Операція Сполучених Штатів з викраденням президента Венесуели Ніколаса Мадуро знову нагадала про одну важливу обставину, яку раніше згадували мабуть лише фахівці, які близько вивчають іранський режим — а саме, надзвичайно тісні зв’язки Венесуели з Ісламською Республікою Іран. Тегеран і Каракас розпочали співпрацю в сфері безпілотників не лише задовго до війни Росії проти України, а й навіть до того, коли Тегеран почав масово нарощувати виробництво безпілотників. Ще на початку 2000-х тодішній венесуельський президент Уго Чавес підтвердив, що військова допомога Ірану допоможе протистояти тому, що він називав «колумбійською буржуазією та її американськими союзниками».
Програма зі створення дронів у Венесуелі розпочалася у 2006 році, коли Каракас підписав військову угоду з Тегераном. Іранська компанія Qods Aviation Industries постачала укомплектування, венесуельські інженери проходили навчання в Ірані, а згодом іранські фахівці працювали на авіабазі Ель-Лібертадор у місті Маракай.
Мадуро і колишній президент Ірану Ебрагім Раїсі підписали 20-річний всеохоплюючий документ про стратегічну співпрацю, грудень 2022 року
У червні 2012 року Чавес підтвердив повідомлення, що в країні вже було налагоджено іранське виробництво дронів. Ще через рік венесуельський уряд представив кілька розвідувальних безпілотників Mohajer-2 без бойової частини, кожен із яких був виготовлений CAVIM, державною венесуельською військовою компанією.
У телевізійному зверненні до офіцерів у Міністерстві оборони Венесуели Чавес тоді заявив: «Ми не плануємо завдавати нікому шкоди». Потім він додав: «Ми займаємось цими розробками за допомогою різних країн, зокрема Китаю, Росії, Ірану та інших союзних держав».
Він посміявся з того, якою, на його думку, буде реакція США на виготовлення безпілотників у Венесуелі. «Скоро хтось, напевно, скаже, що ми розробляємо атомну бомбу», — пожартував Чавес, одягнений у військову форму, й додав, що дрон також можна використовувати для розвідки в нафтогазовій та гірничодобувній галузях.
У березні 2012 року військовий блог DOTMIL видання U.S. News & World Report процитував генерала Дугласа Фрейзера, командувача Південного командування США, який заявив, що Іран планує виготовляти у Венесуелі безпілотники «доволі обмежених потужностей» для венесуельських збройних сил — подібні до американських неозброєних дронів класу ScanEagle. За його словами, ці дрони, ймовірно, призначені для «внутрішньої оборони».
У вересні 2025 року, видання Miami Herald повідомило, що розробка венесуельських безпілотників і досі перебуває під контролем іранських фахівців, які не допускають місцевий персонал на об’єкти без спеціального дозволу. За словами видання, їхні джерела підтвердили, що «співпраця з Іраном була для нас вирішальною. Венесуела не лише ніколи не змогла б самостійно розробити такі безпілотники, а й на сьогодні саме іранці контролюють ці об’єкти. Венесуельський персонал не може потрапити туди без їхнього дозволу».
Багато проєктів були замасковані під цивільні ініціативи – зокрема велосипедні або тракторні заводи – проте вони фактично слугували прикриттям для військової індустрії.
За словами Фарзіна Надімі, співробітника The Washington Institute for Near East Policy, національна державна авіакомпанія Венесуели Conviasa Airlines була залучена до глобальної незаконної мережі постачання зброї, яку організував Тегеран. Conviasa діяла в рамках співпраці з Mahan Air — іранською авіакомпанією, яка фактично є логістичним придатком для іранського Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР). Mahan Air має тривалу історію використання цивільних пасажирських рейсів для транспортування зброї та боєприпасів союзникам Ірану, зокрема для колишнього режиму Асада в Сирії та Хезболли в Лівані; значна частина екіпажів авіакомпанії складається з колишніх пілотів КВІРу. Із жовтня 2011 року компанія перебуває під санкціями США за таємне перевезення військового персоналу КВІРу, озброєнь і фінансових ресурсів для іранських проксі і союзників. До речі, протягом короткого часу в 2016-2017 роках Mahan Air літала з Тегерана до Києва.
У лютому 2020 року Conviasa разом зі своїм флотом із сорока літаків — значну частину яких поставляла і обслуговувала іранська Mahan Air — потрапила до санкційного списку Міністерства фінансів США за підтримку режиму Мадуро.
Втім, занепокоєння щодо звʼязків іранського КВІРу і венесуельської авіалінії зʼявились ще раніше – у 2008 році Конгрес США та Державний департамент висловлювали занепокоєння тим, що Тегеран використовує щотижневі рейси Conviasa за маршрутом Каракас–Дамаск–Тегеран для транспортування ракетних компонентів до Сирії.
Компанія КВІРу Mahan допомогла Conviasa створити дочірню вантажну компанію – тож у листопаді 2021 року було засновано Emtrasur, яка розпочала операційну діяльність у січні 2022-го з одним орендованим у Mahan Air літаком Boeing 747-300B3(M), що здійснював рейси з авіабази Ель-Лібертадор. Компанія фактично виконувала роль стратегічного транспорту повітряних сил Венесуели, здійснюючи регулярні рейси до Тегерана, Москви та Белграда.
У червні компанія Emtrasur опинилася в центрі уваги міжнародних ЗМІ, коли її єдиний літак затримали у Буенос-Айресі під час рейсу, який начебто перевозив автомобільні запчастини. Серед незвично великого екіпажу — дев’ятнадцять громадян Ірану та Венесуели — був Ґолям Реза Гасемі Аббасі, колишній генерал Аерокосмічних сил КВІР і пізніше директор іранської авіакомпанії Qeshm Fars Air, теж контрольованої КВІРом. Гасемі Аббасі відомий своєю роллю в передачі іранської зброї проксі Ісламської Республіки в регіоні, що Вартові робили використовуючи цивільні літаки.
Читайте також: Удар США по Венесуелі: чому світ вагається щодо законності захоплення Мадуро
У жовтні 2022 року, Москва відновила сезонні чартерні рейси до популярного венесуельського курорту — острова Маргарита. Через заборону російським літакам використовувати європейський простір, рейси почала виконувати компанія Conviasa. Оглядачі тоді застерігали, що ці рейси могли бути прикриття для транспортування військового обладнання і зброї — особливо, якщо взяти до уваги те, що рейс, який формально вважався «прямим» зупинявся на незаплановану дозаправку в Міжнародному аеропорту імені Імама Хомейні (IKA) в Тегерані.
За словами Фарзіна Надімі, враховуючи таке зростання інтенсивності рейсів Conviasa між Каракасом, Тегераном і Москвою, не виключено, що авіакомпанія могла бути залучена до транспортування іранського озброєння та обладнання до Росії (теоретично частина цього обладнання могла б навіть збиратися у Венесуелі).
30 грудня 2025 року Сполучені Штати запровадили новий пакет санкцій проти низки іранських і венесуельських фізичних та юридичних осіб, яких звинувачують у сприянні обміну військовими технологіями між двома країнами, зокрема у виробництві бойових безпілотників, що використовуються збройними силами Венесуели.
Під санкції потрапила венесуельська компанія Empresa Aeronáutica Nacional S.A. (EANSA), яка, за даними американських чиновників, безпосередньо співпрацювала з іранською Qods Aviation Industries, яка допомагала збирати та обслуговувати безпілотники іранської розробки на території Венесуели. За інформацією Міністерства фінансів США, EANSA підтримувала виробництво безпілотних літальних апаратів серії Mohajer — у Венесуелі вони були перейменовані на серію ANSU — а також сприяла багатомільйонним закупівлям цих систем.
Один із згаданих зразків, Mohajer-6 – бойовий дрон, здатний виконувати розвідувальні завдання та завдавати точкових ударів із застосуванням керованих боєприпасів. Американські чиновники зазначають, що ці БПЛА перебувають на озброєнні венесуельської армії та підтверджують суттєве розширення іранської військової присутності в Латинській Америці.