Що ближче до виборів, то більше українців визначаються зі своїми електоральними симпатіями, нрадаючи перевагу завідомо прохідним партіям. Так, якщо порівняти дані червненвого та серпневого опитувань, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» разом з соціологічною службою Центру Разумкова, то рейтинг зріс майже у всіх лідерів перегонів. Регіонали додали піввідсотка і зараз набирають 28,1%, «УДАР» Віталія Кличка додав 0,8% і зараз має підтримку у 11,5%, рейтинг КПУ взагалі зріс на 1,1% і дорівнює 8,2%. Єдиною прохідною партією, чий рейтинг залишився абсолютно незмінним, зважаючи навіть на статистичну похибку, стала «Батьківщина» – як було 25,6% у червні, так і є зараз.
Це виглядає досить дивно на фоні зростання загальної підтримки опозиційних сил у суспільстві. Порівняно з квітнем цього року, вона зросла з 19% до 32%, а об’єднана опозиція (ОО) додала за цей час лише 6%. Напевно, пояснення слід шукати у стрімкому зростанні рейтингів «УДАРу»: +4,1% порівняно з весною. Сподівання ОО на те, що партія Кличка зможе стати «третьою силою» у південно-східних регіонах (на додачу до комуністів та регіоналів) і відбирати у них голоси, не справдилися. Електорат «УДАРу» впевнено зсувається на Захід, тож Кличко конкурує не з ПР, а з ОО та «Свободою» – так, на Сході «УДАР» підтримують 5,1% виборців, а на Заході – аж 15,7%.
Загалом, розподіл електорату на «синьо-білий» та «помаранчевий» актуальний, майже як 8 років тому. За словами директора соціологічної служби Центру Разумкова Андрія Биченка, перетікання електоральних симпатій відбувається, фактично, лише в межах провладного чи опозиційного таборів. «Наприклад, рейтинги ПР і КПУ дуже чітко взаємопов’язані між собою. Ми бачимо, що якщо збільшується рейтинг ПР, то зменшується рейтинг КПУ, і навпаки. Теж саме відбувається і з рейтингами опозиційних сил», – вважає Биченко. «Як і у 2004 році, електорат умовно поділений на біло-блакитний та помаранчевий, і сьогодні існує несприйняття партійних ідей іншого табору», – підкреслює експерт. Тож цілком очевидно, що регіонали зробили ставку винятково на свій базовий електорат, ухваливши закон про мови і поглибивши розкол між двома електоральними групами.
Тому загальні шанси регіоналів на перемогу виглядають досить пристойно. Сумарний рейтинг ПР та їхніх сателітів, комуністів, становить 36,3%, а ОО разом з «УДАРом» набирають 37,1%. Цей розрахунок базується на тому, що всі кличківці одностайно приєднаються до опозиції, в чому, з огляду на окремі персони в прохідній частині їхнього списку, є обгрунтовані сумніви.
Можливе проходження в парламент партії «Україна – Вперед!» Наталії Королевської та ВО «Свобода» загальну картину навряд чи змінить. Так, Королевська зараз має 4% рейтингу, свободівці – 3,8%. Якщо соратники Олега Тягнибока, безсумнівно, гратимуть на боці опозиції, то «нові лідери» Королевської, теж безсумнівно, явно чи приховано підіграватимуть владі.
До речі, порівняння червневого та серпневого опитувань показує, що задумка технологів «України – Вперед!» щодо залучення в партійний список «зірок» Андрія Шевченка та Остапа Ступки, не спрацювала – за два місяці рейтинг Королевської знизився на 0,6%. Більше того, такий хід у перспективі може мати для неї ще негативніші наслідки. Так, для 5,1% українців потрапляння зірок спорту та мистецтва у виборчий список є позитивним фактором у їхньому виборі, натомість 10% громадян такі політичні технології лише відштовхують.
Прикметно, що на настрої прихильників «Батьківщини» ніяк не вплинуло те, що на чолі списку партії вперше значилась не Юлія Тимошенко, а Арсеній Яценюк – рейтинг ОО від цього взагалі не змінився. Можливо, це повязано з тим, що прихильники «Батьківщини» меншою мірою, ніж раніше, орієнтовані на постать лідера (38%, у червні було 51%), а зважають ще й на програму партії – таких 32%.
Однак в щирості останніх є підстави сумніватися. Навряд чи хтось уважно вивчатиме програму своєї улюбленої партії, але не зацікавиться її списком. Однак 39% українців взагалі не знайомі зі списком своїх фаворитів, а 29% знають лише першу пятірку. Але їх це не надто обходить – 38% тих, хто знає лише першу пятірку «своєї» партії, абсолютно задоволені списком в цілому.
Подібна неосвіченість виборців накладається ще й на зневіру в можливості якось змінити ситуацію в країні своїм особистим волевиявленням: кожен третій українець (34,8%) впевнений, що його голос на майбутнє України ніяк не вплине. На цьому фоні показові інші цифри: пять років тому, перед останніми парламентськими виборами, 61,8% українців вважали, що ситуація в країні розвивається в неправильнмоу напрямку. Зараз їх майже стільки ж – 57,6%. Але змінювати своє життя вони, судячи з цього, самі не хочуть.