Промову прем’єр-міністра Канади Марка Карні на Всесвітньому економічному форумі у Давосі активно обговорюють у західній пресі. Його слова спонукали світових лідерів, присутніх у залі, встати зі своїх місць для рідкісних для цього овацій. Виступ уже називають історичним, оскільки він окреслює вигляд нового світопорядку.
За словами Карні, світ та Канада зокрема зараз перебувають у вирішальному моменті, засвідчуючи розрив світоустрою.
«Кінець приємної вигадки минулого і початок суворої реальності, де геополітика — а точніше кажучи, геополітика великих сил, “супердержав” — не підпорядковується жодним обмеженням. Коли їх ніщо не стримує. Водночас інші країни, особливо “середні” держави, такі як Канада, не є безсилими. Вони мають спроможність побудувати новий порядок, що враховує наші цінності, серед яких повага до прав людини, сталий розвиток, солідарність, суверенітет і територіальна цілісність різних держав», — заявив він.
Канадський прем’єр-міністр переконаний, що тривалий час міжнародний порядок, заснований на правилах, уже був частково неправдою. Усі знали, що найсильніші держави можуть звільняти себе від зобов’язань, коли їм це буде зручно, про асиметричні правила торгівлі чи нестале міжнародне право.
«Це була фікція, але ця фікція була корисною. Зокрема, американська гегемонія допомагала забезпечувати суспільні блага, відкриті морські шляхи, стабільну фінансову систему, колективну безпеку і підтримку рамкових механізмів вирішення суперечок. Ми брали участь у ритуалах і здебільшого уникали говорити про розриви між риторикою та реальністю. Ця угода більше не працює», — сказав Карні.
Він також підкреслив, що колективні інвестиції у стійкість коштують дешевше, ніж якщо кожен будуватиме свою власну фортецю, а взаємодоповнюваність вигідна всім учасникам.
«Канадці знають: стара зручна теорія — що наша географія і членство в альянсах автоматично забезпечують процвітання і безпеку — більше не працює. А наш новий підхід ґрунтується на тому, що президент Фінляндії Александр Стубб називає “реалізмом, заснованим на цінностях”. Тобто ми прагнемо бути одночасно і принциповими, і прагматичними», — сказав канадський прем’єр-міністр.
Читайте також: Реквієм за Європою? Чи час Європі стати суб’єктом серед хижаків
У коментарі Тижню політолог Максим Джигун заявив, що для Канади природною опорою завжди були Сполучені Штати. «Упродовж десятиліть Канада розуміла, що США є для неї величезним ринком збуту, з іншого боку є величезним ринком, де вони закуповували товари, а також країною, яка гіпотетично мала б захищати Канаду з глибокою інтеграцією військових систем одна в одну. І тому це було природне партнерство двох демократичних країн, які добре розуміються між собою, які зацікавлені у поглибленні співпраці», — зазначив він.
Утім останнім часом Карні зробив багато різних кроків, які демонструють певну обережність насамперед у двосторонніх економічних та політичних відносинах між Канадою та Сполученими Штатами, а виступ у Давосі фактично став кульмінацією зміни стратегії держави.
«Зараз Канада більше тяжіє до того, аби мати автономію і будувати коаліції з іншими державами, чого настільки глибоко не робилося раніше. Західні медіа називають це селективною автономією, коли в одних питаннях Канада може покладатися і далі на Сполучені Штати і вибудовувати партнерство, але при цьому давати зрозуміти, що всеосяжної партнерської поведінки навряд чи варто очікувати. Карні дуже багато уваги зосередив саме на середніх державах, тобто тих, які не входять до групи гегемонів міжнародної політики, але при цьому залишаються впливовими, якщо вони діють об’єднано», — каже Максим Джигун Тижню.
Тим часом, Канада вперше за століття на рівні моделі пропрацювала дії на випадок вторгнення американських військ на свою територію. Сценарій передбачає використання тактики, схожої на дії афганських моджахедів проти радянських військ, а згодом і проти сил НАТО в Афганістані.
Військові планувальники виходять із того, що США могли б прорвати канадські оборонні позиції на суші та морі протягом кількох днів. Через обмежені ресурси та чисельність армії Канада розглядає варіант ведення партизанської війни. Керівниця штабу оборони Дженні Каріньян оголосила про намір створити резерв у понад 400 тисяч добровольців, які можуть бути залучені до оборони у разі ескалації. За оцінками Міноборони, країна матиме максимум три місяці для підготовки до можливого вторгнення.
«Коли з’являються заяви, подібні до тих, які зробив Трамп, про приєднання Канади 51-им штатом, було би політичним самогубством для нової ліберальної канадської влади не вжити якихось заходів, які попередили б це, нехай гіпотетично. Тому що відсутність реакції на абсолютну погрозу була би недалекоглядним ані політичним, ані військовим методом. Тому вони були зобов’язані реагувати у той спосіб, який вони обрали», — каже Максим Джигун Тижню.
У цілому ж Канада може точково дистанціюватися від деяких військових ініціатив США. Наприклад, це може бути формат зменшеного внеску в окремі операції під головуванням Сполучених Штатів.
«Канада може також диверсифікувати свої оборонні закупівлі, і вони це вже роблять. Наприклад, у 2025 році з’явилася інформація про те, що канадці хочуть купити підводні човни на суму близько десяти мільярдів євро. І хотіли вони це зробити не у Штатах, а у німецької компанії. Багато розмов про закупівлі у Південній Кореї, в Ізраїлю, у країн ЄС. До речі, багато зусиль приділяють внутрішньому ринку, купують у внутрішнього виробника велику кількість озброєння. Але що вони точно не можуть зробити, принаймні зараз — це відмовитися від спільної системи ППО, авіації, системи NORAD, яка передбачає дуже глибоку інтеграцію між двома країнами», — каже Максим Джигун Тижню.