За вуха сусіда, – а точніше за прихильність дослідників, депутатів, сенаторів та журналістів Західної Європи, – змагаються і речники Партії регіонів. “Треба ж і владі колись пояснити свою позицію стосовно виборів”, – зауважив колега, акредитований в Парижі. Важко заперечити. Після фотосесій українського “Беркута” в Первомайську та на виборчих дільницях у світу виникло до України чимало запитань.
У Парижі позицію української правлячої партії захищали два депутати від Регіонів: Леонід Кожара та Іван Попеску. Жодних прес-конференцій чи інших публічних заходів у перший тиждень листопада не відбулося. Згідно з інформацією Тиждень.ua, спілкування з потенційно зацікавленою аудиторією відбулося на рівні особистих зустрічей.
Комунікацією регіонів на французькій землі опікується співробітниця компанії FLEISHMAN – HILLARD Paris Жюстін Жіль. Саме вона, після розміщення на фасаді одної з паризьких мерій величезного фото Юлії Тимошенко, безуспішно намагалася зорганізувати візит до Парижа колишнього президента Віктора Ющенка. Нині та сама пані, згідно з листами, що має в розпорядженні Тиждень.ua, пропонувала потенційній аудиторії зустрічі з Леонідом Кожарою.
Читайте також: Спецоперація “Ющенко у Парижі”
Тиждень.ua також спробував звернутися до пані Жіль по посередництво, аби послухати міркування президентського радника про зловживання під час виборів. Скажімо, про такі: “Називаючи українські вибори до ВР недемократичними, міжнародні спостерігачі порушують закон” (заголовок до інтерв’ю Леоніда Кожари російській газеті “Известия”). Але нам не пощастило. “Весь час пана Кожари вже розписаний”, – повідомила електронною поштою Жюстін Жіль. А сам речник між часом поїхав до Лондона — розповідати в Палаті громад Великої Британії про небезпеку від партії “Свобода”.
Звертаючись до преси та політиків, французька помічниця «регіонів» представляється не співробітницею відомої міжнародної комунікаційної фірми, поштову скриньку якої вона використовує, а активісткою “громадської організації, що базується в Брюсселі та відстежує українську проблематику й усе, що стосується української інтеграції до ЄС.” Йдеться про структуру з просування регіоналів на Заході, про яку Тиждень.ua писав півроку тому : “Європейський центр сучасної України”.
Здавалося б, які проблеми? У програмі – самі європейські прагнення, налагодження прямих зв’язків між українськими та європейськими політиками та діалог між активістами громадянського суспільства. Щоправда, з-поміж співзасновників брюccсельської ГО з українського боку — самі регіонали: Леонід Кожара, Віталій Калюжний та Євген Геллер. Та хто сказав, що наша влада не хоче насолоджуватися комфортом від безвізового режиму з ЄС?
Якщо на рівні декларацій дискурс “Європейського центру сучасної України” цілком відтворює навколодемократичну риторику, за суттю дії організація наштовхує на аналогії з радянською пропагандою. “Я був на єдиному, мабуть, публічному паризькому заході “Європейського центру”, – розповів Тиждень.uaодин з активістів української громади Франції. – То була зустріч з членом ЦВК Охендовським у серпні цього року. Рекламували виборочий закон, чесноти влади, та таhttp://admin.tyzhden.ua/Manager/Journal/Publications/Post/?Id=64508к незграбно, що знайомий викладач історії, який сидів поряд, лише приговорював: “Та хто ж вам повірить?”. Адресу на запрошенні гонорово вказали : “Сорбонна, Пантеон”. Але за нею молоденька дівчина перехоплювала гостей та доправляла в сусіднє приміщення, яке навряд чи мало відношення до славетного університету: четвертий поверх без ліфта, розхитані крісла…”
Комунікація дослідницького плану в “Європейського центру сучасної України” також селективна. Візьмемо до прикладу розсилку від 7-10 жовтня. Йдеться про доступ до медіа напередодні виборів. Вправною англійською та французькою “Центр” повідомляє, що опозиційні партії на українському телебаченні мали … в півтора рази більше часу, ніж провладні. Посилаються на Держкомітет з телебачення та радіомовлення. Дійсно, такі цифри є. Але ситуація стає зрозумілою, коли побачимо: до опозиції зараховано Наталю Королевську, рекламу якої не помітили лише мертві.
Ідилічну офіційну картинку не врівноважують інші дані. Хоч вони є. Наприклад, висновки Наглядової ради Мемерандуму “Відкриті новини заради чесних виборів”, що об”єднала під спільним дахом кілька експертних та моніторингових структур. За висновками кількісного моніторингу цієї ради, наприклад, канад “Інтер” у жовтні приділяв 50 відсотків часу владі та 38% – опозиції, на “Україні” та Першому Національному пропорція доступу влади та опозиції до глядача визначалася як 3 до 2… Існують й інші обрахунки. Проте “на експорт” вони не потрапляють.
Читайте аткож: Спостерігач ОБСЄ: Влада вдалася до порушень, бо ризик ротації еліт був дуже високим
“На війні як на війні!” – мають право заперечити прихильники Партії регіонів. Опозиція також не рекламує владу в спілкуванні з закордонними експертами. Воно десь так. Але існують демаркаційні лінії, за які не гідно переступати. Коли до виборчих підрахунків втручається “Беркут”, закон порушують не міжнародні спостерігачі. Коли перемогу зухвало крадуть, проблема не в публічно висловлених спостереженнях голови місії ПАРЄ Андреаса Ґросса. Коли влада відверто зневажає своїх громадян, навряд чи їй вдасться обдурити іноземців, навіть якщо до спілкування з ними вона винайме зарубіжних фахівців комунікації.
Вуха сусіда, – хоч як не дориваються до них піарники, – зазвичай добре відрізняють технології від інформації. Наскільки легше працювалося б брюссельським та паризьким лоббістам «регіонів», якби офіційний Київ і справді діяв згідно з демократичними стандартами!