Упродовж двох днів, 13 і 14 січня, Верховна Рада займалася зокрема кадровими ротаціями в Кабінеті міністрів України та відставкою Василя Малюка з посту голови Служби безпеки України. Наприклад, парламент призначив Дениса Шмигаля міністром енергетики, а Міноборони замість нього при цьому очолив Михайло Федоров, який досі обіймав посаду міністра цифрової трансформації. Детальніше – в репортажі Тижня.
Перше засідання в 2026 році парламент присвятив передусім звільненням. І, якби іронічно це не прозвучало, та на четвертому році повномасштабної війни Україна одним махом, тобто за один день, залишилась одразу і без міністра оборони, і без керівника СБУ, і без міністра енергетики. Щоправда, без останнього згаданого держава була ще з 19 листопада, коли після «Міндічгейту» відправила у відставку Германа Галущенка. Але й цього разу Раді спершу забракло голосів для призначення очільником Міненерго Дениса Шмигаля. Це стало можливим лише з другої спроби – пообіді 14 січня. Майже так само відбулось і з призначенням Михайла Федорова міністром оборони: Рада не змогла перейти до розгляду цього питання напередодні (потенціал був на рівні лише 206-ти голосів «за»), тож у засіданні оголосили перерву і вже наступного дня 277 нардепів підтримали відповідне подання президента.
Але якщо із цими кадровими «перестановками» все більш-менш передбачувано, то відставка Василя Малюка однозначно не була сприйнята не лише депутатами, а й військовими. Зокрема командир першого корпусу Національної гвардії «Азов» Денис «Редіс» Прокопенко, командувач Об’єднаних сил ЗСУ Михайло Драпатий, командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді на початку січня публічно підтримали ексголову СБУ та виступили проти його звільнення. На це глава держави Володимир Зеленський відповів досить вичерпно, зауваживши: «Всіх поважаю, але буду проводити ті ротації, які вирішив зробити».
Читайте також: Кадрові ротації в Офісі президента: перезавантаження = посилення?
Зрештою сам Малюк залишати посаду не планував. Щонайменше, за даними «Української правди», свою позицію він мотивував тим, що має на завершальній стадії кілька спецоперацій масштабу «Павутини», кидати які було би злочином. Однак згодом таки погодився на відставку.
Необхідність такого рішення, ба більше – логіку президента, не можуть сповна пояснити навіть у президентській фракції. Так, народний депутат зі «Слуги народу» Руслан Горбенко в межах дискусії на «Радіо Свобода» припустив лише, що «відбулось якесь непорозуміння між Володимиром Олександровичем [Зеленським] та Василем Васильовичем [Малюком]», а тому Малюк «як мудра людина зробив правильну річ», написавши заяву на звільнення.
Хоча до цієї заяви теж, як виявилося, були запитання. Наприклад, нардепи від опозиції нарікали, що не могли ознайомитися з нею до голосування. «В ті ж секунди, після того, як Руслан Олексійович Стефанчук сказав, що всі матеріали викладено, я зайшов на офіційний сайт Верховної Ради України. Скажіть мені, де заява Василя Васильовича Малюка? На сайті її нема», – заявив під час пленарного засідання співголова фракції «Європейська солідарність» Артур Герасимов, вимагаючи оприлюднили документи.
Далі при вимкнених мікрофонах він перекрикувався зі Стефанчуком щодо підстав у такому випадку розглядати відставку Малюка. Спікер же пояснив, що необхідні документи разом із поданням вносив до Ради президент Зеленський.
Неможливість завчасно ознайомитись із заявою Малюка підтвердив і представник монобільшості Горбенко. Своєю чергою секретар комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко (фракція «Голос») у згаданому ефірі «Радіо Свобода» уточнив, що заяву Малюк не писав власноруч – вона була надрукованою. Принаймні в такому варіанті її й розглянув «оборонний» комітет, який, зі слів його членкині Соломії Бобровської, теж лише з другої спроби прийшов до рішення рекомендувати Раді проголосувати за подання президента Зеленського щодо відставки Малюка.
Разом з тим у день «Ікс» тепер уже колишній глава СБУ не з’явився в парламенті. Тож президентське подання нардепи схвалювали без звіту Малюка чи бодай за його присутністю.
— Ми запрошували Василя Васильовича Малюка. Чи він є або його нема? Якщо нема, то надайте інформацію чому. Я думаю, багатьом колегам у залі [засідань ВР] було би цікаво це почути. Бо наскільки мені відомо, він представникам фракцій деяких навіть підозру за держзразу за командою не підписав. Тому думаю, вони б точно йому подякували, поплескали. Просто зрозуміти би: може, він запізнюється, може, – на лікарняному, – апелював до спікера українського парламенту позафракційний парламентар Дмитро Разумков, вдаючись до сарказму.
— Запрошення було надіслане як рішення Верховної Ради. Його в залі Верховної Ради немає. Причина невідома, – пояснював у відповідь голова ВР Руслан Стефанчук.
Читайте також: Буданов очолив Офіс президента: Зеленський видав указ
Так чи інакше, 235-ма голосами «за» Верховна Рада таки підтримала подання президента – і відставка Малюка відбулася. Лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія назвав це рішення обов’язком парламенту, яке ухвалили «з поваги до Василя Васильовича». Так, із поваги до Малюка його відставку зробили можливою 168 «слуг народу», 11 членів «Батьківщини» (до прикладу, Юлія Тимошенко говорила-говорила з трибуни про честь і славу екскерівника СБУ – і таки проголосувала за його звільнення), п’ятеро позафракціників (серед них – Мар’яна Безугла, Микола Тищенко та перший віцеспікер Олександр Корнієнко), а також депгрупи «Платформа за життя та мир» (хоча з 21-го члена тільки п’ятеро докинули схвальних голосів), «Довіра» (одностайність у голосуванні їм зруйнував хіба нардеп Шахов – своєю відсутність), «Відновлення» (на 17 членів – 10 голосів «за») та «За майбутнє» (тут із 17-ти можливих маємо 11 «за», але разом з тим «проти» в цій групі натиснув Сергій Рудик, який є військовослужбовцем ЗСУ).
Чи було це звільнення, як вважають різні політики та експерти, помстою Зеленського за Єрмака, – питання дискусійне. Також – із поваги. Але радше, – до інституту президента.