Компроміс із мрією

Якщо на найпопулярнішому в Україні сайті з працевлаштування пошукати вакансії з будь-якою зарплатою, графіком роботи та за будь-якою спеціальністю для людини з вищою освітою без досвіду роботи, знайдуться лише місця менеджерів з продажу. У Міносвіти причиною низького відсотка працевлаштування випускників вишів за фахом називають «професій­­но-кваліфі­­кацій­­ний дисбаланс на ринку праці». Але самі вчорашні студенти переконані: на зарплату, яку пропонують молодим спеціалістам без досвіду роботи, неможливо прожити.

Копійки не пропонувати

«Я міг би влаштуватися психологом або соціальним працівником, вакансії були, – розповідає Мирослав Коломієць, цьогорічний випускник Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, спеціаліст із практичної психології. – Але остання пропозиція передбачала зарплату 1500 грн на місяць. Робота на повний день, тож підробити деінде не вийде». А у приватних клініках, де можна отримувати більше грошей, із учорашніми студентами ніхто навіть не розмовлятиме, додає він.

Читайте також: Незапитані знання. У вищій освіті чергова псевдо реформа

Хлопець мріяв працювати за покликанням, волів займатись і науковою діяльністю, але має самотужки заробляти на життя. Ще студентом Мирослав підробляв офіціантом, щоби оплачувати навчання. І, нарешті отримавши диплом, змушений був відмовитись від здобутого фаху саме через фінанси. «Заробляти копійки собі можуть дозволити лише ті, хто має якусь матеріальну підтримку ще на три-чотири роки, щоби здобути досвід роботи», – сумно усміхається хлопець. Він влаштувався менеджером із продажу: зарплата непогана, колектив дружний, фірма стабільна. «Але здобуваю досвід у геть інший, далекій від свого фаху сфе­­рі, – зауважує Мирослав. – Вже не вірю, що колись працюватиму психологом».

Вчителі-охоронці

Подібні проблеми має Дмитро Раєвський, випускник Київського університету права: «Я працював за фахом ще на п'ятому курсі, однак нічого за це не отримував. Робота у першій половині дня, а навчання – у другій». Однак цього досвіду виявилось замало. «Більшість молодих юристів, закінчивши виш, мають працювати безкоштовно або за копійки, – каже Дмитро. – Вони йдуть у помічники правників, а це неприємна, важка, кропітка робота за 1000–1500 грн на місяць, якщо дуже пощастить, то за 2000 грн. А я маю винаймати квартиру…» Дмитро заробляв 2000 грн, працюючи монтажником ще під час навчання. Проте з дипломом у кишені йти на такі самі гроші вже не погодився. З одногрупників Раєвського мало хто працює за фахом.

«Сама по собі наявність диплома (хай навіть найпрестижнішого ВНЗ) не є перепусткою в команду, – цитують працедавців у дослідженні «Ви­­пуск­­­­ники українських ВНЗ очима роботодавців» аналітики Київського міжнародного інституту соціології. – Однак, безумовно, ми, за інших рівних умов, беремо до уваги і якість ВНЗ, в якому навчався кандидат на посаду, і місце ВНЗ у рейтингах, і середній бал диплома».

«Зараз працюю оператором 1С у транс­­портній компанії, – розповідає Раєвсь­­кий. – Це технічна посада, але добрі гроші. Робота нескладна й не потребує освіти, за місяць можна навчитись це робити. Не знаю, чи працюватиму за фахом. Правники – це найбільші зануди, яких я зустрічав у житті». Та найголовнішою проблемою, на думку Дмитра, є «обов'язок» юриста «йти на постійні компроміси із власною совістю». «Така вже наша судова система», – каже хлопець.

Микита Сухоніс, цьогорічний випускник Інституту історичної освіти НПУ імені Михайла Драгоманова, мав би стати вчителем історії. Але зарплати педагога – за словами хлопця, йому пропонували близько 1500 грн на місяць, – вистачить хіба що на їжу. А займаючись фрілансом (починаючи від роботи охоронця до організатора вечірок), Микита здатний себе забезпечити: «Я навіть не намагався влаштуватися за фахом. Сподіваюсь, спробую, коли будуть кращі умови для цього. Якщо ні, вчителем не працюватиму».

Ігор Стефанюк торік закінчив Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. «Ще на третьому курсі я відчув наближення «солодкої перспективи» отримання зарплати у 800 грн у якомусь із державних органів виконавчої влади, – посміхається хлопець. – Тоді й розпочав серйозні пошуки роботи». Хотів працювати в рекламі й, хоч не вчився на рекламіста, вважає, що непрофільна освіта допомогла йому досягти мети. «Мій фах (спеціаліст із міжнародних відносин) допоміг мені обійняти першу посаду – кореспондента з тієї ж таки тематики в інформагенції. Змінивши ще близько п’яти місць роботи, я очолив напрямок стратегічного планування у провідній рекламній фірмі. Маю хороший заробіток, статус і задоволення від процесу. Тож у будь-якому разі дуже пишаюся здобутою освітою, вона стала базисом для розуміння багатьох процесів, зокрема й у маркетингу».

Не все відразу

Ті з учорашніх студентів, хто таки влаштувався за фахом, йдуть до своєї мрії різними шляхами. Бакалавр Київської політехніки Сашко, котрий вчиться на інженера з комп’ютерного проектування, вирішив продовжити навчання на магістерці, інакше не мав би шансів знайти роботу за спеціальністю: «Чимало студентів вже за кілька місяців до отримання диплома магістра знають, куди їх можуть забрати працювати, адже на кафедру щорічно надходить певна кількість замовлень на сучасні потужні виробництва».

Багато хто має обирати, здобувати освіту чи досвід роботи. Адже, на думку роботодавців, основною проблемою працевлаш­­тування випускників є «розрив між теоретичними знаннями, які дає ВНЗ, і їхнім практичним застосуванням у реальних умовах».

Випускниця Одеського національного університету імені Іллі Мечникова і молода журналістка Олеся розповідає, що задля того, аби бути впевненою у власному майбутньому, працювати почала ще на другому курсі. «Дуже важко було домовитись про вільне від­­віду­­вання у виші, та й, гадаю, через це я пропустила чимало цікавих предметів. Фактично довелось вивчати журналістику безпосередньо на робочому місці, – пояснює дівчина. – Але зараз маю не лише диплом, а й неабиякий досвід роботи за фахом. Тому, на відміну від багатьох своїх однокурсників, впевнена: працювати офіціанткою з дипломом журналіста мені не доведеться. Трудитися за копійки – теж, хоча починала я саме з цього».