Наших немає
Біля станції метро “Хрещатик” стоять молоді люди з прапорами “Союз граждан Украины”. Тримають георгіївські стрічки, переплетені з російським триколором. Роздають газети.“Чому триколор?”, – питаємо. “У нас спільна акція з росіянами”, – пояснює один з “граждан”. “А де ж український прапор?”. “Наших немає, – каже, – не підвезли”.
У газеті, яку розповсюджують – стаття про “сумні результати євроінтеграції”, програма “Союза граждан Украины”, привітання з 9 травня та величезна стаття про товарища Сталіна. “Завдання Заходу – забрати оплачену кров’ю та гідністю російського війська та простих громадян перемогу СССР над фашизмом. Як це зробити? Та дуже просто! Назвати головного організатора боротьби Радянського народу з німецько-фашистськими загарбниками світовим злочинцем. Поставити знак рівняння між Сталіним та Гітлером”.
На Майдані Незалежності змонтована сцена. На сьогоднішньому концерті ветеранам заспівають Тіна Кароль, Потап та Настя, гурти “ВВ” та Mad Heads XL…
Нічого здобувати
Червоних прапорів на Майдані та Хрещатику немає. Декого це розчарує – на порталі незалежних націоналістів вчора оголосили конкурс, хто здобуде більше комуністичних “трофеїв”. А тут наче й нічого здобувати…
Щоправда, дорогою до Арсенальну бачимо старенький ВАЗ, на якому майорить величезний прапор Радянського Союзу. Далі, у парку, теж щось червоніє. Це представники КПУ прийшли покласти квіти до пам’ятника генералу Ватутіну. Біля пам’ятника побачити вінки не лише від комуністів. Згадали про героя Радянського Союзу й у посольстві Росії. Вінок від дипломатів – з триколором.
“Ландыши, ландыши…”
Біля метро “Арсенальна” розгорнувся цілий квітковий базар. Тут просто з рук десятки людей продають тюльпани, нарциси, бузок, троянди та… величезну кількість занесених до Червоної книги конвалій.
Правоохоронці, яких тут ще більше, ніж квітів, від питань про конвалії відмахуються. Мовляв, сьогодні і без них проблем вистачає.
Інша цікава річ на “Арсенальній” – сцена, встановлена “Партією регіонів”. На всю площу лунає полум’яна промова російською. “Помаранчева влада запустила механізми фашизації України… Вони героїзують нацистських пособників!”, – пояснює хтось. Однак це – лише голос. Мабуть, він належить Гудвіну, “Чарівнику Смарагдового міста” – той теж завжди ховався за ширмою.
На пам’ять
Талановитого оратора майже ніхто не затримується послухати – люди купують квіти, йдуть до Вічного вогню. Там і залишається більшість букетів. “Цей вогонь горить на пам’ять, – пояснює жінка маленькому сину, фотографуючи його. – Щоб не забували… Знаєш, брат моєї мами, твоєї бабусі, на цій війні загинув”.
Натовп – не лише біля Вічного вогню, але й далі, біля Меморіалу Голодомору. Сюди сьогодні теж приносять квіти – менше, але приносять. Багато людей і у музеї. Туристи фотографуються з дівчинкою, що тримає колоски.
– Біля такого пам’ятника не варто б фотографуватись, – каже жінка з російським акцентом своїй супутниці.
– Треба ж показати, що ми тут були!, – не погоджується подруга.
У руках бронзова дівчинка сьогодні тримає не лише колоски, але й букет конвалій. Косички її хтось пов’язав стрічками. “Добре, хоч не георгіївськими…”, – каже хтось з перехожих.