Після успішного захоплення венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро американський президент знову націлився на Гренландію, а глобально — на більш активну роль у Західній півкулі. За словами речниці Білого дому Керолайн Лівітт, придбання острова у Північній Атлантиці «є пріоритетом національної безпеки» та ключовим елементом стримування супротивників в Арктиці.
«Президент і його команда обговорюють різні варіанти досягнення цієї важливої зовнішньополітичної мети, і, звичайно, використання американських збройних сил завжди залишається одним з інструментів у розпорядженні Головнокомандувача», — наголосила Лівітт.
В інтерв’ю виданню CNN заступник керівника апарату Трампа Стівен Міллер відкрито сформулював імперіалістичні амбіції його адміністрації. «Ніхто не стане протистояти армії Сполучених Штатів, коли йдеться про майбутнє Гренландії. Ми живемо у світі, яким керують сила і могутність. Це залізні закони з самого початку», — сказав він.
Тим часом, дружина Міллера Кеті протягом останніх днів у соцмережі X поділилася картою Гренландії, на якій острів був зафарбований у колір американського прапору. До цього вона додала короткий підпис: «Скоро».
У коментарі Тижню директор Центру арктичної безпеки та стійкості при Університеті Аляски у Фербенксі Трой Дж. Буффар заявив, що сценарії, які передбачають використання військової сили для захоплення Гренландії, є доволі нереалістичними.
«Звичайно, ідею або загрозу такого кроку потрібно сприймати серйозно, але у підсумку такі роздуми та заяви є еквівалентом агресивної ділової риторики, що є важливим для розуміння того, як думає і діє президент Трамп. Крім того, з точки зору національної безпеки США мало що можуть здобути, чого вони вже не досягли, починаючи з часів Другої світової війни. Справжня проблема полягає у тому, щоб зрозуміти, як адміністрація могла б здійснити зовнішньополітичну версію ворожого поглинання бізнесу, що здається більш імовірним, ніж використання військових сил. Хоча це дуже важко уявити, оскільки можливості та результати такого кроку не мають сенсу з точки зору геополітики на відміну від бізнесу», — зазначив він.
Експерт з арктичної безпеки також додав, що зараз не бачить, щоб Данія чи Гренландія поступилися таким вимогам і риторичним погрозам. «Це може означати, що президент надто прив’язаний до ідеї, яка дедалі більше провалюється, і вся ситуація перетворюється на щось на зразок “потоплених витрат” у зовнішній політиці», — сказав Трой Дж. Буффар Тижню.
Тим часом, видання The Guardian пише, що хоч ідея вторгнення США до Гренландії може здатися доволі нереалістичною, оскільки острів перебуває під впливом Данії, проте у Північноатлантичному договорі не міститься чіткого визначення того, що станеться, якщо два члени Альянсу опиняться у стані війни.
Журналісти зазначають, що у Данії не вистачить ресурсів і сил для протистояння США — Сполучені Штати мають у розпорядженні 1,3 мільйона чинних військовослужбовців, у той час, як Данія — лише 13 100. Тож ймовірне вторгнення США у Гренландію може підірвати авторитет Альянсу, покликаного забезпечити мир і взаємний захист у Європі та Північній Атлантиці.
Читайте також: Як Гренландія може опинитися під контролем США?
На думку Трой Дж. Буффара, абсолютно можливо, що політизація Гренландії, яка зростає, може підірвати колективну безпеку в Арктичному регіоні.
«Як зазначає Данія, застосування військової сили для захоплення Гренландії може призвести до кінця НАТО. Ніщо не потішило б Путіна більше. Наслідки для стабільності Арктики та колективної безпеки дуже важко уявити, і це викликає серйозне занепокоєння. Такий екстремальний сценарій створив би величезні проблеми щодо того, як відновити норми безпеки та оборони, даючи час для невизначеності на користь противників і, у підсумку, послабив би багатонаціональну систему та регіональну стабільність», — зазначає він у коментарі Тижню.
Як повідомляло Politico з посиланням на дипломатичні джерела у Брюсселі, Вашингтон також може запропонувати європейцям важливу угоду: США запропонують Україні конкретні гарантії безпеки, а натомість Данія та європейці поступляться Гренландією американцям. Однак такі «транзакції» видаються сумнівними. Тим паче, якщо американські компанії зацікавляться видобутком корисних копалин на острові, то Копенгаген і Нуук навряд чи створюватимуть серйозні перешкоди для таких інвестицій. За нинішніх обставин Вашингтон фактично може захищати свої інтереси в регіоні, не беручи на себе відповідальність за добробут місцевого населення.
«Якщо Вашингтон буде вести дружні переговори з данцями, американці можуть отримати все, що їм потрібно. Проте імперська поведінка наразі є повним відволіканням від важливіших проблем. Трамп ірраціонально орієнтується на американських президентів XIX століття, під керівництвом яких США розширювали свої території. Очевидно, він теж хоче увійти в історію як один із таких президентів, що розширили американські кордони», — пише швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung.
Читайте також: «Сили з підстраховки»: що хотів сказати Макрон?
На сьогодні Данія вже успішно зміцнює безпеку Гренландії за підтримки ЄС і НАТО. Але, за словами Трой Дж. Буффара, коли йдеться про вимоги США щодо придбання Гренландії, практично неможливо спрогнозувати, що ЄС і НАТО могли б зробити, крім чіткої стратегічної риторики та політичного тиску, щоб запобігти таким обставинам. На думку аналітика, ідея про те, що Європейський Союз чи Альянс щось зроблять у відповідь на застосування військової сили США, надто складна для уяви.
«Нинішня військова присутність США в Арктиці є частиною багаторічного партнерства з Данією та Гренландією і забезпечує значні оборонні та стримувальні можливості, що істотно додає регіону стабільності. Найважливіше, що вона забезпечує критично важливі можливості для оборони Північної Америки і дедалі більше буде потрібною у зв’язку з гіперзвуковими крилатими ракетами як довгостроковою загрозою для майбутніх поколінь. Роль Пітуффіка стане важливішою, ніж будь-коли раніше», — наголошує Трой Дж. Буффар у коментарі Тижню.