На Майдані можна зустріти малих дітей з батьками, підлітків, молоді сім’ї, пенсіонерів. У перших рядах, біля сцени, на інвалідному візку приїхав чоловік середніх років, «вдягнений» у національний прапор. Над натовпом ходить чоловік середніх років, махає, як іконою, портретом Шевченка на всі сторони. Біля художників, що розмальовують обличчя – черги. Кожен хоче собі щось «українське», жовто-блакитне. Біля входів до фан-зони тиснява. Після нещодавніх телефонних дзвінків про замінування Майдану стюарди стали оглядати кожного відвідувача. За воротами, в 20 метрах від входу, на стільці стоїть проповідник і кричить на всю площу – вимагає грішних уболівальників покаятися. Особливо чоловіка розуміють іноземні фани – шведи й англійці. Вони посміхаються, скоса поглядаючи на проповідника, роблять на згадку кілька знімків на телефон і йдуть собі далі до наметів з дешевим пивом. Майже біля входу трапляється чоловік, що продає квитки на матч «Швеція-Англія»: «Віддам за шістсот гривень. У мене залишилось всього два, тож якщо братимеш усі – можу й за тисячу поступитися. Місця будуть за воротами», – обіцяє продавець.
Тим часом у «шведському куточку» стає гаряче. Англійські уболівальники кидаються у шведів пластиковими пляшками. Жовтовдягнені громадяни Швеції подалися вперед, помститися кривдникам, однак поліція, разом з вітчизняними міліціонерами, зупинили можливу бійку. Сторони просто й зі смаком розігнали по два боки вулиці. Стримував коридор між емоційними фанами спецзагін МВС.
«Коли в нас була зустріч із українською командою, таких проблем не було. Ми побажали успіху одне одному та розійшлися. З англійцями не так. Вони завжди хочуть бійки», – розповідає Мартін, шведський уболівальник.
«Я не знаю, за що вони в нас кидали ці пляшки. Це справді не смішно. І проблема не в тому, що англійці хочуть бійки, проблема в тому, що вони англійці. Сподіваюся, бійки сьогодні не буде», – каже Клара, фанатка.
Читайте також: Іноземні фанати про Євро: "Знав, що йду до пекла"
У фан-зоні не залишилося місця навіть кисню. Швидкість пересування фан-зоною за хвилину до матчу складала 3 метри на хвилину. Натовп поволі сунув до головного екрану. Деякі «спритники» повидиралися на ще неспилені дерева. Ті, кому не вистачило місць там, вмощувалися на дахах туалетів. Стало ясно, що всі охочі до початку матчу на головну вулицю країни аж ніяк не потраплять.
Коли ж на екрані з’явилася українська збірна – площа вибухнула. Люди кричали, свистіли, дуділи, плескали в долоні. Разом із ними, до речі, заспівали й гімн. На окремих балконах будинків, що стоять на Хрещатику, почали з’являтися українські стяги. Перед найбільшим екраном фан-зони утворилися такі собі VIP-місця для сидіння. Досвічені вболівальники прийшли як на пікнік – зі своїми ковдрами та килимками.
Матч не встиг початись, як рефері зупинив гру – злива у Донецьку фізично не давала змоги грати. Київським фанам показували кадри «Донбас-арени» – стіна води, що ллється з даху, змоклі футболісти й блискавиці над стадіоном. В очікуванні на продовження, площа почала скандувати: «Україна». Народ потягнувся за пивом. Під ногами почав рости сміттєвий килим. Окремі фани рушили у паби – вболівати там. На виходах (яких явно бракувало) знову утворилася тиснява… Під сценою охоронці постійно відганяли особливо нахабних уболівальників, що лізли під огорожу.
Читайте також: Як у Києві дивились матч Україна-Швеція
Гру відновили о 20.00. Вже порядком напідпитку, українці зайняли свої місця в ложах та партерах площі – хто поліз назад на дерева, хто пробрався на балкони будинків, що поряд. Ведучі вечірньої культ-програми вирішили перевірити, як добре знають фани імена та прізвища гравців збірної. Тут ініціатива впіймала своїх ініціаторів – крім Шевченка, Тимощука та Вороніна більшість присутніх нікого так і не назвали. Щось недобре відчули й люди. Відійшовши від ідеї з іменами, площа знову почала скандувати: «Україна». Стартував матч.
За перші 45 хвилин гри люди на площі кільканадцять разів хапалися за голови. Після чергового сейву П’ятова Майдан, як один величезний живий організм кричав: «П’я-тов, П’я-тов!». Коли Шевченко проривався до воріт французів, площа кричала: «Шева!» Найголосніше скандували: «Україна».
Другий тайм був для фанатів сумний. Українці двічі пропустили і «добрі» на слова фанати не стримували емоцій . Кожен прохід українських футболістів до «ворожого» штрафного майданчика натовп зустрічав таким криком, що не витримували вуха.
Але українська збірна ситуації не вирівняла. За кілька секунд до кінця площа, у марному сподіванні на гол, почала із повною самовіддачею співати гімн України. Не допомогло. Свисток. Рахунок 0:2. І люди розійшлися. Тихо, без бійок. Злегка пом’яті біля виходів фани, човгаючи ногами, стікалися до підземки. Щоправда, занепадницькі настрої протрималися не довго. Кілька молодих людей бозна-звідки дістали здоровезний стяг України й почали бігати з ним фан-зоною, загортаючи в національні кольори перехожих. Останні сміялися, окремі пропонували «роздушити келих» хмільного пива. Знову почали скандувати: «Україна». Найвитриваліші залишилися очікувати на шведів, які повинні були вертатись з «Олімпійського» приблизно о дванадцятій, аби побрататися.
