БЕЗ ПОВІТРЯ
Кияни, які ще тиждень тому розхвалювали святкову атмосферу, бурчать – мовляв, все це дуже нагадує святкування дня міста. На екранах фан-зони – Руслана, яка намагається вмовити натовп заряджати «Ого-ого, Україна!», несподіваний директор «Укртелекому», якому всімають подякувати за можливість побачити футбол. «Ейфорія – це я-а-а-а-а!», – пропонує кричати Руслана. У більшості присутніх колишня зірка Євробачення викликає роздратування.
«Краще б триндьож який показали, – обурюється компанія студентів. – Що значить «ого, Україно», чому «ого», що за дурня?».
Вже опів на десяту вечора, і все одно у столиці страшна спека. У Донецьку, де жовто-сині зустрічаються з англійцями – лише +20. Кияни заздрять. На екрані над будинком профспілок сьогодні показують не тільки дату, час та температуру повітря, але й телефон швидкої.
«Тупо немає чим дихати…, – зізнається хлопець подрузі. Він знімає футболку, та лишає на плечах прапор України. Поливає голову мінералкою, за якою тут треба відстояти аж дві черги хвилин по 20 – одну до каси, одну «на розлив».
21:45. Хтось співає. Хтось молиться. «Загубився п'ятирічний хлопчик на ім'я Нікіта, – лунає з динамиків. – Він вдягнений у блакитну футболку». На одній щоці малого намальований прапор України. На іншій – прапор збірної Франції, яка зараз гратиме зі шведами.
Перший тайм добігає кінця. Така ж спека. Рахунок – 0:0. Біля паркану VIP-фан-зони – купа людей, що втекли зі щільного натовпу. Вони заглядають за паркан, намагаються роздивитись матч на екрані, що знаходиться «у кращому світі».
«Як грали з Францією – після першого тайму теж було 0:0. – із сумною посмішкою розмірковує Дмитро. Чоловік щойно вибрався з фонтану, де намагався охолонути. По його волоссю стікає вода, змиваючи жовто-синю фарбу. – Чому на полі немає Шевченка? Де Воронін? Ми що, вирішили молодь перевірити?».
На полі українці втрачають момент за моментом, дівчина у натовпі голосно зітхає. «А чого жти очікувала?», – питає її хлопець, що стоїть поруч. «Я досі очікую», – відказує та.
Читайте також: Іноземці сумують через швидкий від’їзд з України
«ЦЕ СКАНДАЛ»
На початку другого тайму забиває Руні. Гол англійців зустрічають розчарованим галасом, але вже за кілька хвилин на Майдані настає така тиша, що можна почути власне серце.
Згодом забиває – чи ледь не забиває – Україна. Майдан вибухає, люди обіймають тих, хто поруч. Хтось сміється, хтось закриває обличчя руками. Гол не зараховують…
«Це скандал, – розмірковує Сергій. Каже, у перемогу не вірив. Зараз, здається, намагається стримати посмішку. – Не зарахувати гол країні, що приймає чемпіонат! У футболі чимало говорять про те, чи потрібні повтори. З такими моментами – звісно ж, потрібні. І вони є! Суддя що, сліпий? Це справді скандал, сподіваюсь судді доведеться зайнятись чимось іншим у житті».
Незважаючи на появу Шевченка та постійні атаки українців, матч добігає кінця з рахунком 0:1 на користь англійців. А Київ святкує…
СТРИМАНА ОБІЦЯНКА
«Напередодні цієї зустрічі Блохін казав, що не на полі не буде навіть натяку на гру без волі до перемоги, бо «народ не зрозуміє». Тренер стримав обіцянку!, – каже Кирило. П'ять хвилин тому хлопець заряджав «Слава Україні!». Величезний натовп, що виходить з фан-зони, підтримував його. У руках Кирило тримає український прапор.
«Пишаюсь тим, що ми боролись, що на непоганому рівні грали з грандами європейського футболу. Нам забив Руні! Руні – це рівень. А наші хлопці – що вони бачили, де грали? Що П'ятов бачив? Він талановитий, але ж недосвідчений», – додає.
«Ук-ра-ї-на!», – лунає у центрі. На Льва Толстого, біля щільного кордону спецпідрозділів, кілька десятків людей співають гімн. Деякі авто сигналять. Не видно похмурих облич. Про поразку України нагадують хіба що образи на адресу судді.
«Ми вболівали за українську збірну, – розповідають Андрій та Льоша з білоруського міста Гродно. На плечах хлопців – червоно-зелені прапори. – Взагалі-то ми ледь не з дитинства за київське «Динамо» замість мінського. Ось і приїхали до України ще й вашу збірну підтримати. Шкода, звісно, шо ви не перемогли. Але гра була гідна».
Англійці Аманда та Девід були спокійно йдуть центром Києва, не ховаючи прапор переможців. Вони не бачили власну перемогу – були на грі Франції та Швеції,. Пояснюють, що квитки на футбол купували ще до жеребкування. «Ми щасливі, що вийшли, – зізнаються переможці. – Наша збірна залишається легендарною, але не так вже й добре грає». Прапор ховати не збираються. «Ви що, – сміється Аманда. – Ми не перший день в Україні. Тут чудові люди, такі доброзичливі. Ви навіть програшу вмієте радіти! Нас ніхто тут не скривдить, може, ще й привітають».
«Євро для нас скінчилось, – коментує Рома. Серйозний хлопець років 30 курить біля входу до метро. Співи навколо не підтримує. – Ну і нехай. Я вже трохи втомився від нього. Щоразу як наші грали – думав, серце зупиниться….»
Читайте також Україна-Франція: злива в Донецьку, тиснява у фан-зоні та раптові прояви патріотизму
