Настав кінець НАТО? Невже Сполучені Штати — найсильніший і найбільший член альянсу — остаточно саботував інституцію, що проіснувала найдовше в новітній історії? Чи змушена тепер Європа самостійно захищатися від Росії й інших військових загроз? Ось лише деякі з питань, щодо яких нині б’ють на сполох стурбовані європейські лідери і військові стратеги. Перспективи й настрої залишаються похмурими.
Причину паніки, що охоплює столиці Західної Європи, можна окреслити одним словом: «Трамп». Відтоді, як прийшов до влади рік тому, президент США дедалі більше зневажає Європу і з ворожістю ставиться до своїх європейських союзників у НАТО. Він повторює звинувачення, яке висловлював у першу каденцію: що європейці не сплачують своєї частки витрат НАТО і «на дурняк» користуються американською ядерною парасолькою. Під час передвиборчої кампанії він висловився відверто: росіяни можуть робити «все, що заманеться» з країною НАТО, яка не сплачує рахунків, наголосив він. Але навіть коли більшість європейських країн швидко збільшили свої бюджети на оборону, він продовжував обурюватися, що Америка все ще платить забагато.
Відмовившись надавати військову й економічну допомогу Україні, він завдав удару солідарності НАТО. Чітко дав зрозуміти, що Україна — проблема Європи, і США вестимуть переговори з Росією без консультацій з європейцями. Європейські лідери часто відвідували Вашингтон у спробі зупинити угоду Трампа з президентом Путіним, яка фактично змусила б Україну поступитися всім вимогам Росії. На якомусь етапі він припинив обмін розвідданими між США і Києвом, а потім наполягав, щоб європейці купували зброю в Америці, якщо хочуть продовжувати військову допомогу Україні.
Водночас адміністрація Трампа виливає презирство на європейську культуру, політичні партії і прояви, які вважає антиамериканським лібералізмом.
На минулорічній Мюнхенській конференції з безпеки віцепрезидент Джей Ді Венс заявив, що найбільша загроза для Європи походить не від Росії чи Китаю, а «зсередини». Він сказав, що європейські уряди відступають від своїх цінностей, ігноруючи занепокоєння виборців щодо імміграції і придушуючи свободу слова. Сказав, що під загрозою базові свободи релігійних людей у Великій Британії, яка зазвичай вважається найближчим союзником Америки. Сам Трамп протягом останнього року неодноразово критикував Європейський Союз. Заявив, що цей економічний блок був створений, щоб «насолити» Сполученим Штатам. У грудні назвав Європу «слабкою» і «занепалою» і стверджував, що їй загрожує «цивілізаційне знищення».
Усе це обурило й стривожило європейських лідерів. Але найбільше занепокоєння викликала заява Трампа про те, що Америка має володіти Гренландією — великою, малозаселеною арктичною територією, яка є територією королівства Данія. Трамп погрожував застосувати військову силу для вторгнення і захоплення, якщо Данія не погодиться продати або віддати Гренландію Америці. Він заявив, що європейці не зможуть протистояти Америці. А коли вісім європейських країн направили на цей острів символічний військовий контингент, що мало бути сигналом на підтримку гренландців, а також того, що Європа визнає стратегічне значення цієї території, Трамп пригрозив каральними митами для всіх країн, які взяли участь у цій акції, включно з Великою Британією.
Трампова погроза захопити Гренландію силою завдала нищівного удару основоположним принципам НАТО. Ключовим положенням угоди 1949 року є Стаття 5, яка наголошує, що напад на будь-якого члена НАТО буде розглядатися рештою як напад на всіх, зобов’язуючи кожну країну допомагати члену, що зазнав атаки. Ніхто не передбачав нападу одного члена НАТО на іншого, хоча в 1990-х роках були дрібні інциденти між Грецією і Туреччиною в Егейському морі. Але було немислимо, що всі члени НАТО можуть об’єднатися з Данією для застосування військової сили проти Сполучених Штатів — наразі найзаможнішого і найсильнішого члена НАТО.
У січні, коли Трамп відвідав конференцію світових лідерів й економістів у Давосі у Швейцарії, відбулася напружена дискусія про Гренландію. Союзників США особливо розлютили Трампові звинувачення, що війська країн-членів НАТО, які допомагають американцям боротися з талібами в Афганістані, мало беруть участь у бойових діях і залишаються поза лінією фронту. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що це — образа для британських військ, які зазнали найбільших після американців втрат. Данія, яка також направила війська, втратила більше солдатів на душу населення, ніж будь-який інший союзник у НАТО. Трамп не вибачився, але пізніше заявив, що війська союзників билися хоробро. Утім, образа залишилася, і європейські лідери розцінили її як ще одне свідчення, що Трамп не вельми переймається військовим союзом із європейськими членами НАТО.
Військові стратеги зараз серйозно розглядають питання, чи варто європейцям розпочати планування оборонного альянсу без Америки. Це означало б кінець НАТО. Альянс залежить від США в таких важливих сферах, як системи протиракетної оборони, спостереження і розвідка, супутникова розвідка, транспортна логістика і ключові компоненти зброї, що продається європейцям.
Британська ядерна зброя має обслуговуватися американськими виробниками і не може використовуватися без згоди Америки. Без американського стратегічного потенціалу Європа не зможе самостійно проводити операції в будь-якому майбутньому конфлікті. І така перспектива стала тривожно реальною, коли 12 лютого міністр оборони США Піт Геґсет повідомив союзникам у Брюсселі, що США «більше не зосереджуються пріоритетно на обороні Європи».
Деякі європейські політики вважають, що ситуація може нормалізуватися за три роки, коли Трамп більше не буде президентом. Але інші вважають це малоймовірним. Після істотного порушення діяльності НАТО буде дуже складно відновити колишній рівень довіри і поновити структури безпеки. А майбутні американські президенти можуть скептично сприймати цінність альянсу, оскільки зосередяться на стратегічних викликах із боку Китаю, що стає політичною і військовою наддержавою.
На саміті в Давосі прем’єр-міністр Канади Марк Карні виступив із потужною промовою, в якій підсумував побоювання Європи про порушення внаслідок політики Трампа світового порядку і структури безпеки Заходу, де з 1949 року панувала стабільність. «Ми перебуваємо в процесі розриву», — сказав Карні. Старий світовий порядок не повернеться. Він зазначив, що заснована на правилах система зникає і «сильні можуть робити те, що можуть, а слабкі мусять терпіти те, що мусять». Він не згадав Трампа, але критика була очевидною. Трамп розлютився. Назвав Карні невдячним і погрожував Канаді 100-відсотковими митами, якщо вона укладе торговельну угоду з Китаєм.
Західні лідери побоюються, що образи, які перекидаються по обидва боки Атлантики, не забудуться. ЄС вирішив зайняти жорстку позицію, виступивши проти мит Трампа, і водночас намагається створити солідарніший європейський оборонний союз без Америки. Але завдана шкода буде довготривалою, особливо для таких країн, як Велика Британія, які покладаються на співпрацю з США в галузі оборони й розвідки.
Деякі високопоставлені республіканці в Конгресі засмучені сваркою Трампа з Європою і намагаються змусити президента дотримуватися зобов’язань США перед НАТО. Але внутрішня опозиція Трампу — слабка, а загальні настрої в Америці дедалі більше зводяться до ізоляціонізму. Малоймовірно, що НАТО залишиться ефективним військовим альянсом до кінця президентства Трампа. Тож, безумовно, альянс не зможе належно допомагати Україні в протистоянні російській агресії.
