Ранок перед судовим засіданням починався майже звично – музика, прапори, міліція. Активісти ВО «Свобода» розгортають потужності у вигляді музичних колонок, ставлять штандарти із символікою партії. Поряд – великий банер із фотографією Віталія. Все за звичним сценарієм. Майже. Єдине, що насторожує від початку – кількість людей, що приїхали на суд. Серед знайомих облич можна помітити і членів «Братства святого Луки», і «вуличних бойовиків», і віднедавна відому на всю Україну Ганну Сінькову. Слухання справи обіцяло бути гарячим.
Першою несподіванкою дня для суду була кількість «вільних слухачів». Людей виявилося так багато, що всі просто не помістилися у залі судових засідань. Відтак, народ сідав одне одному на коліна, хтось примощувався попід лавами навколішки. У коридорі залишалося ще з десяток людей. І це не беручи до уваги вуличний мітинг.
Односельці Запорожця знервовані. Молоді активісти (які так і не назвали організацій, які представляють), навпаки – спокійні. Судді одразу ж пропонують продовжити розгляд справи за відсутності одного із захисників. Проти такої ініціативи виступає сам Запорожець. Його схвальними вигуками підтримують присутні. Однак, це клопотання відхиляють. Далі – більше. Представники телеканалів просять дозволу на відеозйомку. Після короткої наради судді відхиляють і це клопотання.Щоправда, обіцяють допустити камери на судові дебати.
На фінішній прямій з’являється клопотання номер три, яке, власне, і стало каталізатором наступних подій – прохання захисту допитати додаткових свідків у справі, які могли бачити момент пострілу або й сам постріл. Головуюча суду, пані Міхієнкова, зустріла новий адвокатський список героїчно-спокійно. Лише на обличчі читалася втома від нескінченних допитів, свідків, викликів. Клопотання відхилили.
Після відхилення третього клопотання зала почала гудіти. Було відчутно, що скоро в повітрі літатимуть громи й блискавиці. Суддя намагалася вивести особливо гонорових слухачів засідання, однак ті відмовилися, заявивши що «будуть сидіти тут до кінця, до нормального суду». Не маючи змоги приборкати народ, судді оголосили безстрокову перерву.
Користуючись моментом, пані Сінькова «сотоваріщі» вирішили влаштувати для телекамер невеличку прес-конференцію, вмостившись на державному столі головуючої. Дівчата почали розповідати про злочинність міліції, Броварської прокуратури та героїчний вчинок Віталія Запорожця. Склалося підступне враження, що цей акт вистави було сплановано та прописано. Хоча, може то лише здалося.
У натовпі починають ширитися чутки, що до суду вже виїхали безстрашні бійці «Беркуту». Одна із жінок вмощується у крісло Міхієнкової й приєднується до невеличкого інтерв’ю. Постраждала сторона в особі матері загиблого приймає на себе удари від обурених семиполківців, які вкотре починають лихом згадувати покійного міліціонера Василя Симоненка.
Читайте також: Віталій Запорожець відмовляється бути героєм
Чутно звинувачення у педофілії, розбещенні неповнолітніх, пияцтві, здирництві.. загалом – усе за списком, який оголошувався раніше і самими жителями Семиполок, і свідками не один раз. Присутні правоохоронці намагаються навести лад, однак марно. Єдине, що їм залишається – знімати процес на відео.
Через 40 хвилин очікування приїжджає «Беркут». Дівчата, завмерши у позі Будди, тримають в руках паспорти. Певно – очікують на затримання. Навколо них гуртуються чоловіки та хлопці зі «Свободи» та «Братства». Наостанок, перед «боєм», всі співають Гімн України.
До зали у синенько-чистенькій сорочці входить міліціонер. Правоохоронці, чи то для проформи, чи то щиро, вирішили спробувати вирішити конфлікт мирно, без застосування сили й арештів. Молоді громадські активісти не зголошуються йти на поступки.
Натомість, вони пропонують делегувати його від громади для переговорів із судом, аби забезпечити чесність та прозорість процесу. Сторони так і не доходять міфічного консенсусу. В дію йде груба сила.
Міліція, разом з присутніми «грифонівцями», починає стягувати молодих жінок зі столу. Зчиняється страшенний ґвалт. «Оборотні в погонах! Оборотні в погонах!» скандують чоловіки. «Чого ви застосовуєте силу? Приберіть руки! Не чіпайте дівчат!» – кричать хлопці. «Рятуйте, убивають! Убивці! Вони зламали руку! Зламали дівчині руку!» – кричать треті десь з-під гори тіл у синеньких сорочках. Зрідка чути нецензурну лайку. Процесія, з міліцією на чолі, рушає до виходу. За подіями стежать телекамери.
Вихід із суду виявляється зачиненим. У невеличкому тамбурі, перед входом, правоохоронці закрилися із потенційними затриманими. З-за дерев’яних дверей чути «Рятуйте, б’ють!» з театральним надривом у голосі. До міліції продирається один з журналістів – Андрій Ковальов. Він попутно отримує кілька ударів по руках. За його словами – від заступника начальника міського відділку Руслана Хартановича. Поряд, біля залізної «рами»-детектора натовп. Залізний прямокутник двигтить, як при землетрусі. З десяток тіл намагаються пролізти у невеличку шпарину, аби побачити, що відбувається там, попереду.
Працівники міліції розриваютсья на кілька фронтів – затримують порушників, тримають нещасний детектор і злегка роздають стусани. Фотокореспондент розповідає: «Я стояла на лаві, біля детектору. Була тиснява, штовханина. Раптом відчула удар по нирках. Повітря просто вибило з легень. Я вчепилася у раму, лягла на неї. Тоді мене почали гамселити по ногах, аби стягнути вниз. Хто це робив – я не знаю, не бачила». Повз протягують одного з активістів.
Натовп у розгубленості – такого повороту подій, певно, ніхто й не очікував. Люди намагаються вийти з приміщення, однак двері досі не відкривають. У тісному коридорі відбувається такий собі «броунівський рух». Чутно крик – це схопили дівчину й потягли до машини міліції. Все сталося так швидко, що ніхто навіть не встиг відреагувати. З’являються адвокати. Вони, озброївшись посвідченнями, намагаються потрапити до затриманих. За ними тихцем слідують кілька журналістів, також тримаючи напоготові посвідчення.
У дворі суду стоять три автозаки – один – із затриманими дорослими активістами, другий – з неповнолітніми, третій – для Віталія Запорожця. Захисники одразу беруться до справи, вимагають зняти із хлопців та дівчат наручники. Один із пасажирів міліцейського «бобика» вимагає «швидку». Каже – кілька разів сильно вдарили по нозі й тепер вона болить.
«Тільки б мама не дізналася, що затримали. В неї ж сьогодні день народження» – жаліється Ольга Ключкей.
«Боже, що я тут роблю? В мене завтра ж іспит!» – бідкається вихоплена з натовпу Онися Гарай.
А тим часом у приміщенні суду вирують події. Присутніх, а особливо журналістів, а особливо з фото- та відеокамерами вирішили допитати як свідків інциденту. У працівників ЗМІ намагаються взяти контакти, домашні адреси, місця роботи. Таку ж процедуру провадять з іншими присутніми в приміщенні. Пані Міхієнкова, в оточенні ледь не десятку міліціонерів проходить до зали засідань. За жінкою залишається відчутний шлейф чи то корвалолу, чи то волокордину. Врешті, суд вирішує для власного спокою оголосити перерву аж до 18 червня. Щоправда, події цього дня ще не завершені.
Читайте: Деталі справи Віталія Запорожця
На дорозі, перед виїздом із двору суду вмостилося з десяток осіб, які не пропускають авто із арештованими раніше активістами. Серед сидячих протестувальників видно як мешканців Семиполок, так і «свободівців». З’являються люди в чорному – затягнуті в захисні костюми, із шоломами та кийками. Вони готуються розчищати дорогу для машин. Поки присутні у дворі журналісти займаються перевіркою прізвищ затриманих, з їх оточення витягають ще одну людину, активіста «Братства».
«Хлопче, давай відійдемо, нам треба тебе опитати. Ти був свідком подій», – звертаються до нього міліціонери. Після відмови раптом з’ясовується, що активіст перешкоджав роботі працівників міліції. І це видно з відеозаписів правоохоронців. Врешті, хлопця грузять в УАЗік, заламавши руки, до Віталія Запорожця. Лунає команда рушати.
Бійці в чорному починають розтягувати людей в різні боки, аби дати можливість машинам проїхати. Знову лунають крики. Когось тихенько б’ють в стороні, когось тягнуть асфальтом в сторону клумб. Найбуйніших тримають по кілька бійців спецпідрозділу. Авто, увімкнувши сирени, зникають в далині. Міліція залишається сам-на-сам із не дуже добрим натовпом з кількох десятків осіб. Вони не дають міліціонерам залишити площу перед судом, блокуючи авто, якими приїхали правоохоронці. Молоді люди лягають під колеса, їх відтягують, під колеса лягають нові. Не зважаючи на таку жертовність, машини вириваються з оточення. Міліціонери потиху задкують. В правоохоронців летять пластикові пляшки, каміння, їх обливають водою. Врешті, бійці закону стрибають у машини й зникають слідом за авто із арештованими.
Такого Броварський міський відділок міліції ще не знав. Під входом до будівлі зібралося зо три десятки людей, які вимагали звільнити затриманих. Щоправда, тут здебільшого були активісти перерахованих вище організацій, семиполківці потиху роз’їхалися по домівках. В оплот законності намагаються потрапити адвокат та двоє депутатів від ВО «Свобода». Молодий міліціонер їх не пропускає. Хлопець каже, що був наказ згори – «нє пущать», відтак – до приміщення ніхто не зайде. Дилему вирішують просто – витягають представника правоохоронних органів з дверей, давши кілька стусанів. Повз просочуються депутати й адвокат. Хлопця відпускають. Починаються довгі хвилини очікування. Повзуть чутки, що затриманих можуть звинуватити не в «хуліганстві» , а в «перешкоджанні роботі суду». З’являються батьки неповнолітніх. Керівник прес-служби ГУ МВС у Київській області Микола Жукович повідомляє, що затриманих нині допитують, відеоматеріали із зали засідань передані в прокуратуру. Також, за його словами, для фіксації можливих побоїв до приміщення міськвідділу запрошено лікарів.
«Загалом було затримано сім осіб – четверо в залі суду і троє на вулиці. Нині їх допитують. Неповнолітніх опитують в присутності батьків. Наразі точно не можу сказати, коли їх відпустять, оскільки це має вирішити прокуратура», – розповідає Жукович.
На небі збираються хмари. Оцінивши стан речей, окремі активісти рушають додому, більшість – залишається чекати. Починається злива. Активістів пускають до холу міліцейського відділку. Користуючись ситуацією, родичі Віталія Запорожця передають йому фрукти-овочі.
Врешті, майже через чотири години усіх затриманих відпустили.