З моменту приходу Дональда Трампа до влади в січні 2025 року Сполучені Штати стали на шлях «відновлення домінування Америки в галузі мінеральних ресурсів», що згодом супроводжувалося низкою виконавчих розпоряджень та укладенням домовленостей із міжнародними партнерами.
Причину підвищеного пріоритету корисних копалин адміністрація Трампа чітко пояснює необхідністю зменшення залежності від Китаю, а отже, й політичних маневрів.
Критично важливі мінерали останнім часом перенеслися у центр світової геополітики, зважаючи на підвищений попит на них у новому світі, де електротехніка займає чільну роль в економіці та обороні.
Домінування Китаю в галузі копалин не мусить дивувати. Відповідна цілеспрямована стратегія розпочалася ще в 1980-х роках, десятиліттями розвивалась та була додатково закріплена у плані 2015 року під назвою «Зроблено в Китаї 2025».
Спрямовуючи величезні інвестиції в такі швидкозростаючі галузі, як електроавтомобілі, чиста енергетика та напівпровідники, Китай зміг закріпити майже повне домінування над ринком критично важливих корисних копалин. Країна контролює 70 % світового видобутку рідкісноземельних елементів, а її управління процесами переробки робить Китай важливим вузлом у ланцюжку поставок.
Небезпека для Сполучених Штатів полягає у використанні КНР своєї ресурсної переваги як важеля впливу. Останніми місяцями така тактика стала яскраво помітною в американо-китайському торгівельному протистоянні. На початку жовтня 2025 року міністерство торгівлі Китаю розширило експортний контроль над рідкісноземельними елементами, додавши ще п’ять мінералів до попереднього квітневого списку.
Ці обмеження були своєрідним стратегічним маневром, спрямованим на отримання економічних поступок від США та їхніх союзників. Попри те що згодом сторони домовилися про тимчасове перемир’я, в рамках якого Китай призупиняє дію нових експортних обмежень на рік, а США знижують тарифи на китайські товари, загроза надмірного домінування Китаю у сфері критичних мінералів нікуди не зникла.
Питання доступу до критично важливих корисних копалин для Сполучених Штатів є настільки серйозним, що було визнане пріоритетом у Стратегії національної безпеки 2025 року.
Для боротьби із китайською залежністю Дональд Трамп на початку свого другого президентства обрав рішучий державно-капіталістичний підхід. Він полягав як у підтримці курсу «Америка понад усе» у рамках збільшення внутрішнього видобутку необхідних металів, так і в розвитку міждержавних двосторонніх угод із підтримкою державного фінансування та державно-приватного партнерства.
Хоча США видобувають деякі критично важливі мінерали всередині країни, їх недостатньо. У Маунтін-Пасс (Каліфорнія) розташована єдина робоча шахта з видобутку рідкісноземельних матеріалів, і навіть їй бракує достатньої інфраструктури для переробки необхідної кількості критично важливих мінералів.
Альтернативним варіантом є саме так званий «френдшорінг» — укладення торгівельних угод з дружнішими країнами, що мають відомі критичні запаси корисних копалин. Так було створено «Партнерство з безпеки корисних копалин» у співпраці з Австралією, окремими членами ЄС, Індією, Японією, Норвегією, Південною Кореєю та Великою Британією з метою побудови платформи для некитайських ланцюгів постачання мінеральної сировини. Водночас США разом з країнами G7 запустили програму «Партнерство з глобальних інвестицій в інфраструктуру» з метою протидії китайській ініціативі «Пояс, шлях».
Утім, тарифна політика Трампа, спрямована навіть проти країн-партнерів, негативно впливає на будь-які ініціативи колективної протидії китайському ресурсному домінуванню, підриваючи їхню довіру до американського партнера. Тому Сполучені Штати й далі шукають можливих союзників, які могли б допомоги у здобутті більшого доступу до критично важливих копалин.
Яка роль відводиться Україні у ресурсній політиці Трампа?
Колись важливий для радянської України гірничовидобувний сектор почав поступово втрачати стратегічну значущість, тому підтверджених даних про кількість відповідних ресурсів у надрах країни обмаль. Проте вважається, що Україна досить багата на велику кількість корисних копалин та має приблизно 20 000 задокументованих родовищ, які містять зокрема понад 20 критично важливих мінералів і рідкісноземельних металів. За різними оцінками, їхня загальна вартість може оцінюватися від $14 трлн до $26 трлн, становлячи близько 5 % запасів критичних мінералів усієї планети.
Потенційний вихід американських компаній на нове джерело рідкісноземельних та інших рідкісних металів, безумовно, був важливим фактором у зовнішньополітичній стратегії Трампа, але далеко не єдиним.
Одним з основних його звинувачень на адресу попереднього американського президента Джо Байдена було витрачання «350 мільярдів доларів» на допомогу Україні. Відтак пропозицію про надання доступу до родовищ як спосіб комерціалізації цієї допомоги, висунуту українською стороною ще в жовтні 2024 року, позитивно сприйняли в Сполучених Штатах, оскільки вона відкривала можливості для внутрішнього виправдання військової підтримки США.
Читайте також: Хибні припущення, непередбачувані перспективи: скептичний аналіз Угоди про корисні копалини між Україною і США
Так, угода про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови, підписана 30 квітня 2025 року, не зобов’язує Сполучені Штати надавати подальшу військову допомогу. Однак перед її підписанням на засіданні кабінету міністрів Трамп заявив, що США де-факто зможуть повернути ці кошти: «Ми уклали угоду, де наші гроші в безпеці, де ми можемо почати копати та робити те, що нам потрібно».
Домовленість також не передбачалась як гарантія безпеки, а тому очевидно, що її повне й успішне виконання залежить від потенційної мирної угоди. Вона повинна включати певні зобов’язання країн — партнерів України для гарантій безпеки та захисту її у післявоєнний час.
Лунали твердження, що сама присутність американських підприємств та інвестицій на території України, особливо прифронтовій, може мати стримувальний ефект, запобігаючи російським атакам. Втім, протягом повномасштабного вторгнення іноземні компанії, зокрема американські, неодноразово ставали цілями російських дронів і ракет. Тому цей компонент угоди вже не працює, адже атаки не стають сигналом для союзників по НАТО захищати свій бізнес.
Насправді ж первісний варіант угоди передбачав фактичну передачу Україною своїх запасів корисних копалин США як компенсацію за їхню допомогу. Згодом командам вдалося досягти вигідніших умов, зберігши повну власність за Україною, а розподіл прибутку тепер становить по 50 %.
Тобто, Україні вдалося уникнути ситуації, коли угода прямо сприймалась би як «виплата боргу» за допомогу. Натомість її кінцевий варіант підтвердив як самостійність України, так і партнерський напрям відносин.
Саме підписання цієї угоди є великим успіхом для України. Адже завдяки цьому вона протягом наступних років зможе залучати інвестиції для розвитку пошматованої воєнними витратами економіки.
Така співпраця також відображає зовнішньополітичний підхід президента Трампа, який базується на створенні іноземних партнерств на основі взаємних економічних інтересів. Стратегічним пріоритетом Сполучених Штатів у ситуації з Україною, як і з іншими державами, є радше забезпечення потоку сировинних матеріалів, аніж безпосереднє володіння ресурсними активами. Окрім того, оскільки США прагнуть зменшити залежність від китайських ланцюгів постачання критично важливих сировинних матеріалів, ця угода підсвічує Україну як потенційну альтернативу.
Водночас, хоча Білий дім позиціює угоду як вигідну, будь-які реальні результати будуть видимі лише через роки. Важливо, що угода зосереджена на перспективних, а не наявних гірничодобувних проєктах.
Для України це означає, що на саме будівництво та початок прибуткової діяльності піде кілька десятиліть, уже не згадуючи, що передумовою цього має бути гарантування відносно безпечного простору. За деякими припущеннями, масштабне виробництво рідкісноземельних елементів малоймовірне до 2040 року.
З іншого боку, варто розуміти, що Сполучені Штати намагаються вести гру в довгу, забезпечивши собі потенційний майданчик, який може дати профіт і хороше додаткове джерело необхідних ресурсів, коли (або якщо) обставини це дозволять.
