Але Джуліан Ассанж, австралієць, який заснував сайт Wikileaks, не має жодних намірів покидати територію посольства Еквадору, де йому надали політичний притулок. Тож поліцейським патрулям на сусідніх вулицях залишається чекати. Можливо, довго.
Справа Ассанжа – одна з найнезвичніших дипломатичних проблем для Лондона за останні роки. Для своїх прибічників він мученик за свободу. Адже опублікував у інтернеті тисячі американських дипломатичних повідомлень, а тепер потерпає від переслідувань охопленого жагою помсти Білого дому, який збирається віддати його під суд за океаном. Для супротивників – необачний дивак-егоїст, який намагається сховатися від серйозних особистих звинувачень у Швеції, тому що йому нібито загрожує екстрадиція до Сполучених Штатів.
Ще дужче ситуацію заплутало несподіване рішення Ассанжа шукати захисту й політичного притулку в невеличкому посольстві Еквадору в Лондоні. Він зробив це якраз напередодні винесення британським судом рішення про екстрадицію до Швеції, де його звинувачують у сексуальних домаганнях до двох жінок. Британія тепер заявляє, що зобов’язана, згідно з європейським законодавством, заарештувати австралійця й відправити саме туди. А він твердить, що тільки-но прибуде на Скандинавський півострів – його автоматично відішлють до Сполучених Штатів, де йому загрожує смертна кара за розголошення тисяч дипломатичних таємних послань, які піддали загрозі життя американських громадян та їхні закордонні контакти.
Читайте також: Інтрига Ассанжа: борець за свободу інформації у пошуках політичного притулку
Чому Ассанж сховався в посольстві Еквадору – далекої країни, яка, здається, має дуже небагато спільного з міжнародним скандалом, що викликаний минулорічним обнародуванням на Wikileaks дипломатичних таємниць? Насправді це був дуже розумний вибір. Молодий президент Еквадору Рафаель Корреа – представник лівих сил, на інстинктивному рівні ворожий до Сполучених Штатів. Він радий виступити в ролі захисника свободи почасти тому, що це дозволить відволікти увагу від жорстких санкцій проти преси з боку його ж таки уряду в Еквадорі. Але поки в Кіто міркували, чи задовольнити Ассанжеве прохання про притулок, уряд Британії припустився надзвичайно недолугої помилки. Третьорядний чиновник із Міністерства закордонних справ у спробі натиснути на Еквадор надіслав ноту, в якій ішлося про те, що Лондон може оголосити представництво цієї країни позбавленим дипломатичної недоторканності. Там-таки було сказано, що, згідно з Віденською конвенцією, посольства не можна використовувати для переховування злочинців у розшуку, і цитовано рішення одного з британських судів від 1987 року.
У Кіто це послання витлумачили в тому сенсі, що Британія ось-ось віддасть наказ поліції взяти посольство штурмом і заарештувати Ассанжа. Міністр закордонних справ Еквадору звинуватив Британію в імперському мисленні, залякуванні невеличкої латиноамериканської держави й негайно надав Джуліанові притулок. Британія, опинившись у надзвичайно незручному становищі, твердила, що не мала жодних намірів штурмувати посольство: це викликало б скандал світового масштабу і створило б небезпечний прецедент. Її диппредставництва у всьому світі теж могли б опинитися під такою загрозою. Але тепер проблема і Британії, і Еквадору полягає в тому, що жодна з двох країн не може зрушити з мертвої точки.
Кіто звернулося до Лондона з проханням дати дозвіл на безпечне транспортування Ассанжа зі свого посольства до аеропорту, на рейс до Південної Америки. Британія відмовила.
Чи здатен Еквадор усе ж таки нелегально вивезти Ассанжа з Туманного Альбіону? Попри сенсаційні заяви, що його можуть заховати в «дипломатичному вантажі», це дуже малоймовірно. 1984 року нігерійське посольство намагалося нелегально транспортувати викраденого міністра-дисидента назад до Африки. Його накачали наркотичними засобами і сховали в дерев’яному ящику, але дипломата знайшли ще до того, як вантаж поклали в літак. Додам ще й те, що в Ассанжа не вийде перевдягнутися і спробувати прослизнути в аеропорт серед ночі: поліція не зводить із посольства очей.
Тож наразі склалася патова ситуація. Тим часом пропагандистська війна через Ассанжа набирає обертів. Еквадор і прихильники творця Wikileaks прагнуть показати, що над ним нависла загроза американського ордера на арешт, і применшують ніяк не пов’язану з цим проблему звинувачень у сексуальних домаганнях, які чекають на нього у Швеції. Британія заявляє, що проблеми свободи слова і гнів, який Ассанж викликає у Сполучених Штатів, не мають ніякого значення. Вашингтон не зробив жодної спроби добитися екстрадиції Джуліана з Британії впродовж двох років, коли він жив там на поруках, поки Швеція розслідувала позови двох жінок проти нього. Навіщо Білому домові чекати видачі Ассанжа Швецією, якщо її суди, очевидно, самі будуть рішуче проти того, щоб посилати його до США назустріч можливому смертному вирокові?
У цій пропагандистській війні з’явилося й кілька безвідносних щодо справи моментів. Перший і найконтроверсійніший – серйозні чи ні звинувачення в сексуальних домаганнях. Частина прихильників Ассанжа відкидають їх. Як і сам відповідач, вони твердять, що зґвалтування як такого не було і жінка, яка подала на нього до суду, діяла із власної волі. Деякі політики навіть висловили припущення, що цей момент неважливий, чим викликали бурю серед жіночої половини електорату. Президент Корреа не визнає звинувачень проти Ассанжа в сексуальному злочині, оскільки, за його словами, чоловік не може зґвалтувати жінку, з якою разом спить. Він заявив, що діяння, в якому його звинувачують, «не вважалось би злочином у 90–95% країн світу».
Проти Ассанжа грають ті численні колишні друзі та співробітники, які відкрито засудили його вчинки. Багато хто каже, що він параноїк, хворий на нарцисизм та манію контролю, прагне маніпулювати іншими й невдячний до своїх прихильників. Дехто з тих, у кого Джуліан мешкав у Британії в очікуванні судових слухань щодо його екстрадиції до Швеції, казали, що як гість він був дуже тяжким і вимогливим.
Скільки часу зможе засновник Wikileaks гостювати в посольстві Еквадору? Є прецеденти, коли таке тривало дуже довго. Семеро російських п’ятидесятників із Сибіру знайшли притулок в американському посольстві у Москві 1978-го і провели там п’ять років. Вони жили в невеличкій кімнатці в підвальному приміщенні весь час, доки дістали дозвіл на виїзд із країни. Кардинал Міндсенті, противник комунізму, 1956 року втік до посольства США в Будапешті і прожив там 15 років, аж доки виїхав до Австрії.
Мало хто вірить, що еквадорські дипломати захочуть довго терпіти свого незручного і примхливого гостя. І справді, дехто з громадян їхньої країни вже висловює думку, що Ассанжу пора залишити територію посольства. Але ні Лондон, ні Стокгольм не поспішають наперед гарантувати, як цього вимагає Кіто, що його не відправлять до Америки. Тим часом, як подейкують, в Адміністрації президента Обами немає згоди щодо того, чи потрібні тут суд і прохання про екстрадицію. Дехто вважає, що це перетворить австралійця на мученика, а інші кажуть, що його варто судити, аби іншим не кортіло розголошувати державні таємниці.
Якщо Ассанж таки поїде до Швеції, його, невиключено, виправдають, і тоді він зможе вирушати куди йому заманеться. Але поки що він не виказує ані найменшого бажання переступати поріг посольства. Навіть якщо зовсім поруч, за рогом – спокуси знаменитого торговельного центру Harrods.