Епопея з мирним планом нібито президента Трампа стає дедалі барвистішою. Ще кілька зливів у пресу, кілька необережних коментарів учасників цього дійства — і тим, хто особливо боявся зради, можна переставати пити заспокійливе. Кіна не буде. Режисерська група фільму виявилась настільки бездарною, що завалила проєкт іще на етапі зйомки тизера. Звісно, не обійшлося без допомоги «шанувальників» із числа конкурентів, які не надто люблять кінематограф.
Очевидно, що вся ця катавасія триватиме ще якийсь час і в щось обов’язково виллється. Але очікувати, що сьогодні Україна капітулює перед кремлівським упирем, задовольнивши всі його хотілки, і війна швидко закінчиться, наразі не варто.
Власне, на це є щонайменше одна причина, яка називається путін, а його мета — стовідсоткове поглинення та знищення України. Методи для її досягнення при цьому неважливі. Можна і мирний договір підписати, і наобіцяти всіляких чудасій. Папір і вуха дурнів усе стерплять, особливо доморощених і приручених. Та й проспиртованого м’яса на безкраїх просторах мордору вистачає — можна гнати його на забій іще довго. Ті, хто кажуть про нескінченні можливості рашки воювати проти України, частково мають рацію, проте все ж не варто бути аж такими незрячими оптимістами. Справи в кремлівського упиря останнім часом ідуть не надто весело. Й уся ця історія з хитро замаскованими мирними ініціативами — якраз гарне тому підтвердження. Виграти війну, навіть маючи якісь там «карти» в руках, кремлівське ху*ло не може. Десь щось не ліпиться й не грає.
Можна довго дискутувати про причини. Чи таки діють санкції, чи українські методи денацифікації дронами даються взнаки, чи, може, якісь процеси відбуваються в самій рашці — але факт залишається фактом: путін шукає виходу з глухого кута, у який сам себе загнав. Доволі незграбно й недолуго, але в московщині завжди так. Все, чого торкається це чортове насіння, перетворюється на фарс. Часто — дуже кривавий і нещадний.
Проблема в іншому. Будучи нездатною перемогти у жодній війні на полі бою, московія досить часто домагалася свого й ставала переможцем іншими методами: підкуповуючи, блефуючи, брешучи й інтригуючи. Самозваний «історик» путін, очевидно, чудово знайомий із цим методологічним доробком предків і не раз його використовував. У тій же Ічкерії, наприклад. Користується ним і сьогодні — й, на жаль, має чималі шанси на успіх. Нинішня авантюра з «мирним планом» — з цієї ж серії, щоправда, глобальнішого масштабу. До неї залучено чимало гравців — хто втемну, хто відкрито; активізовано цілу армію сплячих агентів і втягнуто безліч корисних ідіотів. На авантюру виділено шалені гроші й досить вдало підібрано момент.
Безкомпромісно завищуючи вимоги та фактично вимагаючи капітуляції України, кремль відверто блефує. Ресурсів та можливостей довго і результативно воювати він не має. Методично руйнувати Україну — так, а от узяти — ні. Ані за три дні, ані за три роки, ані за тридцять три. Навіть якщо перетворить іще кілька мільйонів своїх кріпосних на пельменний фарш. Втім, цей блеф розрахований не лише на внутрішнього споживача, аби зберегти лице, як багато хто думає, виторгувавши собі максимальне з можливого й назвавши це «перемогою». На зовнішнього — також.
Саме ця зовнішня, переважно неперебірлива публіка, вельми зле посвячена в таємниці загадкової кацапської душі, і є кінцевим адресатом. Граючи на слабкостях, страхах і жадібності, їй можна впарити багато чого. Й у цьому якраз полягає основна для нас небезпека. Ба більше, кремлю взагалі не потрібна жодна угода, укладенням якої так щиро переймаються сьогодні у Вашингтоні. Байдуже, якою вона буде і чи буде взагалі. Кацапський бізнес має іншу природу: він повністю належить царю і заточений під інтереси самодержця-самодура. Хто ще не догнав — путін зайнятий відбудовою імперії. Сьогодні йому потрібні лише пауза для перегрупування, зменшення санкційного тиску та зв’язані руки противників по той бік фронту. А далі — питання часу, коли московський чобіт піде далі.
Що нам робити у цій ситуації? Щонайменше — не піддаватись на провокації та не поспішати. Занадто дорого ми платимо за свою свободу і право жити під сонцем. Вся ця гарячка виникла неспроста і не на порожньому місці. Очевидно, таки підгорає. Тому, якщо комусь потрібно укласти угоду для підняття свого рейтингу — хай укладає. Якщо хтось хоче взяти Донбас чи Київ «за три дні» — хай спробує. Чужими руками завжди легко загрібати жар. Прийди і візьми, якщо зможеш… Сядь і підпиши, якщо зможеш…
Нам поспішати нікуди. Ціна питання — наші життя і майбутнє наших дітей на нашій землі. Ми вже підписували, вже були там… Не сподобалось…