Керівник Генштабу французької армії Фаб’єн Мандон виголосив промову, що мусила б отверезити деякі наївні голови. Він заявив у виступі перед конгресом мерів Франції, що країна повинна відновити свою «душевну силу, щоб погодитися зазнати болю і захистити те, чим ми є», і що вона повинна бути готова «втратити своїх дітей». Генерал Мандон детально роз’яснив, у чому саме полягає російська загроза, попри відсутність спільного кордону та наявність власної ядерної зброї. «Росія готується до конфронтації з нашими країнами у перспективі 2030 року […], оскільки переконана, що її екзистенційним ворогом є НАТО та Європейський Союз», – наголосив він.
Звичайно ж, відкриті та приховані друзі Путіна озвались негайно. Першим поквапився з «цілковитою незгодою» Жан-Люк Меланшон, лідер крайньої лівої партії Нескорена Франція.
«Ми не хочемо війни!» – записав він відео для Х, де уточнив, буцімто керівнику Генштабу не належить «запрошувати мерів чи когось іншого до військових приготувань, про які ніхто не вирішував». Меланшон — досвідчений політик, і не може не знати, що саме керівник війська відповідає за обороноздатність країни. Щодо військових приготувань, то потенційний нападник не лише не приховує, а без упину висловлює свої войовничі наміри. Досвід України свідчить, що агресора заохочує, а не зупиняє неготовність країни до війни. Чому ж тоді лідер крайніх лівих вдає з себе святу наївність?
Очевидно, крім симпатій до Путіна, що їх політик заповзявся приховувати від початку повномасштабної війни, Меланшон діє в контексті не таких уже й віддалених у часі президентських виборів. Він не раз брав участь у змаганнях за посаду керівника держави, і в 2027-му сподівається, нарешті, здійснити мрію. Популістський інстинкт підказує йому, що інфантильне заперечення реальності краще «заходить» його електорату, ніж сумна правда, що вимагає дорослих рішень. Ось і старається.
Лідер комуністів Фаб’єн Руссель і собі впав в істерику. «Ні! 51 000 пам’ятників загиблим у наших громадах – це ще недостатньо? Так – національній обороні, але ні – нестерпним войовничим промовам!», – проголосив він. Ніби не знає, що Путіну начхати з Ейфелевої вежі і на кількість пам’ятників, і на травоїдний пацифізм місцевих марксистів.
Прогнозовано, до хейту керівника Генштабу долучилися крайні праві. Соцмережі гудуть і плавляться, тролефабрики працюють у три зміни. Натомість міністерка оборони Катрін Вотрен спокійно роз’яснила: «Наш обов’язок є очевидним: уникати будь-яких зіткнень, але бути готовими до них, а також зміцнювати оборонний дух, цю колективну моральну силу, без якої жодна нація не зможе витримати випробування». Вона нагадала французам, що німецькі та данські лідери також відкрито кажуть про те, що треба бути «готовими до зіткнення з Росією через три-чотири роки», і що Москва «може спробувати продовжити війну на нашому [європейському] континенті».
Свідома частина французької опінії резонно нагадує, що країна має професійну армію, і що військові працюють не лише на мирній поки що французькій землі, але й за її межами, в гарячих точках. Французькі військові гинуть у Малі та в Чаді, гинули в Лівані, Афганістані, колишній Югославії… Згідно з офіційними даними, з 1963 року 778 французьких військовослужбовців загинули в ході зовнішніх операцій. «Хіба ж вони — не наші діти? Не сини нації?» – ображаються військові.
Власне, в експертних колах, що спеціалізуються на питаннях оборони та безпеки, усвідомлення російської загрози поширене набагато більше, ніж у середовищі політиків. Повернення до влади Дональда Трампа стало для багатьох західних європейців холодним душем. У той же час західні розвідки практично одностайні в спостереженні: Москва «явно перебуває у фазі підготовки до чогось іншого», зазначив генерал Мандон.
«Росія переконана, що європейці слабкі, – нагадав французам керівник Генерального штабу армії. – У 2022 році Росія мала менше мільйона військових, сьогодні їх – 1,3 мільйона, у 2030-му буде близько двох мільйонів. 40 % економіки цієї країни припадає на оборонну промисловість, і вона виробляє більше оборонного обладнання, ніж споживає на фронті».
Французькі військові та резервісти терпляче переконують суспільство: всі разом європейці значно сильніші за росіян. Потенційно Євросоюз має достатньо економічного та людського резерву, щоб стримати Кремль від нападу. Але діяти треба разом, злагоджено, свідомо. Не ховати голову в пісок, а готуватись до можливої війни, якщо РФ на неї зважиться. «Ми потрапимо в біду, якщо виявимося не готовими до економічних труднощів, пов’язаних з тим, що пріоритет буде надаватися оборонному виробництву, – зазначив керівник французького Генштабу. – Нам бракує сили духу, щоб змиритися з тим, що доведеться зазнати болю, прийняти втрату своїх дітей, щоб захистити те, чим ми є».
Ніхто насправді, ніде й ніколи, не готовий втрачати своїх дітей. Але той, хто свідомий небезпеки та добре озброєний, має більше шансів врятувати їм життя. Поряд з агресором треба бути сильним — інакше не виживеш. Не скажу, що ця проста, на перший погляд, істина знаходить всенародне розуміння у Франції.