З детективної історії в дусі «руйнівників міфів» про науковців, які спростовують усі можливі паранормальні явища, фільм трансформується в трилер з алюзіями до «Омена» і «Того, хто виганяє диявола» й закінчується «Шостим відчуттям». А за хвилину до фіналу вставлена незрозуміло для чого макабрична сцена з жорстоким побиттям героя, яка нагадує стрічки про мафію чи шматок із «Незворотності», де зґвалтування натуралізоване до максимуму… Що це? Попурі на жанри? На містику? Намагання з обрізків старого створити еклектичне нове?
Прем’єрний показ стрічки на ОМКФ за тиждень до виходу в український прокат зібрав чи не повний зал Фестивального центру на 1,2 тис. місць. Цьому, звісно, сприяли і участь у ньому Сіґурні Вівер із Робертом де Ніро, і представлення особисто ірландським актором голлівудського Олімпу Кілліаном Мерфі, який заради цього на день прилетів до Одеси. Плюс для фанатів мав значення факт режисури «…вогнів» іспанцем Родріґо Кортесом, що відзначився своїм клаустрофобічним трилером «Похований живцем». Та двогодинна біганина героїв і сюжету від жанру до жанру, від наукового до містичного, від авторського стилю до штампів Голлівуда не додала режисерові балів.
Зрозуміло, що після успіху свого попереднього фільму Кортес мав усі права рухатися далі кар’єрними щаблями, тобто отримати зірок на головні ролі, великий бюджет і широку дистрибуцію. Він це й дістав. І створив велике полотно як у сенсі хронометражу, так і в сенсі жанрового прикладу. Й не без цікавості – «Червоні вогні» захоплюють, інтригують… але напруження в них перебільшене, монтаж сцен нерівномірний, як рухи паралітика, а фінальні висновки не відповідають на запитання, а помножують їх. Так, весь у чорному де Ніро в ролі хитрого медіума вражає, як давно це не робив; експресивний Мерфі тішить, як завжди, а Вівер на мить повернула старі добрі часи її «Імітатора». Та все це половинні міри, і вони неспроможні втримати важку і багатошарову конструкцію від розвалу, як не втримала «неправильну» піраміду в Медумі хибна інженерна думка.
Читайте також: 7 фільмів, які варто переглянути на Одеському кінофестивалі