Упродовж останнього року тема рідкоземельних металів стала однією із найважливіших у торговельній війні між Вашингтоном та Пекіном. Так, ще в грудні 2023 року Китай наклав заборону на експорт технологій видобутку та розділення рідкоземельних металів. А в квітні 2025-го у відповідь на мита Трампа — запровадив обмеження на експорт семи рідкоземельних елементів та магнітів. Ці обмеження мали значні наслідки для критичних галузей у США та Європі, оскільки на Китай припадає близько 60 % світового видобутку рідкоземельних металів та 91 % їхньої переробки. Так, і США, і ЄС залежні від постачання рідкоземельних металів із Китаю — відповідно на 80 % та 98 %.
Тож, обмеження одразу відчули на собі критично важливі технологічні та оборонні компанії Заходу. Зокрема, коли йдеться про оборонне виробництво США, то вони потрібні для винищувачів F-35, підводних човнів типу «Вірджинія» та «Колумбія», ракет «Томагавк», радіолокаційних систем, БПЛА, та ін. «Сполучені Штати вже зараз намагаються не відставати у виробництві цих систем. Тим часом Китай стрімко нарощує свої потужності з виробництва боєприпасів і накопичує сучасне озброєння та обладнання темпами, які, за оцінками, у п’ять-шість разів перевищують темпи США», — пише у своєму матеріалі директорка програми із безпеки критичних мінералів Центру міжнародних та стратегічних досліджень США (CSIS) Ґрейслін Баскаран.
30 жовтня 2025 року після зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у Південній Кореї вдалося досягти тимчасового перемирʼя у торговельній війні США та Китаю. Так, обидва лідери погодили угоду, яка знімає будь-які обмеження щодо купівлі рідкоземельних елементів на один рік. За рік сторони її переглядатимуть.
Важливо, зазначити, що за тиждень до зустрічі Пекін запровадив фактично драконівські умови ліцензування нібито у відповідь на нові експортні обмеження США. Згідно з ними компанії з усього світу повинні були отримувати дозвіл Китаю не тільки на купівлю рідкоземельних металів з Піднебесної, але й на продаж будь-яких продуктів, що їх містили навіть у незначній кількості.
Після Трампа цього тижня до Китаю поїхали європейські чиновники, зокрема з Німеччини, також домовлятися щодо постачання рідкоземельних металів та напівпровідників, адже постачання саме цих складових робить критичні галузі європейської промисловості нині, у час російсько-української війни, дуже вразливими. Окрім того, наприкінці вересня в Естонії відкрилася найбільша фабрика рідкоземельних магнітів в Європі. Але поки що таких кроків недостатньо, аби випередити Китай у цьому марафоні. Але треба спершу розібратися із усіма перешкодами на шляху.
Що таке рідкоземельні метали?
Рідкоземельні метали — це група із 17 елементів, що складається зі скандію, ітрію та лантаноїдів і є критично необхідними для багатьох галузей промисловості. Часом навіть не знаючи про їхнє існування, ми користуємося продуктами, які не можна було мати без цих складників. Так, без цих металів не працювали б телефони, ноутбуки, літаки та супутникові системи, акумулятори для електромобілів, вітрових турбін, та сонячних панелей та багато іншого. Рідкоземельні метали та магніти є також критично необхідними для оборонного виробництва, що зараз у час війни є важливим фактором.
За оцінками Геологічної служби США, станом на січень 2025 року році світові запаси цих металів становили 90 млн тонн. З них 44 млн тонн припадає на Китай, де переробляють найбільше металів у світі. Значні запаси також мають Австралія (5,7 млн тонн), В’єтнам (3,5 млн тонн), Бразилія (21 млн тонн), Росія (3,8 млн тонн), Індія (6,9 млн тонн) та США (1,9 млн тонн).
Наявність запасів рідкоземельних металів — це одна справа, інша ж — можливість їх видобувати та переробляти для промислового виробництва необхідних товарів.
Монополія Китаю та її наслідки
Видобуток рідкоземельних мінералів вимагає використання великої кількості хімікатів, що призводить до утворення токсичних відходів і провокує екологічні катастрофи. Так, місто Баотоу — найбільше місто у регіоні Внутрішня Монголія та ключовий промисловий центр для видобутку і переробки рідкоземельних металів у Китаї тривалий час бореться із наслідками погано регульованого видобутку. За 20 кілометрів від Баотоу розташоване 10-кілометрове хвостосховище із відходами від обробки руди. Хвостосховище ще має назву дамба Вейкуан. «Взимку і навесні шлам [відходи від переробки руди — Ред.] висихає. Пил, який потім здувається з озера, забруднений свинцем, кадмієм та іншими важкими металами, включаючи сліди радіоактивного торію, згідно з технічними документами китайських вчених. Під час літнього сезону дощів шлам покривається шаром води, яка змішується з отруйними речовинами та торієм. Ця небезпечна суміш просочується в підземні води під озером», — пише у своєму репортажі The New York Times. Китайський уряд вдавався до певних заходів із очищення цього обʼєкта, оскільки він був збудований ще у 1950-х, однак його величина не дозволяє повністю перебудувати хвостосховище. Таких обʼєктів у світі чимало. І чим слабкіші інституції у країні, що займається видобутком рідкоземельних металів, тим критичнішими можуть бути наслідки для екології. Так, Китай також займається видобутком в країнах Африки та Південно-Східної Азії і нещодавно активісти повідомляли, що видобуток у Мʼянмі, де триває громадянська війна, призвів забруднення річки Меконг — найбільшої річки у Південно-східній Азії — критичної водної артерії для регіону.
Виробничі витрати на переробку рідкоземельних металів також є високими і Китай володіє монополією у цьому процесі. Так, за даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2024 році на Китай припадало близько 60 % світового видобутку рідкоземельних металів (далі М’янма, Австралія та США), 91 % їх переробки (другою тут є Малайзія зі значним відривом) та 94 % виробництва постійних магнітів, які використовуються в електромобілях, вітрових турбінах, промислових двигунах, дата-центрах та оборонних системах (ще 20 років тому на Пекін припадало лише 50 % виробництва). «Така висока концентрація ринку [рідкоземельних металів у Китаї — Ред.] робить глобальні ланцюги поставок у стратегічних секторах, таких як енергетика, автомобілебудування, оборона та центри обробки даних штучного інтелекту, вразливими до потенційних перебоїв», — зазначають аналітики Міжнародного енергетичного агентства.
Вашингтон все ще намагається наздогнати
Руш Джоші, один із чиновників адміністрації Байдена відповідальний за Китай та Тайвань, у своїй колонці для The New York Times зазначає, що у торговельній війні Пекіна та Вашингтона, яка завершилася перемирʼям минулого місяця, Китай довів, що є «рівним Америці» і постачання рідкоземельних металів тут має одне з вирішальних значень.
Протягом року США намагаються наздогнати втрачене і збільшити видобуток та переробку рідкоземельних металів. Зокрема в останні місяці адміністрація Трампа «придбала частки в декількох гірничодобувних і мінеральних компаніях. Білий Дім також оголосив про намір створити стратегічний запас рідкоземельних мінералів та підтримувати американських виробників контролем цін та мит», — пише The NYT. 20 жовтня США та Австралія оголосили про угоду з Австралією спрямовану на збільшення поставок рідкісноземельних та інших важливих мінералів. Однак експерти попереджають, що за такий термін здолати домінування Китаю точно не вдасться, адже будівництво шахт та переробних фабрик може зайняти роки.
У Брюсселі шукають вихід також
Прикладом цього може бути найбільша в Європі фабрика із виробництва рідкоземельних магнітів, яка з вересня запрацювала в Естонії. Виробництво за підтримки ЄС збудували за трохи більше ніж рік. Очікується, що фабрика розпочне постачати свою продукцію європейським компаніям вже наступного року. Однак навіть якщо вироблятиме заявлені обсяги (2000 метричних тонн) — це буде лише невеличка частка від необхідного для європейських компаній. Фабрика працюватиме на сировині, яку постачатимуть Австралія та Малайзія.
Експерти зазначають, що поклади в Європі також є, але також і чималі обмеження та відсутність досвіду, щоб розпочати видобуток. Натомість Китай має десятиліття досвіду та запатентовані розробки для цих процесів. Так родовища рідкоземельних ресурсів є в Туреччині, Швеції та Норвегії, є такі родовища і в Україні. «Європа також обтяжена тривалими процесами затвердження та екологічними стандартами в галузі видобутку корисних копалин, що означає, що будь-які регіональні плани з розробки цих родовищ рідкісних земельних металів можуть зайняти роки», — пишуть американські оглядачі.
Минулого місяця у Брюсселі також оголосили про запуск програми «RESourceEU» спрямованої на скорочення залежності ЄС від постачання рідкоземельних ресурсів з Китаю. Як зазначила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн у своїй промові, ЄС може зокрема досягти цього через переробку вже наявних cировинних ресурсів: «Деякі компанії можуть переробляти до 95 % критично важливих сировинних матеріалів, що містяться в батареях», — заявила вона. Окрім того, Брюссель планує збільшити інвестиції у проєкти «з виробництва та переробки критично важливих сировинних матеріалів тут, в Європі», а також «прискорить роботу над партнерськими відносинами з такими країнами, як Україна, Австралія, Канада, Казахстан, Узбекистан, Чилі або Гренландія, щодо постачання критично важливих сировинних матеріалів».