Після п’ятирічної перерви я повернувся до читання щотижня журналу The New Yorker.

Теорія менеджменту народилася 1899 року з простого питання: скільки тонн чавунних брусів робітник може завантажити у вагон протягом робочого дня? Стоїть за цим Фредерік Вінслоу Тейлор, автор «Принципів наукового менеджменту», якого вважають основоположником усього бізнесу, відомого нам як менеджмент.

В одній зі своїх недавніх статей про українські еліти я процитував слова професора Колумбійського університету в Нью-Йорку Марка Лілла, який пише в нашумілій книжці «Ліберал колишній і майбутній: після політики ідентичності»: «За демократії найкращим способом результативного захисту цінностей, у які ми віримо, є перемога на виборах і подальші дії влади на кожному щаблі впродовж тривалого часу.

Кілька днів тому я зустрівся з живописцем, одним із тих, хто врятував для мене малярство. Коли пишу про зустріч із живописцем, ця фраза має значення водночас і дуже конкретне — зустріч із конкретною людиною, і метафоричне — зустріч із людиною, яка в моїх очах стала уособленням живопису.

Четвер 28 листопада, надвечір’я. Кінопалац на Театральній вулиці Старого міста у Львові.

Увечері 1 вересня 2010 року ми приземлилися в аеропорту імені Джона Кеннеді в Нью-Йорку. Так почалася моя нью-йоркська пригода на посаді дипломата, директора Польського інституту культури, першого радника Консульства РП у Нью-Йорку.

Не так давно я написав статтю про українські еліти, а на початку жовтня дав інтерв’ю сайту Zaxid.net, у якому повторив деякі з моїх тез.

За сутужних часів ПНР майже все було регламентоване, а брак того чи іншого товару, або, як спритно характеризували, «дефіцит», становив незаперечний факт щоденного існування.

У листопаді я зазвичай ховаю літній одяг і розпаковую осінньо-зимовий. Переглядаючи свій гардероб, із неприхованим подивом з’ясував, що маю понад 10 пар джинсів і кілька денімових сорочок.

Десинхронія — тимчасове порушення сну внаслідок авіаперельоту з перетином кількох часових поясів, що призводить до втоми, безсоння, дратливості. Це короткий опис стану, у якому я перебуваю кілька разів на рік, приїхавши до Європи або повернувшись назад.

Чекаючи на літак у Міжнародному аеропорту «Львів» імені Данила Галицького, я бачу поодаль будівлю старого, ще совєтського терміналу, у якому кілька днів тому відбувся Конгрес культури, названий «Перехід 1989» і присвячений 30-й річниці падіння Берлінського муру.

Сідаючи з дружиною в літак у Варшаві, ми ще нічого не знали, а коли за годину приземлилися у Львові й дружина ввімкнула телефон, а з ним і контакт зі світом останніх новин, то аж підскочила з радості, вигукнувши: «Ольга Токарчук отримала Нобеля!».

У Польщі невдовзі відбудуться парламентські вибори, і тому суспільна температура стабільно зростає, що й можна спостерігати щодня на екранах телевізорів.

Варшава на початку осені. Я буваю там щороку, зрештою, це моє майже рідне місто, де я прожив 13 років, до речі, стільки ж років і в Києві.

Донос ― це такий літературний жанр, що має багате минуле і, певне, не гірше майбутнє. У принципі є два різновиди цього стилю: анонімний і підписаний.

Минулого тижня я обіцяв, що ми трохи порозмовляємо на тему еліт, а отже, варто було бодай поспіхом глянути, що на цю тему можна знайти в найегалітарнішому джерелі — інтернеті.

Приїзд до Києва майже завжди рясніє несподіванками, тож не підвів і цього разу. А як несподіванки, то й матеріал для нової статті.

У грецькій міфології амброзія була єдиним харчем богів і водночас із нектаром, їхнім єдиним напоєм, давала їм безсмертя та вічну молодість. Але амброзія — це ще й рослина, дехто каже, бур’ян, поширена здебільшого в Північній Америці, а також у багатьох європейських країнах, зокрема й в Україні.

Коли я мушу висловитися на тему, яку добре знаю, але не маю бажання розводитися про неї, я цитую ксьондза Бенедикта Йоахима Хмельовсь­кого, що в XVIII ст. створив першу польську загальну енцик­лопедію «Нові Афіни».

Приблизно півроку тому я зустрівся в Києві з представниками українського Аспен Інституту — міжнародної неприбуткової організації, яка має своє історичне коріння в США й заснована 1949 року як Інститут із гуманістичних досліджень.

Серпень, п’ятниця, полудень. Клас трудящих, які працюють п’ять днів на тиждень від 9-ї до 17-ї, переступає з ноги на ногу, дивлячись, що вже полудень, а отже, ще кілька годин ― і почнеться вікенд. А літній вікенд ― це виїзд за місто, чи смаження шашликів, чи коса в руках, чи й просто дозвілля, яким можна скористатись, як нам заманеться, або навіть змарнувати його.

Читання з розумінням, слухання з розумінням, бачення з розумінням, а ще й мовлення та писання з розумінням ― важливі речі, бо те, що ми кажемо, має свою силу ― і конструктивну, і деструктивну

Інколи я замислююся над тим, що найбільше впливає на моє самопочуття і якою мірою я здатний сам впливати на нього

«Ars longa, vita brevis» («Життя коротке, мистецтво вічне») ― так стверджує відомий грецький афоризм у своєму латинському варіанті. Отже, я не займатиму сьогодні ваш цінний час аналізом результатів останніх парламентських виборів. Ті з нас, кому судилося довге життя, зможуть у майбутньому оцінити з перспективи часу їхній сенс або безглуздя.

Я бачив колись британський фільм «Самотність бігуна на довгу дистанцію», який зняв режисер Тоні Річардсон на основі однойменного оповідання Алана Сілітоу. Герой цієї стрічки й водночас оповідач барвистою мовою з незвичайною щирістю та цільністю подає свій погляд на панівний порядок речей, критикуючи фальш культури, моралі й усього світу, у якому живе.