Містечко охопило собою чи не всі уявні галузі життя – тут ятки, де можна дізнатися про освіту на Заході, поруч представлена українська кулінарія, далі – сонячна батарея – інвестиція в екологічно лояльне майбутнє – на якій демонстративно підсмажують сосиски, тут говорять про захист прав ВІЛ-інфікованих, не забули й про спорт та здоровий спосіб життя.
А там змайстровано штучне дерево, де охочі на жовтих паперових зірочках пишуть причини, за якими Україна має бути в Європі, та чіпляють на дерево. «Чи є шанси в Україні таки потрапити до Євросоюзу?» – лунає неуникне питання. «Так, безперечно, Україна стане частиною Європи!» – передбачуваний реверанс у відповідь, проте на прохання назвати коли саме, дипломати не реагують.
Концерти, масові ігри, дискусії, майстер-класи, лекції, форуми, тестування на ВІЛ, гендерні питання – все це відбуватиметься у «Європейському містечку» з 2 червня до 1 липня. Вхід до містечка і участь у заходах – безкоштовні.
Прірву між оптимістичною видимістю євроінтеграції та суворими реаліями ознаменував один незначний епізод. На промову посла Німеччини в Україні Ганса-Юргена Гаймзьота про прихильність німецького товариства до наших співвітчизників, що проявляється у збільшенні кількості відкритих віз громадянам, журналіст слушно поцікавився долею Ірени Карпи, котрій нещодавно відмовили у візі у ФРН, куди письменниця прямувала на літературний пленер, мотивуючи це недостатньо вагомою причиною поїздки.
Посол запевнив, що непорозуміння уже вирішене і візу відкрито. Журналіст, в свою чергу, негайно зателефонував Карпі і з’ясував, що питання таки досі висить. Німецький представник пообіцяв, що за кілька днів ситуація виправиться. Але лишається питання сотень інших, менш «зіркових» громадян, за яких немає кому вступитися на міждержавному рівні – і подібні відмови, на жаль, більш реально змальовують ставлення до українців у Європі, аніж дипломатичні промови на урочистих заходах.
«Що має статися, аби представники Євросоюзу перейшли до конкретних санкцій по врегулюванню правопорушень на державному рівні в Україні?», «Коли чиновницьке свавілля буде зупинено?» – під час колективної дискусії до послів лунають традиційні запитання – на жаль, наші громадяни досі не позбулися звички очікувати допомоги збоку у вирішенні внутрішніх питань.
Голова Представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануел Пінту Тейшейра слушно зауважив, що його вражає пасивна позиція українців, які очікують на благополучні умови замість того, щоб їх створювати. Посол Німеччини зауважив, що щиро бажає інтеграції України до Євросоюзу, але не слід забувати про відповідальність, яка лежить на нас самих, адже, зрештою, ми маємо для цього можливості – люди можуть голосувати, можуть влаштовувати демонстрації на висловлюватись у ЗМІ тощо.
Хай там як, але «шоу маст гоу он», заходи тривають і святково налаштовані гості охоче до них долучаються. «У нас вийшло дуже дружнє та цікаве відкриття «Європейського містечка», коментує Матіас Брандт, директор проекту Консультування та створення управлінських потужностей для ЄВРО-2012. – Хотілося б, аби приходило і приєднувалось до нас якомога більше людей, киян. Тут є що побачити і дітям, і дорослим, і людям похилого віку – словом, усім! Є музика, інтерактивні програми, заходи, де можна дізнатися щось нове, багато презентацій. Тут можна побачити, як Україна та Європа будуть співпрацювати в майбутньому… Розклад заходів можна знайти на нашому сайті – там видно, наскільки барвистою є програма і скільки на ній відкривається можливостей.» За словами пана Брандта, на меті цього заходу є краще взаєморозуміння між Україною та Європою, розгляд потенційних шляхів. Сам він живе в Україні уже два роки, допомагаючи готуватися до ЄВРО, та має цілком позитивні враження від культури та людей.
«Мені б хотілося, аби якомога більше людей із Німеччини та інших країн Європи приїхали сюди та дізналися, якою крутою може бути ця країна, каже він. – Хотілося б, щоб українці краще зрозуміли, що таке «Європейський союз», як він функціонує, для чого він створений. Меседж цього заходу – великий футбол і велика політика – це необхідно і добре. Але понад великим професійним футболом та великою політикою стоїть багато-багато людей. І нам би хотілося, аби ці люди пізнавали одне одного краще. Ми не говоримо про видатних зірок, ідеться саме про звичайних людей, яким ми хочемо надати можливість зустрічатися, спілкуватися та розуміти одне одного».
Наявність прірви між видимим та реальним не засмучує німецького представника: «Завжди існує розрив між тим, що є і що би ми хотіли бачити. Але якщо в тебе немає цілі, уявлення, куди іти, то як же ж ти будеш іти? Тут можна побачити і уявили бажану картину нашого континенту, нашого майбутнього. Адже це не є певний уряд, що надходить з небес. Насамперед усе залежить від звичайних пересічних людей. І для цього потрібно спілкуватися, дискутувати, обмінюватися досвідом. Тут ми просто намагаємось навести багато прикладів уже існуючої співпраці з багатьма українцями. Все, що ви тут бачите – результати співпраці українців з представниками інших країн – Бельгії, Італії, Німеччини тощо. Це все нагадує про нашу спільну відповідальність – людей всього континенту. Тому ми кажемо – «Європейське містечко – мій континент, моє майбутнє».