За день до початку Євро Труханів острів лежав в руїнах. Недобудовані приміщення, відсутність дороговказів, води в душах і душів як таких, закриті броньованими дверима туалети, сміття на пляжах та багато-багато іншого. Будівельники в авральному порядку чи то ремонтували, чи то збирали будиночок пункту міліції та швидкої. Поряд – рятівники від МНС готували намет і обладнання. Неподалік кілька чоловіків намагалися налагодити електропостачання. На острові – жодного намету, самі працівники інфраструктури.
«Я спілкувався зі шведами – вони не так вже й галасують. Більшу істерику навколо того табору роздули журналюги. Все ми встигнемо», – голосно говорить по мобільному Олександр, один з працівників кемпінгу.
І справді, встигли – у день відкриття Євро персонал розвішував інформаційні табло, закінчували зводити душові кабіни. Правда, дивним було те, що ані занавісок, ані якихось дверцят у кабінках не було – складалося враження, що наші функціонери-будівники вважають всіх шведів латентними нудистами. Ситуація дещо покращилася у день, коли фанати заїхали в кемпінг – місцевий «оргкомітет» розщедрився на поліетиленові одноразові занавіски.
Не так вже й далеко від душових пішли туалети – певно, найболючіша тема Києва загалом і Труханового острова зокрема. У радянські приміщення, які майже не відрізняються від вокзальних туалетів у якомусь райцентрі, спромоглися встановити справжні керамічні унітази. Навіть водопостачання підвели. І поставили броньовані двері. Певно, аби не вкрали сантехніку.
Однак, не зважаючи на недоліки, вітчизняним будівельникам варто віддати належне – за ніч до початку матчу Україна-Швеція «коробку» офісу міліції та медичної служби на березі добудували. Чи готова будівля зсередини – питання риторичне. Окремо, також, варто згадати про місця для розташування наметів: весь пляж та прилеглу до нього територію відгородили довгим парканом та розбили на сектори. Не можна сказати, щоби вони чимсь кардинально відрізнялися одне від одного. Адже, по всій території кемпінгу можна знайти скло, недопалки від цигарок, старі кострища і бозна що іще.
Шведи, однак, надто засмученими не виглядають.
«Що я можу сказати. Нам же в кемпінгу лише переночувати потрібно, тож якихось надзвичайних вимог не має, – розповідає Йянос, уболівальник зі Швеції, – Ми приїхали до Києва у п’ятницю, ще, навіть, не встигли подивитися на місто».
«Я, наприклад, лише встиг сходити в душ, помитися. У місто ще не ходили. А інформація про відсутність води, яка була у ваших ЗМІ – неправдива», – каже Мікаель, швед.
Поряд, на пляжі, відзначають прибуття до Труханова кілька іноземців. Хлопці розпивають вітчизняне пиво та українське «Совєтськє» шампанське. Уболівальники загорнуті в національні прапори, скандують «кричалки», співають пісень. Раптом над Дніпром лунає крик – то трійко шведів, проігнорувавши заборони КМДА, кидають у річку голяка, скупатися.
У день матчу на візит до табору наклали табу. Місцева адміністрація каже – заборону ввели для того, аби нав’язливі репортери не турбували шведів у день матчу та під час підготовки до маршу Києвом. Біля виходу з наметового містечка усім власникам жовтих футболок з прапорами Швеції видають мапи, на яких вказано маршрут ходи.
«Ми до Києва приїхали вчора увечері. Застали Труханів після урагану. Нам розповідали, що палатки затопило водою, окремі позривало. Однак ми звичні до кемпінгування, бачили і не таке», – розповідає Марк Крістоф. «Єдина проблема, яка у нас за два дні виникла – це незнання українцями англійської. З цим складно. Більшість може розмовляти лише російською», – додає уболівальник.
«Так, ми зупинилися у кемпінгу на Труханові. Прилетіли в суботу до аеропорту Бориспіль. Особливих нарікань на персонал, що у аеровокзалі, що у таборі – не має. Єдине – у нас чомусь досі немає електроенергії», – дивується Бйорн, уболівальник шведської збірної.
«А ми винаймаємо квартиру, тут поблизу, в центрі. Платимо 250 гривень на добу що, як на мене, досить пристойна ціна. Місто ще не дивилися, однак плануємо залишитися в Україні днів на 10, хочемо взяти участь у міських екскурсійних турах», – ділиться Ларс, уболівальник.
Приблизно о першій годині дня на Хрещатику більшає жовтих футболок та національних прапорів Швеції. Фанати зупиняються у «шведському куточку» у фан-зоні, п’ють пиво та рушають далі, до площі Лесі Українки, на марш шведів.
«Ми приїхали вночі. Особливих проблем ще відчути не встигли, з вашою поліцією не знайомились, – посміхаються Джоахім, Джон та Нінкас, учасники маршу, – Єдина велика проблема – це англійська мова. Чомусь більшість Києва розмовляє російською», – скаржаться уболівальники.
Якщо говорити на загал, то шведи налаштовані досить позитивно і не люблять говорити про можливі проблеми. Єдине масове нарікання, яке лунає майже від усіх – повальне незнання англійської мови українцями. Однак і це, власне, є для закордонних фанів радше прикрістю, ніж проблемою, оскільки більшість із них не планує залишатися у Києві надовго.
