Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
Ініціативою про «обнулення» списків опозиція як мінімум хоче досягти визнання переможцями своїх людей у спірних мажоритарних округах. Як крайній випадок – перевибори в цих округах у разі неможливості встановлення реального результату.
Відмова від депутатських мандатів, на мій погляд, дуже ризикована стратегія, внаслідок якої опозиція може опинитися поза межами парламенту. Ніякого «обнулення» партійних списків нинішній закон не передбачає. Процедура відмови від мандату суто індивідуальна. А оскільки в списках всіх опозиційних сил, припускаю, є ризиковані фігури, що можуть і взяти депутатський мандат, то є ризик, що 300 депутатів працюватиме у Верховній Раді, але фактично без опозиції.
Ще один небезпечний сценарій: навіть якщо вдасться зменшити кількість депутатських мандатів у новій Раді до менше ніж 300, працюватиме нинішній склад Ради, поки не оберуть нову. Крім цього, нинішня парламентська більшість може ухвалити новий виборчий закон, вигідний для Партії регіонів, наприклад, вибори тільки по мажоритарних округах і повернути норму про те, що за два попередження знімають з виборчих перегонів. Зрозуміло, проти кого ця виборча норма працюватиме. Тому умови участі виборів для опозиції можуть тільки погіршитися.
Попри це шанси на реалізацію стратегії опозиції є, однак, повинна бути прагматика. Однак, мені здається, що дехто з опозиціонерів діє за принципом «все або нічого». На мій погляд, це дуже авантюрна і дуже ризикована стратегія. Для реалізації треба всім опозиційним силам на це погодитися і мінімізувати ризики.
Існує не тільки політична, але й психологічна проблема. Лідери опозиційних сил боятимуться запропонувати більш реалістичний сценарій, бо він виглядатиме як прояв слабкості.
Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»
Зовнішня мета цієї заяви розгортається в логіці конфлікту влади і опозиції, мовляв, ви на нас тиснете, і ми погрожуємо взагалі не увійти до парламенту. Справжня ж мета – приструнити і зупинити можливу міграцію потенційних «тушок».
І ця заява сильно вдарила, перш за все, по мажоритарниках, котрі не хочуть знову витрачати значні гроші. Тобто ця заява стосується непартійних депутатів, які не мають вже сил на наступні «бої».
Не варто говорити про блеф опозиції. Ні. Це демонстрація політичних намірів, рішучості. Це також дуже важливо. Якось владі ж треба говорити, що якщо вона говорить методом насильства і фальсифікації, то природно, що повинна погрожувати й опозиція, апелюючи до населення. Однак, навряд чи 150 людей покладуть заяви про вихід з Ради. Не можна заставити їх думати однаково.
Вона (опозиція – Ред.) повинна йти в Раду і робити з неї майданчик боротьби з тим, що робить влада. Тільки через це їх і вибирали. Народ хоче, щоб за них боролись, а не грали в ігри – депутати/не депутати», – зауважив він.
На місці Кличка, Яценюка і Тягнибока я би чесно сказав, мовляв, ми маємо такий батіг – саморозпуск парламенту, яким триматимемо мажоритарників ближче до опозиції. Як тільки вони почнуть переходити до партії влади, ми покажемо населенню, що іншого способу, як викинути їх з Ради, немає. Вони повинні це прямо сказати. Але, на жаль, опозиція демонструє певну невиразність своїх політичних намірів…
Дійсно після такої заяви (опозиції –Ред.) для міжнародної спільноти стане ясно, що безладу в Україні під час виборів було набагато більше, ніж за 20 років, і що опозиція налаштована рішуче битися. Вони (міжнародні політики і експерти – Ред.) поставлять їм п’ятірку. Хоча поглибиться негативна оцінка виборів в Україні.
Олексій Гарань, директор Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Ймовірність «обнулення» списків є, зараз вивчаються юридичні механізми, як це зробити. Якщо депутати не відмовляються від мандатів, але разом з тим вони і не складають присягу, нинішній парламент буде неконституційним. Тоді продовжує діяти старий парламент, відтак створюється політична криза. Але чи вдасться це використати для подальшого тиску на владу, наскільки це буде підтримано широкими верствами, чи будуть масові протести проти дій влади… Тобто, тут є комплекс юридичних і політичних питань. Юридично – як це зробити, політично – як цим домогтися проведення нових виборів. Але питання також у тому, як на це зреагує українське суспільство, наскільки воно готове, скажімо, витримати ще одну виборчу кампанію. Тобто, тут є і плюси, і мінуси. Сценарій доволі радикальний.
Якщо нові вибори таки відбудуться, то питання в тому, за якою системою – за старим законом, чи якимось вдосконаленим. Думаю, що опозиція вже навчена, що мажоритарників треба виставляти всюди єдиних. Тобто, з проведення нових виборів усі опозиційні сили виграли б, але це вже, так би мовити, наступний крок. А перший – це прорахувати, як юридично правильно це зробити.
Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократій
У випадку, якщо «обнуління» призведе до нових виборів, це дасть можливість і опозиції, і всьому суспільству, отримати легітимну Раду.
Новообрана Верховна Рада – не зовсім легітимна, оскільки зараз, на очах усієї країни, в прямому ефірі відбувається фальсифікація виборів. Нові вибори дадуть легітимнішу Верховну Раду. Безперечно, до нових виборів опозиція краще підготується і отримає однозначно більше представництво, ніж нині.
Інтрига лише в тому, чи призведе «обнуління» списків до дочасних виборів. На це питання відповіді поки що немає. На нього мають бути насамперед відповіді юридичного характеру. Політичного характеру, тому що призначення нових виборів залишається за президентом. І часового: якщо відбудуться нові дочасні вибори, то коли? Якщо на ці 3 питання є відповідь, то, безперечно, це дасть нам легітимнішу владу, а для опозиції – більше можливостей.
Якщо ці перевибори відбудуться, опозиція має шанси значно покращити свій результат через кілька причин. По-перше, вдасться однозначно визначити спільних кандидатів у тих мажоритарних округах, де одночасно висували кандидатів і «Батьківщина», і УДАР. У дуже багатьох округах центральної і західної України буде єдиний кандидат. Ті кандидати, які зараз програли владі, виграють. Зникнуть технічні проекти, оці всі «наші україни», «королевські». Також це – протестні голоси. В переважній більшості вони відійдуть опозиції. По-третє, зараз українське суспільство налаштоване дуже позитивно. І нові дочасні вибори однозначно змінять результат на кращий. І це буде перемога над владою, яка фальсифікує вибори.
Теперішній парламент теж не може нікого задовольнити, тому що більшість у ньому утворена шляхом підкупу. Тому що голосування більшості відбуваються значною мірою за рахунок «тушок». А це так само – нелегітимні голоси, тому що мандат на їхнє представництво отримували не ці політики, які голосують, а партії. А от якщо були би політичні партії, вони мали би скласти мандат. Рішення суду, який контролює президент, дозволяє це робити. Тому нинішній склад верховної Ради є неякісним. І він є дуже сумнівним з точки зору політичної легітимності.