Низка відомих економістів наголошують на нестабільності економіки Китаю та загрозі для світової економіки, яка з цим пов’язана. Вони звертають увагу лише на три ознаки: сповільнення економічного зростання, високий рівень інвестицій та спввідношення державного боргу і ВВП. Проте експерти The Economist вважають, що це є свідченням неефективності китайської економіки, але не є ознакою нестабільності.
Після того як економічне зростання Китаю сповільнилося до 7,5 %, рівень інвестицій залишався високим (близько 48% від ВВП), а відношення боргу до ВВП зросло до 200%, деякі аналітики забили на сполох. Проте для експертів The Economist таке «структурне сповільнення є неминучим та бажаним. Воно позначає революцію у китайській моделі зростання, оскільки звужує технологічний розрив із провідними економіками та зміщує більше ресурсів у сферу послуг».
Довгий час великі потоки робочої сили із сіл на фабрики та у міста утримували зарплати на низькому рівні, а прибутки від інвестицій навпаки високими. І на думку деяких економістів, саме ця ознака впливала на таке значне зростання китайської економіки. З 2003 року рівень цієї робочої сили вже не підіймається.
За інформацією The Economist «з того часу економіка переживає вражаюче зростання. Протягом деякого часу рух робочої сили із сільського господарства до промисловості та сфери обслуговування перестав бути основним джерелом успіху Китаю. З 1995-го до 2012-го цей рух приніс лише 1,4% до щорічного приросту китайської економіки. Навпаки, більша частина зростання надійшла від підвищення продуктивності робітників в межах промисловості, а не залучення нових».
Другим ключовим елементом китайської економіки, який наразі критикується, є високий рівень інвестицій. Наприклад, Майкл Петтіс із Пекінського університету критикує його як джерело неефективності економіки. Проте, The Economist вважає, що це не зовсім так, завдяки системі, що залежить від вкладників: «Оскільки уряд встановлює обмеження на відсоткові ставки по депозитах, банки недоплачують вкладникам та знижують ціну корпоративним позичальникам, що є по суті податком для побутових вкладників та субсидією для державного бізнесу».
Критики високого рівня інвестицій у Китаї хвилюються не лише про те, що вони створюють надлишкові потужності, але й про борги, які вони залишають по собі. Але в цілому, Китай економний: його рівень збережень є навіть вищим, ніж рівень інвестицій.
Окрім одного з найвищих рівнів інвестицій, друга найбільша економіка світу має і «один із найбільш стабільних рівнів зростання», – наголошують експерти. На їхню думку, це відбувається, в першу чергу, тому що інвестиції частково організовано урядом, що сприяє більшим витратам капіталу, коли інші джерела попиту є слабкими, і навпаки.
В цілому, позитивно оцінюючи можливості китайської економіки, експерти The Economist вважають, що «реструктуризація економіки не є новинкою для Китаю. Протягом останніх десяти років частка робітників у сільському господарстві скоротилася із половини до третини. Рівень експорту впав із 38% ВВП у 2007-му році до 26% минулого року, в той час як сфера обслуговування приносить економіці так само як і промисловість. І ця докорінна реорганізація зайнятості та виробництва відбулася в той час, коли економіка зростала близько 10% щороку. Китайська економіка може, здається, розвиватися і розширюватися водночас»..