По завершенні зустрічі «коаліції рішучих» в Парижі Емманюель Макрон заінтригував французьку пресу новим словосполученням. «Ми могли б скерувати до України декілька тисяч військових, у рамках наших зовнішніх операцій, – зазначив він в інтерв’ю France 2 у вівторок ввечері. – Це могло б відбутися відразу після того, як буде відновлено мир. Йдеться не про бойовий підрозділ, а про «сили з підстраховки» (une force de réassurance).
Новий термін став, мабуть, найбільш помітною новиною саміту. «А як же приїзд представників Трампа, сам факт зустрічі наживо 35 учасників коаліції, обговорення гарантій для України, розмови про міжнародний військовий контингент?» – могли б образитися дипломати, котрі готували саміт. Дипломати б розповіли, як це непросто – зібрати всіх цих лідерів держав та урядів разом, вийти на певні узгоджені позиції, затягти до спілкування американців та домогтися від них формальної згоди на діяльність «коаліції рішучих».
«Сполучені Штати просять нас, європейців, ставати більш автономними та більше самим опікуватись власною безпекою», – зазначив Емманюель Макрон на пресконференції. У цьому сенсі «коаліція рішучих» – корисний переговірний майданчик, де європейці, американці, українці узгоджують позиції, проводять кожен свої червоні лінії, дискутують, домовляються… Все це – позитивно, але недостатньо, щоб перемогти Москву.
Аби примусити до миру Кремль, потрібна сила та воля. «Колективний Захід», як любить узагальнювати агресор, має очевидну перевагу над Росією, – економічно та збройно. З політичною волею справи набагато гірші, бо європейці оглядаються на американців, американці – на китайців та почасти росіян, але насамперед діють відповідно до власних цілей. Термін «гарантії для України» знов не набув чітких параметрів, бо Сполучені Штати не поспішають з конкретикою, стосовно власних зобов’язань на випадок, якщо б Росія, після припинення вогню, напала знову.
Поки що лише три держави: Франція, Велика Британія та Канада, – чітко зазначили, що готові надіслати в Україну «кілька тисяч солдатів», але – після закінчення бойових дій. Якщо цей багатонаціональний контингент буде розміщено десь там, поблизу західного кордону, без права долучатися до збройних дій на випадок нової російської агресії, він, звичайно ж, прикрасить галицькі й волинські пейзажі. Але чи стримає він росіян від чергового нападу на Україну? Не факт. Це не означає, що ініціатива не варта втілення. Але про час, місце та повноваження структури є сенс подумати детальніше.
Читайте також: Реквієм за Європою? Чи час Європі стати суб’єктом серед хижаків
Якщо з позицією президента Франції якоюсь мірою все ясно, американський лідер щодня дивує світ новими сюрпризами. «Якщо США наважаться привласнити Гренландію, це означатиме прямий конфлікт між членами НАТО та відповідно – смерть НАТО», – зазначають численні французькі експерти, які беруть участь у теледебатах за підсумками саміту. «Ніхто не готовий воювати зі Сполученими Штатами», – попереджає Le Figaro. Пані прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен наголосила в ефірі телеканалу TV2: «Якщо США здійснять військовий напад на іншу країну НАТО, тоді настане кінець і НАТО, і самій системі безпеки, яку було встановлено після закінчення Другої світової війни».
Спробуємо чесно відповісти собі на таке питання: «Якщо Вашингтон не гарантує територіальну цілісність навіть таким надійним, відданим та дисциплінованим членам північно-атлантичного альянсу, як Данія, щоб захистити данців від самого себе, що він може сьогодні гарантувати Україні, у контексті війни, яка не має прецедентів для порівняння?».
Станом на нині, найкращим гарантом безпеки може бути лише потужна українська армія та сильна українська економіка, що здатна утримувати майже мільйонне військо та при цьому активно розвиватися. Тоді міжнародний контингент, десь на кордоні з Угорщиною, зможе набути цінний військовий досвід, щоб на випадок російської агресії за межами України мати змогу захистити свої держави.
Що міг би вже сьогодні зробити Захід, щоб наблизити поразку Москви? Насамперед, максимально виснажити російську економіку, всіма доступними методами. Це виглядає найреалістичнішою з можливостей, на які хоч якось можна розраховувати.
Якщо, скажімо, ціна на нафту впаде ще нижче, тіньовий російський флот буде знекровлено або й знищено, французи й інші європейці зовсім припинять купувати російський газ, економіка РФ має всі шанси обвалитись, з усіма руйнівними для Путіна наслідками. І тоді, можливо, його вдасться загнати за стіл переговорів. Інакше всі прекраснодушні розмови про перемир’я – лише утопія.
Друга реальна можливість зупинити війну – це допомагати Україні зброєю. Виробляти разом, постачати в обіцяних обсягах, інвестувати в українську збройну індустрію. Такі співпраці вже існують, потрібно більше та ще краще. Ось це і будуть гарантії.