Щороку 20–21 січня традиційно відзначається в Україні як День вшанування захисників Донецького аеропорту.
З цією подією невід’ємно пов’язана історія 81-ї окремої аеромобільної бригади, створеної 7 жовтня 2014 року. Саме на її підрозділи на початку 2015 року було покладено завдання із забезпечення оборони Донецького аеропорту (ДАП). Командиром бригади став полковник Євген Мойсюк (нині генерал-лейтенант, заступник Міністра оборони України), який навесні-влітку 2014-го відзначився на чолі 1-го парашутно-десантного батальйону 25-ї бригади. Цей батальйон тривалий час був єдиною військовою частиною, що протистояла ворогові на півдні Донецької області.
Спочатку до складу 81-ї бригади увійшли два батальйони:
- 90-й окремий аеромобільний, створений у Житомирі на базі 95-ї бригади,
- 3-й батальйон 80-ї окремої аеромобільної бригади — львівські десантники. Батальйон був створений лише восени, й спочатку не планувалось передавати його кудись в іншу бригаду.
26 листопада 2014 року новосформовану 81-у окрему аеромобільну бригаду було офіційно включено до складу бойових сил у зоні проведення Антитерористичної операції. Управління бригади та 90-й батальйон розмістились у Костянтинівці, а 3-й батальйон 80-ї бригади — у Дружківці. У подальшому вони дислокувались у цих містах до широкомасштабного вторгнення. Загалом на той час у складі бригади було близько 1 тисячі військовослужбовців.
Уже за два дні підрозділи 81-ї бригади отримали перші бойові накази й висунулися на захист прилеглих до Донецька населених пунктів — Водяного, Пісків, Опитного, Орлівки.
1 грудня 2014 року 67 військовослужбовців 1-ї роти 90-го батальйону на чолі з командиром, Георгієм Івановим («Баварцем») прибули з Пісків до Донецького аеропорту.
23 грудня на диспетчерську вежу ДАП було заведено залогу зі складу 3-го батальйону 80-ї бригади — один взвод на чолі з капітаном Вадимом Ваврищуком. У ніч з 12 на 13 та в ніч із 13 на 14 січня 2015 року в новому терміналі ДАПу бійці 7-ї та 9-ї рот 80-ї бригади змінили інші підрозділи, передусім 93-ї бригади та 74-го розвідбату. Таким чином, на момент фінальних боїв за новий термінал Донецького аеропорту там зосередилося близько 100 бійців зі складу обох батальйонів новосформованої 81-ї бригади, а також кілька добровольців із тих частин, які були виведені на ротацію, але вони не захотіли залишати новоприбулих побратимів. У ніч з 16 на 17 січня, коли вже тривали бої та ДАП був напівоточений, туди прорвалось останнє поповнення — 12 вояків із 90-го батальйону на чолі з Іваном Зубковим («Крабом»). Евакуацію поранених вдалось здійснити у ніч з 17 на 18 та в ніч із 18 на 19 січня. Того ж дня, 19 січня, у новому терміналі стався перший великий вибух унаслідок замінування його ворогом.
Упродовж 20 січня здійснювались неодноразові спроби деблокувати донецький аеропорт. З різних боків намагались пробитись до нього, але складні погодні умови й активна протидія ворога не дали змоги звільнити ДАП.
Найтрагічнішою виявилась доля колони техніки, яку особисто вів командир 90-го окремого аеромобільного батальйону Олег Кузьміних. Лише одна МТЛ-Б з цієї колони прорвалася до ДАП. Шість добровольців-десантників та водій МТЛ-Б практично одразу загинули, двоє вцілілих невдовзі вибралися до своїх. Колона Олега Кузьміних у ті дні зазнала більших втрат, ніж гарнізон нового терміналу.
О 14:56 20 січня 2015 року стався другий вибух у ДАП, унаслідок якого було зруйновано перекриття, що захищали десантників, поховавши частину з них. Серед загиблих був і останній комендант оборони нового терміналу старший лейтенант Іван Зубков («Краб»).
У ніч з 20 на 21 січня до нового терміналу здійснили рейд іще три МТЛ-Б з десантниками 80-ї бригади. На жаль, він також закінчився невдало.
Як відомо, частина захисників Донецького аеропорту самотужки змогла вибратися з оточення, друга ж потрапила до полону. Один із них, киянин Ігор Брановицький, того ж дня героїчно загинув у полоні. Свідок цієї трагічної події, Ярослав Гавянець, пізніше згадував про це:
«Коли ми вийшли з терміналу, першими нас взяли люди Гіві. Поранених забрали в лікарню, а всіх, хто міг самостійно пересуватися, Гіві почав питати, хто є хто. Один із нас обмовився, що має право з ними не розмовляти. Це був Ігор Брановицький з Києва. Гіві почав його бити пістолетом, решту не чіпали. Далі нас завезли у підвал колишнього СБУ до сепаратистського ватажка Мотороли. Цілий день 21 січня усіх нас били. Найбільше дісталося Брановицькому. Він лежав синій і не вставав. Прийшов Моторола і запитав підлеглого, що з ним. Отримавши відповідь, що з ним усе погано, холоднокровно пустив дві кулі в голову».
За весь період оборони ДАП загинули 96 військовослужбовців, іще п’ятеро вважаються зниклими безвісти, близько 300 зазнали поранень. Із цих втрат на 81-шу бригаду припадає 48 загиблих, четверо зниклих безвісти та 57 поранених.
Солдат Ігор Брановицький, молодший сержант медичної служби Іван Зінич та старший лейтенант Іван Зубков стали Героями України (посмертно). Ім’я Івана Зубкова 30 грудня 2015 року було присвоєне 90-му окремому аеромобільному батальйону.
Після завершення активної фази АТО 81-а окрема аеромобільна бригада залишилась у Донецькій області, де отримала постійні пункти дислокації, передусім у містах Костянтинівка та Дружківка. В останньому одну з вулиць (Попова, де розташоване військове містечко 122-го аеромобільного батальйону, — Авт.) було перейменовано на честь 81-ї бригади. До її складу остаточно ввійшли 90-й, 122-й (перейменований з 3-го батальйону 80-ї бригади 31.03.2015, — Авт.) окремі аеромобільні батальйони, а також створена у 2015-му 5-та батальйонна тактична група ДШВ.
Упродовж 2015–2021 років частини 81-ї бригади брали участь у недопущенні просування диверсійних загонів противника в районі Авдіївки, Маріуполя, Луганської ТЕЦ, та інших населених пунктах.
24 лютого 2022 року батальйони 81-ї бригади зустріли на Луганщині: вони захищали Кремінну, Рубіжне, Сєверодонецьк та інші населені пункти. Відступаючи з боєм, крок за кроком, десантники завдали великих втрат російським військам. У червні 2022-го частинам бригади було надано буквально один тиждень для відновлення, а вже 1 липня вони стали на захист Слов’янська в районі Богородичного та інших населених пунктів Донецької області.
У вересні 2022 року 90-й та 122-й батальйони звільнили населений пункт Новоселівка Донецької області, а в подальшому розвинули контрнаступ та спільно з іншими частинами відбили у ворога Ярову, Ямпіль та Масляківку. Наприкінці того ж року частини бригади провадили ударно-штурмові дії в напрямку Білогорівки та Новодружеська, кінцевою метою яких мав бути вихід до Лисичанська. На жаль, реалізувати цей план до кінця так і не вдалося.
У 2022-му році, попри багатократну перевагу ворога, 81-а окрема аеромобільна бригада зберегла боєздатність, успішно протистояла ворогові в обороні та досягла значних успіхів під час контрнаступу на Харківщині та Донеччині. Указами президента України 81-шу бригаду, 90-й і 122-й батальйони відзначено почесною відзнакою «За мужність та відвагу».
Упродовж 2023–2024 років частини 81-ї бригади провадили бойові дії у складі оперативно-тактичного командування «Лиман», прагнучи не допустити просування противника з напрямку Новодружеська та Білогорівки. У цьому регіоні бригада захищає східні кордони України й донині.
Після широкомасштабного вторгнення відбулись деякі організаційні зміни у складі 81-ї бригади:
- у серпні 2022 року було розформовано 5-ту батальйонну тактичну групу,
- у липні 2025-го розформовано 122-й окремий аеромобільний батальйон.
Нині у складі бригади — 1-й. 2-й, 3-й, а також 90-й окремий імені Героя України Івана Зубкова аеромобільні батальйони.
Бойові прапори 5-ї батальйонної тактичної групи та 122-го окремого аеромобільного батальйону (зі стрічкою «За мужність та відвагу») нині передані до Національного військово-історичного музею України.
Що ж до детальної інформації про організацію та бойовий шлях частин 81-ї окремої аеромобільної бригади на початках її існування, то вона представлена у книжці Ярослава Тинченка «Війна за Незалежність України. Перший етап: 2014–2015 роки. Передумови, цифри, факти», яка щойно побачила світ у видавництві «Темпора».
