«Та змазка на пальцях після гранат ще залишилась», – зіронізував один з найбільш бойовитих опозиціонерів у відповідь на питання, як опозиція зриватиме прийняття мовного закону Ківалова-Колесніченка. «Так-так, я теж зранку регіоналів налякав, сказавши, що атмосфера нагадує мені ситуацію перед ухваленням Харківських угод», – додав його колега – ще один відомий «парламентський боєць».
Нардепи виявилися правими – ухвалення законопроекту про мови справді нагадувало ратифікацію Харківських угод. Але не жорстокою битвою в парламенті з використанням яєць та димових шашок, а тим, як опозиція вчергове «кинула» своїх виборців.
Парубій єдиний кинувся захищати українську мову, але один в полі не воїн…
Поки регіонали укріплювали свої позиції в президії, опозиція зайнялася декоруванням сесійної зали, розклавши на свої секторах два національних прапори, один банер «Юлі – волю!» і один з драконом, чиї три голови (Табачник, Азаров і Янукович) видихають полум’я кольорів російського прапору. Зайти до президії та розпочати засідання Володимиру Литвину ніхто і не спробував завадити.
Коли спікер поставив на голосування мовний проект «регіоналів», і через десять секунд на табло висвітилися 234 голоси «за», а опозиція спокійно і дещо розгублено за всім спостерігала, кореспондент Тижня разом з більшістю своїх колег навіть на хвильку засумнівались: а чи справді депутати прийняли саме той законопроект Ківалова-Колесніченка, який довший час перебуває в центрі суспільної уваги?
Спокійна реакція опозиції вражала (особливо на контрасті з бойовищем за цей же законопроект два тижні тому). Пролунали лише кілька слабеньких вигуків «Ганьба!». Якусь активність виявив хіба що Андрій Парубій, який безуспішно намагався витягнути картку для голосування в когось з «тушок».
Решта нардепів після оголошеної Литвином перерви потягнулися в кулуари, де знехотя намагалися пояснити журналістам свою пасивність. Версії народжувалися одна безглуздіша за іншу. Головним винуватцем опозиціонери призначили Литвина.
«Ця політична проститутка своїм рішенням поламала домовленості про порядок розгляду питань. Домовлялися, що воно буде третім, а Литвин переставив на друге», – з розчервонілим лицем пояснював Тижню один із нардепів.
Опозиціонер помилявся – з самого ранку в кулуарах парламенту було вивішено порядок денний, в якому проект Ківалова-Колесніченка взагалі значився першим. Десь у двадцять по дев’ятій ранку технічна працівниця переклеїла листок на стенді, і одіозний мовний законопроект «перекочував» на друге місце. Першим питанням значилося відхилення двох альтернативних мовних проектів, відкликаних їхніми авторами.
Справді, Литвин не мав права знімати їх з розгляду пакетом, за регламентом треба було голосувати двічі. Але це аж ніяк не виправдовує Олександра Турчинова, який списав пасивність опозиції на те, що «нардепи не зрозуміли, що почався розгляд питання».
Якщо це й справді так, то опозиціонери зовсім не відрізняються від критикованих ними ж регіоналів-«кнопкодавів», які давно перестали помічати, за що саме вони голосують.
Понад те, якщо рядові опозиціонери дійсно є такими ж бездумними машинами для голосування, як і їхні опоненти, то незрозуміло, чому вчасно не зорієнтувалися їхні вожді.
Перед оголошенням законопроекту Колесніченка-Ківалова чимало опозиціонерів вже були біля трибуни, і атакувати президію значними силами було б справою пари секунд. І керівник всіх силових дій опозиції Андрій Кожем’якін цілком успішно проводив і куди складніші операції, тому розгубитися ніяк не міг.
Насправді ж, як розповілиТижню джерела в опозиції (пізніше це підтвердив і Арсеній Яценюк), існувала домовленість про зрив голосування через атаку на сектор «тушок» і виривання їхніх карток з гнізд. Робити це мала «бойова група» з 30 опозиціонерів, але зробив лише Парубій, якого, як і при ратифікації Харківських угод, «кинули» партнери по опозиції.
Досить скоро опозиція зробила заяву про те, що «програно бій, але не війну» і покинула залу. Переконливо пояснити, що сталося, у них явно не вийшло.
Тож мало хто з опозиційних нардепів ризикнув вийти до своїх прихильників, які зранку заполонили відведену їм міліцією шматок вулиці Грушевського та околиці. Прихильники, своєю чергою, були налаштовані значно активніше своїх обранців.
"Барс" не впорався з покладеним завданням і ганебно покидає поле битви
Вже коли мітинг потроху добігав кінця, кількадесят «космонавтів» зі спецзагону «Барс» вирішили об’єднатися з головними силами міліції, які охороняли шлях до парламенту. Посунувши сходами вниз, вони грубо відштовхували всіх, хто потрапляв їм під руку, що викликало агресію з боку мітингувалиників.
Ті перейшли в контратаку і за кілька хвилин повністю оточили групу міліціонерів. Частина людей пішли в наступ на кордон, виставлений на вході в Маріїнський парк, і теж подеколи досягали успіху.
Захисник язика
Зрештою, міліцейське начальство віддало єдино розумну команду – всім відступати. Залишилось незрозумілим, навіщо міліція взагалі блокувала вхід до парку, бо кордон елементарно можна було обійти з іншого боку.
в регіоналів шизофренія…?
Відступу правоохоронців мітингувальники раділи так, наче здобули якусь стратегічну перемогу. Насправді ж регіонали, судячи з їх настрою, мають намір будь-якою ціною протягнути проект Ківалова-Колесніченка ще до виборів. Зрозумівши, що «окучити» групи Рибакова та фракцію Литвина в цілому їм не вдасться, партія влади вирішила збирати «із світу – по нитці»: сьогодні «за» проголосували два литвинівця та шість «тушок». Враховуючи, що кінця цієї каденції Ради залишилося лише два пленарних тижні, максимум за місяць Україну чекають нові бої за мову.