Після початку повномасштабної війни в Україні країни Балтії, зокрема Латвія, значно підвищили оцінку безпекових ризиків. Відтак уряд запустив низку ініціатив — від модернізації збройних сил і фортифікації кордонів до розвитку цивільного захисту, створення укриттів, адаптації інфраструктури і підвищення готовності громадян.
Усе це передбачало певні жертви та компроміси. Щоб спробувати подолати політичні розбіжності, політики були змушені розповідати своїм громадянам неприємну правду про небезпеки, з якими вони стикаються, не викликаючи паніки. Ці виклики є найгострішими у прикордонних районах, де зводять оборонні лінії, а загроза нападу відчувається найсильніше.
Балтійські країни вивчили оборону України, тож три держави зміцнюють 30-кілометрову буферну зону на своїх кордонах із Росією та Білоруссю, будуючи оборонні мережі, які дозволять їм формувати поле бою та уповільнювати будь-який російський наступ.
«Балтійські держави дуже маленькі. Відступати нікуди», — сказала запрошена старша наукова співробітниця аналітичного центру Atlantic Council Жустіна Будгінайте-Фрьолі в коментарі для видання Bloomberg.
Ці країни також навчилися від України, що їм потрібно втримати лінію оборони в перші дні вторгнення.
«Деякі представники балтійських країн хвилюються, що якщо на початку війни вони втратять позиції, то їхні союзники по НАТО можуть завагатися з втручанням або прагнутимуть якогось переговорного врегулювання. Їм потрібно втриматися, доки прибуде допомога, але також і довести, що їх варто рятувати. Виживання, за словами Еріка Кросса, естонського дипломата, депутата і колишнього глави розвідки, фактично зводиться до кількох дуже простих речей — чи вірять росіяни, що буде відповідь, і чи вважають західноєвропейські виборці, що вона необхідна?», — пише Bloomberg.
Пропаганда стоїть на перешкоді
Східні регіони Латвії раптово опинилися у центрі жвавих подій. Національний уряд планує мережу військових баз, протитанкових загороджень, траншей і бункерів вартістю 300 мільйонів євро вздовж ділянки суходолу завдовжки 470 кілометрів і глибиною 30 кілометрів. Ще 640 мільйонів євро державних, європейських та інших міжнародних коштів виділено на модернізацію інфраструктури, центри цивільної оборони, житло та економічні програми.
Високопосадовців із міністерств відправили у прикордонні райони — Алсунзький край і Латгалію. Це визнання необхідності одночасно протистояти зростанню загрози з боку Росії та давньому відчуттю економічної й соціальної незахищеності на сході Латвії, де громади часто почувалися ізольованими й покинутими державою. У той час як популісти намагаються використати відчуття відчуженості та невдоволення, уряд занепокоєний тим, що дезінформація й роз’єднавча політика можуть підірвати їхні зусилля із зміцнення кордонів.
«У селах, розташованих поблизу кордону, іноді легше зловити білоруський телевізійний сигнал, ніж латвійський, і, незважаючи на заборону російських ЗМІ в Латвії, багато людей все одно мають до них доступ через віртуальні приватні мережі або шукають контент у Telegram та інших соціальних мережах. У Даугавпілсі більшість населення розмовляє російською, що є результатом століть міграції у цей регіон, а також програм переселення у радянську добу», — пише Bloomberg.
Як наслідок, у своїй ізоляції прикордонні території Латвії розвинули чіткий політичний характер. Невеликі партії, зосереджені на місцевому рівні, змогли взяти під контроль ради в містах і селищах, апелюючи до почуття образи та відчуження. На муніципальних виборах у червні підтримка цих партій зросла.
«Перетин між популізмом і симпатією до кремлівських поглядів викликає занепокоєння у латвійських лідерів. Росія вже давно націлюється на російськомовних латвійців пропагандою. Торік витік інформації про плани Social Design Agency — кремлівської фабрики тролів — показав активну кампанію з метою спровокувати заворушення в російськомовних громадах Латвії. Місцеві журналісти у Даугавпілсі розповідають, що коли вони публікують у соцмережах інформацію про заходи безпеки, військові навчання чи лінію оборони, їхні дописи одразу “атакує” велика кількість, як видається, ботів, які стверджують, що гроші краще витратити на соціальні програми. Пости політиків, які ставлять під сумнів необхідність оборонних інвестицій, поширюються значно активніше», — підкреслює Bloomberg.
Збройні сили і нарощування озброєнь
Латвія значно активізувала програму переозброєння та реорганізації своїх збройних сил. Держава поставила собі за ціль мати спроможності як для оборони кордонів, так і для реагування на сучасні гібридні чи звичайні загрози.
Затверджений план на 2025–2036 роки передбачає амбітні цілі розвитку галузі у середньо- та довгостроковому періодах. Серед них — збільшення закупівель національних збройних сил у місцевої оборонної промисловості: подвоєння їх до частки у 20 % до 2028 року та потроєння до 2036 року. Обіцяють збільшення фінансування інновацій — до 1,5 % оборонного бюджету у 2028 році та до 3 % оборонного бюджету у 2036 році. У цілому планують значно збільшити внесок оборонної промисловості в економіку Латвії. До 2028 року він має досягти 3 % ВВП, а до 2036 року — 5 % ВВП.
Латвія активно інвестує у кілька ключових напрямків: бронетехніку, засоби ППО, протитанкові системи, артилерію та боєприпаси. У вересні стало відомо, що велика європейська компанія Rheinmetall підписала угоду з Латвією на створення заводу з виробництва боєприпасів у країні. Із запланованою інвестицією 275 мільйонів євро, новий завод має забезпечити країну, і, можливо, регіон боєприпасами, що значно підвищить спроможність Латвії реагувати у кризовий момент, пише Reuters.
Щоб посилити захист від повітряних загроз, Латвія підписала угоду на закупівлю систем короткого радіусу дії ППО — RBS 70 NG від шведської компанії Saab. За даними, контракт охоплює постачання пускових установок, ракет, систем тренування. Поставки заплановані на 2026–2030 роки.
У червні 2025 року Латвія також підписала контракт на 81 мільйон євро з компанією EuroSpike для закупівлі додаткових протитанкових керованих ракет сімейства Spike. Нові системи мають підвищити здатність латвійських Збройних сил протистояти механізованим атакам — танкам, бронетехніці.
Водночас у Латвії відновлено обов’язкову військову службу для чоловіків віком 18–27 років. Вона передбачає три основні форми: 11 місяців у регулярних підрозділах ЗС або у складі Національної гвардії Латвії, п’ять років служби у структурах Національної гвардії з мінімальним терміном індивідуальної підготовки 21 день і максимальним терміном колективної підготовки сім днів на рік, а також програму підготовки офіцерів запасу для студентів університетів і коледжів. Загальний термін останньої становить не менше 180 днів.
Крім того, збройні сили Латвії вже мають детальні плани, як за певних військових загроз обмежити мобільність залізницею, заявив командувач Національними збройними силами країни Каспарс Пуданс. За його словами, це частина комплексної стратегії зміцнення східного кордону Латвії проти потенційної агресії, повідомляє видання Delfi.
На думку військового, фактор раптовості — це фактично єдина перевага, що залишилася у Росії, якби вона наважилася атакувати Альянс. Тож Латвія працює у двох напрямках: ретельно готується, щоб раптовості не сталося, і «купує страховку». Наприклад, підготовка містить розвідувальну діяльність, а «страховка» у цьому випадку — створення перешкод там, де вони не заважають соціальним чи економічним аспектам.
«Говорячи про рейки, перш за все я з повною впевненістю можу сказати, що жоден військовий поїзд окупантів по території Латвії їздити не буде», — заявив міністр оборони країни Андріс Спрудс.
Водночас президенти Естонії, Латвії та Литви домовились, що рішення про демонтаж залізничних колій на кордоні з Росією ухвалюватимуть спільно, пише суспільний мовник Латвії LSM.
«Якщо ми робитимемо це, то будемо робити разом. Звичайно, це питання є досить новим, і ми передали цю інформацію нашим міністрам, щоб вони продовжили обговорення», — сказав президент Естонії Алар Каріс. Президент Латвії Едгарс Рінкевичс додав, що рішення з цього питання ще не ухвалене.
Цивільний захист та підготовка
Разом з військовою підготовкою Латвія значно активізувала роботи над цивільним захистом. Уже протягом 2024–2025 розпочато великий проєкт із створення та реновації сховищ по всій країні. План включає більше 3 120 стаціонарних укриттів та понад 12 490 тимчасових сховищ/притулків. Вони розраховані на різну місткість: стаціонарні — приблизно на 200 людей, тимчасові — до 100. За розрахунками, після реалізації проєкту загальна захищеність складе близько двох третин населення країни.
Окрім технічних заходів і фортифікації, Латвія впроваджує підготовку громадян до надзвичайних сценаріїв. З 2025 року в деяких школах введено обов’язкові «військові уроки» або базову військову підготовку — навчання тактичних навичок, орієнтування, мінімальних знань про виживання і самооборону.
Країна бореться з російськими загрозами і на культурному рівні. Так, наприклад, Кабмін затвердив зміни, згідно з якими з 1 січня 2026 року ПДВ на книжки і пресу російською мовою у Латвії становитиме 21 %. Для видань латиською мовою, а також мовами країн-членів ЄС та ОЕСР збережеться знижена ставка в 5 %.