4 липня, 2008

Право крові

Тенденція до влаштування судів Лінча в нашій країні простежується. Цей процес поки розвивається не стрімко, але вже набирає ознак масовості
Матеріал друкованого видання
№ 27 (36)
від 4 липня, 2008

 

 
 
 
 
В Івано-Франківській області п’яний співробітник ДАІ врізався своїм авто в гурт дівчат. Свідки ДТП перевернули його машину, зірвали з нього форму та почали бити. Врятували винуватця трагедії тільки його колеги-міліціонери. В Луганську п’яний водій на своєму Lecsus’і вирішив проїхати до річки просто через відпочивальників на пляжі. Вцілілі від коліс люди добряче відмутузили пияка. Ці дві події сталися з інтервалом у два дні. І якщо ще в грудні 2006 року повідомлення про побиття винуватця ДТП у Тернополі та перевертання його і патрульних машин міліції стало для українського суспільства сенсацією та було першим у випусках новин, то тепер замітки про самосуд над п’яними водіями губляться всередині газет.
 
А поміж тим, наведені вище випадки далеко не перші цього року. Як і гучні аварії за участю нетверезих водіїв. Наприклад, скандальна ДТП у Харкові, коли п’яний бізнесмен врізався в людей на зупинці. За кількістю жертв вона затьмарила собою менш гучні аналогічні аварії, які трапилися тими ж травневими вихідними в інших регіонах. Після таких інцидентів завжди ходить безліч чуток про безкарність водіїв- убивць. Проте цьогоріч ці чутки набули вигляду новин. Так, на одному з харківських форумів нещодавно з’явилося начебто скопійоване з інформаційних стрічок повідомлення. У ньому в стилі журналістської замітки йшлося про винесений вирок винуватцю вищезгаданої резонансної ДТП у Харкові. Суд начебто обрав для нього мірою покарання три роки ув’язнення умовно. Насправді ж, суд ще навіть не почав розглядати цю справу. Аналогічні повідомлення були й на донецькому форумі. Звісно, після них спільнота читачів закликала відшукати й самотужки покарати злочинців. Не виключено, що якби хтось не перевірив цю інформацію, розгнівані інтернетівці могли б втілити свій план у життя. Особливо якщо зважити, що серед них були знайомі загиблих під колесами.
 
Отож тенденція до влаштування судів Лінча в нашій країні простежується. Цей процес поки розвивається не стрімко, але вже набирає ознак масовості. І мене як громадянку України це лякає. Але ще більше лякає те, що наші законотворці начебто не помічають цих процесіві не намагаються їх зупинити. Парламентарі байдужі до цієї проблеми, навіть коли їм про неї говорять правоохоронці та особисто президент. Вони активно голосують проти закону про позбавлення їх пільг, але цілковито ігнорують закон про підвищення штрафів за порушення Правил дорожнього руху. Можливо, президент і міліцейські чиновники говорять із ними неправильно. Адже статистика ДТП, яку їм повідомляють, для депутатів така ж далека й не дзвінка, як вартість споживчого кошика чи рівень пенсій. А чи не варто показати їм фільм або хоча б детально розповісти, що може зробити розгнівана юрба з ними особисто чи з їхніми дітьми, коли вони потраплять у подібну халепу. Над цим би варто замислитися замовникам соціальної реклами. Або ще краще, скинутись усім небайдужим і зняти цю рекламу для спеціальної трансляції на електронному табло системи «Рада». Тож хоч тоді щось зміниться.