Коли заходить мова про маловідомість середньовічної, ренесансної і барокової української літератури, одразу постає питання її доступності. Деякі з текстів були видані в ХІХ столітті й відтоді не перевидавалися; дещо встигла видати Комісія історії давнього українського письменства, заснована 1927 року при Історично-філологічному відділі УАН і ліквідована за чотири роки. Сучасні студенти філологічних спеціальностей здебільшого користуються антологіями української літератури XI–XVIII століть, які видали в 1970-х — 1980-х, після створення відділу давньої української літератури в Інституті літератури. Тиждень поцікавився, чи можна сьогодні зайти в книгарню (фізичну чи віртуальну) і придбати томик Йоаникія Ґалятовського або гарно ілюстроване видання «Слова о полку Ігоревім».
Читайте також: Українська література до Котляревського: як повернути її в культурний обіг
Найпомітніший бароковий автор
Найбільше пощастило Григорію Сковороді. Його твори, які так і не вийшли друком за життя, нині доступні для будь-якого рівня заглиблення: від «Повної академічної збірки творів» в упорядкуванні Леоніда Ушкалова (Видавець Савчук О. О.) до більш популярних видань у перекладах сучасною українською мовою, зокрема: «Сковорода. Найкраще» (Terra Incognita), «Григорій Сковорода. Літературні твори» (Апріорі), «Буквар миру» (КСД). Є й особливо оригінальні за задумом видання, як-от «Місяцеслов за Сковородою» (А-ба-ба-га-ла-ма-га) і «СковороДАР» (Школа) Назара Федорака чи артбук «SKOVORODANCE. Коло щасливих людей» (Vivat).
Охочим почитати про самого мислителя теж є з чого обрати: продаються книжки «Сковорода. Самовладання» Тараса Лютого (Темпора), «Ловитва невловного птаха» Леоніда Ушкалова (Дух і Літера), «Григорій Сковорода: філософія свободи» Мирослава Поповича (Час майстрів). Ба навіть для знайомства дітей із постаттю любомудра є різноманіття пропозицій: «Сковорода від А до Я» (Видавництво Старого Лева), «Байки» (Vivat), «Сковорода — дітям» (Час майстрів), «Хто такий Григорій Сковорода» (Асса).
Читайте також: Боротьба за книговидання в ранньомодерній Україні: конкуренція, прибутки, читачі, заборони
Середньовічна база
Щодо «Києво-Печерського патерика», який Михайло Грушевський назвав найбільш читаною в Україні книжкою до виходу «Кобзаря», в онлайн-книгарнях можна обрати щонайменше з-поміж чотирьох видань: репринт за виданням Дмитра Абрамовича (Центр навчальної літератури) або українські переклади (А-ба-ба-га-ла-ма-га, Андронум, Свічадо).
Є в продажу і «Слово о полку Ігоревім», у вибраних перекладах українських класиків і окремо в перекладі Івана Франка (обидва — видавництва «Андронум»).
«Повість минулих літ» теж можна придбати — паперову (Центр учбової літератури) і електронну (Наш формат).
Читайте також: Сучасні видання давньої спадщини
Деякі середньовічні тексти заховані в додатки до історичних праць. Наприклад, у видавництві «Мистецтво» вийшов історичний нарис Сергія Пєткова «Княгиня Ольга та її доба: Карпатський вектор», у додатках до якого — «Похвала святій Ользі» Нестора і «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.
Не конче одразу братися за велику форму. Можна почати з малого — наприклад, графіті Софії Київської, виданих у книжках В’ячеслава Корнієнка, зокрема в найновішій «Листи Середньовіччя» (Мистецтво).
Проте треба бути обачними: у видавництві «Центр учбової літератури» вийшла друком антологія «Давня українська література», в анотації якої сказано, що вона «включає перелік творів видатних українських письменників за програмою Міністерства освіти та науки України», а проте її зміст починається з літературного фальсифікату — так званої Велесової книги (з її доступністю якраз проблем немає — у продажу ціла низка видань цієї псевдо-пам’ятки).
Читайте також: Література Русі в оптиці українських медієвістів, російських пропагандистів і західної академії
Погляд ззовні
Сучасного читача можуть зацікавити описи давньої України авторства мандрівників, купців, інженерів, поетів, котрі з різних нагод потрапляли на ці терени й записали свої враження, а також тексти вихідців прикордоння з гібридною ідентичністю. З-поміж виданого нещодавно — краєзнавча «Хроніка Європейської Сарматії» Олександра Гваньїні (Кліо) й історична поема «Дніпрові камени. Короткий виклад історії України-Руси (430–1618 роки)» Івана Домбровського (Києво-Могилянська академія), що належать до ренесансної доби. Також українською перекладена книжка «Україна та сусідні землі в XVIII ст. Подорожі барона фон Кампенгаузена» (Р. В. В.).
Читайте також: Від козаків до селян і назад: українці в оптиці Заходу
Поодиноким екземпляром жіночого письма є український переклад барокових мемуарів шляхтянки й мандрівниці Саломеї Реґіни Русєцької де Пільштин «Відлуння світу. Історія подорожей та пригод мого життя» (Піраміда). Перебуваючи у Стамбулі в 1760 році, білоруська шляхтянка пише авантюрний роман, що розгортається на українських теренах.
Читайте також: «Відчувати лет свободи — Дай мені цю насолоду». Українська жіноча література доби бароко
Сад поетичний
Зацікавленим у ранньомодерній поезії можна порадити видання «Українська ренесансна та ранньобарокова поема. Антологія» (Грамота), грубенький том «Гімни і трени. Українська геральдична та пропам’ятна поезія XVI–XVIII ст.» (Кліо) та «Дорогого каміння сховище. Антологія української поеми з часів Козацької держави XVII–XVIII століть» (Мистецтво) в упорядкуванні Валерія Шевчука. Серед нових видань — «Мазепина Атлантида. Творча спадщина доби 1687–1709 рр.» (Мистецтво), у якій упорядник Сергій Павленко зібрав поезію, прозу і драму діячів Гетьманщини. Досі є в продажу віршована «Книга народних ремесел, звичаїв та побуту в Україні, писана Климентієм Зіновієвим, поетом кінця XVII — початку XVIII ст.» (Мистецтво).
Унікальна збірка “Гімни і трени” української урочистої та пам’ятної поезії доби Бароко у перекладах Валерія Шевчука
Читайте також: Як видавали українську класику в минулому столітті
На жаль, Шевчукову антологію любовної лірики XVI–XIX століть «Пісні Купідона» (1984) і двотомник героїчної поезії Х–XIX століть «Марсове поле» (1989) важко знайти навіть у букіністичних спільнотах, і це стосується більшості видань української літератури XI–XVIII століть, що вийшли друком у ХХ столітті.
Читайте також: Володимир Склокін: «Українські інтелектуали доби Просвітництва змагалися за дискурсивне домінування з росіянами»
Системний підхід
Із середньовічною й ранньомодерною культурою ґрунтовно працює видавничий проєкт «Київське християнство». Зокрема, тут вперше вийшли друком 18 віднайдених чотириголосих партесних концертів барокового композитора Миколи Дилецького за матеріалами рукописів кінця XVII — середини XVIII століття. У каталозі кириличних видань друкарні Почаївського Святоуспенського монастиря XVIII — першої третини ХІХ століть вміщено не лише науковий опис видань з колекції НБУ, а й відтворено маргіналії.
У виданні до 400-ліття загибелі Йосафата Кунцевича перекладено й досліджено пам’ятки, що сприяли формуванню культу святого: «Житіє» авторства Якова Суші (1665), полемічний твір «О фальшованю писем словенских» Йосафата Кунцевича, «Панегірик» 1625 року, який Лев Кревза виголосив під час похорону Кунцевича.
Читайте також: Найдинамічніша галузь історії України: конференція про ранньомодерну війну і церкву
Чимало томів серії (їх вийшло вже 40) містять публікацію пам’яток в оригіналі та українському перекладі, критичний коментар і ретельне дослідження тексту й контексту. Наприклад, у виданні «Послання Мисаїла до папи Сикста IV 1476 року» Назар Затонський здійснює палеографічний, текстологічний і філологічний аналіз списків первісної редакції грамоти Мисаїла та пізніших компіляцій і реконструює втрачений оригінал. А в книжці «Писар, шляхтич і пастир: Біографія володимирсько-берестейського єпископа Йосифа Мокосія-Баковецького (1595–1654)» Петра Кулаковського вперше перевидано два тогочасні стародруки — «Генеалогію» авторства Василя Рудомича і «Згромаджених вод похвалу» Кипріяна Стефановського,
У книжці Дарії Сироїд «Свята апостолка і первомучениця. Апокрифічні Діяння Павла і Теклі у київській традиції» можна ознайомитися з середньовічним і ранньомодерним поглядами на святу Теклю (найдавніший збережений церковнослов’янський список «Діянь Павла і Теклі» з доданими трьома чудами переписаний у Києві в ХІ столітті, а барокові автори створили свою редакцію Діянь).
Серед найближчих планів серії — книжка «Проповіді київського митрополита Варлаама Ясинського (1627/1630–1707)», яку упорядкували Лариса Довга, Дмитро Опанасенко, Оксана Суховій, Дарія Сироїд.
Читайте також: Довгий шлях до ранньомодерного читача: Лазар Баранович у пошуках видавця
Барокове читання на будь-який смак
Якось мене запитали, що б я порадила почитати з ранньомодерної української літератури. У відповідь я спитала, що подобається із сучасної літератури.
Скажімо, тим, хто любить нонфікшн, варто звернути увагу на «Короткі українські регіональні літописи» й «Малі українські діярії XVII–XVIII століть». Поціновувачам мотиваційної літератури можна порекомендувати збірку «Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ — поч. ХІХ ст.». Любителі езотерики й містики можуть почати з книжки «Руно зрошене» Димитрія Туптала про дива чудотворного образу Божої Матері Іллінської (усі перелічені видання вийшли в «Кліо» в упорядкуванні Валерія Шевчука).
Читайте також: Чим заповнена літературознавча полиця
Якщо ви любите листи, зверніть увагу на епістолярій Івана Мазепи у виданні «Батуринський архів» (Кліо) чи кореспонденцію козацької старшини та рядового козацтва у двотомнику «Документи українського козацтва XVI — перш. пол. XVII ст.: універсали, листування, угоди, присяги» (Р. В. В.). Поціновувачі детективів будуть вражені сюжетами з актових книг: наприклад, у серії «Архівний ключ» (Р. В. В.) вийшла актова книга Вінницького ґродського суду 1768 року.
Читайте також: Історія, що антропологізує: читаючи «Любощі» Томаша Вісліча
У серії «Спадок Гетьманщини. Конотопщина козацька» (Кліо) вийшла ціла низка документів — ревізії, присяги, реєстри, матеріали Генерального опису, сповідні розписи XVIII століття. Авжеж, це передусім історичні документи, проте самі лише переліки козацьких прізвищ у цих документах — суцільна поезія. Розвиває цей напрям і серія «Джерела до вивчення козацтва» (Р. В. В.), де побачила світ «Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року», а також переписні книги Чернігівщини, Сумщини, що містять поіменні згадки людей, опис їхнього господарства й оподаткування. Видані також присяги та ревізії полків (Чернігівського, Ніжинського, Полтавського, Лубенського, Стародубського, Гадяцького, Охотницьких, а також Війська Запорозького Низового). Часом назва може бути оманливою: наприклад, збірник документів «Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року» насправді розкриває історію заселення території м. Дніпра та інших містечок у межиріччі Орілі й Самари.
З перших томів серії видавці орієнтувалися передусім на дослідників генеалогії. А вже в пізніших виданнях аудиторію намагаються розширити, зазначаючи в анотації до книжки «Київ і Київщина другої половини ХVII — першої чверті XVIII століття: нарис історії і документи»: «Книга з головою занурює в драматичний період української історії від початку повстання Хмельницького в 1648 році до 1720-х, часів гетьмана Скоропадського. Невигадані ігри престолів Козацької доби».
Більшість документів опубліковано вперше. Чимало з них зберігаються в архівах і є важкодоступними, або й взагалі недоступними сьогодні, коли йдеться про архіви РФ.
Читайте також: Оксана Пашко про неявне літературознавство в Україні 1920-х років
Коштовна спадщина
Щодо вартості, ситуація з пам’ятками XI–XVIII століть різна. Наприклад, «Літопис» Григорія Граб’янки (Центр учбової літератури) продається в м’якій обкладинці за помірною ціною. Тим часом нове видання «Літопису» Самійла Величка (Кліо) багатьом буде не по кишені. В анотації сказано, що видання розраховане на широке коло читачів. Однак палітурка з італійської шкіри зумовлює відповідну ціну — від 5000 до 7500 грн в онлайн-книгарнях. Раніше Тиждень вже писав про проблему видання класики як окраси інтер’єру, а не книжки для читання.
Інший приклад недоступності видання — «Київський атеней. Мистецький Київ XVII–XVIII століть». Це ошатний видавничий проект kmbs і видавництва «Родовід», приурочений до 400-ліття Києво-Могилянської академії. У книжці Валерій Шевчук та Юрій Іванченко представили творчість київських письменників, живописців, графіків та будівничих доби бароко. Проте ця книжка в продаж взагалі не надходила, а поширювалась як статусний подарунок.
Ще одна проблема, що перешкоджає удоступненню української літератури XI–XVIII століть — це наклад. Наприклад, книжка «Синопсис досліджень із давньої української літератури (1991–2021)» вийшла під патронатом Інституту літератури НАН України накладом 100 примірників. І це не поодинокий приклад.
Читайте також: Хто сформував наше знання про українську літературу
Підсумовуючи, буде перебільшенням сказати, що середньовічну, ренесансну і барокову література в Україні зовсім не видають. При бажанні можна знайти у каталогах видавництв і в букіністів деякі найбільш знані та маловідомі тексти. Проте цього недостатньо. Лише коли давні тексти — від середньовічних руських перекладів роману про життя Олександра Македонського до щоденника генерального підскарбія Якова Марковича –стануть по-справжньому доступними не лише для студентів-філологів і вчених-медієвістів, українська література XI–XVIII століть стане частиною українського літературного канону.
