Звіт Європейської мережі організацій зі спостереження за виборами ЕNЕМО зафіксував, що в Центральній виборчій комісії «95% рішень було прийнято одноголосно. Проте проект рішень або розробка самого процесу не є прозорою. Насправді засідання ЦВК проводяться для формального голосування за вже ухвалені рішення, не кажучи про те, що останні не відображають позиції інших зацікавлених сторін, як-от політичних партій».
Кадри вирішують усе
Змінивши модель жеребкування членів окружних виборчих комісій, влада запрограмувала сценарій, за якого інтереси опозиції в них репрезентуватимуть не більше ніж 450 із 4050 потенційних членів ОВК (див. Тиждень, № 35/2012). Жодного доступу до ОВК не отримали дві реально прохідні опозиційні політичні сили: «УДАР Віталія Кличка» та ВО «Свобода». У результаті насичення виборчих комісій представниками маргінальних партій, за даними моніторингу ЕNЕМО, щонайменше 12 з них мусили відкласти перше засідання після встановленого терміну, позаяк у них не було необхідної кількості членів. ОВК № 72 (Львівська область), №106 (Сумська), №145 (Полтавська) і №106 (Луганська) провели його без кворуму. Більшість відсутніх членів комісій були висунуті такими маловідомими партіями, як «Союз анархістів України», «Єдина Русь», «Російська Єдність», «Зелена Планета» тощо. Як правило, основною причиною неявки було віддалене місце проживання (переважно в Криму).
Більшість місць, що в результаті жеребкування дісталися маргінальним політсилам, схоже, репрезентуватимуть інтереси ПР. Це підтверджують члени багатьох окружкомів від опозиції, а також міжнародні спостерігачі, як, зрештою, і самі «представники» дрібних партій. На засіданні комісій №175 (Харківщина) вимога представника опозиції Антоніни Кравченко надати список членів ОВК із їхніми контактними даними завершилася показовою заявою представника Ніни Зінькової, делегованої ПР, яка викрила реальну частку членів комісії від влади: «Вас троє – нас одинадцять! Ви це запам’ятали?». 7 вересня в ОВК № 180 у Харківській області на вимогу кандидата в депутати від об’єднаних Анатолія Дмитрієва її голова Тетяна Савова від КПУ попросила членів комісії, що присягають, назвати партію, яку представляють. Світлана Гончаренко від «Союзу анархістів України» та Світлана Завадська від «Народно-трудового союзу України» назвали себе представниками Партії регіонів (!). Крім того, в ОВК, природно, була і справжня представниця ПР Ольга Асєєва. Голова ОВК, звичайно ж, заявила, що жінки «просто хвилюються», бо «вперше», проте суті справи це, зрозуміло, не змінює: дві представниці від технічних партій ПР, розгубившись, просто сказали правду.
На відміну від Дмитрієва менш успішною виявилася спроба з’ясувати ситуацію в Чуднівській ОВК з боку представника ВО «Свобода» Юрія Грабовського. Прохання надати копії протоколів та постанов комісії завершилося затриманням працівниками райвідділу міліції. Після чого кандидат у депутати в цьому окрузі від «Свободи» Сидір Кізін повідомив, що причиною конфліктної ситуації став той факт, що засідання місцевої ОВК відбуваються з грубими порушеннями законодавства: порядок денний вручається на початку засідання, попередньо членів ОВК із проектами рішень не ознайомлюють, представникам опозиційних сил не видають протоколів засідань та постанов комісії. Інший випадок – 10 вересня на засідання ОВК № 7 з ініціативи представника ПР не було допущено спостерігачів від міжнародної мережі спостерігачів ENEMO.
Підтвердження знаходять й інші витоки інформації про маніпулятивні технології з боку влади у виборчих комісіях. Очільниця Львівської облорганізації «Свободи» Ірина Сех оприлюднила «інструкції штабу Партії регіонів щодо роботи ОВК», які визначали, як діяти, коли головою є представник ПР, коли не є і коли відсутній кворум. Крім того, в них начебто пропонувалося дискримінувати креатури опозиційних сил, звалюючи на них найважчу роботу й обмежуючи їх прийом на оплачувані вакансії працівників комісій. ПР тоді, звісно, усе спростувала, проте на початку вересня Степан Зарума, уповноважена особа від партії «УДАР», повідомив про оформлення на зарплату в 115-й окружком не секретаря (від опозиції), а одного зі звичайних членів (креатуру ПР), попри те що згідно із законом право працювати у виборчій комісії, одержуючи гроші за виконання своїх службових обов’язків, мають голова, заступник і секретар.
На засіданні ЦВК 13 вересня було ухвалено рішення про зміну порядку жеребкування партій, які отримають місця у дільничних виборчих комісіях, а також про порядок використання камер відеоспостереження на виборах. У першому випадку скасовано попереднє рішення ЦВК від 17 травня і передбачено формування складу ДВК за тими самими принципами, що вже позбавили присутності в окружкомах більшість опозиційних сил: жеребкування проводитиметься не по кожній комісії окремо, а по всіх у межах виборчого округу. Попередня постанова ЦВК № 88 від 17 травня 2012 року зобов’язувала ОВК провести окреме жеребкування для кожної ДВК.
Відтак є велика ймовірність, що і в дільничних комісіях за рахунок дрібних політсил буде сформована провладна більшість. «Є неофіційна інформація, що з 87 партій, які мають право подавати людей у комісії, печатки 49 знаходяться в одному офісі», – зазначає голова Комітету виборців України Олександр Черненко.
ЦВК днями також ухвалила рішення про відеоспостереження в режимі онлайн-трансляції лише під час голосування. Тобто камери – за визначенням прем’єр-міністра, найкращий показник демократичності виборів – не зможуть зафіксувати найцікавіше, адже основні фальсифікації ймовірні під час підрахунку бюлетенів – тоді система відеоспостереження працюватиме в режимі запису, доступ до якого цілковито контролюватиме влада. Забороняється вести його за вже заповненими бюлетенями до початку підрахунку голосів. Відтак камери жодним чином не завадять контрольованим членам виборчих комісій фальсифікувати результати на своїх дільницях.
Існує загроза, що до порядку денного ВР буде знову внесено законопроект про зміни до закону про вибори, за якими скасовується статус бюлетенів як бланків суворої звітності. Це має відкрити шлях для швидкого їх знищення після правильного «підрахунку». І дещо заспокоїть учасників процесу, які побоюються кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Мігранти-невільники
З огляду на мажоритарну складову цьогорічних виборів однією з основних маніпуляцій може стати переміщення залежних у той чи інший спосіб від провладного кандидата виборців для голосування за нього у відповідному окрузі. Наприклад, після широкого резонансу в ЗМІ Центрвиборчком був змушений звернутися до ГПУ щодо перевірки інформації про примушування студентів Національного університету Державної податкової служби України (м. Ірпінь Київської області) та його Вінницького філіалу, а також їхніх родичів до тимчасової зміни місця волевиявлення – вони начебто мали віддати свій голос на дільницях на території Ірпеня за ректора Податкової академії Петра Мельника. Заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна з цього приводу заявила, що Служба розпорядника Державного реєстру виборців, що постійно аналізує дані щодо виборців, яким тимчасово змінено місце голосування, станом на 4 вересня уже зафіксувала 634 заяви про зміну на місто Ірпінь.
Кандидат у народні депутати від партії «УДАР Віталія Кличка» Ігор Опадчий у звернені до ЦВК заявив, що його опонент по 215-му округу Галина Герега також планує привезти на голосування 10 тис. працівників мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», які контролює її родина. «Батьківщина», своєю чергою, повідомила, що, за наявною в неї інформацією, керівники Голосіївського району в Києві чинять тиск на працівників райдержадміністрації і комунальних підприємств, вимагаючи від них не лише підтримати Партію регіонів (і підтвердити це фото власного бюлетеня), а й змушують тих, хто проживає в інших районах міста, взяти відкріпні талони та проголосувати за місцем роботи. А за повідомленням ВО «Свобода», у співробітників та студентів Вінницького національного аграрного університету примусово збирають паспортні дані – ректор цього вишу Григорій Калетнік (батько головного митника країни) є кандидатом у народні депутати від ПР.
ЦВК, щоправда, днями нібито посилила вимоги щодо тимчасової зміни місця голосування виборцем. Згідно з постановою він має надати документ або належним чином завірену копію, що засвідчує необхідність такої зміни. Це може бути довідка з медичної установи, роботи, а також документ, що підтверджує місце проживання виборця. Утім, згадана норма навряд чи стане на заваді висуванцям від влади, які мають вплив на всі інституції, що видають такі довідки, натомість за допомогою нововведення можна штучно обмежувати видачу відповідних документів вихідцям із тих регіонів, де підтримка регіоналів дуже низька, наприклад, коли йтиметься про мешканців Західної чи Центральної України, які працюють або навчаються у великих містах Центральної та Східної України.
Новітні противсіхи
Соціологічні служби зазвичай не публікують результатів опитувань в окремих областях, однак з огляду на відомий факт, що підтримка пулу провладних політичних сил традиційно є вищою на Донбасі (який статистично включається до складу макрорегіону Схід і налічує більш ніж половину його мешканців) та в Криму і Севастополі (які входять до макрорегіону Південь і концентрують близько третини його мешканців), частка електорату інших областей Південного Сходу, що готовий проголосувати за ПР та її сателітів, – 40% і нижче (так, за даними останнього дослідження Центру Разумкова та фонду «Демократичні ініціативи» в Харківській області партію влади мали намір підтримати 31% виборців, а «Батьківщину» і «УДАР Віталія Кличка» разом – 24% опитаних).
Читайте також: Царство адмінресурсу: опозиція може втратити голоси у регіонах, де влада непопулярна
При цьому в згаданих регіонах дуже високий відсоток невдоволених, які не збираються йти на дільниці. Таких тут у 1,5–2 рази більше, ніж на Заході та в Центрі, – 35–38%. Якщо завдяки тим чи іншим технологіям у кінцевому підсумку явка на Південному Сході виявиться бодай приблизно зіставною з аналогічними показниками в Центрі та на Заході, це означатиме, що влада знайшла спосіб проголосувати за них (на чию користь – зайве пояснювати). Причому це стосується не лише виборів за партійними списками, де означена третина електорату здатна суттєво змінити загальний залік, а й мажоритарних, де їхні голоси можуть виявитися вирішальними у визначенні переможців в одномандатних виборчих округах (для чого часто виявляється достатньо 15–25% кількості зареєстрованих у тому чи іншому окрузі виборців).
На Луганщині представники ПР уже почали роздавати вказівки, що потрібно робити, щоб у мажоритарних округах перемогли кандидати від партії влади. Про це, зокрема, повідомила голова Луганської обласної організації «Еко-регіон» і юридичного об’єднання «Кодекс» Олена Степанець. На своїй сторінці у Facebook вона вказала, що члени ОВК 111-го виборчого округу отримали від представників ПР вказівку не видавати виборцям бюлетенів зі списками мажоритарників, а лише партій, натомість самим заповнювати їх на користь кандидата від ПР. Одночасно було проведено заміну керівника ОВК № 61 Наталії Суботіної (представниця Всеукраїнської політичної партії «Братерство», яка здобула посаду в результаті жеребкування) на Євгена Яцкого від біло-синіх, що вже спровокувало масові протести активістів об’єднаної опозиції. Адже новий голова, який впродовж останніх 15 років очолював ОВК, має сумнівну репутацію (йому не раз приписували підробку протоколів комісій на користь регіоналів).
Читайте також: Округ на замовлення: мажоритарку розділили в інтересах «регіоналів»
Зачистка інформаційного простору
Виборчі процеси супроводжуються перманентною зачисткою інформаційного простору, яка, вочевидь, покликана відрізати людей, особливо в регіонах, від об’єктивної картини розвитку подій у країні, замовчати масштаби зловживань і фальсифікацій під час виборів та максимально ускладнити мобілізацію на захист результатів свого волевиявлення у разі його масового спотворення.
Перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський, який контролює «Інтер» та ще кілька телеканалів, у ході
9-ї Ялтинської щорічної зустрічі, яку власним коштом збирає ще один медіа-магнат Віктор Пінчук, не моргнувши, запевнив екс-держсекретаря США Кондолізу Райс, що всі політичні сили України мають рівний доступ до ЗМІ. Що, звісно, абсолютно не відповідає реальності.
Це яскраво видно на прикладі каналу ТВі. Між іншим, позбавлення його ліцензії на телерадіочастоти свого часу пов’язували безпосередньо із самим Хорошковським, мовляв, робилося це в інтересах його телевізійного бізнесу. Схоже, влада намагається не допустити, щоб ТВі на цих виборах відігравала ту саму роль, як 2004 року «5 канал» – основний на той час рупор опозиції. Один за одним кабельні оператори відключають його зі своїх мереж чи переводять у дорожчі пакети послуг. Гендиректор ТВі Микола Княжицький повідомив, що від трансляції телеканалу відмовилося вже понад 60 провайдерів у регіонах. Із 5 вересня припинила його трансляцію в базовому пакеті своїх послуг компанія «Воля» – найбільший у країні оператор кабельного телебачення, що, за оцінками каналу, призвело до втрати ним доступу до 2/3 нинішніх глядачів. ТВі також спробували заборонити проводити зовнішньоекономічну діяльність без спеціального дозволу Міністерства економіки (символічно, що нині його очолює власник «5 каналу»). Відтак, за словами працівника каналу Мустафи Найєма, «якщо ми захочемо оплатити трансляцію через супутник, нам доведеться просити дозволу в підлеглих Петра Порошенка», які його можуть не дати, щоб унеможливити альтернативну трансляцію каналу на численні «тарілки».
Впродовж останніх місяців тривав наступ на інші незалежні від влади ЗМІ. Цей процес активно розпочався ще навесні. Під приводом відкликаного раніше позову депутата Ландіка прокуратура порушила справу проти головного редактора інтернет-видання «Лівий берег». Працівники державних медіа повідомляють про поширення темників та інструкцій. Зокрема, про що можна вести розмову з представниками опозиції, коли вони таки отримують доступ до ефіру. Чимало випадків тиску на ЗМІ зафіксовано на місцевому рівні. Зокрема, про нього заявляли сімферопольська газета «Районна правда», запорізька «Субота плюс», онлайн-журнал «Гречка» тощо. На Донеччині під виправданням «невпевненого прийому сигналу» в місті Кураховому відключили телеканал «Капрі ТВ», гендиректором якого є опозиційний кандидат у народні депутати Віктор Прилепський.
У серпні правоохоронці вилучили сервери харківського опозиційного видання «Главное».