Як результат – через критичні публікації у ЗМІ, щодо конкретних кандидатів відсіялося чимало одіозних персонажів. Насамперед це стосується соціаліста й відвертого українофоба Євгена Філіндаша та пов’язаного з Рінатом Ахметовим екс-голови Міненерго Івана Плачкова (голова спостережної ради підконтрольного олігархові Київенерго), які мали висуватися від УДАРу в мажоритарних округах Одеської області. З-поміж мажоритарників також усунуто Михайла Гичку, Максима Голосного, Ігоря Лихолета, Олексія Майбороду, Юрія Моравецького, а також списочників Юрія Литвиненка й Ігоря Тесленка. Загалом же порівняно з попередньо оприлюдненою версією списку УДАР замінив 48 кандидатів-мажоритарників.
Підібрати колишніх
Однак і серед тих, хто лишився, в око впадають політичні колобки. Зокрема, у 71-му окрузі на Закарпатті балотуватиметься екс-заступник голови Мінохоронздоров’я часів уряду Юлії Тимошенко Василь Лазоришинець. Широкій громадськості він запам’ятався активним мусуванням теми поширення в Україні свинячого грипу восени 2009-го. На Івано-Франківщині за 89-м округом висуватиметься екс-губернатор області Микола Палійчук, який багато років був членом «Нашої України», від неї ж і пройшов до обласної ради, але врешті-решт проміняв її на перспективнішого Кличка.
Привертає увагу й Кирило Поліщук, який проходитиме в 98-му окрузі у Київській області. Його цілком можна назвати професійною тушкою. Пройшовши 2002 року до парламенту як мажоритарник, він вступив до «Нашої України», потім перебіг до провладної «За Єдину Україну!», далі був членом груп «Народовладдя» та «Регіони України», зрештою увійшов до фракції Партії регіонів. Показовим є й факт у політичній біографії, що стосується його роботи в команді колишнього опонента Кличка в боротьбі за крісло мера Києва Леоніда Черновецького. У 2006-му Поліщук очолив Християнсько-демократичну партію, яка входила до іменного блоку одіозного колишнього очільника столиці.
У 212-му окрузі Києва балотуватиметься чинний нардеп Кирило Куликов. Пройшовши до Ради від НУ – НС за квотою «Народної самооборони», після перемоги Віктора Януковича на президентських перегонах 2010 року він пристав до лояльного до влади «Єдиного центру» Віктора Балоги, а з наближенням виборів вийшов із нього й почав дрейфувати в бік опозиції, інколи навіть приходячи на суди до свого колишнього партійного лідера Юрія Луценка. У 2010-му Куликов був затятим прихильником фактичного керівника столиці Олександра Попова, ставленика регіоналів, який нині є основним опонентом Кличка на посаду мера Києва. «Дай боже, щоб Попов виграв мерські вибори <…> Перед ним стоїть мета допомогти столиці», – цитата з інтерв’ю Куликова виданню «Главком» дворічної давності.
Добірка кандидатів від УДАРу за мажоритарними округами Києва та області, які традиційно є базовим для Кличка регіоном, видається, на диво, слабкою: окрім згаданого вище Куликова та телеведучої Рени Назарової (222-й округ), фактично відсутні відомі мешканцям столиці обличчя. На Київщині в 93-му окрузі балотується Костянтин Бриль – генерал міліції часів Кучми, за інформацією джерел Тижня, близький друг покійного керівника МВС Юрія Кравченка. Його свого часу звинувачували в організації контрабанди в портах Південної України. Дмитро Крейнін, колишній зять спікера Володимира Литвина та власник столичного ринку «Лісовий», є кандидатом за 96-м округом. У ЗМІ його часто звинувачують у влаштуванні рейдерських захоплень та «кришуванні» незаконно встановлених МАФів.
Є чимало кандидатів-мажоритарників від УДАРу, які дотепер торували собі шлях у політичну еліту в партіях владного табору («Сильна Україна», «Єдиний центр», КПУ і навіть ПР). На Львівщині в Раду йде колишній тігіпковець Андрій Кіт (126-й округ). Кандидатом у вінницькому 11-му окрузі лишилася Людмила Станіславенко – депутат міськради минулого скликання від КПУ. На Одещині – екс-член «Сильної України» Олександр Тімонін (138-й), у Запорізькій області – колишній місцевий депутат від Народного блоку Литвина та «Сильної України» Валерій Буцанов (81-й). На Рівненщині (155-й) – колишній член Партії промисловців та підприємців Микола Кушнір.
Серед кандидатів у партійному списку УДАРу (прохідній частині) на звання найодіознішого претендує колишній представник Януковича в Криму Сергій Куніцин, який є депутатом кримського парламенту від проросійської партії «Союз». Він став жертвою розборок між місцевими та прийшлими донецькими регіоналами й потрапив в опалу до президента. У списку політсили Кличка він представлятиме ветеранів Афганістану, адже за сумісництвом є ще й заступником голови однойменної партії. Свою «опозиційність» Куніцин став демонструвати вже на останньому з’їзді УДАРу, заявивши, що «афганцям із «голубими» не по дорозі».
Після поразки на виборах мера Одеси в 2010 році у велику політику з допомогою Кличка хоче повернутися Едуард Гурвіц, який посів у списку УДАРу 17-те місце. Він тривалий час мав підтримку Яценюка і навіть є чинним депутатом Одеської міськради від «Фронту змін», але місця в об’єднаній опозиції отримати не зміг.
Проте найбільша група списочників – безумовно, колишні помаранчеві політики різного штибу. Передовсім це стосується третього номера списку Валентина Наливайченка, який так і не зміг застовпити за собою мажоритарний округ від об’єднаної опозиції (або вибити прохідне місце в списку). Одразу за ним іде Оксана Продан, екс-голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України в уряді Тимошенко, одна з активісток податкового Майдану 2010 року, яка так і не змогла знайти спільну мову з об’єднаними.
Шостим номером від Кличка йде одна з головних спікерів партії, екс-прес-секретар Віктора Ющенка Ірина Геращенко, яка вже довгий час фактично відповідає за інформаційну політику. На 16-му місці Марія Іонова, яку вважають відповідальною за партійну касу. Вона виходець із Секретаріату президента Віктора Ющенка, подруга його дружини Катерини.
Вельми несподіваною є поява у списку під № 7 Віктора Пинзеника, який не раз обіймав посаду міністра фінансів, зокрема й в уряді Юлії Тимошенко. На парламентських виборах 2006 року він уже працював із Кличком у блоці «Пора» – ПРП, який не подолав прохідного бар’єра. Потенційно прохідне 26-те місце посідає Володимир Куренной, що був депутатом п’ятого скликання від БЮТ. У 2007-му до Ради вже не потрапив – тоді, до речі, він пішов проти партії, відмовившись добровільно складати мандат заради проведення позачергових виборів. Під досить сумнівним з погляду парламентських перспектив 40-м номером іде колишній спічрайтер Тимошенко і нинішній нардеп Віталій Чепинога.
Слід олігархів
Присутні в партійному списку і давні друзі Кличка Артур Палатний (№ 9) і Павло Рябікін (№ 28), яких часто називають вихідцями з оточення відомого в минулому кримінального авторитета «Рибки», що багато років тому займався розкруткою ще нікому невідомих боксерів. Рябікін має ще й буремне політичне минуле, змінивши за дві депутатські каденції у третьому та четвертому скликаннях Верховної Ради аж п’ять фракцій.
Натомість поява поміж кандидатів від УДАРу персонажів, яких пов’язують з олігархами, дали багатьом підстави говорити про фінансування політсили великим бізнесом. Зокрема, № 23 у списку Роман Чернега кілька років працював в Укрнафті тоді, коли її контролював Ігор Коломойський. Ще одна людина, близька до останнього, – № 27 Юрій Савчук, віце-президент футбольного клубу «Волинь», якого пов’язують із наближеним до Коломойського нардепом Ігорем Палицею. А згадані вище Чепинога та Куніцин, за інформацією джерел Тижня, мають власну історію співпраці з групою Фірташа – Льовочкіна. Перший, за чутками, дружить із сім’єю голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, а другий є президентом футбольного клубу «Таврія», основний спонсор якого – Дмитро Фірташ.
У цьому контексті виникає запитання: Кличко не раз публічно заявляв, що його депутати у Верховній Раді «не зрадять виборців», а фракція не співпрацюватиме з пропрезидентськими силами, які «втратили довіру громадян». Як він збирається забезпечити дотримання цих обіцянок за наявності поміж кандидатів названих вище персонажів – загадка. Хоча, можливо, тепер лідер політсили вже й не виключає такої співпраці – на останньому з’їзді УДАРу Кличко зазначив, що його партія може голосувати спільно з регіоналами, якщо «це буде на користь країні».
БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН ТУШКИ
Костянтин Бриль
(балотуватиметься за 93-м округом – Київська область, Миронівка).
Генерал міліції кучмівських часів, близький друг покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Підозрювався в організації контрабанди через порти півдня України.
Дмитро Крейнін (96-й округ – Київська область, Вишгород)
Колишній зять спікера Володимира Литвина. Його ім’я часто фігурує в скандалах, пов’язаних із рейдерством та «кришуванням» незаконних МАФів.
Кирило Поліщук (98-й округ – Київська область, Яготин)
У четвертому скликанні ВР змінив п’ять фракцій, пройшовши шлях від «Нашої України» до Партії регіонів. Підтримував екс-мера Києва Леоніда Черновецького.
Віталій Максимов (163-й округ – м. Тернопіль)
Екс-керівник УМВС у Тернопільській, Закарпатській та Львівській областях за часів Кучми та Ющенка. У ЗМІ повідомлялося про його причетність до корупційних схем.
Василь Фурман (199-й округ – Черкаська область, Жашків)
Має прізвисько «чорний банкір». Його вважають причетним до корупційних афер у Промінвестбанку, які розслідувала СБУ. Слідчі дії тривають і досі.
Кирило Куликов (212-й округ – м. Київ, Дарницький район)
Після приходу до влади Віктора Януковича перейшов із «Народної самооборони» до «Єдиного центру» нинішнього міністра з надзвичайних ситуацій Віктора Балоги. Підтримував голову КМДА, ставленика регіоналів Олександра Попова.
Сергій Куніцин
(№ 15 номер партійного списку)
Колишній представник Януковича в Криму. Близький до олігарха Дмитра Фірташа.
Роман Чернега (№ 23)
Кілька років працював в Укрнафті, вважається людиною олігарха Ігоря Коломойського.
Юрій Савчук (№ 27)
Віце-президент футбольного клубу «Волинь», який пов’язують із наближеним до Коломойського нардепом Ігорем Палицею.
Павло Рябікін (№ 28)
Його теж вважають вихідцем з оточення «Рибки». За час депутатства у ВР третього і четвертого скликань змінив п’ять фракцій.