Я бачив колись британський фільм «Самотність бігуна на довгу дистанцію», який зняв режисер Тоні Річардсон на основі однойменного оповідання Алана Сілітоу. Герой цієї стрічки й водночас оповідач барвистою мовою з незвичайною щирістю та цільністю подає свій погляд на панівний порядок речей, критикуючи фальш культури, моралі й усього світу, у якому живе.

1986 року я вперше приїхав до Канади й був тоді гостем всесвітньої виставки «ЕКСПО-86» у Ванкувері.

26 липня Міку Джаґґеру, легендарному вокалістові гурту the Rolling Stones, виповнюється 76 років, а через два дні, 28 липня, виповниться 65 мені, тож згідно з чинним правом я вступаю в пенсійний вік.

Літо цього року прийшло до мене несподівано, прийшло вчора, а я вже кілька тижнів жив у ритмі метеорологічного літа, бо за таким календарем 1 червня воно настало в Україні й на колишніх постсовєтських теренах.

Минулого понеділка в київській Книгарні «Є» на вулиці Лисенка відбувся мій авторський вечір. Так-так, я дочекався книжки, а в ній умістилися написані за кілька останніх років мої щотижневі звіти, які становлять авторську хроніку минулого часу та які з’являлися в чергових номерах Тижня. Вони короткі, не довші за 800 слів. А зібрані разом ― це вже цілком солідна лектура.

Є такий популярний кіножанр, відомий нам усім як вестерн. Деякі фільми, створені за його каноном, стали шедеврами світової кінематографії. І так сталося не без причини, що я пригадую лише кілька: «Високий полудень», «Чудова сімка», «Потяг до Юми», а надто «Буч Кессіді і Санденс Кід».

Живучи в Києві, я всякчас обіцяв собі, що подорожуватиму на схід і на південь від України, бо ж туди недалеко. Але мої досягнення були радше скромні: крім Ізраїлю й Туреччини я не доїхав до жодної з відроджених на руїнах СРСР країн, які лежать на південний схід від Києва.

Час від середини травня до середини червня, мабуть, найкращий період для відвідин Києва. За вікнами погідна, повна свіжої зелені весна, що символізує відродження надій.

Колись, років 20 тому, у Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА демонстрували канонічну виставку двох видатних митців кінця XX століття: Іллі Кабакова родом із Дніпра та співтворця концептуального мистецтва американця Джозефа Кошута.

Коли на номерному знаку автомобіля я бачу три літери LUB, то чую за секунду, як починає швидше битися серце.

Подорожуючи весняною Польщею, я провідав «старий» мотлох. Часто вже не впізнаю місць, де не був понад 30 років. Їхній давніший вигляд затерся в пам’яті, а зміни, які сталися, не допомагають пригадати вулиці, будинки, площі, сквери. Я зустрічаюся з давніми знайомими, деяких із них не бачив роками і маю враження, ніби зустрічаю, власне, нових давніх знайомих.

Субота, 13 квітня Мій літак із запізненням сідає в Києві. Вже немає часу заскочити додому, тому одразу їду в театр Франка дивитися п’єсу Вільяма Шекспіра «Коріолан» у режисурі Дмитра Богомазова.

Недавно я прочитав, що згідно з результатами досліджень Національної бібліотеки 62% поляків торік не прочитали жодної книжки. Близько 40% прочитали одну. 28% опитаних зізналися, що не мають удома жодної книжки, а в 7% є тільки шкільні підручники.

Коли в мене з’явилися проблеми з міжхребцевими дисками, я став використовувати невелику поперекову подушку для підтримки кривої лінії нижньої частини спини.

Коли в п’ятницю пополудні Роберт Мюллер (спеціальний прокурор із розслідування втручання Росії в президентські вибори 2016-го в США) після понад двох років праці свого колективу подав доповідь генеральному прокурору, американські ЗМІ вибухнули небаченою кількістю коментарів.

Минулої неділі я був учасником цікавої події, коріння якої сягає далекої історії, але, що не менш важливо, вона може мати вплив на близьке й далеке майбутнє.

Уявіть собі таку картину. Видно фасади трьох розміщених поряд крамничок, над дверима крамнички з лівого боку напис великими літерами проголошує, що «У мене найкраще», над дверима крамнички з правого боку зазначено, що «У мене найдешевше», а над входом до крамнички посередині власник помістив напис «ВХІД».

Ще не вщухло святкування Міжнародного дня жіночої солідарності, як агентство новин Reuters повідоми­­ло: «Модна лялька Барбі, відома в усьому світі, 9 березня святкує свою 60-ту річницю новими колекціями, які вшановують ролі та професії, у яких жінки представлені недостатньо».

Цього року зима прийшла в Торонто пізно, зате рішуче. З другої половини січня вона мало не щотижня вдається до могутнього наступу із заметілями.

У своїй статті «Цвях у черевику» (див. Тиждень, № 7/2019) я порушив питання стосунків між українцями, які живуть в Україні, й українцями діас­пори, які беруть активну участь у житті своєї історичної батьківщини.

Відвідуючи в 1970-х роках совєтську Україну, я помітив, що в деяких закладах громадського харчування десь у кутку тулився невеликий умивальник, а над ним виднів напис: «Мийте руки». Цей категоричний тон завжди смішив мене, надто коли в деяких тих закладах бракувало туалету, а загальний санітарний рівень був поганенький.

Пригадую, колись на якомусь фуршеті відомий київський театральний критик, розблокувавши після кількох келишків коньяку самоконтроль, сказав, звернувшись до мене: «Юро, ти не був, не є і ніколи не будеш одним із нас».

«19 грудня 2018 року коридором Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури простягалася колона гіпсових вояків, танків та ракетних комп­­лексів, які мають підкреслено фалічну форму.

Наші діаспорні приятелі та знайомі послідовно підтримують традицію відзначання православних свят, і тому початок року — нескінченний потік подій, визначених церковним календарем у його юліанському варіанті.

Середина січня, час святкових вакацій минув, і тепер найкраща пора знову взятися до важливих справ, які до того ж мають глобальне значення.