Український історик і постійний автор Тижня Віталій Михайловський став лауреатом премії польського наукового часопису «Przegląd Wschodni» за 2025 рік у категорії «Праці закордонних авторів». Нагороду присуджено за книжку «Феномен Поділля. Історія регіону в другій половині XIV — на початку XVI століття», що досліджує розвиток одного з ключових регіонів Центрально-Східної Європи в пізньому середньовіччі. Ця нагорода стала міжнародним визнанням багаторічного внеску Віталія Михайловського в дослідження регіональної історії, що допомагають ширше осмислювати історію українських регіонів у європейському контексті. Вітаємо лауреата й бажаємо подальших наукових звершень!
«Феномен Поділля. Історія регіону в другій половині XIV — на початку XVI століття» Віталія Михайловського (Київ: Темпора, 2025)
Премію присуджує науковий часопис «Przegląd Wschodni» за підтримки «Studium Europy Wschodniej» при Варшавському університеті. Її вручають із 1994 року історикам, етнографам і політологам за найкращі книжки, присвячені історії та сучасності Східної Європи. Нагородження лауреатів цього року відбудеться 28 березня.
Цьогоріч з-поміж українських номінантів спеціальну відзнаку за внесок у збереження культурної спадщини отримала також Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького.
Дивіться також: Регіональний вимір історії ХIV–XVI ст. | Віталій Михайловський
Поява такої премії в Польщі пов’язана з давнішою академічною традицією дослідження Східної Європи. У польській історіографії значна частина студій стосується територій, які в історичному дискурсі описують як «східні креси» — регіони колишньої Речі Посполитої, що нині належать Україні, Білорусі та Литві.
Сам часопис «Przegląd Wschodni» виник після падіння комуністичної системи, коли польські науковці активно переосмислювали історію регіону й прагнули інтегрувати ці дослідження в міжнародний академічний обіг. Тож премія стала одним з інструментів підтримки міжнаціональних досліджень, зокрема праць авторів з України, Литви та Білорусі.
Читайте також: На східному краю Європи
На цьому тлі помітна різниця з українським науковим середовищем. В Україні премії для науковців здебільшого мають загальноакадемічний характер і не зосереджені на окремих темах чи регіонах. Значна частина відзнак пов’язана з Академією наук або державними нагородами, які охоплюють широкий спектр дисциплін.
Виняток становить Міжнародна премія імені Івана Франка, яку присуджують у галузі гуманітаристики. Зокрема у 2024 році її лауреатом став постійний автор Тижня, історик Олексій Сокирко.
Дивіться також: Які виклики постали перед українськими істориками?
Ще один чинник — інституційна підтримка гуманітарних досліджень. У Польщі університетські центри, наукові журнали й фонди регулярно виступають організаторами наукових конкурсів та премій, що підсилює видимість академічних видань і стимулює дискусії довкола них. Багато дослідницьких ініціатив фінансують університети, фонди та державні програми підтримки гуманітарних наук. В Україні незалежні академічні центри, які могли б регулярно організовувати подібні премії, мають значно менші ресурси.
До того ж польський академічний простір активно підтримує монографії як формат дослідження. Натомість в Україні система оцінювання наукової діяльності тривалий час була більше пов’язана зі статтями у фахових журналах та формальними показниками.
Читайте також: Імітація як норма
Подібні нагороди важливі тим, що формують міжнародну видимість досліджень, стимулюють вивчення регіональної історії та створюють простір співпраці між істориками різних країн. У цьому сенсі відзначення українських науковців у таких преміях свідчить про те, що українські історичні студії дедалі активніше стають частиною ширшої європейської наукової дискусії.
Читайте також: Оголосили переможців KBU AWARDS за найкращий нонфікшн
