Після повномасштабного вторгнення термін «патріотизм» перестав бути абстрактним поняттям і перетворився на щоденну практику — конкретні дії, рішення та відповідальність. Якщо раніше — це була теорія про любов до Батьківщини, то тепер — це практика діяльнісної любові. Ця трансформація відобразилася насамперед у молодіжних організаціях, які стали одним із найсильніших джерел національного спротиву.
Згідно з даними Держстату, до лютого 2022 року в Україні діяло 96 543 громадські організації. Серед них: молодіжні, релігійні, патріотично-виховні та спортивні. Станом на кінець 2024 року таких в Україні вже майже 105 тисяч. Якщо на початку 2022 року діяльність молодіжних та патріотичних організацій зосереджувалася переважно на культурних проєктах, екології чи локальному розвитку, то сьогодні їхнє життя — це безперервна фронтова лінія у тилу. Такі організації стали життєво важливим мостом між суспільством, волонтерським рухом та армією, створюючи нову архітектуру національної стійкості.
Різкий перехід до воєнних реалій вимагав блискавичної адаптації. Організації, які раніше займалися туристичними мандрівками, перетворилися на волонтерські центри. Багато лідерів молодіжних та патріотичних організацій добровільно вступили до лав ЗСУ.
За 11 років війни в Україні на фронті загинуло 80 пластунів-військовослужбовців, які стали на захист Батьківщини. Втім, гинуть не тільки пластуни, але й учасники «Тризубу», Української спілки студентів, Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Спілки української молоді (СУМ), Української академії лідерства (УАЛ) та інших молодіжних організацій.
Ті, хто залишився в тилу (зокрема діти та підлітки), швидко освоїли нові навички: навчились плести маскувальні сітки, «крутити» цигарки чи навіть збирати дрони. Багато дорослих учасників організацій стало інструкторами з навчання військової справи, тактичної медицини чи керування безпілотниками. Наприклад, на Київщині діє Центр підготовки до нацспротиву, який ледь не щотижня проводить вишколи для цивільних, тим самим формуючи потужний резерв територіальної оборони та підвищуючи загальну стійкість населення. Створена за підтримки Третьої окремої штурмової бригади та Київської ОВА організація однією із перших запровадила скорочений 36-годинний курс базової загальної військової підготовки для цивільних, розроблений Командуванням Сил ТрО.
З початком повномасштабної війни Росії проти України в багатьох українських молодіжних організаціях запровадили меморіальну культуру — збереження пам’яті про полеглих товаришів. Такі організації, як Пласт чи Українська академія лідерства, які готують молодих українців до усвідомленого служіння державі, лише підтвердили свою місію. Адже багато їхніх випускників чи учасників долучились до Сил Оборони. Тепер імена полеглих Героїв стали невіддільною частиною життя, увіковічнюючи ідеали патріотизму як живого свідчення жертовності та особистого обов’язку для нових поколінь.
«Багато того, що було в УАЛі, націлене на те, щоб зрозуміти, в якій країні ти живеш. Багато випускників Академії стали до лав ЗСУ. Деякі з них загинули на полі бою… Пам’ять про Героїв не згасає ніколи. Нам постійно розповідали про них, про їхні ідеї та вчинки, які живуть і плекаються у свідомості наступних поколінь», — розповідає Тижню випускниця Української академії лідерства 2023–2024 року Софія Миронюк.
Відтак для молодого та активного покоління патріотизм остаточно перестав бути виключно «теорією», адже тепер це щоденна вимога відповідальності та усвідомлення того, що державність вимагає реальних, а подекуди й найвищих жертв. І, власне на цьому й будується стійкість громадянського суспільства.
Молодіжні та патріотичні організації, перетворюючи «теорію» чи установки про те, «як бути свідомим громадянином», на практику, виступають не просто «школою життя», а сильним та ціннісним джерелом справді свідомих українців. Подібні організації безпосередньо впливають на здатність країни до тривалого спротиву ворогу.
В умовах війни, коли дипломатичні зусилля України мають бути максимально інтенсивними, молодіжні та патріотичні організації відкрили для себе новий «напрямок» роботи — культурну дипломатію. Випускники та представники цих рухів стали неформальними, але надзвичайно ефективними «послами» України у світі. Наприклад, національна скаутська організація Пласт має осередки у майже 30 країнах світу. У різних куточках Землі мета дорослих пластунів одна — допомагати дітям та молоді розвиватись, щоб стати відповідальними учасниками місцевої, національної та світової спільноти.
Повномасштабна війна та вимушена міграція мільйонів українців вплинули також на розширення осередків Пласту по світу. Так, наприклад, шведський осередок організації до 2022 року не був дуже розвинений, але сьогодні переживає період стрімкого зростання. Оскільки тисячі українських дітей та їхніх батьків, які змушені були покинути домівки через повномасштабну війну, шукають можливості для збереження національної ідентичності та культурного зв’язку, то такі організації як Пласт стають їм у цьому рятівним колом.
Нині шведська пластова громада є важливим центром української діаспори. Влітку 2022 року Пласт у Швеції налічував лише 12 учасників, сьогодні ж — 300. Цей стрімкий ріст супроводжувався і розширенням географії: зараз у Швеції діють чотири повноцінні станиці (міста, де функціонують пластові гуртки та курені — Ред.):
- Стокгольм,
- Уппсала,
- Гетеборг,
- Норрланд.
«Наш основний напрямок — це допомога дітям. Ми не лише підтримуємо скаутську традицію “життя у Пласті”, але й приділяємо значну увагу вивченню та збереженню українських традицій. Зокрема, перед Великоднем ми проводимо традиційні майстер- класи з писанкарства — минулого року їх відбулося 30. На Різдво ми готуємо вертепи, а також організовуємо лижні табори. Серед наших головних досягнень — заснування двох повноцінних куренів (хлопчачого та дівочого) та п’яти новацьких роїв. Ми всіляко намагаємось підтримувати Україну та українських пластунів. Відправляємо допомогу через волонтерський хаб. Регулярно проводимо культурні заходи, під час яких збираємо кошти на підтримку. Також активно долучаємось до зборів подарунків для військовослужбовців та дітей до Свята Миколая», — розповідає Тижню голова пластової групи у Швеції Христина Качмарик.
Читайте також: День Пласту
Стрімке зростання учасників Пласту у Швеції з початком повномасштабного вторгнення не є одиничним випадком. Подібна ситуація спостерігається і в інших осередках українського скаутського руху по всій Європі. Наприклад, пластовий осередок у Німеччині, зокрема в Берліні почав стрімко розвиватись від початку повномасштабного вторгнення. Зараз у станиці Берлін уже 180 пластунів, які постійно долучаються до волонтерських ініціатив. «У нас у Берліні є декілька госпіталів. Наші старшопластунки та сеньйорки час від часу долучаються. Це працює ще з 2014 року. А ось у 2022 році в нас був великий проєкт Plast Berlin Helps, де батьки, волонтери та наші пластуни збирали медичні аптечки й рюкзаки. Акція протривала до 2024 року, і в кінці року ми відправили останню партію нашим військовослужбовцям», — ділиться з Тижнем очільниця пластового осередку в Берліні Наталя Середа.
Війна прискорила не лише суспільні, але й поколіннєві зміни. Якщо старші покоління часто керувалися інерцією або перекладали відповідальність на державу, то сучасна молодь, яка формується в умовах постійної загрози, виявляє значно вищий рівень соціальної свідомості та автономності. Працівники освіти відзначають, що саме молоді люди найбільше залучені до волонтерства, донорства та інформаційного спротиву, демонструючи разючу зрілість і діючи за глибокими внутрішніми переконаннями. Для значної частини молоді, вихованої на принципах свободи, війна моментально визначила нові пріоритети.
«Під час різних етапів війни в Україні Пласт був інакший, відповідно, молодь, зокрема й пластуни, теж змінюються. Теперішнє покоління живе війною. І коли торкається тема війни, у них дійсно є та “ширма”, яка одразу робить їх серйозними. Адже насправді вони більше розуміють, аніж ми, дорослі. Наші хлопці-пластуни, які зараз воюють, кажуть, що Пласт дав їм дуже сильну фізичну та моральну підготовку. Власне, виживання у важких умовах — це велика перевага Пласту, яка гартує юних українців», — розповідає Тижню очільниця пластового осередку в Коломиї Леся Машталер.
Пластуни, УАЛівці, тризубівці, СУМівці та учасники багатьох інших молодіжних організацій постійно проводять благодійні заходи, створюють волонтерські хаби чи організовують збори коштів для українських військовослужбовців. У квітні цього року Львівський осередок СУМу зібрав понад 50 000 гривень в рамках акції «100 дронів для перемоги» під час благодійного аукціону. Тоді СУМівці розігрували лоти — унікальні речі, створені руками учасників організації. Подібний захід є лише одним із тисячі інших, які проводяться в Україні задля постійної та безперервної підтримки ЗСУ.
Війна та кризи стали для молодих українців «жорсткою школою» політичного виховання. Таке гартування призводить до формування якісно нового класу політично свідомих громадян, які не терпітимуть старих політичних практик. На відміну від «міленіалів» чи «бумерів», які спостерігали за політикою, сучасні молоді люди в Україні безпосередньо на собі відчули ціну неефективності та корупції. На жаль, ця ціна доволі висока і вимірюється життями однолітків, а не абстрактними цифрами. Зміни, які відбуваються, зокрема, на рівні молодіжних організацій, відіграють важливу роль у довгостроковій стійкості українського суспільства.
Новосформовані цінності — чи то на фронті, чи у волонтерському хабі — створюють фундамент для відновлення повоєнної України.
Сучасна молодь уже загартована кризами та війною, відшліфовує нове ставлення до одвічних проблем України, як-от корупція чи неефективність державних інституцій, перетворюючи пасивну толерантність на нульову терпимість. Відтак українські організації різних спрямувань сьогодні формують не лише майбутніх військових, а й активне покоління, яке впливатиме на розвиток країни після перемоги.
Матеріал опубліковано у спільному спецпроєкті «Українського тижня» та Школи журналістики та комунікацій УКУ. Повну електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.