На наступний тиждень заплановане також обрання спікера нового парламенту. З огляду на те, що затягування з вирішенням цих кадрових питань загрожує режиму Януковича, поглибленням протистояння між різними групами впливу, можна очікувати, що крапку в тих питаннях намагатимуться поставити якнайшвидше.
Говорити про окремі «прем’єріаду» та «спікеріаду», які регулярно мали місце за попередньої влади, не випадає. Усі кадрові перестановки формують єдину систему: під обрання нового глави уряду Партії регіонів потрібно сформувати більшість, але бажано постійну, а це складно зараз зробити навіть за рахунок кількох десятків мажоритарників та консенсусу серед груп впливу в самій ПР.
Кандидатура спікера, своєю чергою, має врівноважувати баланс сил після погодження кандидатури прем’єра – коло замикається.
Одразу після виборів найімовірнішим кандидатом на посаду прем’єра вважався очільник НБУ Сергій Арбузов. Логіка зрозуміла: якщо й змінювати щось, то в інтересах «Сім’ї». А якщо ні, то ліпше нічого не змінювати. Проте екстравагантні валютні ініціативи відомства останнього змусили задуматися значну частину регіоналів, чи не позначаться його експерименти уже як прем’єра на них самих.
Читайте також: Чим закінчиться вінйа Арбузова з доларом?
«Фронда» проти Арбузова та його валютних ініціатив продемонструвала, що навіть у нинішньому парламенті, частина провладних депутатів якого через тиждень втратять мандат і будуть беззахисними перед інструментами тиску «Сім’ї», до таких експериментів не готові.Як висловися з цього приводу один із них Дмитро Святаш: «Арбузов – кіт у мішку», а відтак «старе зло, але знайоме краще, ніж незвідане». Така логіка грає на користь повернення в крісло голови Кабміну Азарова. Ризик здобуття урядового штурвала людиною, схильною до долання всіх перепон на своєму шляху грубим адміністративним примусом, – це навряд чи те, чого прагне більшість у ПР.
В Україні публічну підтримку кандидатури Миколи Яновича на посаду прем’єра уже висловив Андрій Клюєв. Водночас перед складенням повноважень Азаров здійснив неочікуваний візит до Москви і, ймовірно, заручився й там підтримкою як найбільш прихильний до східного вектора інтеграції претендент на посаду прем’єра. У цьому контексті показовим є той факт, що Віктор Янукович на саміті керівників держав СНД в Ашгабаті 5 грудня, де він провів зустріч віч-на-віч із Путіним, заявив, що шанси Миколи Яновича знову очолити Кабмін дуже високі.
Таким чином, Азаров, якого за останні два з половиною роки журналісти та аналітики не раз «відправляли у відставку», швидше за все, повернеться у своє крісло. Окрім політичних чинників цьому сприяє й економічна ситуація. Криза державних фінансів обіцяє складні часи. Тож кращого «стрілочника», ніж і так тотально дискредитований Азаров, не знайти.
Читайте також: Ціна стабільності
Для когось іншого старт політичної кар’єри в таких умовах може стати одразу її кінцем. Хоч у випадку Арбузова не менш негативні наслідки може мати і ймовірний різкий обвал курсу гривні під час його перебування на посаді керівника НБУ.
Тож, не виключено, Азаров таки і далі керуватиме Кабміном певний час. Можливо, й рік. А «перезавантажити» уряд з допомогою власної команди молодих реформаторів Янукович зможе пізніше, коли парламентарії стануть менш гоноровими. Наприклад, через внесення змін до Конституції скасують депутатську недоторканність і змінять процедуру обрання або й повноважень депутатів. І про жодну «фронду» й урахування інтересів якихось груп, навіть колишніх своїх спонсорів, більше не йтиметься.