Отже, Верховна Рада (ВР) ухвалила Державний бюджет на 2026 рік. І цей факт — по суті, єдине, чому можна беззастережно радіти. Бо далі настає важливіший етап — аналізу й спостережень, коли варто фіксувати не лише те, яким врешті вийшов головний фінансовий документ держави, а й те, хто його підтримував голосами «за». Як відбулося ухвалення Держбюджету, читайте в репортажі Тижня.
Український парламент іще з 2019 року (щойно до нього потрапили «слуги народу» зі своїм турборежимом) відійшов від практики «бюджетних ночей». Тепер достатньо пари-трійки годин, аби після характерного звукового сигналу голова ВР сповістив про результат. Власне, на четвертому році повномасштабної війни — жодних вагомих змін у тривалості. Так, 3 грудня розгляд Держбюджету–2026 нардепи розпочали майже о 14:00, а вже близько 15:18 усі, хто мали, натиснули зелені кнопки. І, варто зауважити, обійшлося без бійок і блокування трибуни з президією. Хоча з кінця зали засідань таки долинали ледь чутні вигуки «Ганьба».
Нагадаємо, напередодні спікер Руслан Стефанчук достроково оголошував перерву в пленарному засіданні, бо фракція «Європейська солідарність» («ЄС») блокувала трибуну. Нардепи вимагали відставки всього уряду після оприлюднення «плівок Міндіча».
«“Європейська солідарність” вдалася до найжорстокішої парламентської форми боротьби — блокування трибуни, — аби змусити міністрів зустрітися з фракціями і внести хоча би якісь зміни до проєкту бюджету країни у війні», — пояснила співголова «ЄС» Ірина Геращенко. Ухвалювати ж основний фіндокумент депутатка закликала постатейно, аби, цитуємо дослівно, «вичистити звідти все корупційне г**но», — маючи на увазі сумнівні статті видатків. Наприклад, фінансування телемарафону, для якого заклали понад 700 млн грн, а також спрямування 4 млрд грн на «стратегічні комунікації» (під цим поняттям в уряді пропонують розуміти боротьбу з російською пропагандою).
І таке висловлювання Геращенко було, певно, чи не єдиним емоційним моментом у розгляді Держбюджету. Бо навіть виступ міністра фінансів Сергія Марченка нардепи слухали буквально спинами. Принаймні частина з них — точно. Причому незважаючи навіть на те, наскільки близько в той момент вони були до трибуни ВР (так, в око постійно впадав силует Людмили Буймістер із «Батьківщини», яка спілкувалася з колегами з першого ряду).
При цьому очільник Мінфіну, закликаючи парламентарів підтримати Держбюджет, зазначив: «Ми зараз знаходимось у досить непростих перемовинах. Нам потрібен сигнал, який покаже, що у нас є погоджений із партнерами бюджет, є ефективна взаємодія між урядом і парламентом. Це дозволить нам вести ефективні переговори щодо отримання коштів, необхідних для збалансування бюджету».
Водночас під час розгляду документу наріжним каменем стало й обговорення «дірок» у бюджеті щодо фінансування потреб армії. Передусім ідеться про збільшення зарплат військовим. Так чи інакше, на цьому акцентували представники різних політсил, представлених у Раді.
«Скажімо відверто — це точно не бюджет країни у війні! Це бюджет виборів, популізму, бюджет роздачі на всі боки грошей платників податків. Чи нормально голосувати за бюджет, у якому фінансування армії (точніше — безпеки та оборони) закладено на –300 млрд від поточного року? Чи готові ви пояснювати, що фінансування зарплат військових у цьому бюджеті — на 180 млрд менше, ніж у 2025 році?» — зауважив член фракції «Голос» Ярослав Железняк, звертаючись до колег-нардепів.
Своєю чергою, представниця депутатської групи «За майбутнє» Анна Скороход адресувала схоже запитання вже міністру фінансів: «Наші військові на фронті питають: “Як можна при мінімалці в 20100 забезпечити сім’ю, дітей і ризикувати своїм життям?”».
У відповідь це Сергій Марченко пояснив, що підвищення грошового забезпечення військовослужбовців має вирішуватися з точки зору наявності коштів у секторі безпеки й оборони. «На сьогодні в бюджеті передбачено 1,3 трильйона гривень, які спрямовуються на виплати військовослужбовцям. Ефективне використання цих коштів є запорукою збільшення нашої спроможності. Тобто переспрямування коштів на ті підрозділи, які здійснюють захист держави на першій лінії, можна здійснити в рамках цих коштів, зекономивши їх за рахунок інших напрямків», — уточнив урядовець.
Разом з тим голова комітету ВР з питань бюджету Роксолана Підласа (фракція «Слуга народу») додала, що збільшення видатків на закупівлю зброї та підвищення зарплати захисникам можна буде передбачити під час внесення змін до Держбюджету–2026. Але відбутися це може лише після того, як вирішиться питання з фінансуванням його дефіциту. На сьогодні, за її словами, йдеться про суму в $45,5 млрд.
…розгляньмо тепер безпосередньо процес ухвалення Держбюджету–2026. Монобільшості вдалося зібрати не мало й не багато, а 257 голосів «за». При цьому своїх у «Слузі народу» виявилося лише 196. Цього вочевидь не вистачило б для позитивного рішення, бо ж треба щонайменше 226. Хіба якби зелену кнопку натиснули всі 229 парламентарів, які на сьогодні є членами цієї фракції. Але так не сталося.
Тож показовою в цьому контексті є підтримка «союзників». Ними традиційно стали «Платформа за життя та мир» (із 21 можливого — 17 «за»), «Довіра» (із 19 членів 16 підтримали Держбюджет), а також «За майбутнє» та «Відновлення України» (обидві групи налічують по 17 нардепів, із яких схвально проголосували по 11 у кожній). Окрім того, маємо й дев’ять позафракційників, які теж додали свої «за» (наприклад, Мар’яна Безугла). А ще депутатку Тамілу Ташеву з фракції «Голос» (як і прогнозував її однопартієць Андрій Осадчук).
«Ну і ось вам склад “оновленої” коаліції», — написав у своєму телеграм-каналі Ярослав Железняк за підсумками голосування.
І тут цілком слушно буде процитувати політолога Ігоря Рейтеровича (подальші його міркування я зумисне приберіг, готуючи матеріал про переформатування уряду, тож саме час).
«Зараз багато чого залежатиме від того, яким буде проєкт Держбюджету і чи можна буде його взагалі ухвалювати у Верховній Раді. Правильним зараз був би підхід: переформатувати коаліцію, а вона вже переформатовує уряд. Якщо цього не відбудеться, то уряду варто погодити з усіма фракціями та депутатськими групами проєкт Держбюджету, здобути підтримку більшості з них і лише за такої умови винести його на розгляд», — зазначав Рейтерович у коментарі Тижню.
Тож фактично Україна має Держбюджет, майже вклавшись у законодавчо визначені терміни. Та збоку голосування за нього має, м’яко кажучи, дивний вигляд. Бо люди з орбіти держзрадника Медведчука на четвертому році великої війни з Росією досі впливають на рішення, чи фінансувати українську армію або українську освіту.