Як це часом трапляється з українськими музикантами, справжня популярність до Los Colorados прийшла з-за кордону. Переспів пісні «Hot N Cold» відомої американської співачки Кеті Перрі за допомогою всюдисущого інтернету зробив тернопільську ватагу без перебільшення всесвітньо відомою. А цьогорічний чемпіонат Європи з футболу, ще навіть не почавшись, схоже, уже дав гурту непогані шанси закріпитися на європейських сценах, радіохвилях і телеекранах. Адже їхній кавер на композицію «I Like To Move It» стане заставкою під час трансляції футбольних матчів на одному з найпотужніших німецьких телеканалів ZDF. Крім того, «колорадоси» вже підписали контракт зі звукозаписувальною компанією Motor Music (знаною, зокрема, своєю співпрацею з гуртом Rammstein), встигли записати свій перший альбом та відзняти кілька кліпів. Тиждень вирішив дізнатися в гітариста Ростислава Фука (Рослик) та барабанщика Олександра Драчука (Лесик), чи не відчувають вони запаморочення від несподіваного успіху.
Читайте також: Дебютний сингл українського гурту – лідер музичних чартів за кордоном
У. Т.: На перший погляд, може видатися, що ваш успіх – то чистої води удача. І якоюсь мірою, можливо, це так, але та удача все одно мала впасти на добрий ґрунт років навчання в музичній школі та репетицій?
Р. Ф.: Є в цьому зерно правди. Усі ми переграли в багатьох гуртах до того, як разом зійтися. Кожен із нас ходив до музичної школи чи на якісь курси.
О. Д.: Нам пощастило, що кожен із нас має якісь особливості в плані музики. Сергій (Масик, басист. – Ред.), наприклад, розуміється на комутуванні, студію орендує. Я, скажімо, на звуковій інженерії більше спеціалізуюся. Ростик – на аранжуванні та перекладах англійською мовою. Руслан (Приступа, вокаліст. – Ред.) має гарний слух – він усе підбирає. І якось усе так одне до другого складається – і нам легко працювати.
У. Т.: Відколи музика стала для вас не лише захопленням, а й роботою?
Р. Ф.: У ті невеселі часи, коли вдарила криза і ми лишилися без заробітку, вирішили зосередитися на музиці – єдиному, що нам більш-менш вдається. Бували моменти, коли хапалися за будь-які запрошення, навіть такі, що в мінус нам виходили. Кожен, мабуть, має пережити таку собі голодну весну, щоби потім – на осінь – збирати плоди. Запрошення грати за гроші нам почали надходити приблизно з 2009 року – після того як «Катя Перова» (переспів «Hot N Cold» Кеті Перрі. – Ред.) пішла по інтернету… І до того за гроші грали, але то було більше як хобі: заробити на струни чи якісь «примочки». А зараз можна сказати, що ми вже професійні музиканти, бо тільки цим і займаємося.
У. Т.: Любов до Los Colorados в Україні – явище доволі природне: багато друзів, зрозумілі тексти, знайома мелодика тощо. А чим ви полонили закордонну аудиторію?
Р. Ф.: Я думаю, що передусім позитивним настроєм. Намагаємося не виносити на загал того негативу, який у нас є всередині, хоча його інколи буває чимало. А ще їм насправді цікаві наш український колорит і взагалі фолк. У Німеччині народна музика майже вироджена. Якось ми сиділи в берлінській студії з нашим звукорежисером, пили чай, і він каже: «Заграйте щось українське». Ну ми взяли гітару, на три-чотири голоси розклали… А він: «Я не розумію, як ви це так змогли? Завчили цю пісню?» А ми, може, раз її перед тим грали. Тож це, напевне, десь у крові… Саме такого колориту вони й хочуть. Непогано б щось українське, зокрема й музику, експортувати, було б класно, якби й німців у вишиванках побачити. Із поп-музикою там також серйозний застій – вона дуже вже рафіновано-солодка. А сучасні кліпи по їхньому телебаченню – це як наша «Територія А» в 1990-х роках. Отака там біда насправді.
У. Т.: Як так трапилося, що саме німецька звукозаписувальна компанія й тамтешнє ТБ найбільше зацікавилися вашою творчістю?
Р. Ф.: Канал ZDF хотів зняти музичний ролик до Євро-2012. Відповідно вони шукали для цього якусь українську або польську команду. Коли ми поговорили в Берліні з людьми, які займалися тим відбором, то з’ясувалося, що в них було зо 20 варіантів, і то досить знаних гуртів. Але в підсумку вони подумали: навіщо нам оці всі відомі, давайте візьмемо якихось простих пацанів. Ось тоді й згадали про Los Colorados – хтось там на YouTube нас бачив. А згодом прив’язалися і лейбл, і студія…
У. Т.: Концертом з нагоди п’ятирічного ювілею ви розпочали своє європейське турне. Де саме відбуватиметься і скільки часу воно триватиме? Та й узагалі про умови співпраці з Motor Music цікаво було б дізнатися.
Р. Ф.: Нам обіцяли від 50 концертів за чотири місяці. Це виходить один у два з половиною дні. Австрія, Швейцарія і Німеччина. Ми підписали контракт на три роки. Він передбачає запис щонайменше двох альбомів. Один уже записали, він вийшов 1 червня, бо прив’язаний до початку чемпіонату. Це хороший такий поштовх, бо ZDF крутитиме п’ять-шість разів на день ту заставку (кліп «I Like To Move It». – Ред.).
Читайте також: Україна in rock
У. Т.: Наша країна все ще лишається для іноземців чимось незвіданим. Що ви розповідаєте за кордоном про сучасну Україну?
О. Д.: Розповідати – то одне, а ми одразу їх сюди запросили, хай самі дивляться і висновки роблять. Бо говорити можна багато, і хто знає, що з того правда, а що суб’єктивне.
Р. Ф.: Завезли канал ZDF до Русланового села, вони познімали ті ями. Ми перепрошуємо за наші дороги, а вони: «Нічого, ми всі зі Східної Німеччини, у нас 15 років тому таке саме було».
О. Д.: Тобто ми їм усе як є показали, а вони вже хай самі складають якесь враження, але думаю, що таки позитивне. Повели їх, наприклад, на наш ставок у Тернополі – де ще таку красу знайдеш?
У. Т.: Ким себе відчуваєте в музичному плані?
Р. Ф.: Ми рокери.
У. Т.: Я не наважився б вашу музику назвати виключно роком, адже там так багато всього намішано.
О. Д.: У Німеччині наш стиль нарекли полька-панком. Бо в нас є, по суті, дві програми: акустична і рокова, а все разом – полька-панк. Це, в принципі, найближче і підходить то того, що ми там граємо.
У. Т.: Ви ще й реп читаєте, і а капела співаєте…
О. Д.: Ми просто до біса музики слухаємо. Завжди шукаємо щось нове і не зупиняємося на чомусь одному.
Р. Ф.: Так, кожен абсолютно різну музику слухає… Колись, може, і були якісь сварки через це, але потім зрозуміли, що треба йти на компроміс.
У. Т.: Переспіви у вашому виконанні виходять гарні та цікаві, але лише їх, мабуть, мало, та й це все ж таки щось вторинне. Як у вас із власними піснями?
О. Д.: У нас є своїх пісень штук 30, навіть більше. Переспівів удвічі менше. Звісно, якщо поглянути правді у вічі, нас побачили через кавери. Перший альбом містить і їх, і власні композиції. Los Colorados хотіли просувати передусім як кавер-гурт, але склалися такі хороші обставини, що в нас були свої непогані пісні, й вони також сподобалися німецькій аудиторії, яка нас перша почула… Ми можемо і так і сяк, і як тільки захочеш.
У. Т.: Одна з ваших нещодавніх робіт – це відзнятий у Львові й про Львів відеокліп. Тернополяни не образяться?
Р. Ф.: Треба й братам допомогти… Попросили, то чого б не зняти? Тим більше у нас там безліч колег, друзів, тож хочеться щось зробити для цього міста. Нас запросили їхня міська рада і сайт visitlviv.net. Вони хотіли зробити зазивалку-запрошення європейців до Львова. Кліп, який ми знімали, – це переробка старої батярської пісні «Тільки у Львові». Вона була така собі вальсова, а ми зробили її рокабільною, роковою. Додали баян, електрогітару, і вийшло досить цікаво і в нашому стилі. Дуже цікава й сюжетна лінія – ніби кожен із нас різними способами добирається до Львова.
Читайте також: Рок-н-рольник