Дешево і не сердито
На Софійській площі у Києві під безжальним серпневим сонцем нудятьсяблизько 4-5 тисяч людей. Це– так звані «прихильники Партії регіонів».
Приєднатись до них може кожен бажаючий – якщо він, звісно, здогадається обігнути площу та зайти на територію «народного свята»з боку провулку Рильського. Адже біло-синій натовп, у якому деінде майорять іжовто-блакитні прапори, по всьому периметру Софійської огороджений від великого світу автобусами з київськими, житомирськими, запорізькими та навіть луганськими номерами. Вони стоять упритул. У звичайні дні кожний з цих басиків живе власним життям – і запилений рейсовий «Житомир-Бердичів», і яскравий «Шкільний автобус»… Але ж сьогодні свято.
Більшість «регіоналів» чекає на трансляцію виступу президента ледь не зі світанку. Виступ обіцяли на 11.30, але частинаактивістівзібраласябіля «МакДональдсу» на Майдані ще о 7.15. Про це каже учасниця «мітингу»Оля. Вона мешкає у Броварах, тож прокидатись у вихідний день їй довелось о 5 ранку.
Було заради чого. «Мені обіцяли 70 гривень, – розповідає. – Взагалі-то, розцінки різні. Хто тримає прапор,отримує, здається, гривень на 5 більше».
Дещо іншу цифру називає дівчина з фан-секторакиївського «Динамо». Вона отримає 85 гривень за те, що«відстоюватиме» честь правлячої партії до 14:00. Прапор за ці гроші тримати не треба. «Працюю, – знизує плечима вона. – Ми постійно це робимо». І справді, серед «регіоналів» можна зустріти чимало ультрас столичного клубу, які ще нещодавно стояли на стадионі під банером «…але мова у нас одна». Є серед них і хлопці з «основи» руху. Дехто – у патріотичних футболках. Звісно ж, не виключено, що вони просто не змогли пропустити виступ зірки Фабрики-3 – незрівнянного Матіаса, який зі сцени оголошує себе патріотом. Жодних заворушень тут, схоже, не очікують – площею блукає хіба що кілька втомлених правоохоронців.
До святкового концерту на Софійській готувались заздалегідь. Інфраструктура тут не обмежується «автобусним» парканом та сценою – є і біотуалети, йпалатка з напоями, йсині намети. Нащо потрібні останні – питання надскладне.
«Ховатись від сонця там заборонено, – пояснює Оля. – Кажуть йти обратно, до натовпу».
Дехто сідає на парапети – тут навіть є оаза, на якувідкидає тінь сцена. Люди, що всілися тут, не встають,навіть коли грає Державний гімн. Однак іна них буває «проруха».
«Підіймайтесь! Ви прийшли на мітинг? То йдіть туди! Вставайте!», – закликає відпочиваючих молодий хлопець. На питання Тиждень.ua, чи він робить це зівласної ініціативи, здивовано хитаєголовою. «Ні, – пояснює. – Ми організатори».
До слів організатора люди дослухаються, звільняючи насиджені місця. Якщо вірити їм самим, жодних грошей вони за це не отримують. «Ми ідейні, – кілька разів повторює «наглядач». – Ми ідейні».
Його ім’я – Євген. Прізвище хлопець називати «просто не хоче», водночас запевняючи: своїх політичних поглядів він анітрохи не соромиться. Але буває й інакше. «Коли бажаючим отримати трохи більше грошей, потримавши прапор, ті прапори роздавали – багато хто дуже просив жовто-блакитний прапор. Тільки б не стяг «Регіонів» – розповідає Оля.
Зазвичай вона не відвідує мітинги за гроші – цей перший. Підтримати ПР Ольгу запросили люди з агентства, що збирає «масовку» для зйомок телешоу на різних телеканалах. «Краще півдня сидіти там й аплодувати за 50 гривень, ніж стояти тут», – каже дівчина, витираючи піт із чола. Дратує ії не тільки заборона відпочивати у тіні.
«На ТБ буває цікаво. Восені, наприклад, така класна передача вийде! «Давай, до побачення» називається, ми нещодавно були на зйомках, – розповідає. – До того ж, там потрібні «нормальні» обличчя, збирають здебільшого молодь. Можна познайомитись з цікавими людьми».
Мітинг «регіоналів» – зовсім інша річ. «Нас поділили на десятки, – каже Ольга. – У нашій був хлопчик малий зовсім, років 19. А може,й 18 – з 18 беруть. Поруч із нами, у натовпі, чоловіки вже з 8 ранку пили пиво та штовхались між собою. Зачепили й його. Малий впав, головою вдарився – сподіваюсь, все з ним добре… А ті навіть не вибачились».
«Ми впевнено прокладаємо дорогу до побудови сучасної європейської держави, – розповідає тим часом величезний гарант Конституції на екрані. – Але це надзвичайно складний процес…»
Не бачений прапор, нечувана Юля
Як здавна повелося в Україні, День Незалежності влада і народ святкують окремо. Можливо,незалежність і справді в кожного своя.
Не стали порушувати традицію йцього року. Влада зробила вигляд, що народу взагалі не існує,і святкувала собі в стилі брєжнєвсько-андропівського ренесансу, а народ,остаточно утвердившись на думці, що там зверху одні "…",розважався на свій лад,як хотів.
Хтось парадував в вишиванках по Хрещатику, хтось скуповувався на Узвозі, хтось відтягувався на дивані, а опозиція постановила пройтись святковим маршем центром Києва. Постановила і пройшлася. Не стали на заваді ані спецпідрозділи міліції, як минулого року, ані провладний мітинг регіоналів на Софійському майдані,призначений акурат на той самий час.
За обіцянками деяких опозиційних політиків,саме День Незалежності мав стати початком вияву масового протесту проти свавілля Януковича і Кощодо мови. Таобіцянки залишились невиконаними. Зате було багато прапорів,і ще більше квітів. Опозиційні лідери йсоратники з різних політичних сил обіймаються,цілуються йберуться за руки. Йдуть єдиною лавою в колоні, йтак само гуртом кладуть однакові букетики квітів до пам'ятників національним героям Грушевському та Шевченку. Хіба ж не прекрасне видовище? Призначений на 11-ту похід вулицею Володимирською, від Михайлівського монастиря до пам'ятника Кобзареві, стартував чітко за графіком. Нині в лідерах люди ділові,вони добре знають, що час- це гроші. Подолавши кількасот метрів до Софійського майдану, учасники походу були дуже здивовані, побачивши, що весь майдан, включно з пам'ятником Хмельницькому,обгороджений стіною автобусів і взятий в кільце міліції.
Тобто здивувались не всі. Лідери знали, щоза "оборонною стіною" проходив мітинг Партії регіонів.
Щоб його учасники не чули криків "Банду геть!" та "Юлі волю!",музику організатори врубали на повну котушку. Тільки от чи були насправді там якісь учасники, опозиційні маніфестанти так і не дізналися. Стіна автобусів надійно приховала цю важливу державну таємницю.
Без жодних ексцесів пройшовши до головного корпусу університету, й не зустрівши на своєму шляху навіть із десяток міліціонерів, опозиціонери отаборилися довкола пам'ятника Кобзареві. Початок не забарився. Між натовпом протислися до монументального Поеталідери опозиції, поклали квіти– і…тишу прорізав врочисто-істеричний голос Турчинова. Він, упритаманній лише йому манері,повідомив,що нині опозиція ставить рекорд по розгортаннюпрапора,і що цей рекорд буде зафіксовано потрібними людьми. Турчинов кричав в далину і просив когось розступитися,щоб краще розгорнули прапор. Всі оглядалися,підстрибували, але прапора не бачили. Нарешті виявилось, що прапор насправді розтягли перед університетом– тому його йне видно.
Перше слово для виступу на святковому мітингу надали Юлі Тимошенко. Звісно,своє слово з-за грат вона говорила в записі. Чути було,що на диктофон писали не в студійних умовах. Відчувались лунаі якісь шуми. Запис тріщав. Як би там не було, але промова ЮліїВолодимирівни,схоже,вразила всіх. Чи готувалась вона? Можливо. Втім,її слова звучали аж занадто по-людськи. Час,проведений за ґратами,не минув даремно.
…На першу годину в парку Шевченка все було скінчено. Мітинг завершився так само швидко,як і почався, учасники розійшлись,і лише невеликі гуртки зівак чи особливо активних революціонерів продовжували товктися в околиці. Святкування Дня Незалежності плано перемістилось у іншу, більш інтимну площину.