Російська телеведуча Ксенія Федорова, яка працює у французькій медіагрупі Венсана Боллоре (телеканали CNews, Canal+, видавництво Hachette, радіо Europe 1, часопис Journal de dimanche) опинилася в епіцентрі протестів. 3 червня в Парижі відбулася демонстрація, учасники якої вимагали запровадження європейських санкцій проти нової зірки каналу CNews, яку звинувачують у втручанні до внутрішніх політичних процесів Франції.
«Ні пропаганді війни! Федорова нам не потрібна!», – скандували протестувальники.
Франсуа Бешіо, заступник мера 19-го округу Парижа
Цей захід зорганізували Об’єднання українців Франції (UUF) та репортер Кирил Амурський за підтримки численних громадських організацій. Синьо-жовті прапори свідчили про їхню спільну підтримку України в протистоянні російській агресії. «Це наша спільна боротьба за майбутнє наших дітей, – наголосив Жан-П’єр Пастернак, голова UUF. – Адже Україна не просто чинить опір, захищаючи себе: українці платять своєю кров’ю за безпеку всієї Європи».
Цього разу гнів протестувальників зосередився навколо конкретної теми: повсюдної присутності російської оглядачки Ксенії Федорової (колишньої очільниці RT France) в медіа групи Венсана Боллоре, ультраконсервативного французького мільярдера. Зокрема, вона є ведучою на каналі CNews, приміщення якого розташоване зовсім поруч із місцем проведення мітингу. Нуарі, один з учасників протесту, обурюється: «Я тут [щоб боротися] проти пропаганди! Путін – вбивця, а ця жінка каже, ніби Франція має вести з ним переговори!»
Одна з проблем полягає в тому, що Ксенію Федорову на всіх телеканалах представляють як журналістку. Антуан Бернар, директор з адвокації та допомоги організації «Репортери без кордонів», натомість уточнює: французьке законодавство зобов’язує ЗМІ дотримуватися вимог чесності, плюралізму та незалежності. Проте пані Федорова «пропагує режим, що переслідує, ув’язнює та вбиває журналістів в Україні». Зрозуміло, що Росія використовує цю коментаторку, щоб поширювати брехливу інформацію та нести розбрат до французького суспільства. Саме це змусило Францію закрити в 2023 році кремлівський канал Russia Today (RT) France, яким керувала Федорова. Але «Cnews перейняв естафету RT!», – вважає Кирил Амурський.
Свобода слова під питанням
Провідні фігури групи «Боллоре», і зокрема Максим Саада, керівник групи «Canal+», виступили минулого тижня на захист Ксенії Федорової, посилаючись на принцип свободи слова та необхідність висвітлювати «позиції, що відрізняються від тих, які лунають в інших ЗМІ».
Один з організаторів демонстрації, Сирілл Амурський
Тамара Демурія, президент асоціації. Грузія, як її бачили з Франції.
«Свобода слова? – обурюється Тамара Демурія, голова асоціації “Грузія очима Франції”. –Але якщо їй так хочеться висловлюватись, чому ж вона відмовляється від дебатів із Кирилом Амурським?». Два тижні тому молодий репортер дійсно кинув виклик пропагандистці, запропонувавши їй прямі дебати. Наразі ця пропозиція залишилася без відповіді. «Свобода слова існує у Франції, проросійські погляди можуть висловлюватися, навіть якщо я з ними не згоден, – аргументує він. – Проблема ж полягає в тому, що пані Федорова була найманою працівницею Кремля!». Щодо Тамари, то вона добре знає проблему інформаційної війни, що її здійснює Владімір Путін в Європі: після вторгнення до Грузії у 2008 році Росія не припиняла підтримувати ті уряди, які були прихильними до неї та поширювали кремлівську версію подій.
Усі промовці дивуються з того, що Регуляторний орган з питань аудіовізуальних та цифрових комунікацій (Arcom), до якого вже неодноразово зверталися, зокрема, євродепутатка Валері Гайєр, не відреагував на порушення журналістської етики Ксенією Федоровою та відсутність протилежного погляду на її позицію. Учасники заходу вирішили продовжити тиснути на французького регулятора аудіовізуальних засобів масової інформації, щоб домогтися санкцій проти оглядачки та її каналу.
Проблемний вид на помешкання
Ця тема кілька днів кілька днів поспіль обговорюється у французьких ЗМІ та отруює життя уряду Еммануеля Макрона. Розслідування газети «Le Monde» виявило, що термін дії дозволу на проживання Ксенії Федорової було продовжено в 2024 році на 10 років. Виглядає дивно, якщо брати до уваги залученість Франції у підтримку України. Виняток становить хіба що Анні Женневар, міністр сільського господарства, яка без вагань погодилася пообідати з Ксенією Федоровою в Інституті надії – аналітичному центрі, що його засновував Венсан Боллоре.
Щонайменше суперечливі заяви міністрів з приводу візи Федорової викликають скептицизм у присутніх активістів. Якщо речниця уряду Мод Брежон засуджує висловлювання Федорової («Сьогодні відомо, що саме Захід вирішив продовжити цей конфлікт»), які «перекладають провину з агресора на жертву», міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс ухиляється від відповіді на запитання депутата-соціаліста: «Уряд ніяк не втручався; дозвіл на проживання було надано на підставі професійної діяльності, а потім поновлено, оскільки всі належні документи були надані».
Ніхто з учасників протесту не розуміє цього рішення. «Те, що робить Ксенія Федорова, – це співпраця з ворогом, – стверджує Клеман, 29-річний аналітик. – А Франція, яка стала жертвою цієї гібридної [інформаційної] війни, повинна захищатися. Це питання національного суверенітету».
Загроза для демократії?
Окрім розчарування через відсутність санкцій проти Ксенії Федорової, мовчання Arcom змушує замислитися про життєздатність французької демократії. Не так давно висловлювання на кшталт «в Україні – нацисти», викликали б більший резонанс. На думку Поля Гого, колишнього кореспондента щоденної газети Ouest France у Москві, зростання впливу Ксенії Федорової в медіа-холдингу Боллоре наводить на думку про зближення французької крайньої правої сили та Кремля. «Раніше “Національне об’єднання” не афішувало своїх зв’язків із Росією, – зазначає він. – Не здавалося можливим висловлювати такі примітивні думки, як їх озвучує Федорова. Сьогодні я думаю, що цей дискурс буде змінюватися з метою втілити в життя різновид міжнародного націоналістичного союзу, про який мріє Владімір Путін». Отже, проблема може вийти за межі російсько-української війни та перекинутися на інші теми французької політики. Напередодні близьких президентських виборів ця перспектива виглядає не радісно.
