27 вересня, 2018

Наші кораблі в Азові

6 вересня Рада національної безпеки і оборони провела закрите засідання й ухвалила рішення посилити військово-морську присутність в Азовському морі.
Матеріал друкованого видання
№ 39 (567)
від 27 вересня, 2018

 Якщо точніше — сформувати її, адже досі військового флоту в регіоні ніколи не було, окрім Морської охорони Державної прикордонної служби у складі двох кораблів та десятка малих катерів. Цих сил не вистачало не те, що для протидії флоту Росії, а й для банального патрулювання наших територіальних вод. Першопричиною нарощування сил стала агресивна політика РФ, спрямована на систематичні зупинки торгових суден, які заходять в українські порти Маріуполя та Бердянська. Це шкодить їхній роботі та завдає економічних збитків країні загалом. Лише за липень відбулося 117 зупинок тривалістю до трьох діб, а один день простою коштує близько $15 тисяч! Агресивні дії прикордонних катерів РФ заважають і рибному промислу: наші рибалки бояться покидати 12-мильну зону територіальних вод, щоб їх бува не затримали росіяни з якихось формальних причин.

 

Читайте також: Гібридна мілітарізація РФ. Що відбувається в Азовському морі


Вже 8 вересня два малі броньовані артилерійські катери проекту «Кременчук» (Р-177) та «Лубни» (Р-178) були сушею доставлені до порту Бердянськ. Вони й стали першими бойовими одиницями ВМС України на Азовському морі.
Утім, повноцінна військово-морська база вимагає інфраструктури — місця для розміщення екіпажів та майна, розгортання штабу та відповідних берегових служб забезпечення, підрозділів охорони тощо. Цього всього в Бердянську немає. Але військові знайшли нестандартний вихід із ситуації...


20 вересня пошуково-рятувальне судно A500 «Донбас» та морський буксир A830 «Корець» вирушили із Західної військово-морської бази в Одесі, огинаючи півострів Крим, курсом на Азовське море.

Міф, що Азовське море нібито закрите для українських військових кораблів, було спростовано. Україна не лише оперативно вирішила питання розгортання майбутньої бази, а й продемонструвала всім, що Росія не повністю контролює ситуацію в регіоні

 


«Донбас» — це колишня плавуча майстерня «ПМ-9» Чорноморського флоту СРСР. Із 2013 року її перекласифіковано на пошуково-рятувальне судно. Після окупації Криму навесні 2014-го корабель було повернуто Україні, й він базувався в Одесі. Узимку 2018 року розглядалося питання про можливе списання судна як морально й технічно застарілого та такого, що не має перспектив подальшої експлуатації… Однак таки знайшлася робота й для нього! «Корець» — морський буксир, збудований ще 1973 року. За розподілом флоту від 1997 року перейшов Україні. Після окупації Криму базувався в Очакові. Цим морським походом ВМС України планували вирішити відразу два питання. Перше — забезпечити майбутню базу в Бердянську судном, навколо якого її можна буде розбудовувати. «Донбас» виконуватиме функції плавучого штабу, казарми для моряків, складу для зберігання майна та центра для розміщення відповідних органів управління, які доведеться ще сформувати. Друге завдання — продемонструвати суспільству, що РФ не володіє ані Азовським морем, ані самою Керченською протокою. Ключовою проблемою очікувалося проходження Керченської протоки та мосту на ній. При цьому розглядалися декілька можливих сценаріїв розвитку подій:
— ніхто не заважатиме проходженню українських суден протокою;
— Росія не пропускатиме кораблі;
— Росія заявить, що кораблі можуть вільно пройти протокою, однак та буде фізично заблокована судном, що випадково «зламалося». Схожий сценарій Кремль уже відпрацьовував узимку 2014 року під час блокування українських кораблів у Севастопольській бухті.

Спроби силового протистояння чи захоплення наших суден малоймовірні, адже означали би пряму військову агресію щодо України, від якої РФ потім не змогла б відхреститися.


Варіант оплати за прохід Керченської протоки навіть не розглядався. Бо фактично це означало б визнання Кримського півострова російським. Безпеку під час переходу забезпечували бійці одеського загону спеціального призначення ВМС. Частину шляху слідування плавзасобів супроводжувала авіація 10-ї бригади морської авіації ВМС. Також із повітря за розвитком подій активно стежили західні спостерігачі. Кожен день під час цієї операції в небі перебував розвідувальний літак Boeing RC-135V ВПС США.

 

Читайте також: ЗСУ посилили військову присутність уздовж узбережжя Азовського моря


Апогеєм вояжу було проходження Керченської протоки та самого мосту над нею. Україна не запитувала дозволу на це, а просто повідомила росіян, що на основі договору про спільне користування Азовським морем від 2003 року судна йдуть курсом на Маріуполь. Із боку опонентів прозвучала пропозиція надати лоцмана, який мав би провести судна в складній навігаційній обстановці. Ураховуючи, що ми не знаємо, як і що за ці роки набудували росіяни в цих водах та як могли змінитися глибини у процесі зведення мосту, ВМС погодилися на пропозицію без будь-якої оплати чи зобов’язань.


Уже пополудні 24 вересня «Корець» та «Донбас» упевнено минули міст і рушили курсом на Маріуполь. При цьому цей прохід «охороняло» близько десяти кораблів і катерів прикордонної служби та Чорноморського флоту РФ. Після того як судна минули протоку, їх почали супроводжувати згадані бронекатери «Лубни» та «Кременчук» аж до Маріуполя.


Міф, що Азовське море нібито закрите для українських військових кораблів, було спростовано. Україна не лише оперативно вирішила питання розгортання майбутньої бази, а й продемонструвала всім, що Росія не повністю контролює ситуацію в регіоні.


Подальше нарощування військових сил вітчизняного флоту дасть змогу ефективніше контролювати і морський кордон, і торговельні шляхи. Однак Україна все ще не може вплинути на затримки та огляди суден під час проходження Керченської протоки.