Ніде у світі фактичне блокування Іраном Ормузької протоки внаслідок ескалації конфлікту зі США не відчувається так сильно, як в країнах Азії, при чому у всіх — незалежно від ВВП чи геополітичного впливу — від Японії до Шрі-Ланки. Чверть світової торгівлі нафтою та 20 % обсягів торгівлі скрапленим газом проходить через цю вузьку як для таких потреб водну артерію. Однак у випадку Азії, 90 % усіх поставок нафти та газу, яку отримують країни регіону, проходить саме через Ормузьку протоку. Оскільки криза у Перській затоці триває вже пʼятий тиждень, країни добре відчули на собі наслідки де-факто блокування цієї важливої для них водної артерії. Ця ситуація змушує уряди вдаватися до обмежень — зросли ціни на пальне, в деяких країнах університети перейшли у віддалений або гібридний формат навчання, працівників закликають менше користуватися транспортом. Уряди шукають альтернативні можливості та джерела поставок. Водночас, лунають порівняння нинішньої ситуації із життям під час пандемії коронавірусу.
«Ця війна створила складні глобальні умови, які можуть тривати ще довго. Тому ми маємо залишатися готовими та єдиними. Ми вже стикалися з подібними викликами під час кризи спровокованою пандемією коронавірусу — тоді ми впоралися завдяки єдності», —заявив премʼєр-міністр Індії Нарендра Моді 24 березня під час засідання у парламенті. «Це впливає на все. Усі перебувають у тривозі. Для частини людей це схоже на те, що ми переживали у 2020 році під час пандемії коронавірусу», — каже в коментарі Тижню філіппінський журналіст Монсі Серрано. Через брак енергоносіїв чиновники у його країні тепер мають чотириденний робочий тиждень, університети перейшли на гібридний формат навчання. Загалом філіппінці обмежені у пересуванні, оскільки бракує енергоносіїв, хоча уряд пропонує рішення, як от здешевлення цін на подорожі потягом. В Японії ж «панічне» скуповування туалетного паперу громадянами, яке не має нічого спільного із енергоносіями, нагадало період початку пандемії коронавірусу. Хоча місцеві медіа відзначають, що японці так само реагували на енергетичну кризу 1973 року, тоді спровоковану війною Судного дня. Науковці нині трактують цей феномен як реакцію середнього класу на кризи. Однак все це лише зовнішні прояви. Чим довше триватиме протистояння на Близькому Сході, тим складнішими та довготривалішими будуть наслідки.
Закриті заправки. Ціни ростуть
24 березня президент Філіппін Фердинанд Маркос молодший оголосив у країні «надзвичайний енергетичний стан». Серед країн регіону ситуація із паливом тут найскладніша. 98 % усіх постачань нафти до Філіппін надходять із Близького Сходу, а національні резерви, за словами президента, повністю вичерпаються до 30 червня. В усіх країнах Азії ціни на паливо зросли в середньому на 20-30 %.
Уряди країн намагаються якось впливати на ситуацію. Так, уряд Філіппін запровадив спеціальну програму, яка передбачає підтримку тих, кому найважче. «Ми впроваджуємо заходи зі скорочення витрат. Я схвалюю цей крок уряду. Вони знизили ціни на залізничні перевезення на 50 %. … Життя має тривати», — пояснює Тижню Монсі Серрано. Триває Страсний тиждень (більшість філіппінців католики). Ймовірно попри кризу філіппінці захочуть провідати рідних, тому такі знижки будуть корисні.
Після початку паливної кризи спровокованої частковим блокування Ормузької протоки, США послабили деякі обмеження на продаж російської нафти, дозволивши країнам закуповувати нафту, яка вже перебувала в морі, до 11 квітня. Деякі країни скористалися цим. Як пише AFP, минулого тижня один із таких танкерів прибув до філіппінського нафтопереробного оператора Petron Corp. Південна Корея, як повідомляє Reuters, також збирається імпортувати російську нафту.
Таїланд у свою чергу заохочує водіїв використовувати дизельне паливо B20, яке на 20 % складається із біодизеля, але не всім воно підходить. На заправках, або черги, або палива немає, хоча уряд каже, що має запаси на 100 днів. Водночас відсутність палива також може мати значний вплив на фермерство у країні. — Таїланд другий найбільший експортер рису після Індії. Без дизелю не можливо ані забезпечувати полив, ані збирати урожай, — скаржиться британській The Guardian один із місцевих фермерів. Уряд в Бангкоку намагається вирішувати ситуацію не лише політиками й обмеженнями. 29 березня зʼявилалася інформація про те, що премʼєр-міністр Анутін Чарнвіракул домовився з Іраном про те, що таїландські судна та танкери зможуть вільно проходити через Ормузьку протоку. Філіппінські урядовці також наразі ведуть такі переговори.
Міністерка закордонних справ Тесс Лазаро та міністерка енергетики Шарон Гарін підняли питання про визнання Філіппін «неворожою країною» під час зустрічі з послом Ірану Юсефом Есмаїлзаде, за повідомленнями місцевих медіа. Фото: Міністерство закордонних справ Філіппін.
Південна Корея також закликає до обмежень у споживанні енергоносіїв, хоча як відзначає у коментарі Тижню українська експертка із питань Східної Азії, яка тільки-но повернулася із Сеула Наталія Бутирська, на практиці обмеження повʼязані із паливною кризою в країні не відчуваються.
«Уряд Південної Кореї розробив пакет змін щодо того, як вони будуть реагувати в разі поглиблення паливної кризи. Вони розглядають також пакет підтримки економіки», — каже експертка. Вона також зазначає, що уряд розглядає обмеження користування власними авто, якщо ціна на нафту підніметься вище $120 за барель. Південна Корея вже має досвід таких обмежень, аби зменшувати кількість заторів. Як повідомляє видання The Korea Times, із наступного тижня також вступають у дію сильніші обмеження для транспорту державних установ. Авто чергуватимуться і їздитимуть по парних/непарних днях відповідно до номерних знаків.
В рамках підготовки до можливого дефіциту, Японія ще минулого тижня розпочала в історії вивільнення нафти зі своїх стратегічних запасів. Країна на 90 % залежить від постачання цього ресурсу із Близького Сходу. Японія має чи не найбільші запаси — повідомляється, що їх має вистачити на 254 дні. Інший вкрай важливий ресурс для регіону, обмеження поставок якого створило вже великі проблеми, зокрема для біднішого населення, але й для промисловості — скраплений газ.
Вугілля замість газу
31 березня під час зустрічі премʼєр-міністерки Японії Санае Такаїчі та президента Індонезії Прабово Субіанто, країни домовилися «координувати зусилля в енергетиці». Індонезія є найбільшим у світі експортером вугілля, а також одним із провідних експортерів скрапленого природного газу. Як пише Reuters, приблизно чверть поставок СПГ до Японії — із Індонезії. Значними імпортерами скрапленого газу для Токіо є Австралія та Малайзія, а на близькосхідні країни припадає усього 11 % поставок. Водночас для решти країн Азії ситуація значно складніша, оскільки саме ці країни є найбільшими джерелами постачання.
Тим не менш, Японія як й інші країни регіону дозволила ширше використання вугілля. Південна Корея у свою чергу заявила, що відтермінує закриття вугільних електростанцій і скасувала обмеження на виробництво електроенергії з вугілля. Таїланд також збільшив обсяги виробництва на найбільшій вугільній електростанції на півночі країни. Філіппіни також планують активізувати роботу своїх вугільних електростанцій.
70-75 % електроенергії Індія виробляє з вугілля і теж планує збільшити обсяги виробництва. Водночас країна є четвертим найбільшим імпортером скрапленого газу у світі, і гостро відчуває обмеження руху суден через Ормузьку протоку. Дві третини усього імпортованого скрапленого газу до Індії надходять із Близького Сходу, а 41 % усього імпорту припадає на Катар.
«Стає все складніше купити газові балони необхідні для приготування їжі. Раніше, якщо вам потрібно було замінити використаний газовий балон, новий прибував за 48 годин, а тепер же час очікування значно зріс. Люди кажуть, що він може зайняти близько тижня», — розповідає Тижню журналіст індійського видання Times of India Рудроніл Гош. За його словами саме малі бізнеси та бідніше населення найважче відчуває брак газу. Понад 300 мільйонів сімей в Індії залежить від газу у балонах. Ресторани, кафе та їдальні також часто залежать від цього ресурсу. «Багато ресторанів борються із цим викликом, а менші заклади — закрилися. У них немає вибору. Вільно купити газові балони не можливо: або треба надто довго чекати, або утричі переплачувати на чорному ринку», — пояснює журналіст.
#WATCH | Madhya Pradesh | Consumers form long queues to buy gas cylinders in Bhopal
According to the Government of India, “The situation is comfortable with respect to LPG and PNG as well. Our refineries are operating at full or even above capacity, and domestic LPG production… pic.twitter.com/ifOa7HL0i3
— ANI (@ANI) March 27, 2026
Добрива: неочевидна проблема із великим наслідками
Попри те, що нинішню кризу, спровоковану війною США проти Ірану часто називають «енергетичною», ще однією не менш важливою проблемою, яку вона спровокувала (і це відчувають не лише в країнах в Азії, але й в Україні) є брак та здорожчання добрив. Іран, Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ та Бахрейн — пʼять основних експортерів добрив у світі і усі вони значною мірою залежать від Ормузької протоки для експорту своїх товарів.
На відміну від нафти, країни не мають стратегічних запасів добрив, тож проблему порушення ланцюгів постачання складніше долати. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН вже попередила, що війна може стати «серйозним потрясінням» для світових продовольчих систем. За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН, кількість людей у світі, які страждають від гострого голоду, може досягти рекордного рівня у 2026 році
Плантація рису у Таїланді
З огляду на те, що в Азії живе понад 60 % населення Землі, а регіон є найбільшим сільськогосподарським регіоном у світі, нестача добрив тут відчувається значно сильніше, ніж де інде.
Китай — «тихий» переможець чи просто у дещо кращій позиції?
Насправді від ескалації на Близькому Сході страждають усі країни світу, однак деякі перебувають у кращій позиції, ніж інші. Найкраща ситуація наразі у двох гравців — Росії та Китаю. Так, перевага Росії у тимчасовому зростанні доходів від продажу нафти. Китай у свою чергу, попри залежність від постачання нафти із Затоки (Пекіну також довелося дещо підняти ціни на бензин та дизель від початку блокування протоки), називають «стратегічним» переможцем, хоча навіть для Пекіна це провокує дуже багато ризиків.
Іран тривалий час був джерелом дешевої нафти для Китаю. Станом на 2025 рік Пекін імпортував 80-90 % усього експорту нафти з Ірану. Тож країни мають налагоджену співпрацю. Однак, Піднебесна також відчула на собі блокування Ормузької протоки. Заблокованими були і китайські судна. Хоча, за повідомленням Reuters, три китайські судна 30 березня пройшли через протоку. Однак загалом наслідки війни на Близькому Сході мають потенційні руйнівні наслідки і для Пекіна. Як пишуть аналітики американської Фундації Пітера Пітерсона (PIIE), найбільший ризик для світу, який може виникнути як наслідок цієї війни — це глибока глобальна рецесія. Економіка Китаю ж експортоорієнтована. Зокрема, на Європу припадає 15 % експорту. Зростав також експорт і до країн Перської затоки.
«Тривалий енергетичний шок, який занурить Європу та США в рецесію, призведе до обвалу китайських експортних замовлень, посилить поточну кризу на ринку нерухомості та викриє слабкість внутрішнього попиту, який і так залишається обмеженим через обвал ринку нерухомості», — вважають експерти аналітичного центру. Тож і для Пекіна цей конфлікт має більше ризиків, а ніж можливих переваг. Вочевидь, саме тому Китай висловлює підтримку ініціативам Пакистану щодо мирних переговорів між США та Іраном.
