Роман Малко
Колонки
На українські моря краще їхати дикуном. Ставиш намет на бережку, зливаєшся з природою та насолоджуєшся повноцінним відпочинком. Дешево, сердито. Врешті, романтика неабияка. Та й, скромні очікування, в результаті мають більше шансів справдитися. Або, й навіть перевершитись, зважаючи на ризики традиційного виїзду на типовий вітчизняний курорт
18 серпня  ▪  Роман Малко  ▪  
У житті є багато неприємних моментів, про які не хотілося б навіть думати.
15 листопада, 2019  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 46 (626) від 14 листопада, 2019
Усі численні потуги з реформування країни можуть виявитися марними, якщо не змінити філософію роботи судової системи.
13 вересня, 2019  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 37 (617) від 12 вересня, 2019
Сидячи в колибі, десь під Вухатим Каменем над Дзембронею, можна бути в курсі найсвіжіших тенденцій паризького подіуму й навіть замовити собі в дизайнерів нову маринарку.
18 січня, 2019  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 3 (582) від 17 січня, 2019
Із відходом Патріарха Любомира Гузара Україна втратила велику любов. Іще одну неймовірно велику любов, якої нам завжди так катастрофічно бракує, особливо нині.
2 червня, 2017  ▪  Роман Малко  ▪  
Президент вкрай рідко тішить журналістів своєю увагою. Приблизно раз на рік. І його в принципі можна зрозуміти. Шалена зайнятість, плюс звичка все контролювати особисто, плюс якісь родинні обов’язки майже не залишають часу на спілкування з представниками ЗМІ.
15 травня, 2017  ▪  Роман Малко  ▪  
«Гіркі жнива» — кіно з великою місією, здатне перевернути уявлення світу про найбільшу українську трагедію — Голодомор
6 березня, 2017  ▪  Роман Малко  ▪  
У країні, де грабунок десятиліттями відбувається на найвищому рівні й прикривається національними інтересами, будь-які добрі починання викликають скепсис.
18 лютого, 2017  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 7 (483) від 15 лютого, 2017
У 2017 рік Україна входить у своєму звичному стані перманентної політичної кризи. Щоправда, у дещо модифікованому та видозміненому варіанті, але від того не менш безнадійному. До всього ще й навдивовижу чітко проявилася криза партійного будівництва. Раптом з’ясувалося, що партій в Україні фактично не існує. І це при тому, що Департаментом державної реєстрації цього добра зареєстровано аж 350 одиниць.
19 січня, 2017  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 1 (477) від 12 січня, 2017
Земля — це все, що в нас лишилося. Номінально. Ст. 13 Конституції України досі гарантує, що вона є об’єктом права власності українського народу. Мораторій на її купівлю-продаж також досі не скасований. Земля все ще не є товаром і не має конкретного власника, належить усім і нікому. Добре це чи погано — про це багато років не вщухають дискусії між політиками, експертами й просто всіма охочими, але ситуація залишається незмінною.
17 вересня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 37 (461) від 15 вересня, 2016
Як виглядає рівність і толерантність, Україна продемонструвала цілому світу. Для її влади це чомусь було дуже важливо.
13 червня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
На жаль, поспілкуватися з президентом вживу для журналіста випадає рідко. Частіше, ніж простим смертним, це правда, але не так часто, як би хотілось. Він людина зайнята, весь в державних турботах, та ще й обставлений глибокоешеленованою охороною. Таке життя. Але є у нас, писак, один день, коли президента можна спостерігати зблизька. Не на відстані витягнутої руки, це було б занадто, але достатньо близько, аби обсервувати без допомоги спеціальних пристроїв, як він посміхається, морщиться, як змінюється його міміка, як він переборює в собі злість чи розчарування, як радіє, ну і звісно пітніє, коли є від чого.
4 червня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
Декомунізація не завершується, як багато хто сподівається. Навіть якщо залишилося змінити якихось кілька назв на карті країни, а більшість окупаційних пам’ятників успішно повалено. Україна тільки-но скинула стару одежу й тепер сором’язливо стоїть та думає, а чи не наробила вона випадково дурниць, так необачно й поспішно позбувшись звичного для себе лахміття.
26 травня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 21 (445) від 26 травня, 2016
Які сни бачив у ніч із 9 на 10 травня Петро Олексійович, ми навряд чи колись дізнаємося (сновидіння президента — державна таємниця). Але не виключено, що навіть кошмарні. Усі підстави для цього були. На світ Божий добрі люди знову викинули пачку офшорних паперів, від яких у сильних світу цього чомусь мурашки по шкірі.
12 травня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 19 (443) від 12 травня, 2016
У православну Квітну неділю у всіх католицьких храмах Європи збиратимуть гроші для допомоги українцям, постраждалим від війни на Донбасі.
21 квітня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 16 (440) від 21 квітня, 2016
Щоб журналісту потрапити в Кабмін Литви на інтерв’ю з міністром, треба лише показати паспорт й отримати бейджик. Ніякого тобі шмону, огляду техніки та інших принизливих процедур включно з відбиранням телефонів.
3 березня, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 9 (433) від 3 березня, 2016
Весна прийде. Обов’язково. Тільки от коли? Вже два роки вона все топчеться на місці, місить болото й ніяк не розпочнеться. Справжня українська весна, що заграє мільйонами барв, запахів і звуків, задзвенить струмками, забринить променями сонця, наповнить цю змучену землю зеленню… І хто в цьому винен? Вороги, Путін, п’ята колона, Порошенко, Яценюк, може, Шокін чи Медведчук або мінські домовленості й Меркель з Олландом. Врешті, є ще Обама, який не дає нам зброї…
20 лютого, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 7 (431) від 18 лютого, 2016
Новоросії більше не буде. Ніколи. Хіба що в еротичних снах божевільних кремлівських підстилок. Усе брехливе, вигадане, штучно зліплене з метою наживи рано чи пізно вмирає. А ми будемо. Бо ми були тут завжди. Відколи ми взагалі були. І хай нас називали, як кому заманеться: скіфами, сарматами, трипільцями, гунами, русами, рутенами. Хай нас винищували, завойовували, розділювали й перейменовували, використовували як гарматне м’ясо чи виморювали голодом,усе це нині вже не має жодного значення. Ми повернулися.
8 лютого, 2016  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 5 (429) від 4 лютого, 2016
Новий рік 2014-й пам’ятаєте? А «Ще не вмерла Україна» в один голос потужністю півмільйона горлянок на майдані Незалежності? А те, про що тоді мріяли й за що піднімали келихи з шампанським? А неймовірне свято єднання, яке переживала країна, вірячи в себе, у свою силу та перемогу? Перемогу добра над злом…
26 грудня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 51 (423) від 24 грудня, 2015
Про «обійми» прем’єра під час звіту уряду написано так багато, що додати нічого. Залишається хіба що побажати не зупинятися на досягнутому, і не лише панові Барні. Однак річ зовсім не в цьому, хоч і дуже показовому та веселому, дійстві, а в певних новомодних тенденціях, які віднедавна заполонили дійсність.
17 грудня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 50 (422) від 17 грудня, 2015
Схована за горами, ця чудесна земля надто довго була відділена від решти України. Цілі століття вона жила своїм життям, зазнавала тільки їй відомих випробувань і врешті витворила свій особливий світ, сповнений суперечностей, до яких українцю з-понад Дніпра чи Бугу часто немає діла.
10 грудня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 49 (421) від 10 грудня, 2015
Від трагедії під парламентом минуло два тижні. Часу не так вже й багато, щоб затерлись рани і не достатньо, аби розставити всі крапки над «і». Особливо, коли цього не надто бажають ті, від кого це найбільше залежить. Проте, його більш ніж достатньо, аби охолонути і тверезо оцінити все що трапилося. Без емоцій, звинувачень, прокльонів і маніпуляцій.
15 вересня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
Нині Україна до запаморочення, до оскоми й крові вслухається в Донбас, який вічно скиглив, що його не чують. Утім, чи не кожен її регіон може сказати те саме й буде правий.
8 вересня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
«Український тиждень»
№ 36 (408) від 10 вересня, 2015
Звичка – страшна річ. Позбутися її буває вкрай важко, особливо коли вона ще й шкідлива. Наприклад, колупатися в носі чи гризти нігті, не кажучи вже про куріння. А якщо цей процес ще й вимагає певних зусиль або навіть фінансових витрат, то і мріяти нема чого. Хіба дуже дістане чи доведе до ручки. Курити курці, зазвичай, починають кидати тоді, як легені перетворюються на духовий оркестр або з’являється підозра на якусь заразу, а відучитися колупатися в носі, частіше, можна хіба після смерті, коли пальці перестануть ворушитися і ніс врешті-решт згниє. До того це якось навіть на думку не спадає.
9 липня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
Повторити: Таке вже було. І не раз. На жаль, ці уроки українці проходили доволі часто, але засвоїти їх до кінця так і не зуміли. Можливо, не зуміли. Принаймні на це дуже сподіваються всілякі там нащадки Троцьких, Винниченків і інших творців історії, яких іноді нам підкидає лиха доля.
29 квітня, 2015  ▪  Роман Малко  ▪  
123 Наступні 25 →