14 грудня, 2018
Ростислав Павленко   ▪   директор Інституту стратегічних досліджень

Віри і міцності у переддень Собору

За кілька днів, 15 грудня 2018 року, має відбутися об’єднавчий Собор, на якому буде проголошено незалежність Української православної церкви, ухвалено її статут та обрано предстоятеля.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (578)
від 13 грудня, 2018

Незабаром, в один із днів, коли на Фанарі богослужіння очолюватиме Вселенський Патріарх, відбудеться його урочисте співслужіння з обраним предстоятелем автокефальної УПЦ, після якого останньому буде вручено томос.  
Це завершить процес створення та визнан­ня незалежної Української православної церкви. Процес надання автокефалії, активна фаза якого розпочалася після переговорів між президентом України Петром Порошенком і Вселенським Патріархом Варфоломієм, наближається до успішного завершення.


Значення цієї події лише належить оцінити. Однак навіть зараз, в останні дні перед Собором, поки українські архієреї обговорюють проект Статуту й уточнюють регламент об’єднавчого дійства, маємо справу з відчайдушною атакою московських і промосковських суб’єктів на саме право українців мати власну православну церкву. У хід іде звичний для російського агресора арсенал: брехня, залякування, погрози.

 

Читайте також: Соборний тоталізатор


Певне, найвичерпніше сформулював ставлення Росії до української автокефалії Московський Патріарх Кірілл, вмістивши його в лаконічне словосполучення: «Нєльзя допустіть». І далі пустився в традиційні для «русского мира» розповіді про «сповнених злоби» прихильників, які буцімто «насильницьки домагаються своєї мети» й прагнуть «погубити життя інших людей». А керівник зовнішнього напряму в російській церкві митрополит Іларіон просуває тезу, буцімто автокефалія отримується «всупереч волі людей». Утім, його можна зрозуміти. Він має якось виправдовувати свій очевидний провал на українському напрямку. Всі його зусилля включно з експрес-туром помісними церквами не дали успіху. Рішення Вселенського Патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію Українській православній церкві не викликало заперечень практично в жодної з помісних церков.
Та й Кірілл, який намагався «вирішити питання» з Варфоломієм, зазнав фіаско. У Вселенському Патріархаті добре розуміють ситуацію в Україні. 

Більшість громадян виступає за незалежність української церкви. Органи безпеки й правоохоронці отримали чіткі настанови щодо запобігання провокаціям. Зважаючи на воєнний стан, їхні дії можуть бути ще ефективнішими


Більшість громадян виступає за незалежність української церкви. Органи безпеки й правоохоронці отримали чіткі настанови щодо запобігання провокаціям. Зважаючи на воєнний стан, їхні дії можуть бути ще ефективнішими. А заборона на в’їзд громадян РФ чоловічої статі перекрила можливість для раптового завезення «вірних».
Тож у Москви залишається небагато важелів, але вона використовує їх усі. Триває інформаційна навала. Оскільки реальних утисків УПЦ (МП) немає, їх вигадують, симулюють, намагаються «розгойдати». Величезний тиск чиниться на архієреїв і кліриків УПЦ (МП), які планують взяти участь в об’єднавчому Соборі. Зрештою, робляться спроби вкинути тему про «не домовляться», перекручуючи слова залучених у процес і намагаючись роздмухати «протистояння».


Однак цього разу є всі підстави цю навалу відбити. Вселенський Патріарх гарантував, що відразу поновить у сущому сані всіх, кого спробують «заборонити» чи «зняти з кафедри» в УПЦ (МП). Понад те, судячи з опублікованого листа Варфоломія до митрополита Онуфрія, тому невдовзі варто буде задуматися про власний статус.

 

Читайте також: По той бік томосу


Будь-які спроби силового тиску на архієреїв чи священиків зупиняються і зупинятимуть як правоохоронці, так і пильні громадяни. Громадська підтримка створення незалежної церкви — найкраща відповідь і гарантія для всіх, хто хоче бути її співбудівничим.


Протягом останніх чотирьох років в Україні багато що відбулося вперше. Дедалі більше прикладів того, як розриваються порочні кола, які здавалися навічно притаманними українцям: про «трьох гетьманів на двох», про нездатність порозумітися між собою, про залежність від зовнішніх впливів. 


Уже зовсім скоро можемо мати черговий приклад розірвання такого кола – у критично важливому питанні духовної незалежності.