, пам’ятають її з президентських виборів 2016-го, коли журналісти радісно вхопилися за компромат на Гілларі Клінтон і Національний комітет Демократичної партії США, не замислюючись про мотиви хакерів.


Німеччина реагує майже так само, як Франція, де ЗМІ взагалі проігнорували нібито скандальні матеріа­ли, виявлені внаслідок схожої хакерської атаки, спрямованої проти президентської кампанії Емманюеля Макрона (так звана справа MacronLeaks 2017 року). За словами Юліана Райгельта з найбільшого німецького таблоїда Bild, величезну кількість інформації було опубліковано, щоб представити політиків корумпованими особами, які негідно поводяться, а отже, є вразливими. Журналісти ретельно вивчать і проаналізують матеріали, але виключно для того, щоб дізнатися, чи йдеться про хабарництво, незаконні угоди або іншу кримінальну діяльність.

 

Читайте також: Подвійна істина кіберзахисту


Для німців головне не те, як політики ведуть справи, а те, що їхня країна зазнала атаки. Від кого вона? Наразі все вказує на те, що інформацію злила група осіб, — можливо, зі спільноти геймерів або ютуберів, — яка налаштована проти істеблішменту й вороже ставиться до лівих політиків. Однак не можна виключати й варіант, що вона діє за вказівкою іноземної розвідки — випадково або свідомо, за гроші.


Показово, що німецьку службу кібербезпеки хакери захопили зненацька. На тлі нещодавньої істерії в Німеччині щодо гаданої зловмисної й тіньової діяльності Агентства національної безпеки США (NSA), яке спеціалізується на радіоелектронній розвідці й кібербезпеці (унаслідок витоку інформації від перебіжчика Едварда Сновдена), цікаво, що німці одразу звернулися по допомогу до американських союзників, коли стало відомо про масштабність атаки. Мабуть, тепер німці прагнуть переглянути інші аспекти трансатлантичних відносин і перевірити моральні принципи активістів, які виступають за прозорість і порушують приватність інших людей.


Та найголовніше питання у стійкості до таких ударів. Хакерські атаки й витоки інформації насамперед експлуатують слабкість системи мас-медіа країни-жертви. Це і є нині головним випробуванням для Німеччини.