На Мості закоханих, який веде на острів Тумський у Вроцлаві, щасливі пари залишають свої замочки. На них — тисячі імен і мрій, закодованих у короткі фрази та влучні слова. Вони також частина історії міста над Одрою, романтична. Вроцлав бачив на своєму віку багато різних облич, пережив чимало змін, але був і залишається толерантним та відкритим до всіх. Сьогодні Вроцлав — на першому місці серед польських міст за кількістю українців, які тут проживають.
Коли кожен третій — твій земляк…
Пані Олені 70. До Вроцлава українка приїхала у 2022 році вимушено, через війну, залишивши вдома все, що надбала за роки життя. Нині її рідний дім — на тимчасово окупованій території. «Пані Олена розповідає, що раніше була “звичайною бабусею”, займалася домашнім господарством, нічого, крім роботи, не бачила. Сьогодні ця літня українка мандрує потягами по всій Нижній Сілезії, відвідує замки й палаци регіону і часом навіть краще орієнтується в історії краю, ніж більшість пересічних поляків. Мандрівки стали її справжнім хобі. Пані Олена приходить до мене на екскурсії, ділиться враженнями від побаченого, оповідає різні історії й зізнається: ніколи не думала, що її життя може так змінитися», — каже місцева гідеса Марина Ліс.
Щомісяця Марина проводить безкоштовні екскурсії Вроцлавом українською мовою. Це її власна ініціатива, яка виникла у 2022 році, коли після початку повномасштабного російського вторгнення в Польщі опинилося багато біженців з України. «Задум був такий: допомогти людям інтегруватися, адже якщо добре знаєш місто, орієнтуєшся в ньому, то простіше знайти і житло, і роботу, зав’язати нові знайомства. І до сьогодні я бачу на наших екскурсіях багато знайомих облич — людей, яких вперше зустріла тут у 2022-му. Вони дуже активні, цікавляться історією та культурою, формують спільноти, підтримують Україну», — пояснює Марина. Сама вона родом із Чернівецької області, у Вроцлаві живе вже 30 років. Після закінчення школи приїхала на навчання, зустріла майбутнього чоловіка, знайшла роботу — і залишилася. Екскурсії для гостей міста, які проводить польською та українською, — одне з її улюблених занять.
У перший рік повномасштабного російського вторгнення кожен третій житель Вроцлава був українцем. Вихідців з України (тих, хто приїхав сюди раніше, разом із вимушеними переселенцями 2022-го) у столиці Нижньої Сілезії нараховували близько 300 тисяч. Потім частина з них повернулася в Україну, частина подалася далі на Захід. Тепер у Вроцлаві проживає 106 тисяч наших земляків. Це 16,5 % українців, які нині перебувають у Польщі. На другому й третьому місцях за цим показником — Варшава і Краків.
Міська влада і місцевий бізнес реалізовують різні соціальні програми підтримки українців. Зокрема, одна з найбільших торгових галерей — «Вроцлавія» — безкоштовно надає офісні приміщення для занять української молоді. Після 17:00, коли закінчується робочий час, три дні на тиждень у цих залах відбуваються тематичні лекції, уроки, майстер-класи для груп українських школярів і студентів.
У місті діють українські книгарні, одна з міських бібліотек має велику кількість українських видань. Тут постійно відбуваються зустрічі з письменниками з України, фестивалі українського кіно. У Вроцлаві можна натрапити на українську кав’ярню, а в музеях серед мовних опцій аудіогіда обрати українську.
«Будьте як удома»
Провідниця містом Марина Ліс знайомить із Вроцлавом і нас — журналістів з України, яких запросила в ознайомчу подорож краєм Дольношльонська туристична організація. «Ви почуватиметеся тут як удома», — посміхається Марина, зустрічаючи нас на залізничному вокзалі. Невдовзі розуміємо, про що вона. Дорогою до центру міста зауважуємо білборди — оголошення українською, чуємо рідну мову: від таксиста Олега, від адміністратора готелю Ярослава. Вони приїхали до Вроцлава в різний час, до початку повномасштабної війни, і знайшли тут себе.
У Вроцлава неординарна історія. В середні віки місто лежало на перетині торгівельних шляхів, було заможним і розмаїтим за кількістю мов, які звучали на його вулицях, і релігій, які сповідувало місцеве населення. У Старому місті, у Кварталі чотирьох конфесій, на невеликій площі й нині сусідять костел, синагога, православна церква та євангелістський храм, що символізує релігійну толерантність.
Протягом історії Вроцлаву випадало бути частиною Польського королівства, підпадати під панування Габсбургів, належати Пруссії. До кінця Другої світової війни місто залишалося німецьким Бреслау. Воно сильно постраждало від воєнних дій: Гітлер боявся втратити місто через «особливу любов» до місцевої опери, тож зажадав тримати «фортецю Бреслау» і не відступати звідси до останнього. Зруйноване місто відбудували вже нові жителі: тих німців, які не залишили його з власної волі, масово переселили 1945 року, перемістивши сюди натомість поляків із колишніх східних земель. Переважно зі Львова та околиць. «Ти звідки?» — «З Вроцлава». — «Зрозуміло, я також зі Львова». У цьому жартівливо-сумному діалозі — віддзеркалення тогочасних реалій. Так після 1945-го Бреслау став Вроцлавом, отримав «у спадщину» фонд історичної бібліотеки Оссолінських, який перевезли зі Львова, як і пам’ятник польському письменникові Олександру Фредру, який нині можна побачити на центральній площі Ринок. У повоєнне місто переїхало багато поляків з інших регіонів країни, і вони сформували характер нового вроцлав’янина — цілеспрямованого, гостинного, приязного.
«Тут усі почуваються комфортно, у Вроцлаві немає культу “місцевих”, — зауважує директор Дольношльонської туристичної організації Якуб Фейга. — Мені 45, і я належу до першого покоління, яке народилося тут без “історичного тягаря минулого”. Навіть мої батьки, які народжені на початку 1950-х і пам’ятають Вроцлав німецьким, не вважають себе цілковито “тутешніми”. Хоча у Вроцлаві насправді всі свої».
Вроцлав дивує архітектурою: тут присутні різні стилі, які гармонійно доповнюють один одного. Вроцлав зцілює втомлені душі та надихає на творчість. Вроцлавські сюжети — серед основних сьогодні на полотнах української художниці й журналістки Оксани Гордійко.
«Коли 11 років тому тільки переїхала до Вроцлава, я була без тями від його архітектурних красот, — розповідає колишня полтавка. — Ми приїхали з чоловіком, бо тут навчався наш син. Хотіли бути поруч, щоб підтримати, бути разом. Українців у місті було багато, з поляками без проблем знаходили спільну мову. Тепер, звісно, буває по-різному… Політика, російська пропаганда, на жаль, втручаються у міжлюдські стосунки, роблять чорну справу».
Свої емоції, новий досвід, розмірковування й відчуття себе в новому суспільстві Оксана передала в книзі «Софіїні небеса, або Чарівний дар гномів». Головна думка казкової історії про дружбу двох дівчаток, польки й українки — добро і людяність перемагають зло, попри політичні катаклізми та чвари дорослих. Книга побачила світ майже шість років тому, однак сьогодні особливо актуальна, як нагадування всім про важливі речі, про цінності, які об’єднують, на відміну від ідеологічних чвар, які сіють ворожнечу та культивують зневіру.
Полюс тепла і «королівство» води
Атмосферу довоєнного Бреслау і повоєнного Вроцлава можна відчути сьогодні в Центрі історії Заєздня (Zajezdnia). Музей, розташований у колишньому трамвайному депо, має вісім тематичних експозицій, які зберігають рідкісні та повчальні артефакти минулого. А також показують біль і трагедію людей, яких «виривали з корінням», переселяючи до іншого міста, до чужих квартир, які вони змушені були обживати, побоюючись, раптом колишні господарі повернуться. І хоч перетворювати Вроцлав на місто з ознакою «своє» полякам випало проти власної волі, вони гідно впоралися з викликом. Атмосфера міста до сьогодні тепла й душевна. Вроцлав, до речі, називають польським «полюсом тепла»: за показником середніх температур місто найтепліше в країні. А Містом зустрічей Вроцлав назвав Іван Павло ІІ, коли приїхав сюди у 1983 році. Понтифік мав велике богослужіння на міському іподромі в районі Апартеніце, де зібралося понад мільйон людей — неймовірна кількість як на ті часи.
Український сюжет, тема Львова посідають у музеї «Заєздня» окреме місце. Також тут можна простежити за «епохою абсурду» — часами Польської Народної Республіки — з виставками дефіцитів, порожніх крамниць. А ще ознайомитися з діяльністю польської «Солідарності» — руху, який зрештою розвалив нав’язаний Польщі радянськими комуністами «соціалістичний рай».
Місто образно називають польською Венецією. Вроцлав стоїть на п’яти річках, головна з яких — Одра, і має дванадцять островів. Серце Вроцлава — острів Тумський, навколо якого в Х столітті й почало формуватися місто. Тут возвеличується одна з головних культових святинь — костел Святого Хреста. А ще на Тумському острові щодня можна зустріти справжнього ліхтарника. Це унікальна місцева родзинка, такого немає в жодному іншому польському місті. Світло вроцлавських ліхтарів вабить і місцевих жителів, і мандрівників з інших країн. Серед туристів, які відвідують Вроцлав, найбільше німців. «Ностальгійний туризм» західних польських сусідів чітко відчуваєш за мовною ознакою на Ринковій площі, особливо в період різдвяних та новорічних свят.
За астрономічним годинником на Старій Ратуші — унікальною пам’яткою 1569 року — у Вроцлаві й сьогодні звіряють час. А Свидницька пивниця — знаменита корчма на Ринку — працює безперервно з моменту створення в 1273-му. Історія — головна дійова особа місцевих сюжетів. Вода — їх вагома частина.
Понад сто мостів Вроцлава з’єднують не тільки частини міста, а й — символічно — різні епохи. Сучасний інтерактивний музей «Hydropolis» у цікавій формі знайомить із «водною історією» Вроцлава, в несподіваних деталях оповідаючи про «водну епопею» Землі й про значення води в житті людини. Дуже пізнавально.
Цікаву історію має Вроцлавський зоопарк, який є найстарішим у Польщі. Торік він відсвяткував сто шістдесят років. Це одне з найбільш відвідуваних місць не лише в країні, а й у цілій Європі. Тут мешкають понад 10 тисяч видів тварин — мають достойні умови життя і багато місця для прогулянок. Особливість Вроцлавського зоопарку в тому, що тварин сюди не купують, а дають прихисток вилученим у контрабандистів та в цирків. Або отримують «за обміном» з інших подібних закладів, щоб «створити пару і продовжити рід». Зоопарк долучається до відновлення та порятунку рідкісних видів тварин. Окрема гордість закладу — океанаріум, точніше, Африкаріум, присвячений флорі та фауні окремого континенту. Його відкрили у 2014 році, і це єдиний комплекс такого типу в Польщі. Будете у Вроцлаві — завітайте неодмінно.
