В українському парламенті розпочалася 15-та сесія. І хоча формально стартувала вона ще 3 лютого (саме тоді народні депутати здійснили ритуал її відкриття), фактично це відбувалося впродовж 9-13 лютого – в межах першого пленарного тижня. Детальніше про головні дискусії в будівлі під куполом читайте в репортажі Тижня.
Передусім зафіксуймо: Верховна Рада України вперше має 15-ту сесію. І, як зазначив нардеп із «Голосу» Андрій Осадчук після її відкриття, ми зайшли в абсолютно історичний момент. «Але ми заручники демократії і війни, тому цей парламент змушений працювати і далі – хоч на 15-й, хоч на 16-й, хоч на 17-й сесії. Це політичний марафон, який ми всі тягнемо як важкий, але неминучий тягар», – додав Осадчук у своєму фейсбуці.
І от в умовах війни від Ради, яка «засиділася», – й очікування відповідні: винятково важливі рішення для підтримки армії та виживання держави. З-поміж іншого йдеться про ухвалення зокрема двох урядових законопроєктів – щодо нових правил контрактної служби та стосовно відстрочки для контрактників 18-24 років.
Щонайменше остаточне ухвалення другого вже цього тижня анонсував нардеп від «Слуги народу» Олександр Федієнко. «Принаймні така пропозиція є: і на нашій фракції в тому числі, і на комітеті», – зазначав він в ефірі «Радіо Свобода». Зауважимо, це рішення «зависає» в парламенті з листопада 2025-го (відколи документ пройшов перше читання).
Що ж до нових контрактів для ЗСУ, то в цьому випадку парламентар констатував: відповідний проєкт закону (№14283) з порядку денного зняли, і припустив: це пов’язано з розглядом «достатньо політично контроверсійного законопроєкту, який може викликати різноманітні негативні процеси всередині парламенту, і щоб цей позитивний законопроєкт все ж таки не втратив себе, він був знятий».
Загалом же, забігаючи наперед, констатуємо: перший пленарний тиждень 15-ї сесії ВР виявився не надто продуктивним. Хоча народний депутат Ярослав Железняк прогнозував це ще за кілька хвилин до засідання у вівторок.
«Саме на 10-12 лютого начебто планували “ударний день”, коли мали б бути розглянуті різні важливі для влади законопроєкти та кадрові рішення… Але нічого з цього розглянуто не буде. Навіть не виноситься в порядок денний. Немає голосів. У кращому випадку зможуть пройти пару євроінтеграційних енергетичних законів (вони вже два місяці чекають в порядку денному)», – написав Железняк у своєму телеграм-каналі, і його «передбачення» таки підтвердилося.
Зрештою, 10 лютого Рада «встигла» схвалити порядок денний 15-ї сесії і план своєї роботи на 2026 рік, а також підтримати ще чотири законопроекти:
- стосовно запобігання надзвичайним ситуаціям;
- щодо проведення обов’язкової евакуації
- про розвиток ефективного централізованого теплопостачання
- про удосконалення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел.
Причому останніх два документи вже викликали неоднозначні реакції в експертному середовищі. Так, фахівець із питань соціальної політики та нардеп VI й VII скликань Андрій Павловський заявив, що в такий спосіб «депутати проголосували за фактичне підвищення тарифів на електроенергію і тепло».
Водночас «проголосований» порядок теж виявився дискусійним. Наприклад, представниця «Голосу» Інна Совсун назвала його «шаленим вінегретом із того, що було готове». Вона підкреслила: план роботи на наступних пів року має бути чітким сигналом суспільству, що парламент вважає на сьогодні найголовнішим. На її переконання, Рада в першу чергу повинна працювати з тими законопроєктами та ініціативами, які стосуються безпосередньо військових.
«Цього тижня, коли планувалося вкотре винести на обговорення питання термінів служби у вигляді контрактів для військовослужбовців, ми знову розглядаємо що завгодно, але не питання, про які криком кричать роками військовослужбовці: про те, що дайте нам чітке розуміння, скільки часу ми ще будемо служити. Чому це не знаходить відображення в пріоритетах парламенту, для мене залишається загадкою. Військові і потреби оборони мають йти в першу чергу, і в порядку денному на пів року, і щоденно в роботі парламенту», – сказала Совсун під час засідання.
На відсутність у порядку денному відповідних законодавчих ініціатив щодо чітких термінів служби звернув увагу й член депутатської групи «За майбутнє» та військовий Сергій Рудик.
«Там немає законопроєкту, який ми прописали в грудні минулого року, який мав би покращити фінансування Збройних Сил, додавши такі необхідні 100 мільярдів гривень. На превеликий жаль, в цьому порядку денному так і немає законопроєкту, про який говорять всі військові: це терміни військової служби. Там навіть немає питання створення тимчасової слідчої комісії, яка має покласти край вбивствам військовослужбовців, ветеранів і цивільних осіб (я відкрию вам велику таємницю), які гинуть не тільки від ворожих куль», – заявив парламентар, нагадавши зокрема про випадок на Черкащині, коли наприкінці січня ветеран розстріляв чотирьох поліцейських.
На питанні демобілізації акцентував своєю чергою й нардеп із «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко.
«Дуже класно сказати у відповідь на питання, скільки нам служити, дати чіткий термін, як дав Верховний Головнокомандувач, дуже чіткий і ясний: до перемоги. Там вже люди більше ніж так звана велика вітчизняна війна, в окопах кожен день, в холоді, не в Танзанії, не в Мексиці – там під Покровськом, під Запоріжжям, під Сумами і так далі, і скільки це буде тривати, вони не знають, термінів служби немає. Ви знаєте, ми просимо військових захистити державу, вони просять нас просте: дотримати слова. Закон України вимагав від уряду внести рішення про терміни служби. Нічого не вирішено. Грошове забезпечення – ніякого збільшення. Контракти, що будуть контракти мотивуючі для тих, щоб вони знали, скільки служити і з додатковим грошовим забезпеченням. Що? Нічого немає», – сказав він.
Одначе, вже в середу, 11 лютого, «зраду» було скасовано: Рада таки ухвалила в другому читанні законопроєкт №13574, який передбачає відстрочку на 12 місяців для громадян, які відслужили рік за «Контрактом 18-24». За це рішення під куполом віддали 243 голоси. Чинності воно набуде вже після опублікування в парламентській газеті «Голос України», щойно закон підпишуть голова ВР і президент.
Хоча навіть це, здавалося б, цілком позитивне, рішення не всі парламентарі підтримали однозначно. Наприклад, лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко розгледіла «обман держави» в нібито примусовій мобілізації таких контрактників після відпустки.
«У нас мобілізація – з 25 років. І це правильне рішення. Але дали право чоловікам з 18 до 25 років підписувати контракт на будь-який термін, починаючи з одного року. І молодь із задоволенням пішла підписувати ці контракти на один рік. Але коли з’ясувалося, що держава ще раз “киданула” нашу молодь: тих, хто підписав такий контакт, відразу зробили військовослужбовцями. І тепер, цим законом, вони хочуть, надавши відпустку 18-річній дитині, яка відслужила рік за контрактом, після 12 місяців мобілізовувати цю молоду людину вже без жодних контрактів, починаючи по суті вже з 21 року. От що вони хочуть протягнути», – пояснювала Тимошенко, наполягаючи на необхідності відправити законопроєкт на повторне друге читання.
Народний депутат України Дмитро Разумков. Фото А. Нестеренка
Схожу позицію також висловив ексспікер Дмитро Разумков. Він закликав ухвалити поправку, що дає можливість людині, котра звільнилася зі служби, виконавши свій обов’язок і рік відвоювавши в Збройних силах України, «далі самостійно обирати: піти в 21, 22, 23, або держава буде мати право знову її призвати у 25 років».
«Це чесно. Тому що коли запускався цей проєкт “[Контракт] 18-24”, ніхто не казав, що піди на рік, а через рік ми тебе знову зможемо мобілізувати. Це кидок, вибачте за непарламентський вислів», – додав керівник міжфракційного депутатського об’єднання «Розумна політика».
У відповідь на це член комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський зауважив, що ці аргументи не відповідають дійсності. «Справа в тому, що Закон “Про військовий обов’язок і військову службу”, який передбачає, що ті молоді люди, які пройшли військову службу, переводяться зі статусу призовників в категорію військовозобов’язаних, ухвалено Верховною Радою, до якої входили ті колеги, які зараз закликають проти цього законопроєкту. Тому ми нічого не змінювали. Ми лише даємо право і виконуємо обіцянку, яку було надано молодим людям 18-24, отримати річний відпочинок», – уточнив він.
Фото А. Нестеренка
Так чи інакше, більшістю наявних голосів цей законопроєкт таки ухвалили. Далі Рада провела ще кілька результативних голосувань. Так, нардепи підтримали у другому читанні проєкт закону №14144 про оголошення хвилини мовчання. Крім того, український парламент звернувся до світу щодо російського «холодомору» та до Міжнародного олімпійського комітету – щоб підтримати скелетоніста Владислава Гераскевича, який має намір виступити на Олімпіаді-2026 у «шоломі пам’яті» із портретами українських спортсменів, які загинули внаслідок російської агресії .
Та Гераскевича таки дискваліфікували. На цю обставину зреагував і голова ВР Руслан Стефанчук. «Владислав Гераскевич зробив те, що підказувала йому совість, а не протокол. Його шолом пам’яті – це символ шани всім загиблим українським спортсменам. А дискваліфікація – це бюрократичне і водночас неприйнятне рішення з огляду на те, в який тяжких умовах перебуває наша держава», – сказав спікер, відкриваючи засідання вже в п’ятницю.
Але наразі повернімося знову до нашої хронології, бо вона насправді важлива. Тож поки Рада робила перерву в роботі до 12 лютого, нардеп Железняк «проанонсував», що жодних «нестримних» голосувань пленарного четверга очікувати не варто, бо «буде така собі явка [парламентарів у залі засідань]».
«Тож цей тиждень із “ударного” перетворився на черговий пленарний тиждень після Міндічгейту, коли майже нічого важливого для влади або проблемного не проголосували», – написав він у своєму телеграм-каналі.
За його словами, Рада в четвер мала би ратифікувати п’ять міжнародних угод. Окрім того, передбачалось ухвалення ще семи законопроєктів. Однак перейти до розгляду цих питань порядку денного парламентарі так і не змогли. Вже на етапі сигнального голосування стало очевидним: голосів бракує. Причому суттєво. Причина, як подейкують, – у харчовому отруєнні частини депутатів.
Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко. Фото А. Нестеренка
«За – 179, проти – вісім. 179+8+2=189. Такі математичні в нас питання», – озвучив виведені на табло результати «сигналки» головуючий на засіданні – перший віцеспікер Олександр Корнієнко, і після деякої паузи покликав на п’ятихвилинну нараду керівників фракцій і груп.
Про що вони домовлялися між собою в межах тієї «технічної перерви» залишилося за кадром. Але опісля ВР таки вдалася до другої спроби сигнального голосування… І його теж провалила.
«Вже краще: вже – майже 200, ще трошки (“за” було 187 голосів, “проти” – 4, “утримались” – 1, “не голосували” – 88, – Ред.)», – іронічно прокоментував Корнієнко і, щоб зрозуміти «реальну спроможність», запропонував депутатам змінити порядок розгляду питань, перейшовши до першого читання законопроєкту про позашкільну освіту. Проте й така стратегія не спрацювала: погодилися на це лише 204 нардепи.
Тож, «вичерпавши питання порядку денного», Рада знову зробила перерву в пленарному засіданні. Щоправда, у п’ятницю 13 лютого нардепи ще раз таки збиралися під куполом, бо запросили на годину запитань до уряду міністра соцполітики Дениса Улютіна. А от у пленарному режимі український парламент поновить свою роботу вже, за інформацію згадуваного раніше нардепа Железняка, орієнтовно 24 лютого.
