Український тиждень, який видає австрійська компанія ECEM Media GmbH від 2007 року, є одним з небагатьох на вітчизняному медіа-ринку часописом, що орієнтується на європейські стандарти. Маючи власну чітку позицію щодо подій, які відбуваються в країні, редакція ніколи не піддавалася зовнішньому впливові й не публікувала замовних матеріалів, що, на жаль, є практикою для більшості українських ЗМІ. У травні Український тиждень отримав премію імені Ґерда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи-2012», яку від 2000 року щороку присуджує німецький фонд «Цайт-Штіфтунґ» спільно з норвезьким фондом «Фрітт орд» («Вільне слово») – «за незаангажованість, професіоналізм, якість роботи, громадську активність і мужність». Видання послідовно виступало за реальну європейську інтеграцію та незворотні зміни в нашому суспільстві, бізнес-середовищі й секторі державного управління, які відкрили б шлях для перетворення України на сучасну європейську демократію, завжди гостро критикувало різні провладні та опозиційні політичні сили, організації, діяльність яких не сприяла чи заважала відповідним трансформаціям, профанувала їх.
Тиск на Український тиждень із боку влади та пов’язаних із нею монополістів медіа-ринку існував завжди, хоч і виявлявся в різних формах. Але від початку вересня він набув нової якості, яка полягає в цілеспрямованому видавлюванні журналу з ринку в спосіб блокування його доступу до читачів. Особливо це стало помітно після критичної публікації, приуроченої до Всесвітнього газетного форуму в Києві, що відбувся на початку вересня цього року. У статті йшлося про проблеми монополізації ринку друкованих ЗМІ та пов’язані з цим маніпуляції, які спотворюють український медіа-простір, роблять функціонування ринкових механізмів неможливим. Як наслідок, свої умови диктують великі медіа-холдинги, зазвичай вітчизняних олігархів, які є не самодостатніми учасниками ринку, а лише підрозділами їхніх бізнес-імперій. Водночас, оскільки в українських умовах медіа-бізнес є апріорі збитковим, кишенькові ЗМІ здебільшого виконують функцію маніпулятора громадською думкою. Зокрема, в країні з абсолютною більшістю україномовного населення вони нав’язують дискримінаційні умови для функціонування медіа, які виходять українською, що вже призвело до фактичного знищення сегменту друкованих нею видань.
Читайте також: Хто створив маніпулятивну систему ЗМІ?
Саме після цієї публікації керівництво державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» заборонило розповсюджувати на його території Український тиждень і нашу англомовну версію The Ukrainian Week узагалі. Про це нас повідомила рекламна агенція, через яку ми розміщувалися в аеропорту: «Робітники ДП МА «Бориспіль» були вимушені зняти Український тиждень з поліграфічних стійок через розміщення в журналі матеріалів проти нинішнього уряду. В зв’язку з тим, що зняття проводиться вже вдруге, керівництво аеропорту заборонило виставляти Український тиждень. Виходячи з вищезазначеного, на жаль, змушені відмовити вам (Тижню. – Ред.)в розміщенні» (див.копію офіційного листа, надісланого електронною поштою). Таким чином часопис утратив доступ до важливої аудиторії.
Крім того, відбулося блокування збуту примірників нашого журналу з боку медіа-холдингу UMHGroup(президент Борис Ложкін), найбільшого гравця на українському ринку друкованих видань, який претендує на його монополізацію. Кілька мереж розповсюдження, які пов’язані з UMHGroup, зокрема ТОВ «Преса Трейд» (Київ), «Твоя Преса» (Харків), без пояснень відмовилися від реалізації Українського тижня, незважаючи на укладені контракти. Саме президент UMHGroupбув натхненником проведення Всесвітнього газетного форуму в Києві у форматі відбілювання режиму Януковича в очах світової спільноти.
Отже, влада обмежує нам доступ до читача, діючи і прямо, й через «дружні» медіа-структури.
У ситуації, коли в країні відсутній нормальний рекламний ринок, в умовах коли Український тиждень принципово відмовляється від публікації замовних матеріалів і основним джерелом доходів видання є кошти, отримувані від реалізації тиражу, ситуація із штучним блокуванням доступу до читачів може завдати серйозного удару по журналу. Тож ми розцінюємо ці дії, як спробу влади змусити іноземного інвестора відмовитися від видання Українського тижня.
Керівництво ТОВ «Український тиждень»