Росія зі свого боку виставила чотири бойові судна Тихоокеанського флоту – ракетний крейсер «Варяг», великі протичовнові кораблі «Адмірал Виноградов» та «Маршал Шапошніков», а також протичовновий корабель Північного флоту «Адмірал Трибуц». Попри те, що й Москва, й Пекін запевняють, що маневри були заплановані вже давно, що цілком можливо, утім, якось так склалося, що вони збіглися в часі з такими самими маневрами американського й філіппінського флоту Balitikan 2012, у яких також беруть участь Японія, Австралія та Південна Корея.
Водночас офіційні органи преси Китаю газета «Женьмінь жибао» й агентство Сіньхуа піддали гострій критиці результати правління Дмітрія Мєдвєдєва та Владіміра Путіна. Заголовок статті є дуже яскравим і промовистим свідченням: «Що робити Путіну у новій складній Росії?»
Влада проголосила потребу економічних реформ, однак втілює їх у життя надто мляво, якщо взагалі це робить. Президентські вибори цього разу Владіміру Путіну коштували значно більших зусиль порівняно з попередніми. «Рівень підтримки скоротився майже на 10%. Це означає, що останнім часом росіяни дедалі більше незадоволені станом соціально-економічного розвитку своєї країни». Глобальна фінансова криза «виявила крихкість і нестабільність економічного процвітання та піднесення Росії за попередні десять років», зазначає Сіньхуа.
В коментарі агентства перераховані шість провідних недоліків економіки Росії, негативний вплив яких посилюється з початку 1990-х років. По-перше, це сировинна залежність та спрямованість економіки на експорт палива. Частка останнього у загальному обсязі експорту РФ зросла з 42,5% у 1995 році до 72,2% у 2011-му. А частка експорту машинобудівного обладнання зменшилася з 10,2% до 4,6%. По-друге, несприятливий діловий клімат, бар’єри, що невпинно зростають, для ведення підприємницької діяльності. Згідно з рейтингом Світового банку 2011 року за індексом господарювання Росія зі 112-го опинилася на 123-му місці. По-третє, ускладнення ситуації з технологіями, наукою та бізнесом. По-четверте, нерозвинена конкуренція та домінування природних монополій. По-п’яте, «невисокий рівень розвитку громадських капіталів, слабка здатність до самоорганізації, саморегулювання у приватних компаній». По-шосте, не найкращі демографічні показники та «серйозний брак трудових сил». Вирішити ці проблеми Росія до цього часу не змогла, тож все це лягає на плечі нового керманича країни, якому і доведеться тримати курс на подальшу модернізацію. Іншого виходу, крім того як терміново втілювати в життя реформи та змінювати економічну модель розвитку, у Росії немає, підсумовує китайський коментатор.
Такий випад можна певною мірою обґрунтувати занепокоєнням Піднебесної, для якої російський ринок доволі важливий. Погіршення економічної ситуації як у європейській частині Росії, так і на Далекому Сході, невигідно Пекіну. Оскільки в перспективі це звужує ринок для китайських товарів, котрі відчувають не лише конкуренцію, а й до того ж обмеження руху їхніх товарів внаслідок відвертих протекціоністських заходів низки країн.
Тим не менш, складається таке враження, що насамперед саме такі коментарі двох офіційних друкованих ЗМІ, що відображають ставлення влади до того чи іншого явища чи факту, спричинені політичними проблемами, що виникли між двома країнами.
Не є таємницею, що Китай має доволі напружені відносини з південними та східними сусідами. Конфлікт з Індією триває вже доволі давно і прикметний неприхованою гонкою озброєнь у Південній Азії. А те, що з Делі надійшло повідомлення про успішне випробування балістичної ракети «Агні-5», навряд чи було приємною звісткою для Пекіна.
У В’єтнамі не без підстав вважають, що Китай залишається основною загрозою національній безпеці. Після понад 30-річного протистояння напруженість у відносинах між Пекіном та Ханоєм у Південно-Китайському морі (у В’єтнамі його називають Східним) лише зростає. Внаслідок того, що Китай висуває претензії на більшу частину Південно-Китайського моря, на острови Спратлі та Парасельські, невдоволення В’єтнаму дедалі набирає обертів. Також доволі необережно ставляться до Китаю й Філіппіни. Нещодавно між кораблями обох країн сталися інциденти через претензії на деякі острови згаданих архіпелагів.
Зіткнення за участю кораблів ВМС Філіппін та катерів берегової охорони КНР сталося в Південно-Китайському морі біля рифу Скарборо, що перебуває під філіппінською юрисдикцією, яку, власне, і оспорює Пекін (китайська назва рифу – острів Хуан’янь). Приводом для цього стала спроба затримання флагманом ВМС Філіппін – есмінцем «Грегоріо де Пілар» восьми китайських риболовецьких шхун. На місце події одразу прибули кораблі берегової охорони КНР, що встали між філіппінським есмінцем та китайським судами. Війна нервів між Манілою та Пекіном тривала кілька днів.
В’єтнам останнім часом втілює амбіційну програму з розвитку свого військово-морського флоту. Основним його партнером у цьому стала Росія і трохи менше Індія.
Найбільшим проектом, який В’єтнам втілює у сфері військово-морського будівництва, є придбання у Росії шести неатомних підводних човнів. Також Росія забезпечить будівництво у В’єтнамі бази для підводних човнів та супутньої інфраструктури.
Другим важливим елементом оновленого в’єтнамського флоту стали сучасні кораблі класу «важкий корвет». У 2011 році Росія передала В’єтнаму два сторожові кораблі «Гепард». Основним озброєнням корабля є проти корабельний ракетний комплекс «Уран-Е», боєзапас якого складається з восьми проти корабельних ракет Х-35Е.
Варто наголосити на ще одному важливому елементі в’єтнамських ВМС, а саме на розроблених російською військово-промисловою корпорацією «НПО «Бастіон-П» озброєними важкими ракетами «Яхонт» з дальністю пуску до 300 км. Тривають перемовини про продаж В’єтнамові додаткових комплексів до 2015 року.
Неабияк роздратувало Пекін укладання між Газпромом та в’єтнамською державною компанією ліцензійних блоків 05.2 та 05.3 на шельфі В’єтнаму.
Представник МЗС УНР Лю Веймінь закликав «компанії третіх країн», що ніяк не пов’язані з Південно-Китайським морем, триматися осторонь від спірних районів та не брати участі в їхньому освоєнні.
Питання втручання третіх країн у конфліктну ситуацію у Південно-Китайському морі для Пекіна є вкрай болючим. Як пише китайська газета Global Times, «Газпром – державна холдингова компанія, попри те, що її мета співпраці з PetroVietnam полягає в отриманні грошей, дії компанії переважно сприймаються як державна позиція Росії…Китай сподівається, що його власні інтереси та позиції Росія поважатиме. Таке бажання не є надприродним, Пекін хоче вірити, що він досягне цієї поваги».
Цілком імовірно, що, зважаючи на нинішній стан речей, Китай вирішив у формі наразі газетних коментарів нагадати своєму північному сусідові, хто в їхній запряжці головний. А заразом укотре попередити Росію, щоб та не надто загравала з В’єтнамом та Індією. Бажання Москви заробити на поставках озброєння Делі та Ханою у Пекіні розглядають як погрозу своєму домінуванню в регіоні. Китайській владі не бракує проблем з Вашингтоном і отримувати якісь додаткові подарунки від Москви вона аж ніяк не хоче.
Звісно, конфлікту між Китаєм та Росією немає. Вони багато в чому мають однакові позиції, зокрема, щодо Сирії й Ірану та спільні економічні інтереси. Однак про союз, про який так багато пишуть на Заході, навіть не йдеться. Навпаки, якщо Москва не піде на поступки, то проблеми вмить з’являться. Тож перше китайське попередження вже є…