Нова стратегія національної безпеки США дивує лише тих, хто вперто ігнорує реальність
В ідеальному, фантазійному світі США незмінно лишаються мудрим, дружнім і вірним наставником своїх європейських союзників. Без нарікань несуть тягар військового і дипломатичного лідерства. Не надто наполягають на своїх інтересах, незалежно від бажань американських виборців.
Із погляду таких абсолютно нереалістичних уявлень нова Стратегія національної безпеки США справді шокує. Вона проголошує інтервенціоністський підхід до внутрішньої політики європейських союзників, щоб зробити їх — в очах США — сильнішими й кориснішими. Стратегія передбачає безпосереднє обмеження підтримки для України, сприяє зближенню з Росією й опосередковано спрямована на послаблення Європейського Союзу. Риторика — груба, жорстка, ба навіть зневажлива.
Однак у цьому немає нічого нового. Деякі елементи були озвучені у промові віцепрезидента Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки. Та більшість сягає корінням у минуле на кілька десятиліть. Не Дональд Трамп вигадав «Америку понад усе», хоча й висловлює цю ідею з безпрецедентною відвертістю. Америка завжди була старшим партнером у трансатлантичних відносинах і «командувала парадом». Усі адміністрації США мають меркантильні тенденції, що спричинює конфлікт інтересів на тлі подібних амбіцій Європейської комісії: захищений єдиний ринок всередині країни і потужна торговельна дипломатія за кордоном. Багато адміністрацій США гралися з ідеєю просування зв’язків із Кремлем, усупереч інтересам Європи (пам’ятаєте «перезавантаження» Обами і промову Буша-старшого «Котлета по-київськи»?).
США дійсно люблять прикриватися у своїй геополітичній програмі мовою спільних цінностей. Але цінності змінюються: попередні адміністрації активно, навіть скандально, втручалися в європейську політику, щоб запобігти радянській підривній діяльності. Зараз знову грають м’язами — проти культури woke і «глобалізму».
Замість обурюватися новою стратегією, європейці повинні поставити собі незручні питання. Чому ми здивовані? Що станеться, якщо ми нічого не зробимо? Що ще ми можемо зробити, щоб уникнути такої долі?
Відповідь на перше питання — ганебна. Протягом десятиліть європейці були наївними, невдячними, жадібними й зарозумілими. Вважали себе настільки важливими, а свою цивілізацію настільки неперевершеною, що союзники й вороги мали вдовольнятися можливістю ними милуватися. Та все не так. Настала епоха хижаків, як пояснює у своїй блискучій новій книжці італійсько-французький автор Джуліано да Емполі. Чи то технологічні гіганти, які хочуть відкинути обтяжливі правила щодо приватності, авторських прав і захисту дітей; чи то клептократи, які хочуть перетворити гроші на владу і навпаки; чи то імперські гегемони, які прагнуть експансії, — Європейський Союз є великою, млявою і привабливою мішенню.
Відповідь на друге питання — невтішна. Якщо Європа (включно з Великою Британією й іншими країнами, що не входять до ЄС) не сидітиме за столом переговорів, то потрапить у меню. Її розірвуть на шматки жадібні й могутні зовнішні сили — подібної долі зазнав імперський Китай у XIX столітті.
Третє питання має пропалювати дірки на письмових столах кожного можновладця. Економіка Європи за обсягом — 30 трлн. дол. — майже не поступається економіці США. Європа — достатньо заможна, щоб не тільки захищатися від ворогів, а й вести жорсткі переговори із союзниками.
У чільному абзаці нової стратегії США стверджується, що Європа — «стратегічно і культурно важлива для Сполучених Штатів». Це не маніфест ізоляціонізму, а заклик до взаємодії. Європейці повинні подбати, щоб вона відбувалася на їхніх умовах, продемонструвавши, що єдність (і різноманітність) робить їх більш ефективними союзниками у військовій, економічній і дипломатичній сферах. Для цього знадобиться, наприклад, радикальне вдосконалення оборони і стримування, зміцнення стійкості ланцюгів постачання, поліпшення конкурентоспроможності (колишній прем’єр-міністр Італії Маріо Драґі пояснив, як це зробити) і сприяння соціальній згуртованості.
Надто складно? Тоді розслабтеся, дайте впровадити стратегію — і облиште скарги.