Янгол Гавриїл промовляє до священника Захарії у Храмі, але священник не вірить посланцю свого Бога. Потім Гавриїл з’являється провінційній дівчині, Марії, та каже їй, що вона народить Сина і назве Його Ісусом. Марія, запинаючись від сорому, каже, що вона ще незаймана, «не була з чоловіком», але довірливо продовжує: «нехай усе станеться за словом твоїм».
Дивно, але сільська дівчина виявляється здатною прийняти те, чого не сприймає священник.
Далі дві жінки — Марія та Єлизавета, дружина Захарії, — зустрічаються просто в хаті Єлизавети та починають прославляти й пророкувати про Немовля, що має народитися у Марії. Це дивно для суспільства, в якому релігійні лідери молилися: «Благословен Ти, Господи Боже наш, Царю світу, що не створив мене жінкою», а останній пророк, Малахія, пророкував близько чотириста років тому.
Мовчання пророків порушують дві жінки, яких сповнив Дух Господній.
Далі янгол разом із численним небесним військом, у проміннях слави Господньої, з’являється пастухам у полі та звіщає їм добру новину: народився Спаситель, Христос Господь. Пастухи — прості люди зі складним бекграундом, така собі «рота охорони батальйону забезпечення», — кажуть: «Оце так діло!» та хуткою ходою прямують до Віфлеєму.
Там, у висіченій з каміння кормушці для худоби, лежить Немовля. Поруч — Марія та чоловік, якому вона заручена, Йосиф. Не з власної волі опинились вони там: державна влада сказала Йосифу й Марії, що їм, як, власне, й великій кількості інших людей, треба йти по рідних містах, де їх рахуватимуть, немов худобу, в кормушку якої й поклали Немовля.
Не знайшлося місця в переповненому містечку.
І це ще не кінець. Марія, Йосиф та Немовля невдовзі стануть біженцями — тікатимуть від озброєних убивць, не відчуваючи під собою ніг. Та й загине Ісус Христос також не у власному ліжку.
Але це буде ще не скоро.
Читайте також: Різдвяні традиції Волині: дідух, солом’яні павуки, Святвечір та Голодна кутя, що об’єднує покоління
Просто зараз сільська дівчина довірливо приймає Божого посланця, якому до того не повірив священник. Зараз янгол і воїнство небесне приходять не до рад церков та релігійних організацій, а до якихось мутних типів.
У кормушку для худоби кладуть Сина Того, Хто є більшим за всіх президентів, голів наглядових рад, усіх трампів та міндічів.
Ось Він. Хіба це не дивно?
Ось він.
Можливо, ви зараз навіть не згадуєте про Немовля — чекаєте більше на електрику, ніж на світло Різдва. Можливо, ви є біженцями, військовиками, жінками, що чекають своїх, людьми, які не знають власного майбутнього.
Рідні, знайте: саме до таких, як ми, прийшов Спаситель. Знайте це і згадуйте слова, які янгол казав усім персонажам цієї дивної історії: «Не бійтеся».