Їздив на батьківщину мого батька, в с. Ожгів хутір, це в 40 км від мене.
Неподалік Ожгова є міст. Це вже інший міст, цей мало що пам’ятає. Всі, хто по ньому їдуть, йдуть, так само нічого про ті часи не пам’ятають. Із півдня на північ, впадаючи в ліси, темніє річка з горіховою лісовою водою. Восени 1941 там був інший міст, той все пам’ятає. Під ним, по коліна в воді, стояла єврейка Розалія з двома малими дітьми. Вона була вчителькою в селищі Мар’янівка поряд. Мій дід, Миколай Пашковський, працював там начальником охорони.1 Повсюди вже йшов людолов. Поночі вона постукала в двері. Дід верховим конем вивіз до с. Н`овини, на трасу Київ-Чоп, а потім і сам покинув село. Вона врятувалась, ті діти, можливо, ще живі. Дід переховувався і підробляв в степу. На Південь від місцевості, де живу я, на Любарщині. Зрідка навідувався додоми. Перед Різдвом, рубаючи дрова, відрубав пальця і помер від стовбняку. Батько виріс напівсиротою, з 13 ти працював причіпником, помічником тракториста. Потім трактористом, майстром на призалізничному складі від Мар’янівського склозаводу, вчився заочно. Коли в 80 ті обирали керівників підприємств, колективом заводу був обраний директором. Провів реконструкцію. В 1996, коли вже йшла приватизація, за завод йому давали 1 млн доларів. Це – 100 млн в нинішніх грошах. «А що скажуть люди?», подумав батько. За 20 років директорства він не побудував собі будинку, за 45 років трудового життя один раз був у відпустці. Його нема вже чверть віку, але селище, завдяки заводу, живе. Там, де продали, ні селищ, ні людей, одна пустеля, давним-давно.
Я знав тодішніх директорів, вони ходили в стоптаних туфлях, в протертих шкарпетках. Вставали затемно і вертались затемно, жили роботою. З них зробили червоних диктаторів. Після батька залишився блокнот в червоній обгортці. Там записи, хто з яким проханням приходив на прийом. Кому купити корову, кому треба те, кому се. Корова коштувала 500-700 ре, зарплату-півтори Генерального секретаря. На заводі робило 500 людей. Із керівників, що жили роботою, дбали про людей, складалася та система. Відповідні люди, копіюючи їх приклад, наповнювали її. Відповідним був результат їх праці. Це тільки зараз додумались, щоб з нічого було все. Я знав грузчика, і один час працював з ним на складі, Віктора Михайлюка. Худий, жилавий, середнього зросту, нічим не примітний. За зміну бригада з десяти вантажників вивантажувала/завантажувала 5-10 вагонів з доломітом, содою, піском і десятки машин з медичним склопосудом. Вагон замерзлого піску треба довбати добу. Вони довбали при гасових ліхтарях, не думаючи про гроші. Довбали, бо крім них ніхто не видовбе. За простій вагонів залізниця брала великі штрафи. За добу по станції вручну розвантажувалось-завантажувалось 40 вагонів. Зараз – жодного.
Уже на пенсії він згадував:
– Від меї хати до складу сім кеме. Я вийду, подивлюсь, де станція – і навпрошки через поля, яри. А сніг тоді доходив до пояса. Дороги не було. Йдеш назад, уже замело. А вдома по хазяйству завал роботи. Я як встроївся після армії на Мар’янівський склад, так проробив там тридцять дев’ять років.
І в мене не було ні одного прогулу, – сказав він не без гордості.
Все, що він міг дозволити собі впочатку шестидесятих: цибулина, пляшка молока, чотири шматки хліба і кришеник сала. На цілий робочий день.
Я знав роботу в шахті, в метробуді, на асфальтуванні доріг, знав життя на більшій половині Євразії. Я пив з ріки, яка була світлою, тепер потемніла, була повноводою, тепер – зміліла. Я знав безліч одержимих роботою людей. Щодень, щорік по всій країні ними довбалися кілометри шахт, на заводах і фабриках вироблялось незчислимість продукції, вигризалося з лави гори вугілля, зводились міста, збиралися на полях елеватори збіжжя, щодень по всій країні ними перероблялося море роботи. Вони робили за незначні кошти, але були віддані праці, одержимі роботою. Зараз одні одержимі нечесним збагаченням. В цьому вся різниця. На простих трудівниках, на їхніх горбах, надірваних спинах, роз’ятрених содою руках, закоцюблих на морозі руках, чорнезних від мазуту руках, чорних від вугільного пилу руках, руках у протертих грубих брезентових рукавицях, на їхній відданій праці, на їхніх хворобах, втомі, висназі, ранній смерті, було створено те, що дісталось у спадок нинішнім поколінням. Щоб довго-довго його просирати…Щоб руки, які ніколи не робили, чорноти не знали, ломоти не відали, ніколи не боліли, не покорчені поліатритом ручки ті із загребуще довгими, пташиніми, кігтистими пальцями тільки крали, крали, крали. І чхали на мертвих і живих. Маючи установку: нічого не роби, матимеш мільярди. Такий надихаючий приклад подає влада паразитів. Система паразитів. Їх з могил проклинають ті, хто робили і робили, не їли й не пили, щоб було красти й красти, і від імені чого владарювати. Їх проклинають ті, хто будували цю країну, коли їх не було в зачатті. Маючи такої дисципліни і працездатності народ, дохазяйнуватись до нинішнього, це треба довмітись. Треба мати особливий талант. Вже виведена інша порода людей. Нічого не роби, накради і втечи. Живи і ублажай себе. Нічого не роби, усе май. Як збирається вижити це покоління, невідомо. Може хтось із них подужає проробити на одній чорновій роботі 40 років без жодного прогулу?
За творчим столом я проробив 50, по 10-18 годин, безкорисно на Україну.
Без жодного стимулу.
Тепер одна прибуткова робота: нічого не роби, влаштуйся і кради. Тоді тобі всі заздритимуть, ти – герой. Як може вижити така країна, відомо ще менше. Якщо система тримається на вкради, а не роби, як довго вона може існувати? Як довго може проіснувати народ, якщо його позбавити роботи? Відучити від праці. Якщо про нього не дбають, а добивають. Не спасають, а шлють поцілунки, я вас кухаю. «А що скажуть люди?», не є їх думкою. «Що скажуть…», їм глибоко насрати, на всіх, хто їх годував, обрав, пропхав, на всіх, кому присягалися в коханні. Любов диявола – говорити про кохання і робити смерть. Для тих, хто краде мільярдами, краде в малих, краде в старих, краде в усіх, нема людей. Нема країни. Є тільки Я, превище Бога. Але навіть самі наївні й ласі на слова про любов колись прозрівають. І нема страшнішого за гнів їх обманутої любові.
Система, яка встановила культ грошей, тепер дивується, що хтось тут краде. Признач любого з тим ж культом, він робитиме абсолютно те ж саме. Це робиться 35 років по наростаючій пак грошей і цинізму. Людей на забій – гроші на крові. Це обмін, який особливо подобається Богові. Ви побільше насаджуйте культ грошей, культ багатства, культ мільйонів, культ гедонізму, культ насильства, культ насолоджень, культ величі, культ красівой жизні, а потім дивуйтесь, що хтось краде. А як це все в країні злиднів можна підтримувати чесним способом? Якщо стільки років одна говірня, хто скільки вкрав, знов украв! то що тут робиться ще? Все решта – короткі передишки перед черговим подвигом злодійства. Це релігія грошей краде душі, а потім і тіла. Війна є допущенням Бога до тих, хто краде і краде, краде й краде, і жодної кари не має. Він – Той, Кому належить все, Алеф і Тав, Початок і Кінець, і як дає, так і забирає. Все.
Самий дурний спектакль, який ставиться в домі злодійства, системі крадійства, розвінчання чергового злодія. Сама криводушна і бездарна постановка. Ніби він іде туди, щоб служити людям. Признайтесь нарешті. Кожен в системі Злодія, кожен, хто не має застороги не вкради, буде красти. І тим більше красти, чим більше матиме влади. Це – закон диявола, такий ж закон, як є Бога Закон. Підгрунтя антизакону: культ грошей, культ жадібності, культ заздрості, культ порушень базових Законів Бога, не май жадності, не май заздрості, не лжесвідч, не кради.2 Чого він має не красти, коли все життя його тільки вчили цьому. Коли все життя він тільки бачив це і копіював. Може школа, батьки, релігія, пануюча ідеологія навчили його чогось іншого і привили страх Бога? Може совість привила, Що скажуть люди? Людина є те, що вписане в ній. Де нема не вкради, буде вкради; де нема не заздри, буде заздри; де нема не бажай всього, що в ближнього твого, буде бажання захапати світ і все, що є в ближнього твого. Де нема не лжесвідч, буде бреши й бреши. Видавай Істину за неістину і брехню за правду. Під пафосну брехню буде відбирання в ближнього всього, що він має. Якщо цей ближній країна, всього, що в ній. Відсутність одного породжує друге. Відсутність не породжує да. Для цього і є той, кого не прийнято називати. Його духи-приставники підкажуть да. В кому не вписано не вкради і відсутній страх земного закону, обов’язково скаже да. В який пафос не вдягни, злодій буде злодієм, хапуга – хапугою, система диявола – системою тотальної корупції. Система онкології закономірно знищує країну і себе. Як може існувати країна, де секретарі сільрад призначають собі зарплати в мільйон гривен, а зарплати вчених і творців – нуль. Ви так собі живіть. А які виплати на тлі сільрад повинні собі призначати посадовці виші? І помимо зарплат і хабарів їм ще в конвертах плати й плати. Вони пальця не зворухнуть… А звідки візьметься науковий, творчий і виробничий потенціал? Коли немає творчої Енергії, імпульсу активності, вогню Життя. Це тільки в карнавально-слабоумній свідомості із нічого виникає щось. Щоб ми нічого не робили і в нас все було. Україна перша, де, завдяки масованим обіцянкам, переміг масовий казковий інфантилізм. Нічого не роби, повторюй слово Україна і з одного цього буде все. Як може існувати оселя, коли терміти доїдають будинок? Якщо терміти набили тризубчик, чи стали вони від того будівничими, творцями? Де плоди титанічної діяльності?
Вважається, раз він набив тризубчика, кинув кілька фраз, він наш, він уже святий. Так само вважалося, при чому одними й тими ж, раз він начіпив зірочку, отримав комуністичний партбілет, він наш, він уже святий. Так кожна група, плем’я, народ плодить своїх лжесвятих. Тоді як відповідність Законові і Енергія визначає кожного. Нема Закону – нема святих. Таким є погляд Бога, добір Бога. Він зрить, хто, завдяки Енергії й Закону, здатний виконати Його призначення. Коли добір Бога відкинутий, лжесв`яти змінятимуть одне одного під галас і піар, що вони святі. Те, що не знак, не приналежність – до когось, чогось – а Закон освячує зсередини, буде нікому не доступно. У них не виникне й такої думки. Блудящі тілом блудитимуть умом, вони ніколи не узрять кореня проблеми. Блудящі тілом незрячі розумом, вони не бачать, як вирішити проблему. Сто варіантів завжди затмить один, правильний. Їм ніхто не пояснить духовних причин. У них буде вічна з борня корупцією, вічна боротьба з не тою владою, вічна трата сил на емоції, безглузда, як і вони самі. Їм буде невтямки, що влада – це вони. І кращий навпаки буде над всіма.
Земний погляд, земний добір завжди помилковий. Він оцінює не згідно праведності й Енергії, а за своїм вподобанням. Для нього те, що смазливе і нагло брехливе, те й краще. Дай стомошіаха, сто месій в одному, обгидять і вб’ють. Він буде пуганий, пуганий, не такий. Дай чорта з принадним лицем, полюблять всі. В цьому суть слів: «Якби ви були од світу, світ любив би своє, а так як ви не од світу, але Я вибрав вас, світ ненавидить вас». 3 Світ – земні, з досвідом 1 тис років. Не од світу – ті, в кому земне перегоріло давно, духовні, з робочим лобним мозком і досвідом та навичками 50-100 тис. Внаслідок цього, між ними різниця більша, як між батарейкою і реактором. Зовні подібні, в духові це діаметрально різні типи. Різниця Енергії створює не тільки різницю цінностей, різницю світоглядів, різницю талантів і служінь, а й різницю життя, його підходів. Для земного губити життя – норма. Дурити, красти, обманювати, пускати вкрадене на ніщо – норма. Красти, махлювати, підводити, не розуміти наслідків – норма. Не розуміти причинно-наслідкових зв’язків – норма. Приземленість його бог. Його мозок і дух не володіє іншими навичками. Він робить те, що робив завжди, не одне життя. Для духовного цінити життя, окультурювати життя, оберігати життя, спасати життя, підтримувати життя, творити нове – норма. В цьому напрямі і його діяльність. Він робить те, що й робив завжди, не одну сотню життів. Земне не знає інакшого, як собі, дітям, родичам. Їсти-пити. Така дія себелюбові, дія низької Енергії і суто земного розуму, він не знає інакшого. Духовне, перемігши его і принадність земного, мислить загальним благом. Дрібномислення йому не властиве. Йому властиве філософсько-поетичне мислення. Така дія значної Енергії і духовного ума. Земний тип потребує збадьорення – кави, спиртного, наркотика – духовний потреби в ньому не має. Він постійно бадьорий, активний за рахунок вловлення Енергії. Земне її не вловлює і постійно шукає, чим би себе збадьорити. Тоді йому стає легше. Один із способів збадьорення: легкі гроші. Радість від них зрідні радості від наркотиків. Епідемія наркоманії – продовження епідемії великих грошей. Чим більший культ грошей, тим більша ліквідація шляхом наркотиків. На кожну нечисту радість передбачене своє похмілля. Гроші і вкради, гроші і корупція, гроші і обговорення їх витають у повітрі. Вкради, вкради, вкради, сіється, як зараза. Вкради викликає підозру й ненависть, вбиває довіру й приязнь, чесне братолюбне життя, вкради вбиває віру в людей і віру в країну. В такий спосіб кради вбиває Любов, основу життя. Ту Енергію, на якій робиться, на якій живе, на якій існує все. Вкради одного перекреслює те, що будували тисячі, мільйони рук, вбиває весь їхній ентузіазм і труд, їх смисл життя; вкради одного паралізує мільйони рук; їх ніщо не кличе до праці, до діяльності; їм за віки не заробити того, що один, пролізши на горбах, украв; вкради одного знищує мільйон життів. Вкради – їхня смерть у перспективі. Коли немає засторог, одним кради – мільйонам здохни.
Щоб знищити зсередини, достатньо ввести норму – кради.
Кожна система у Всесвіті з паразитарною установкою нежиттєздатна. Хочете жити, змініть установку. Кожна клітина в соціумі, від людини до спільноти, якщо тягне Енергію, а не віддає, буде хворіти й мучитись. В ній щось не так. Вона націлена брати, а не віддавати. Застій Енергії робить її закритою. Форма, яка тягне Енергію, а не віддає, утворює неправильний мітоз. Ось принцип онкології. Форма, яка тягне ресурси, тягне Енергію, а не пускає її на спільне благо, бере, а не віддає у вигляді добрих справ, утворює рак. Оскільки Енергія і є Життям, Бог припиняє те, що зловживає ним. Не Він Сам, але це його механізм, закладений у всьому. Все, що тягне, а не віддає, самознищується. Кожен, хто думає, що він хитріший Бога, може тягнути, а не віддавати, узнає цей закон на собі. Безвідносно до знання Закон діє сам по собі. Суспільство, де паразитизм норма, буде хворіти хворобами паразитизму4 і повільно знищуватись. Зовнішні фактори також сприятимуть цьому.
Щоб жити, країні потрібен Закон і люди іншого вмісту. Із законом не вкради, вписаним в собі. Потрібна система, яка цей Закон зробить непорушним. Закон диявола діє навпаки: кради, бреши, лжесвідч, обіцяй, не май нічого святого в собі. Використовуй кожну нагоду для збагачення. Закон диявола є смерть зсередини. Закон Бога, як не застаріло він звучить, несе життя. При тотальній корупції тільки смерть за крадійство є збереженням життя. Життя індивіда, життя спільноти, життя країни. Чого вкради має каратись смертю? Тому, що система, основана на вкради, надає перевагу підлим, безчесним і вбиває чесних, добраних Богом, тим припиняє себе. Така система нежиттєздатна через відсутність кращого добору. Гірше витіснить і знищить все краще, як бур’ян корисні культури. Онкоклітини поступово замінять здорові. Гірше призведе тільки до гіршого і тільки дурень думає, що якось буде. Гірше утворює смерть і розпад. Чому вкради є смертним гріхом? Коли людина позбавила когось засобів до існування, вона позбавила його життя. Украв є убив у прихованому вигляді. Украв у народу мільярди, убив мільйони народу. Украв – заплати життям. Смертний гріх тому і смертний гріх, що має каратись смертю і відправляти до диявола в пришвидшеному темпі. Тільки це, вкупі з впровадженням Закону не вкради від ясел до смертного одра, може викорінити поступово закон диявола. Стиль диявола. Тільки це є запорукою життя системи. Всю іншу лірику – завтра прийдуть наші і виправлять все – залиште при собі. Ми вже бачили ці приходи 35 років. У Бога нема наших-ваших, Він не мислить дуально: є той, хто чтить і має в собі Закон, і хто не має Його. Бог є Закон.5 На Скрижалях не було нічого, крім Заповідей, і народові було сказано: це – ваш Бог. Написане означало вписане в собі. Тривале абсолютне виконання його. Там, де не вписаний Бог, диявол вписує себе.
У Спарті позбавляли влади за вкрадену тарілку їжі. В Україні, яка приміряє себе до Спарти, за вкрадені в народу ешелони їжі наділяють вічною владою. Спарті не вкради дозволило жити віки. Україні кради й кради вкорочує віка. Красти на війні заслуговує тричі смерті. І якщо це не припиняє система, не робить народ, то це на всіх зробить Бог.
1 Мар’янівського склозаводу і Довбишського фарфорового.
2 Вихід 20.15-15
3 Іоана 15. 18-27
4 Рак, діабет
5 Докладніше в «Художник і Бог» наприкінці.