Здається, що війна й туризм — речі несумісні. Та статистика доводить протилежне. Попри повномасштабну війну Росії проти України, внутрішній туризм на четвертий рік війни не лише відновлюється, а й зростає. Подорожі рідною країною у такий час дозволяють відкривати її по- новому. Про це свідчать й історії мандрівників. Студенти Настя і Юрко активно мандрують разом, обираючи передусім гірські регіони. Їхні подорожі часто починаються з Квасів — села, звідки відкриваються десятки маршрутів у Карпати. Тут легко зустріти інших мандрівників, поговорити з місцевими мешканцями та відчути атмосферу регіону. Внутрішній туризм не вимагає значних витрат, розповідає Настя. Прості умови, локальна їжа та підтримка місцевих роблять поїздку не лише доступною, а й по справжньому змістовною.
Історії мандрівників на кшталт Насті та Юрка не поодинокі. Внутрішній туризм набирає обертів, подорожі всередині країни стають тенденцією. Все більше людей мандрують Україною, щоправда, через війну туристична мапа дещо змінюється, з’являються нові маршрути або ж набирають популярності ті, які раніше затребуваними не були. Внутрішній туризм також дозволяє втримуватися на плаву усій туристичній галузі країни, адже економіка в час війни працює передусім на оборону.
Один із показників, який дозволяє статистично підрахувати, наскільки активно українці подорожують певними регіонами — це туристичний збір, який надходить до місцевих бюджетів. Так, у відповідь на запит Тижня Державне агентство із розвитку туризму України (ДАРТ) повідомило, що бізнеси сплатили 234,4 млн. гривень туристичного збору лише за перші дев’ять місяців 2025 року. Це на 36% більше, ніж торік, та у півтора раза більше, ніж до початку повномасштабної війни. «Це також найвищий показник за весь час повномасштабної війни й один із найкращих у порівнянні з довоєнними роками», — зазначили у своїй відповіді представники ДАРТу. Лідерами за обсягами сплаченого туристичного збору є Київ, Львівщина та Івано-Франківщина.
Упродовж чотирьох років повномасштабної війни також дещо змінювалася географія внутрішнього туризму, і за обсягами туристичного збору її можна прослідкувати. Якщо у першому півріччі 2023 року лідерами були Львівщина, Київ та Закарпатська область, то у 2024 році — Київ, наступні — Львівська та Івано-Франківська області. За перші дев’ять місяців 2025 року, як повідомляє ДАРТ, п’яту частину всіх надходжень від туристичного збору сплатила столиця — 51 млн. грн. Абсолютна більшість від цієї суми надійшла від великого бізнесу, зокрема від великих готелів.
Попри війну і нічні обстріли, столиця України продовжує приймати високопосадовців та лідерів інших країн, волонтерів, журналістів та небайдужих із усього світу. Окрім того, саме у столиці часто проходять великі форуми чи конференції на підтримку України. Тож, зрозуміло, чому саме великі бізнеси стали основними платниками туристичного збору. Львівська область сплатила 42,5 млн. грн туристичного збору, з яких більше половини також перерахували саме великі готелі та санаторії. Івано-Франківщина теж не поступається позиціями лідера — 32,5 млн. грн за перші дев’ять місяців 2025 року,з яких 23,3 млн. грн сплатила Поляницька громада, де розташований відомий український гірськолижний курорт Буковель. Упродовж останніх років там активно розвивається інфраструктура для всесезонного відпочинку, яка приваблює туристів як з України, так і з-за кордону. 21,1 млн. грн надійшло у вигляді туристичного збору від Закарпатської області, 13 млн. грн — від Київщини.
Цікаво, що серед лідерів за темпами зростання опинилися й зовсім неочікувані регіони. Так, Дніпропетровська область сплатила 11,7 млн. грн туристичного збору, з яких 6,5 млн. припадає на обласний центр. Харківщина поповнила бюджети на 2,8 млн. грн. Туристичний збір Запоріжжя, попри окупацію 70% області, становить 1,3 млн. грн. «Ці цифри демонструють, що навіть у прифронтових регіонах зберігаються такі явища, як воєнний туризм і туризм солідарності», — зазначає ДАРТ у відповіді на запит Тижня. Водночас слід додати, що «воєнний туризм» в Україні часто має цілком знайомі нам обличчя — це сім’ї військовослужбовців. Коли є можливість побути кілька днів разом, то родини часто зустрічаються у містах та містечках неподалік фронту, де ще зберігається інфраструктура. Це економить час на дорогу для військових, у яких відпустка часто дуже обмежена.
Очевидно, що найбільш популярним регіоном серед туристів упродовж останніх чотирьох років є Карпати. Це підтверджують і дані, які надає ДАРТ, з огляду на обсяги туристичних зборів, а також показники Укрзалізниці. Так, лише за два з половиною місяці літа 2025 року Яремче відвідали 54 тис. пасажирів. До Татарова-Буковелю потягом прибули 52,5 тис., до Ворохти — 39 тис. Та слід зауважити, що популярності набуло ледь не кожне село в гірській місцевості. Мальовничі краєвиди та спокійні ночі у теперішній час є одними з головних аспектів вибору місця відпочинку.
Гірська частина Львівської області — Трускавець, Східниця, Тустань і Сколівські бескиди — найбільш відвідувані туристичні місця регіону. Саме там гори, чисте повітря та лікувальні джерела створюють сприятливу атмосферу для відпочинку.
Попри зростання туристичних зборів, представники туристичної галузі, зокрема турагенцій, не бачать суттєвих змін у зростанні кількості клієнтів. Так, як прокоментували Тижню представники агенції пригод «ВЙО», до повномасштабного вторгнення попит на мандрівки, які організовує їхня компанія, був приблизно вдвічі вищим. Окрім загального падіння активності, суттєво звузилася й географія, в якій компанія може працювати. Зокрема, «ВЙО» організовує походи в Карпати. Однак нині мальовничий масив Мармароси недоступний для туристів, оскільки розташований безпосередньо на кордоні з Румунією.
Мандрівники Настя і Юрко. Повномасштабна війна змінила туристичну географію країни, проте не знищила туристичну культуру українців. ФОТО: ДІАНА ЯРМУС
Що ж до порівняння кількості походів у 2023 та 2025 роках, то у представників агенції склалося враження, що радикальних змін між цими сезонами не відбулося, попит залишився приблизно на однаковому рівні. Такий коментар свідчить про те, що ринок активного туризму поступово стабілізується, хоча й залишається напряму залежним від безпекової ситуації та доступності гірських районів. Попри зменшення довоєнного попиту, інтерес до походів зберігається, а туристи дедалі уважніше обирають маршрути, орієнтуючись на безпеку та логістику.
За даними ДАРТу, Вінниччина пережила цього року справжній туристичний бум. Національний музей-садиба Миколи Пирогова прийняв майже 50 тис. відвідувачів. Новим, донедавна незвичним прикладом активного відпочинку для українців є подільський шлях святого Якова — Camino Podolico. Цей маршрут проходить з Вінниці до Кам’янця-Подільського найбільш мальовничими місцями східного Поділля. У першій частині маршруту мандрівники йдуть уздовж берегів річок Південний Буг та Рів, а в другій наближаються до національного парку «Подільські Товтри». Так, за цей рік уже видано 521 паспорт пілігримів Camino Podolico.
Щодо інших напрямків, то однією із найпопулярніших історичних точок на карті цього року був Кам’янець-Подільський і тамтешня фортеця. За даними Кам’янець-Подільського державного історичного музею- заповідника, за перші вісім місяців року фортецю відвідали понад 147 тис. туристів. Популярними водоймами для відпочинку стали: Бакота та Дністровський каньйон, Шацькі озера, а також Канівське водосховище. Мальовниче село Витачів на Київщині, розташоване на високому правому березі Дніпра серед лісостепових ландшафтів України, стало найбажанішим об’єктом для туристів на Київщині.
Попри безпекові загрози, Одеса залишається улюбленим місцем для багатьох українців. За підрахунками міської влади, лише за літо місто відвідало понад мільйон туристів. Цей показник вважається найкращим за останні три роки. Станом на 1 жовтня 2025 року туристичний збір у місті сягнув 9,12 млн. грн, що на 25% більше, ніж торік.
Повномасштабна війна змінила туристичну географію країни, проте не знищила туристичну культуру українців. Західні області стали основними центрами тяжіння, прифронтові регіони — прикладом солідарності, а активний туризм — сферою, що адаптується до нових реалій. Настя та Юрко продовжують свої мандрівки Україною. Їхні подорожі — не лише про відпочинок. Ми подорожуємо, збагачуємо економіку та дбаємо про себе. Українська карта мандрівок змінилася, але точно не спорожніла.
Матеріал опубліковано у спільному спецпроєкті «Українського тижня» та Школи журналістики та комунікацій УКУ. Повну електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.
